10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6017/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Рищенко А.Ю.) в адміністративній справі №160/6017/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив суд:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни згідно із ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, із урахуванням виплачених сум, а саме у розмірі 15988,00 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень, нуль копійок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом 15 днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 статті 382 КАС України.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня (Дні Незалежності), встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте, як зазначає позивач, наведена допомога була виплачена йому за 2024 рік у розмірі 2900,00 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України та рішення Верховного Суду по зразковій справі №440/14216/23.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що частина п'ята статті 13 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 неконституційною не визнавалася, тобто є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню. Вважає, що щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551 (зі змінами), була правомірно перерахована позивачу в розмірі 2900,00 грн. Також наголошує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23 висловила правову позицію щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2023 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, яка є нечинною.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, перебуває на обліку як отримувач пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.06.2019.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в розмірі 2900,00 грн., що підтверджується копією листа відповідача від 12.09.2024, наявною у справі та не заперечується учасниками справи.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі меншому, ніж вісім мінімальних пенсій за віком, у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату позивачеві разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, із урахуванням виплачених сум.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що позивач має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону №3551-ХІІ.
Переглядаючи судове рішення, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23 за результатами перегляду рішення Верховного Суду у зразковій справі, яка є типовою до цієї справи.
У постанові зокрема зазначено, що щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, є однією із складових державної соціальної допомоги.
Порівнюючи редакції частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ до внесення змін Законом № 2983-ІХ та після цього, Велика палати Верховного Суду простежила, що як разова грошова виплата до Дня Незалежності України, так і разова грошова допомога до 5 травня є щорічними; мають разовий характер; поширюються на певне коло осіб (осіб з інвалідністю внаслідок війни). Зазначені соціальні допомоги виплачуються щорічно особам з інвалідністю внаслідок війни за рахунок коштів Державного бюджету України та є обов'язковими для виплати відповідному колу осіб.
20.03.2023 Верховна Рада України прийняла Закон № 2983-IX (набрав чинності 15 квітня 2023 року), яким частину п'яту статті 13 Закону № 3551- XII викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Велика Палата Верховного Суду вважає, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Велика Палата Верховного Суду також вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.
Оскільки Верховною Радою України змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ та викладення норми статті 13 цього Закону в редакції Закону № 2983-IX (набрав чинності 15 квітня 2023 року), з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
Отже, встановлюючи порядок призначення разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, Верховна Рада України діяла в межах її власних дискреційних повноважень.
Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
У зв'язку з наведеним, Велика Палата Верховного Суду вважає, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України у 2023 році її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи норми законів № 3551-ХІІ й № 2983-ІХ, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у серпні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було нараховано та виплачено позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 2900,00 грн., згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в цій справі, зробив помилковий висновок, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій, оскільки пункт 1 частини першої Закону № 2983-ІХ, яким частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, не підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, з огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що здійснивши її виплату в розмірі 2900,00 грн, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вірно застосувало правила частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, а отже діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/6017/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак