Справа № 357/18716/25
1-кп/357/1340/25
10.12.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2025 за № 12025110000000745, стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Баланівка Бершацького району Вінницької області, громадянин України зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 14.11.2025 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025110000000745, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
1.1. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2025 призначено підготовче судове засідання.
1.2. Через канцелярію суду 08.12.2025 від захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про скасування арешту майна.
1.3. Крім того, у підготовчому судовому засіданні від представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 надійшов цивільний позов в інтересах потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Представник просить стягнути із ОСОБА_7 моральну шкоду на користь ОСОБА_4 у розмір 452 000,00 грн, та на користь ОСОБА_5 у розмірі 452 000,00 грн, а також витрати на правничу допомогу. За результатами вивчення цивільного позову судом не встановлено його невідповідності вимогам ст. 128 КПК України та статей 175-177 ЦПК України.
1.4. Також представник потерпілого подав клопотання про накладення арешту на транспортний засіб, що належить ОСОБА_7 з метою забезпечення цивільного позову.
2. В підготовчому судовому засіданні учасники висловили наступні позиції:
2.1. Прокурор ОСОБА_3 зазначила, що підстави для прийняття одного із рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, відсутні, та просила призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні.
2.2. Потерпілі та їх представник підтримали позицію прокурора.
2.3. Захисник ОСОБА_8 також зазначив про відсутність підстав для прийняття одного із рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України.
2.4. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
2.5. Інших клопотань, крім зазначеного у п. 1.2-1.4 цієї ухвали, з питань, передбачених статтями 314-315 КПК України від учасників не надходило.
3. Відповідно до положень статті 314 КПК України завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду. Відтак першочергово Суд з'ясовує чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
3.1. Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025110000000745 від 23.08.2025 складений відповідно до вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом.
3.2. Угоди у цьому кримінальному провадженні не укладалися і до суду не надходили. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8, 10 частин 1 або 2 ст. 284 КПК України, Судом не встановлено.
3.3. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
3.4. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
4. Згідно з частиною 5 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
4.1. Статтею 314-1 КПК України передбачено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
4.2. ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
4.3. Прокурор не зазначила про доцільність звернення до уповноваженого органу з питань пробації для складання досудової доповіді щодо ОСОБА_7 . Обвинувачений та захисник також клопотання про складання досудової доповіді не подавали. Водночас підстав для доручення органу пробації складання досудової доповіді стосовно ОСОБА_7 за власною ініціативою суд не вбачає.
5. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
5.1. Враховуючи вимоги частини 2 статті 316 КПК України, Суд призначає судовий розгляд на 10 год 00 хв 12.12.2025.
5.2. За наслідками підготовчого судового засідання Суд не встановив обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, які б могли бути підставою для ухвалення рішення про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні. Відповідні клопотання від учасників також не надходили. Відтак Суд дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.
5.3. З урахуванням думки учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, суд дійшла висновку про проведення судового розгляду за участю уповноваженого прокурора Білоцерківської окружної прокуратури, потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 .
5.4. Виклик осіб для допиту буде здійснено на стадії судового розгляду за результатами вирішення заявлених сторонами клопотань.
6. Частиною 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
6.1. Захисником ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 подано клопотання про скасування арешту майна. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.205 накладено арещт на автомобіль Opel Antara, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв'язку з тим, що наразі всі слідчі дії та експертизи в кримінальному провадженні проведені, на думку захисника відпада потреба в подальшому арешті вказаного майна. В судовому засіданні захисник уточнив, що просить скасувати арешт майна в частині користування ним.
6.1.1. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
6.1.2. Прокурор проти задоволення клопотання не заперечувала.
6.1.3 Представник потерпілого та потерпілі зауважили, що клопотання є передчасним, оскільки ще не визначено порядок та обсяг дослідження доказів.
6.2. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
6.2.1. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
6.2.2. Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що обвинувачений, його захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
6.3. Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, суд встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. В цьому випадку захисник вказує на відсутність подальшої потреби арешту майна.
6.3.1. Із матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2025 (справа № 761/36261/25) задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025110000000745 від 23.08.2025. Накладено арешт на автомобіль Opel Antara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 . Метою накладення арешту визначено забезпечення збереження речових доказів.
6.3.2. В ч. 3 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
6.3.3. Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
6.3.4. Накладення арешту на майно є тимчасовим позбавленням прав на нього у зв'язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час накладення арешту на майно потреби досудового розслідування виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
6.3.5. Разом з тим, утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі мають бути як найшвидше повернуті власнику.
6.3.6. Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти скасування арешту в частині права користування.
6.3.7. Суд зауважує, що на первинному етапі досудового розслідування накладення арешту, зокрема з метою проведення відповідних судових експертиз, слідчого експерименту й інших слідчих дій вбачається абсолютно виправданим. Проте після проведення експертиз, здійснення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій та належного відображення їх результатів у процесуальних документах потреба в утриманні такого майна мінімізована.
6.4. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що потреба у подальшому арешті автомобіля «Opel Antara, реєстраційний номер НОМЕР_1 в частині користування майном відпала, тому клопотання про скасування арешту з майна з урахуванням уточнення позиції захисника, підлягає задоволенню.
6.6. Крім того, представником потерпілих адвокатом ОСОБА_6 заявлено клопотання про накладення арешту на автомобіль Opel Antara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить обвинуваченому ОСОБА_7 з метою забезпечення цивільного позову.
6.6.1. Потерпілі в судовому засіданні підтримали позицію свого представника.
6.6.2. Прокурор, захисник та обвинувачений висловили позицію, що не вбачають за необхідність накладення такого арешту, оскільки на вказаний автомобіль арешт вже накладено.
6.7. Частиною 1 та п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У цьому випадку арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (ч. 6 ст. 170 КПК України).
6.7.1. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
6.7.2. У підготовчому судовому засіданні від представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 надійшов цивільний позов в інтересах потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Представник просить стягнути із ОСОБА_7 моральну шкоду на користь ОСОБА_4 у розмір 452 000,00 грн, та на користь ОСОБА_5 у розмірі 452 000,00 грн, а також витрати на правничу допомогу.
6.7.3. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном … для забезпечення цивільного позову… Арешт може бути накладений, в тому числі, на рухоме, нерухоме майно та корпоративні права (ч. 10 ст. 170 КПК України).
6.7.4. Як підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 на праві власності належить автомобіль Opel Antara, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Отже, зазначений транспортний засіб може бути об'єктом, на яке накладається арешт у кримінальному провадженні.
6.7.5. В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
6.7.6. В цьому кримінальному провадженні необхідність арешту автомобіля обумовлена сукупністю підстав вважати, що це майно може забезпечити відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником - обвинуваченим ОСОБА_7 або його уповноваженими представниками. Однак, з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити це майно на користь третіх осіб. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
6.7.7. З огляду на положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) мету арешту майна;
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
4) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
5) наслідки арешту майна для третіх осіб.
6.7.8. Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 128, п. 4 ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України.
6.7.9. Досліджені під час судового засідання матеріали дають суду підстави вважати, що заявлена представником мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову) - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
6.7.10 Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про арешт майна обґрунтованості підозри.
6.7.11. Накладення арешту на транспортний засіб шляхом заборони ним розпоряджатися не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав і жодним чином не обмежує реалізацію ОСОБА_7 правомочностей щодо володіння та користування такими правами, окрім права розпоряджатися ними. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні відчужити майнл, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ними володіє. Таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.
6.7.12. Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту автомобіля ОСОБА_7 для третіх осіб не вбачається, оскільки транспортний засіб, на який накладено арешт, належить обвинуваченому на праві приватної власності.
6.8. Викладене вище свідчить про необхідність накладення арешту на автомобіль в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання представника слід задовольнити.
6.9. Окремо суд вбачає за необхідність відреагувати на аргументи сторін щодо існування діючого арешту на автомобіль. Суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідно до ст. 170 КПК України допускається для досягнення різних процесуальних цілей, кожна з яких має самостійний правовий зміст та підстави застосування. Так, арешт, накладений на автомобіль ухвалою слідчого судді з метою забезпечення збереження речового доказу, спрямований на недопущення його пошкодження, знищення чи зміни стану, що могло б вплинути на отримання та оцінку доказової інформації у кримінальному провадженні. Водночас арешт з метою забезпечення цивільного позову має іншу, самостійну правову природу, оскільки покликаний гарантувати реальну можливість виконання судового рішення в частині відшкодування завданої злочином шкоди.
6.9.1. Наявність арешту, накладеного з першою метою, не усуває потреби у застосуванні арешту з другою метою, адже їх завдання не є взаємозамінними. Більше того, у разі відпадіння підстав для арешту як речового доказу - наприклад, після завершення всіх необхідних слідчих дій та експертиз - такий арешт підлягає скасуванню. Натомість потреба у забезпеченні цивільного позову може зберігатися протягом усього судового провадження до ухвалення рішення по суті й фактичного виконання можливого вироку в частині компенсації.
6.9.2. Отже, існування чинного арешту, накладеного для інших процесуальних цілей, не перешкоджає і не робить зайвим арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, оскільки різна правова природа, підстави та завдання таких арештів можуть вимагати їх одночасного застосування або подальшого продовження навіть після скасування первинних обмежень. Такий підхід узгоджується з логікою ст. 170-173 КПК України та забезпечує ефективний баланс між правами учасників процесу і завданнями кримінального провадження.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 170-173, 174, 314-316, 376, 392 КПК України, Суд
1.Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12025110000000745 від 23.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на 10 год 00 хв 12.12.2025 у приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. П. Скоропатського, 4-А, зал судового засідання № 2.
2.Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_10 одноособово.
3.Судовий розгляд здійснювати за участю уповноваженого прокурора Білоцерківської окружної прокуратури, потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 .
4.Клопотання захисника ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 про скасування арешту майна задовольнити.
5.Скасувати арешт в частині заборони володіння та користування майном, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2025 у справі № 761/36261/25, на автомобіль «Opel Antara», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 .
6.Прийняти до розгляду позовну заяву представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
7.Накласти арешт на автомобіль «Opel Antara», реєстраційний номер НОМЕР_3 у вигляді позбавлення права на розпорядження з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, який належить ОСОБА_7 .
8.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
СуддяОСОБА_1