10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 183/4170/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №183/4170/25 (головуючий суддя першої інстанції Фролова В.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач 30.04.2025 року звернулась до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила скасувати постанову №26 від 22.04.2025 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 26 від 22.04.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. скасовано та справу надіслано на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач, як відповідальна особа на підприємстві за ведення військового обліку не забезпечила прибуття викликаних ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов'язаних працівників ТОВ «М'ЯСНА САДИБА», які припускались порушень правил військового обліку, а саме не здійснювали обов'язкове проходження ними чергового медичного огляду військово-лікарською комісією протягом останніх п'яти років, якто передбачено вимогам п.п. 3.2. п. 3 Розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року. Вважає, що сумлінне виконання службових обов'язків позивачем мало б призвести як до виявлення факту вчинення працівниками вказаних порушень, так і реалізації наявного механізму їх усунення, а саме - повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про ці обставини. Тобто, саме позивач в силу наявних посадових обов'язків, був зобов'язаний проводити відповідну роз'яснювальну роботу з персоналом, забезпечувати повноту та актуальність даних військового обліку, контролювати дотримання персоналом правил військового обліку та постійно інформувати відповідача про факти порушення персоналом таких правил. При отриманні такого повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 мало б змогу реалізувати власні функції «контролю за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК», як то передбачено нормативними приписами.
Позивач подала відзив на скаргу, в якому просила залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
10.04.2025 року комісією відповідача на підставі плану проведення перевірок стану військового обліку на території міста Самар на 2025 рік, затвердженого рішенням виконавчого комітету Самарівської міської ради від 09.01.2025 року за №3/0/6-25, проведено перевірку стану ведення військового обліку та організації бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час у ТОВ «М'ЯСНА САДИБА», за результатами якої складено акт.
За результатами перевірки виявлені порушення:
- здійснення методологічного супроводження заходів військового обліку на 2025 рік всупереч вимогам п.72 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 31.12.2022 року за №1487, яке забезпечено частково; порушення встановлених абз.4 п.72 Порядку №1487 строків, а саме встановлення «щороку до 1 лютого»;
- порушення вимог абзаців 7;8 та 15 п. 34 Порядку №1487 в частині здійснення бронювання військовозобов'язаних, які мають порушення правил військового обліку (працівники гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - не пройшли медичний огляд військово-лікарською комісією протягом останніх п'яти років всупереч вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України №402 від 14.08.2008 року);
- порушення вимог абзаців 7, 8, 15 п.34 Порядку №1487 в частині здійснення бронювання резервіста ОСОБА_6 , який проходив строкову військову службу, що відображено у військовому квитку останнього, та не міг бути зарахований на спеціальний військовий облік; зауваження щодо ведення Додатку 5 Порядку №1487, оскільки графа 7, 9, 15, містять неповну інформацію, тощо.
За результатами проведеної перевірки ІНФОРМАЦІЯ_3 18.04.2025 року складено протокол №26 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, який отриманий позивачем 18.04.2025 року.
Також, постановою №26 від 22.04.2025 року на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн..
Не погодившись з постановою про застосування штрафу, позивач оскаржила таку постанову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із частиною другою статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція вказаної статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме спеціальні заборони покладено на особу відповідно до яких конкретно нормативних актів, та які з цих заборон порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як встановлено судом першої інстанції, спірною постановою позивача, як відповідальну особу з ведення військового обліку в ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» (інспектор з кадрів), притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Положень порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року за №1487, а саме часткове забезпечення методологічного супроводження заходів військового обліку на 2025 рік всупереч п.72 Порядку, здійснення планування діяльності з порушенням строків, встановлених абз.4 п.72 Порядку №1487, який вимагає їх встановлення «щороку до 1 лютого».
Так, відповідно до пункту 72 Порядку №1487 державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації:
проводять щороку відповідно до затверджених ними планів перевірку стану військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління, підпорядковуються їм, контролюються ними або функції з управління якими вони здійснюють;
складають за результатами перевірки акти, які надсилаються у двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки відповідним підприємствам, установам та організаціям і районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки для реагування та вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок;
щороку до 1 лютого видають накази (розпорядження) про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році відповідно до компетенції.
Наказами (розпорядженнями) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій визначаються завдання щодо методичного забезпечення військового обліку, підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, інші заходи щодо поліпшення стану військового обліку, а також затверджуються плани перевірок стан військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері їх управління.
Державні органи подають щороку до 10 лютого витяги з наказів (розпоряджень) до Генерального штабу Збройних Сил.
При цьому, положення Порядку №1487 не містять визначення, що саме передбачає методологічне та методичне забезпечення заходів військового обліку на підприємствах, установах, організаціях, в той же час, зміст вказаного Порядку містить посилання на заходи, які повинні вживати підприємства, установи, організації щодо ведення військового обліку. Зокрема, п.19 вказаного Порядку №1487 передбачено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації виготовляють друкарським способом правила військового обліку (додаток 2 Порядку 1487) і вивішують їх на видному місці в загальнодоступних приміщеннях. Пункт 34 Порядку №1487, передбачає, серед іншого, проведення відповідної роз'яснювальної роботи серед призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку; забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку; періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах; не рідше одного разу на рік проведення звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки, тощо.
Отже, системний аналіз положень Порядку №1487 дає підстави для висновку, що методологічне забезпечення військового обліку включає в себе набір інструкцій, правил, положень та інших документів, які визначають порядок організації та ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях, а методичне забезпечення при військовому обліку - комплекс конкретних заходів, які забезпечують ведення військового обліку на підприємствах, в установах, організаціях та органах місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, видання наказів (розпоряджень) про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році відповідно до компетенції, як це передбачено абз.4 статті 72 Порядку №1487 є складовою методологічної роботи із забезпечення ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях.
Як вбачається з акту перевірки стану ведення військового обліку та організації бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час у ТОВ «М'ЯСНА САДИБА», методологічне забезпечення заходів військового обліку наявне, на підприємстві наявний графік звіряння облікових документів працівників у 2025 році, затверджений наказом директора ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» за № 06-ОД від 04.04.2025 року, здійснюється перевірка керівництвом підприємства перевірка журналу обліку результатів перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, звіряння їх облікових даних з даними районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки заведений, зареєстрований у діловодстві підприємства.
Разом з цим, під час перевірки встановлені порушення строків щодо планування діяльності з ведення військового обліку ТОВ «М'ЯСНА САДИБА», визначених абз.4 п. 72 Порядку №1487.
Згідно акту перевірки ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» відповідно до наказу адміністрації Державної прикордонної служби України №150-Г від 17.02.2025 року відноситься до підприємств, установ і організації, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період. Бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час за ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» здійснюється відповідно до постанови КМУ від 27.01.2023 року за №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час. Обсяг бронювання:88 відсотків.
Як зазначалось вище, згідно спірної постанови, позивачу інкриміновано порушення вимог абзаців 7, 8 та 15 п.34 Порядку №1487 в частині здійснення бронювання військовозобов'язаних, які мають порушення правил військового обліку (працівники гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які не пройшли медичний огляд ВЛК протягом останніх п'яти років всупереч вимогам Положення про ВЛЕ в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, що стало підставою для накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, обов'язок керівників підприємств, установ, організацій щодо забезпечення ведення військового обліку працівників передбачено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року за №1487.
Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частина п'ята статті 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закріплює, що підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування і форми власності щороку у строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов'язані подавати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.
Частина п'ята статті 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює, що персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до абз. 2, 5, 7, 8, 15 п. 34 Порядку №1487 з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, серед іншого:
перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. В умовах правового режиму воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформлення військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування правового режиму воєнного стану;
оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття;
проведення відповідної роз'яснювальної роботи серед призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку;
забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;
оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час
Частина перша статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, обов'язок керівника підприємства щодо оповіщення свого працівника про необхідність прибуття за вимогою до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та забезпечення його прибуття, виникає за умови отримання підприємством відповідної вимоги (розпорядження) органу ТЦК та СП.
Як вбачається з акту перевірки посилання на офіційне направлення вимог чи розпоряджень щодо необхідності прибуття працівників підприємства гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_2 задля проходження військово-лікарської комісії відсутні, як і відсутні такі посилання у постанові про накладання на позивача адміністративного стягнення.
Оскільки положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку №1487 не передбачають обов'язку керівників підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, відповідальних за ведення військового обліку щодо контролю строків проходження військово-лікарської комісії своїми працівниками, посадова особа відповідальна за ведення військового обліку у ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» не може нести відповідальності за не проходження військово-лікарської комісії працівниками підприємства, за умови відсутності доказів отримання офіціального виклику або мобілізаційного розпорядження про необхідність прибуття працівників до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача щодо наявності вказаних порушень вимог, передбачених абз. 7, 8 та 15 п.34 Порядку №1487.
В частині порушення вимог абзаців 7, 8 та 15 п. 34 Порядку №1487 щодо здійснення бронювання за ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» резервіста ОСОБА_6 , який зарахований до оперативного резерву НГУ першої черги, а тому з огляду на норми п.9 статті 1, п. 4 статті 33, п.1, 2 статті 35 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п.120-1 Указу Президента України «Про положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України» від 29.10.2012 року за № 618/2012, п.1. частини першої Постанови КМУ «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів» №607 від 12.11.2014 року, не може бути зарахований на спеціальний військовий облік, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
Військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За частиною першою статті 26-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до ч.4 ст.33 вказаного Закону військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Статтею 35 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до акту перевірки від 11.04.2025 року та оскаржуваної постанови №26 від 22.04.2025 року за ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» здійснено бронювання резервіста, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час перевірки обіймав посаду обвалювальника м'яса ТОВ «М'ЯСНА САДИБА». Вказаний працівник проходив строкову військову службу під час дії особливого періоду з 16.08.2017 року по 04.02.2019 року та звільнений зі строкової військової служби на підставі Указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби. Строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році» №22/2019 від 30.01.2019 року, факт проходження строкової служби відображений у військовому квитку останнього серії НОМЕР_1 , виданому 16.08.2017 року ІНФОРМАЦІЯ_5 . На підставі наказу ТВО командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_6 зарахований до оперативного резерву Національної Гвардії України першої черги (сторінка 26 військового квитка).
Так, відповідно до положень частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
При цьому на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час (частина перша, друга статті 35 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Як зазначалось вище, порядок та організація ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487.
Пунктом 16 Порядку №1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно з п.17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Указом Президента України від 29.10.2012 року №618/2012 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
За пунктом 3 Положення громадяни проходять службу у військовому резерві в добровільному порядку, а в особливий період особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, - в обов'язковому порядку.
Пунктом 120-1 Положення (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з військової служби) передбачалося, що під час особливого періоду військовослужбовці, які були звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в обов'язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву першої черги.
Механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, врегульовано Порядком бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженої постановою КМУ від 27.01.2023 року за №76 , які працюють або проходять службу.
Положення вказаного порядку передбачають бронювання на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначені критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період лише військовозобов'язазних. При цьому, керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків (п.4 Порядку №76).
Бронювання військовозобов'язаних, зазначених у п. 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою (п.25 Порядку №76).
Слід зазначити, що бронювання резервістів на підприємствах, установах та організаціях, які в установленому порядку визначені критично важливими, не передбачено.
Отже системний аналіз змісту наведених вище положень законодавства свідчить, що на період мобілізації резервісти бронюванню не підлягають та їх зарахування на спеціальний військовий облік чинним законодавством не передбачено.
Оскільки відомостей щодо виключення ОСОБА_6 з військового оперативного резерву та звільнення його зі служби у військовому резерві під час перевірки позивачем та відповідачем не надано, суд першої інстанції правильно погодився з висновком відповідача щодо наявності порушень ведення військового обліку в частині бронювання особи, яка не підлягає бронюванню, що є порушенням частини дев'ятої статті 1, частин першої, другої статті 35 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абзаців 7, 8 та 15 п. 34 Порядку №1487.
В оскаржуваній постанові №26 від 22.04.2025 року в частині обґрунтування відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП містяться посилання на зауваження стосовно ведення у ТОВ «М'ЯСНА САДИБА» Додатку 5 (група - військовозобов'язані офіцерського складу), яка містить невірну інформацію графа 7 (профіль підготовки), містить неповну інформацію графа 9, яка передбачає наявність у відомостях про освіту серію та номер диплома, заповнена графа 15, яка відповідно до алгоритму заповнення Додатку 5 згідно з Порядком не підлягає заповненню для списку персонального військового обліку групи військовозобов'язані офіцерського складу, (група - військовозобов'язані рядового, сержантського та старшинського складу), а саме містить невірну інформацію графа 7 (щодо військовозобов'язаного під порядковим номером 16), містить неповну інформацію графа 9, яка передбачає наявність у відомостях про освіту серію та номер диплома/свідоцтва/сертифікат/тощо (щодо військовозобов'язаних під порядковими номерами 4, 14, 21, 22, 23, 24).
Разом з цим суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність посилання в оскаржуваній постанові на порушення норми відповідного закону, який регулює спірні правовідносини, а зауваження щодо неналежного заповнення Додатку 5 не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Викладені відповідачем у постанові зауваження не деталізовані та не дають змоги встановити які саме відомості внесені невірно, щодо якої особи військовозобов'язаного, та з огляду на які докази такі відомості є невірними.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно з п.3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов''язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №26 від 22.04.2025 року в ньому відсутні посилання на акт перевірки від 11.04.2025 року так і на будь-які інші документи, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Доказів, на підставі яких відповідач прийняв рішення щодо накладання адміністративного стягнення на позивача, відповідачем також не надано.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно зазначив, що для належного розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи з урахуванням наведених вище недоліків, а за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №183/4170/25 залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №183/4170/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко