10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 206/1759/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 20.06.2025 року в адміністративній справі №206/1759/25 (головуючий суддя першої інстанції - Малихіна В.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 21953 від 06.12.2024 року.
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт вказує, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 21953 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06.12.2024 року було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. Позивач вважає, що вищевказана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, так як адреса вказана в постанові, як місце проживання позивача не відповідає дійсності. Фактично позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому просить її скасувати та провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серія НОМЕР_1 , сформованої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації (проживання) останнього, вказана наступна: АДРЕСА_2 .
Згідно до повістки № 551359 від 10 жовтня 2024 року сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , об 11 годині 00 хвилин 21 жовтня 2024 року.
Згідно з опису вкладення до рекомендованого поштового було направлено повістку №551359 від 10.10.2024 за номером поштового відправлення 0600295588230 на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , відправник ОСОБА_2 , яка повернулась 17.10.2024 року з АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_4 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
06 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено постанову № 21953 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штраф у сумі 25 500 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 10.10.2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформована повістка № 551359 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність явки об 11.00 годині 21.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яка направлена через АТ «Укрпошта» за адресою проживання останнього: АДРЕСА_2 .
17 жовтня 2024 року з АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 повернуто конверт з повісткою з довідкою про те, що поштове відправлення повернуто через відсутність адресата за вказаною адресою проживання.
Станом на 21 листопада 2024 року позивач не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону», п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, тобто, порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
21 листопада 2024 року на адресу реєстрації (проживання) позивача, вказану в обліковій картці останнього, засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направлено повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10.00 годину 06.12.2024 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак, вказане відправлення повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до довідки № 1 від 22.05.2025 року, виданої Головою Правління ОСББ «Перемоги 15-17», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , з 2013 року по теперішній час.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення № 21953 від 06.12.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211, крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Частиною 3 цієї норми закону визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560) (далі - Порядок) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 34 Порядку передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. Централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), на підставі відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним оператором поштового зв'язку та/або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі).
Відповідно до підпункту 2 п. 41 Порядку, моментом належного оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку також є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативнорятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язок громадян під час мобілізації з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Таким чином, попередження про зміну місця проживання є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, який повинен здійснюватися у встановлений строк та безумовно.
Так, відповідно до відомостей, які містяться в обліковій картці до військового квитка (тимчасового посвідчення) серія НОМЕР_1 , сформованої 10.06.2010 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації (проживання) останнього, вказана наступна: АДРЕСА_2 .
При цьому, відповідно до довідки № 1 від 22.05.2025 року, виданої Головою Правління ОСББ «Перемоги 15-17» та наданої представником позивача - адвокатом Вороніним І.О., громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , з 2013 року по теперішній час.
Доказів того, що ОСОБА_1 повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну свого місця проживання ані позивачем, ані його представником суду не надано, так само як і не надано обґрунтованих доводів на наявність обґрунтованих причин такого неповідомлення.
Отже, відповідачем і було направлено повістки на останню відому адресу позивача, що не суперечить вимогам чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у визначений у повістці строк не з'явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не виконав вимоги закону щодо необхідності у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомити про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №206/1759/25 - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №206/1759/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко