10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11423/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/11423/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Кучугурна Н.В.) за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-
Позивач 25.05.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5», в якому просив стягнути з товариства на суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794840,84 грн..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Продрезерв 5» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 794840,84 грн..
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав суду доказів подання звітності форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 року не сплатив адміністративно-господарських санкцій за 16 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач правомірно склав розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягали сплаті.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України. Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що після формування розрахунку Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення ТОВ «Контракт Продрезерв 5» законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а також того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Продрезерв 5» задоволено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Продрезерв 5» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2025 року скасовано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 року та справу №160/11423/23 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Юрко І.В., судді-члени колегії - Білак С.В., Чабаненко С.В.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2025 року вказану справу прийнято до провадження судді Юрко І.В. та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є суб'єктом владних повноважень (код ЄДРПОУ 25005978), який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про зайнятість населення» повноваження.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» (код ЄДРПОУ 35601826) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті ТОВ «Контракт Продрезерв 5», у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно із згаданим розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 471 особа; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 19 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 23398127,13 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника 49677,55 грн.; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше одиниць - 16; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 794840,84 грн..
Згідно квитанції від 17.04.2023 року, розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, розміщено в електронному кабінеті відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 року.
Відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку у встановлений законом строк не сплачені, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі по тексту - Закон №875) визначено основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 19 Закону №875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно із частиною другою статті 19 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно із ч.1 ст.19 Закону №875 вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до приписів частини 6 статті 19 Закону №875 в порядку визначеному постановою Правління ПФУ від 10.03.2023 року №14-2 «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №457/39513, Пенсійний фонд України надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 року №14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 року №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 року за №456/39512.
Частиною 1 статті 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Згідно із частиною 9 статті 20 Закону №875 спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 Закону №875, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку.
З аналізу наведених норм вбачається, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримає від Пенсійного фонду України інформацію про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
І саме така інформація є підставою для звернення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду з позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій з юридичних осіб за відсутності самостійного розрахунку та сплати такими юридичним особами в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, вказаних адміністративно-господарських санкцій.
Апеляційний суд наголошує на тому, що будь-якого іншого алгоритму дій Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю для звернення до суду з адміністративними позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій з юридичних осіб положеннями Закону №875 не передбачено.
Відтак, посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем порядку проведення перевірки та накладення адміністративно-господарських санкцій, за відсутності у Фонду повноважень на проведення перевірок, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законодавстві.
Щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, апеляційний суд зазначає про таке.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2022 року №827-22 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі по тексту - Наказ №827, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Наказу №827 Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Пунктом 1.5 розділу І Наказу №827 визначено, що форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Згідно пункту 1.7 розділу І вказаного Наказу, актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
Пунктом 1.8 розділу І Наказу №827 визначено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.
Наведене вище дає підстави вважати, що на підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №806/1368/17, від 06.03.2024 року у справі №120/7955/21а.
Доказів подання чи направлення звітності за формою №3-ПН до центральних чи територіальних центрів зайнятості протягом 2022 року відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій, апеляційний суд зазначає наступне.
Господарськими санкціями у розумінні частини першої статті 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
У постанові від 11 серпня 2021 року у справі №260/557/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалося вище, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів подання у 2022 році звітності за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до державної служби зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняті такими особами.
Апеляційний суд вважає, що відповідачем у 2022 році не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а відтак правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 794840,84 грн. є обґрунтованими.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та внесення змін до рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТ ПРОДРЕЗЕРВ 5» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/11423/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/11423/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко