11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8007/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» на ухвалу про забезпечення позову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, скасування дозволу, припинення права на виконання будівельних робіт,-
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ДІАМ щодо невжиття заходів з анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 № ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;
визнати протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 № ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро»;
скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 №ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ “Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;
припинити право ТОВ «Елін Плюс» на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, у м. Дніпро, яке виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 № ІУ013210428976.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 № ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;
заборони ТОВ «Елін Плюс» (код ЄДРПОУ 34561353), а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:007:0094), до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, повернув заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури позовну заяву та заяву про забезпечення позову відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Постановою Верховного Суду від 07.01.2025 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О.А. на зазначені судові рішення задоволено частково ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №160/8007/24 скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції справу щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДІАМ щодо невжиття заходів з анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 №ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; визнання протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 №ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро»; скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 №ІУ013210428976 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданий замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;
щодо інших позовних вимог ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 залишено без змін.
Після повернення справи з Верховного Суду Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглянув заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, подану в березні 2024 року по суті, постановив ухвалу від 30.01.2025 про забезпечення позову, вжив заходи забезпечення позову у справі шляхом:
- зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ013210428976 від 06.05.2021 «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданого замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;
- заборони ТОВ «Елін Плюс» (код ЄДРПОУ 34561353), а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:007:0094), до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений судом спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, тому задовольнив заяву.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26.03.2025 задовольнив апеляційну скаргу відповідача та скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розглядаючи заяву позивача (заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури) про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 заяву про забезпечення позову повернуто заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 не оскаржена, ані в апеляційному, ані касаційному порядку не переглядалася, отже відповідно до ст. 256 КАС України набрала законної сили.
23.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025, а натомість залишити в силі ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025.
Підставу касаційного оскарження судового рішення скаржник вбачає у ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. 150 і 151 КАС України) при перегляді ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 про забезпечення позову. Покликаючись на висновки з постанов Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 640/4269/20, від 08.12.2021 у справі № 640/19442/21, скаржник зазначає, що, ухваливши оскаржувану постанову від 26.03.2025, суд апеляційної інстанції виходив виключно з формальних причин, а натомість не надав правової оцінки жодному із наведених позивачем доводів (зокрема щодо існування в цьому випадку очевидної небезпеки, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду).
Також суд апеляційної інстанції не врахував те, що Верховний Суд у постанові від 07.01.2025 не зазначив про залишення без змін ухвали Дніпровського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №160/8007/24 у частині повернення заяви про забезпечення позову.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2025 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі №160/8007/24 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної зосередився виключно на формальному порушенні процедури подання заяви, проте не надав ґрунтовної правової оцінки саме сутнісним доводам прокурора щодо обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову як способу захисту прав та інтересів територіальної громади та держави. Відхилення таких суттєвих аргументів з посиланням лише на процесуальні недоліки свідчить про формальний підхід, який не узгоджується із метою адміністративного судочинства забезпечувати ефективний судовий захист порушених прав.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», в яких зазначено, що 13.08.2025 Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 160/8007/24 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», Державної інспекції архітектури та містобудування України, Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аннона», заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтабуд Компані» про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в справі № 160/8007/24 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в справі № 160/8007/24 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління державного архітектурно- будівельного контролю Дніпровської міської ради, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аннона», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтабуд Компані», про визнання протиправною бездіяльності, скасування дозволу скасовано. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданого замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. У задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко Олександр Анатолійович в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо невжиття заходів з анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданого замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; визнання протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро» відмовлено. Згідно з ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Ураховуючи викладене, керуючись положеннями п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України Товариство вбачає необхідність у долученні до матеріалів даної справи з оскарження ухвали про забезпечення позову Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 160/8007/24. Окрім цього, згідно з мотивувальною частиною Постанови Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 160/8007/24 підставою для скасування Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 160/8007/24 було те, що суд апеляційної інстанції не надав ґрунтовної правової оцінки саме сутнісним доводам прокурора щодо обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову як способу захисту прав та інтересів територіальної громади та держави. Водночас, як Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.03.2024, залишеною без змін постановою Верховного суду від 07.01.2025 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2023, повернув заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури позовну заяву відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, в частині позовної вимоги - припинити право ТОВ «Елін Плюс» на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро, яке виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 06.05.2021 N ІУ013210428976, водночас, як розглянута заява про вжиття заходів забезпечення позову, подана фактично до іншого позову, позову, який містить 4 (чотири) позовні вимоги, водночас, як такий позов на розгляді суду не перебуває. Проте, незважаючи на це, вирішуючи питання щодо необхідності та доцільності вжиття заходів забезпечення позову, суд наклав заборону ТОВ «Елін Плюс», а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:01:007:0094), до набрання законної сили судовим рішенням по справі, чим фактично продублював вимогу позовної заяви прокурора, яка не розглядається та в частині якої прокурор не наділений процесуальними повноваженнями представляти інтереси держави у вирішенні питання щодо припинення права відповідача на будівництво. А відтак, на думку ТОВ «Елін Плюс» вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову не може вважатись співмірним із заявленими позовними вимогами прокурора в розумінні вищенаведених положень ст. ст. 150, 151 КАС України та є таким, що виходить за межі позовних вимог прокурора та предмета даного адміністративного спору в цілому. А тому, питання співмірності, Дніпропетровський окружний адмінстративний суд мав вирішувати виключно в розрізі позовних вимог, які перебувають у суду на розгляді, про які має бути зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Оскільки, заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову подана до іншого позову, тоді суд не мав правових підстав її розглядати, в т.ч. і задовольняти, оскільки в її основу покладений інший позов в іншій редакції. Таким чином, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду не було підстав для розгляду заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову після надходження адміністративної справи № 160/8007/24 з Верховного Суду. Задоволення Дніпропетровським окружним адміністративним судом заяви про забезпечення позову у даному випадку є виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України та по суті забезпечено позов таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові, виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень КАС України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
Так, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав; та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закону № 3038-V) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Тобто саме дозвіл на виконання будівельних робіт дає право на виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.
Наявність діючого дозволу на виконання будівельних робіт дає можливість забудовнику безперешкодно виконувати всі види будівельних робіт, враховуючи, що частиною другою статті 34 Закону № 3038-VI чітко визначено, що документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
У заяві про забезпечення позову заявник наголошував на тому, що на теперішній час з порушенням вимог містобудівного законодавства, у зв'язку із невідповідністю проектної документації вимогам закону, ТОВ «Елін Плюс» ведеться «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60 м. Дніпро». У порушення вимог норм чинного законодавства, ТОВ «Елін Плюс» не забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення, що наражає на небезпеку здоров'я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу об'єкта. ТОВ «Елін Плюс» порушуються правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що у цілому суперечить державній політиці у сфері містобудування. Продовження будівництва по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60 у м. Дніпро у порушення вимог містобудівного законодавства України у подальшому значно унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав інтересів держави, у зв'язку з чим є необхідним вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони виконання будь-яких будівельних робіт за зазначеною адресою.
Вирішуючи заяву, суд повинен був проаналізувати та оцінити ці доводи заявника. Щодо «очевидності» ознак протиправності оспорюваного дозволу та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Судом першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову встановлено, що 28.05.2019 Головним архітектурно-планувальним управлінням затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», замовником будівництва є ТОВ «Елін Плюс».
З вересня 2021 року по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60 у м. Дніпро ТОВ «Елін Плюс» ведуться роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Будівництво здійснюється на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06.05.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
Водночас, дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06.05.2021 видано з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства, з огляду на невідповідність вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність» та чинних будівельних норм.
Так, у якості вихідних даних для проектування об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро» були використані містобудівні умови і обмеження, затверджені наказом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №192 від 28.05.2019.
У містобудівних умовах та обмеженнях, виданих ТОВ «Елін Плюс», передбачено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки (п.2) та максимально допустима щільність населення (п.3) має визначатися згідно з ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій» (ДБН Б.2.2-12:2018).
Відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 27.01.2021 та 23.02.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було відмовлено ТОВ «Елін Плюс» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.
Підставами відмови у наданні дозволу стали не дотримання вимог містобудівних умов та обмежень щодо максимально допустимого відсотку забудови, щодо максимальної щільності населення, не відповідність вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 (генеральний план розроблений не у відповідності до ДСТУ Б А.2.4-6:2009, не дотримано вимоги п.6.1.26 табл.6.3 ДБН Б.2.2-12:2019 щодо мінімально розрахункової площі земельної ділянки для окремо розташованого житлового будинку, не дотримано вимоги п.6.1.28 табл.6.4 ДБН Б.2.2-12:2019 щодо розрахункових показників граничних розмірів майданчиків, що мають бути розташовані на прибудинкових територіях, не забезпечено нормативну кількість машиномісць відповідно до табл.10.5 ДБН Б.2.2-12:2019 та інші).
Внесення змін та коригування документів, що містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва не проводилося та вони є ідентичними до документів, що були надані 28.04.2021 та на підставі яких було видано дозвіл на проведення будівельних робіт, що свідчить про відсутність відмінностей між ними та про не усунення порушень, що стали підставою для попередніх відмов.
В якості вихідних даних для проектування об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро» були використані містобудівні умови і обмеження, затверджені наказом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №192 від 28.05.2019, якими передбачено, що максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки (п.2) та максимально допустима щільність населення (п.3) має визначатися згідно з ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій» (ДБН Б.2.2-12:2018).
У даному випадку максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку за адресою вул. Сонячна Набережна, 60 має становити 30% від площі земельної ділянки (для будинків 11 поверхів і вище).
Разом з тим, як видно з проектної документації, що подавалася для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відсоток забудови земельної ділянки перевищує гранично допустимий показник та становить 37%, що свідчить про порушення вимог п.6.1.14 ДБНБ.2.2-12:2019 (площа земельної ділянки наданої в оренду під будівництво становить 0,1848 га, а площа забудови становить 0,068 га) та невідповідність вимогам п. 2 Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро».
Відповідно до п.6.1.26 ДБНБ.2.2-12:2019 мінімальну розрахункову площу ділянки для окремо розташованого житлового будинку, включаючи площу під забудовою слід приймати відповідно до кількості його мешканців але не менше ніж у таблиці 6.3, зокрема, для житлових будинків 11 поверхів і вище - площу ділянки слід приймати за інтерполяцією, але не менше 10.5 м. кв. на особу.
Однак, відповідно до договору оренди землі від 23.09.2009, додаткових угод до договору оренди землі від 10.09.2013 та від 08.10.2015, додаткового договору до договору оренди землі від 05.09.2018 площа земельної ділянки є значно менше нормативної, що свідчить про недотримання вищезазначених норм ДБНБ.2.2-12:2019 та порушення вимог п.3 містобудівних умов та обмежень.
Також, п. 4 містобудівних умов та обмежень встановлено, що при визначенні мінімально допустимих відстаней від об'єкта, що проектується, до існуючих будинків та споруд необхідно врахувати нормативні розриви (побутові, протипожежні, санітарні тощо) відповідно до ДБН Б.2.2-12:2018, ДБН В.1-7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд», інших будівельних норм, державних стандартів, норм і правил із визначенням ступеню вогнестійкості оточуючих будинків і споруд, нормативної інсоляції та освітленості приміщень об'єкта будівництва та приміщень будинків на суміжних ділянках.
Згідно з вимогами п.6.1.20 ДБН Б.2.2-12:2019 відстань між житловими будинками, житловими і громадськими будинками слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог, які викладено в Розділі 15.
Відповідно до п.6.1.24 ДБНБ.2.2-12:2019 мінімальні розміри житлових кварталів та
внутрішньо квартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами: інсоляції та освітленості житлових приміщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м - при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами.
Однак, як вбачається з проектної документації, ступінь вогнестійкості оточуючих будинків та питання їх інсоляції та освітленості взагалі не вивчалися, відповідні обстеження не були проведені, а технічні висновки не виконані, таким чином, висновок про відсутність впливу будівництва на показники нормативної інсоляції прилеглих житлових будинків та території, наведений в містобудівному розрахунку, не ґрунтується на будь-яких об'єктивних даних.
Окрім того, нормами ДБНБ.2.2-12:2019 передбачені розрахункові показники граничних розмірів майданчиків, що мають бути розташовані на прибудинкових територіях (п.6.1.28), а при проектуванні машиномісць мають бути дотримані вимоги п.5.13 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів».
Разом з тим, проектом будівництва визначено, що нормативні майданчики будуть влаштовані на прилеглій території двору житлового будинку та багаторівневому паркінгу, що стоїть окремо, без вказівки на розташування такого паркінгу, що взагалі ставить під сумнів його існування.
При цьому, на орендованій земельній ділянці проектом не передбачено розміщення будь-якого паркінгу, а проектом передбачено лише розміщення стоянки на прибудинковій території на 30 машиномісць у загальній паркувальній кишені вздовж вулиці, тобто, на земельній ділянці територіальної громади міста Дніпра, яка у власності чи користуванні у замовника будівництва не перебуває.
Також, в містобудівному розрахунку наявні листи від Акціонерного товариства «Дніпропетровський стрілочний завод», що ніби-то має можливість виділити в платне користування 65 парко-місць на автостоянці по вул. Любарського, 181 та лист заступника директора заводу ім. Артема «Днепротяжбумгормаш» про готовність надати у платне користування 50 парко-місць за адресою: вул. Любарського, 98Б у м. Дніпро.
Водночас, вказані листи не містять підтвердження наявності таких парко-місць, належності земельних ділянок вказаним юридичним особам, укладених у зв'язку з цим правочинів.
Також, в порушення вимог п.6.1.29 ДБНБ.2.2-12:2019 проектною документацією взагалі не передбачено збирання побутових відходів з дотриманням умов ДБН Б.2.2-5 та ДСТУ-Н Б Б.2.2-7.
У порушення вимог норм чинного законодавства, ТОВ «Елін Плюс» не забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення, що наражає на небезпеку здоров'я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу об'єкта.
Замовником будівництва для отримання дозволу на виконання будівельних робіт та подачі повідомлення про внесення зміну даних в дозволі на виконання будівельних робіт до Інспекції подана проєктна документація, яка не відповідає вимогам діючого законодавства, державним будівельним нормам та вихідним даним на проєктування.
З урахуванням наведеного, необхідність у забезпеченні позову викликана тим, що на теперішній час з порушенням вимог містобудівного законодавства, у зв'язку із невідповідністю проектної документації вимогам закону, ТОВ «Елін Плюс» ведеться «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60 м. Дніпро». Такими діями ТОВ «Елін Плюс» порушуються правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що у цілому суперечить державній політиці у сфері містобудування. Продовження будівництва по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60 у м. Дніпро у порушення вимог містобудівного законодавства України у подальшому значно унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав інтересів держави, у зв'язку з чим є необхідним вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони виконання будь-яких будівельних робіт за зазначеною адресою.
Колегія суддів зауважує, що стосовно балансу інтересів та можливих втрат забудовників, слід відмітити, що фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена протиправність оскаржуваного дозволу.
За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища та дозволить уникнути негативних наслідків проведення будівельних робіт на зсувонебезпечних територіях, а також, нецільового використання комунальних земель з порушеннями містобудівної документації.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
У справі, яка розглядається суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчилися в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також врахував інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із продовженням будівельних робіт на вказаному об'єкті будівництва до вирішення справи по суті.
Таким чином, враховуючи заявлені вимоги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, оскільки є достатні правові підстави, передбачені статтею 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
У цьому випадку застосування заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 640/18911/22.
Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Тобто, із набранням законної сили рішенням суду про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову втрачають свою дію.
Матеріалами справи встановлено, що 13.08.2025 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 160/8007/24 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», Державної інспекції архітектури та містобудування України, Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аннона», заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтабуд Компані» про приєднання до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в справі № 160/8007/24 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року в справі № 160/8007/24 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління державного архітектурно- будівельного контролю Дніпровської міської ради, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аннона», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтабуд Компані», про визнання протиправною бездіяльності, скасування дозволу скасовано.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданого замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.
У задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко Олександр Анатолійович в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо невжиття заходів з анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро», виданого замовнику будівництва ТОВ «Елін Плюс» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; визнання протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ013210428976 від 06 травня 2021 року «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Малиновського в районі будинку 60, м. Дніпро» відмовлено.
Частиною 1 ст. 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги набрання законної сили постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 160/8007/24 про залишення частини позовних вимог без розгляду та ухваленням в іншій частині рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів констатує, що вжиті згідно ухвали від 30.01.2025 заходи забезпечення позову також втратили чинність із 13.08.2025 саме з дати набрання законної сили цим судовим рішенням, з урахуванням частини 6 статті 157 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновк про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. 150-154, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елін Плюс» залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко