11 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 331/3123/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року (суддя Калашник Юлія Вікторівна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати наказ № 155-к від 18.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Сударикова Ігоря Юрійовича, яким вирішено звільнити позивача 18.04.2023 у зв'язку зі скороченням чисельності і штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити з 19.04.2023 позивача у правонаступнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на посаді, аналогічній або рівнозначній посаді завідувача сектору по роботі зі страхувальниками Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області; стягнути з правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 по дату поновлення позивача на посаді, виходячи з розрахунку 703,45 грн середньоденної заробітної плати позивача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Вказує, що при реорганізації УВД ФССУ у Запорізькій області шляхом приєднання такого до системи пенсійного фонду, що супроводжувалося повним скороченням чисельності штату управління, дотриманню підлягали законодавчі гарантії, визначені ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпПУ, зокрема щодо пропонування позивачу та переведення такого на іншу роботу, яка відповідала його професії та спеціальності в територіальному органі Пенсійного фонду України - ГУ ПФУ у Запорізькій області, як правонаступника в частині прав та обов'язків щодо колишніх працівників. Судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки суд дійшов до помилкового висновку про те, що при скороченні всієї чисельності працівників та штату юридичної особи, яка припиняється в процесі приєднання до іншої, працівнику не повинно пропонуватися зайняти вакантну посаду (у тому числі недержавної служби) в юридичній особі-правонаступнику, до якої здійснюється приєднання. Вказує, що суд першої інстанції не врахував обставини наявності в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області вакантних посад не державної служби. Жодну з вказаних вакантних посад не державної служби позивачу не було запропоновано. Позивач, оскаржуючи незаконний наказ про звільнення, стверджує та наголошує на такій підставі позову, як порушення його права на отримання пропозиції зайняти вакантну посаду у особі правонаступнику роботодавця у зв'язку з реорганізацією юридичної особи, а не оскаржує процедуру вступу на державну службу. Вказує, що єдина відмінність, що відрізняє спосіб вступу на державну службу та призначення на посаду, яка не є державною службою, а саме - конкурсність відбору, не існувала в момент незаконного звільнення позивача. Фактично призначення на посаду державної служби є аналогічним до призначення особи на посаду, яка не є державною службою. Таким чином, навіть беручи до уваги, що новоутворені посади в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області є посадами державної служби, порядок призначення працівника на такі посади не передбачав проведення спеціального конкурсу, а тому роботодавець повинен був запропонувати працівнику зайняти вакантну посаду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2019 обіймала посаду завідувача сектору по роботі зі страхувальниками Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.
Законом України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2023 року, Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Пунктом 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105 визначено Кабінету Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», зокрема, установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації; голові комісії з реорганізації Фонду та головам комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду забезпечити, зокрема, здійснення заходів з припинення Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом України від 21 вересня 2022 р. № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наказом голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 № 54-090 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» на виконання п. 2 розділу VІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись ч. 4 ст. 105 ЦК України, статтями 49-2,49-4 КЗпП України та ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказано скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18 квітня 2023 року.
Відповідно до наказу Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області № 155-к від 18.04.2023 звільнено ОСОБА_1 , 18 квітня 2023 року з посади завідувача сектору по роботі зі страхувальниками Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Незгода ОСОБА_1 з вищенаведеним наказом стала підставою звернення до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» № 9-ОД, прийнятий головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматським О.О. в межах його законних повноважень. Позивач про наступне звільнення була попереджена 17.01.2023, про що нею зазначено у позовній заяві. Тому, оскільки позивач була за два місяці попереджена про наступне вивільнення та про те, що інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується, з огляду на скорочення усього штату, тобто відбулося скорочення і посади, яку обіймала позивач, звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина Україна на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях. За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889.
Надаючи оцінку висновкам суду та доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини шостої статті 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавцем з 01 січня 2023 року припинено діяльність Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами УВД ФССУ у Запорізькій області з 18.04.2023, у тому числі й посади, яку обіймала позивач. Про наступне вивільнення позивач попереджена у визначений законом строк, що нею не заперечується.
Посилання в апеляційній скарзі про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України при звільненні не є слушними, адже всі посади управління УВД ФССУ у Запорізькій області підлягали скороченню.
Тобто в даному випадку звільнення відбулось із врахуванням пункт 1 частини 1 статті 40 КУпПУ.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058-IV на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України «Про державну службу», тоді як посади працівників ФСС України не належать до посад державної служби.
Суд першої інстанції вірно врахував, що прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях.
При цьому не є слушними доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував обставини наявності в Головному управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області вакантних посад не державної служби, адже позивач у цій справі просить суд поновити її на посаді, аналогічній або рівнозначній посаді завідувача сектору по роботі зі страхувальниками Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, яка в органах ПФУ відноситься до посади на державній службі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 41 Закону № 889 без обов'язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону № 889 рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Натомість КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.
Тобто, саме Законом № 889 визначено переведення на посаду державної служби, який містить імперативну норму, що лише державний службовець може бути переведений на посаду державної служби.
Також не є обґрунтованими посилання позивача, що призначення на посаду державної служби є аналогічним до призначення особи на посаду, яка не є державною службою, оскільки конкурсність відбору не існувала в момент незаконного звільнення позивача.
Суд звертає увагу апелянта, що відповідно до ч. 5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Тобто, вказаною нормою права врегульовано порядок призначення на посади державної служби в період дії воєнного стану, а не питання переведення на державну службу особи, яка не обіймала до цього відповідну посаду державної служби.
Є також помилковими доводи позивача, що їй не були запропоновані посади не державної служби, які були наявні в ГУ ПФУ в Запорізькій області на час звільнення, адже наявні в ГУ ПФУ в Запорізькій області вакантні посади не державної служби, перелік яких надано стороною позивача, не відповідали її професії чи спеціальності.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави задоволення позову відсутні.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року в адміністративній справі № 331/3123/23 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 11 грудня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 11 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова