11 грудня 2025 року м. Рівне №460/17672/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача - адвоката Д.М.Троянчука; представника відповідача - В.О.Шеремети; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління ДПС України у Рівненській області (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 19.12.2024: №193671700240523, №193681700240523, №193701700240523, №193711700240523, №193721700240523, №193691700240523, №193731700240523, №193741700240523; визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-193751700240523 від 19.12.2024; визнати протиправним та скасувати Рішення №193781700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податкових органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; визнати протиправним та скасувати Рішення №193791700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; визнати протиправним та скасувати Рішення №193801700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Стислий виклад позиції Позивача.
Позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акта перевірки, який містить дані, що не відповідають дійсності. Вказує на необізнаність з фактом проведення перевірки та неотримання жодних запитів від податкового органу, що позбавило можливості надати документи, які підтверджують отримання доходу саме в тому розмірі, який був задекларований. В ході здійснення господарської діяльності заниження доходу не відбулось, позаяк мала місце реалізація товарів за договором комісії. Кошти від реалізації продукції перераховані комітенту в повному обсязі, що підтверджується актами звірки та банківськими виписками, а також тим, що у Позивача відсутня кредиторська заборгованість перед контрагентом. Як наслідок, в ході проведення господарської діяльності не відбулось перевищення ліміту доходу платника єдиного податку третьої групи. Також зазначає про безпідставність застосування відповідачем санкцій за неподання декларації про майновий стан і доходи, ПДВ та ЄСВ, оскільки у Позивача, як платника єдиного податку відсутній обов'язок подання такої звітності. Просив задовольнити позов повністю.
Стислий виклад заперечень Відповідача.
Відповідач зазначає, що відповідно до вимог підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України однією з умов перебування фізичних осіб-підприємців на 3 групі платників єдиного податку являється не перевищення 5000000 грн та 7000000 грн обсягу отриманого протягом календарного року доходу (у відповідній редакції). ФОП - платники єдиного податку третьої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, до суми перевищення застосовують іншу ставку податку, а також зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» платник податків - фізична особа ОСОБА_1 перевищив допустимі обсяги, що зумовило донарахування за результатами перевірки грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, єдиного податку, ПДВ, а також застосування відповідного розміру штрафних санкцій. Також, Відповідач зазначає, що платник податків не надав контролюючому органу документи щодо предмета перевірки, а тому такі вважаються відсутніми у платника податків. Просив відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.11.2025.
Ухвалою суду від 04.11.2025, постановленою без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 25.11.2025.
Ухвалою суду від 25.11.2025, постановленою без оформлення окремого документа, у судовому засіданні оголошена перерва до 02.12.2025.
У судове засідання 02.12.2025 прибув представник Позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду також прибув представник Відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні 02.12.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 11.12.2025 о 14 год 00 хв, в порядку статті 227 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
На підставі пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п. 78.2 ст.78, п. 79.2. ст.79 глави 8 розділу ІІ, пп. 69.22, 69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) та Наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 2183-п від 11.09.2024 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої складений Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 23.02.2018 по 03.08.2020» від 28.10.2024 №16787/Ж5/17-00-24-05-18/3142912356 (далі - Акт перевірки) (а.с. 46 том 1).
На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024:
№193671700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 693257,94 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 554606,35 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 138651,59 грн (а.с. 14 том 1);
№193681700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5569719,21 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 4468191,94 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1101527,27 грн (а.с. 17 том 1);
№193701700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 464143,28 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 372349,33 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 91793,95 грн (а.с. 20 том 1);
№193711700240523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6149277,25 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням - 4919422,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1229855,25 грн (а.с. 31 том 1);
№193721700240523, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 4080,00 грн (а.с. 34 том 1);
№193691700240523, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 680,00 грн (а.с. 37 том 1);
№193731700240523, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн (а.с. 40 том 1);
№193741700240523, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн (а.с. 43 том 1) (далі - ППР №193671700240523, №193681700240523, №193701700240523, №193711700240523, №193721700240523, №193691700240523, №193731700240523, №193741700240523);
Вимога про сплату боргу (недоїмки) форми №Ф-193751700240523 від 19.12.2024, якою визначено суму заборгованості у розмірі 217728,28 грн (далі - Вимога №Ф-193751700240523) (а.с. 23 том 1);
Рішення №193781700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податкових органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 25 том 1);
Рішення №193791700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 27 том 1);
Рішення №193801700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 29 том 1).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - ППР №193671700240523, №193681700240523, №193701700240523, №193711700240523, №193721700240523, №193691700240523, №193731700240523, №193741700240523, Вимоги №Ф-193751700240523, Рішення №193781700240523, Рішення №193791700240523, Рішення №193801700240523, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Актом перевірки встановлено порушення:
абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 ПК України та п. 1, 2, 8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за №1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення), а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат);
пп. 2 п. 293.3, пп. 1 п. 293.4 ст. 293 ПК України, в результаті чого за три квартали 2018 року занижено суму єдиного податку всього на 554606,35 грн, в т. ч. за ставкою 5% на 185975,59 грн., за ставкою 15% на 368630,76 грн;
пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 4468191,94 грн., в т.ч. за 4 кв.2018 р. - на 1537310,16 грн., за 2019 р. на 2868798,93 грн, за 2020 р. - на 62082,85 грн.;
п. 51.1 ст. 51, пп. »б» п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, п. 2.1, п. 2.2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015р. за № 111/26556 (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником подано до податкового органу розрахунки за формою № 1ДФ з недостовірними відомостями за 1 кв. 2019 р., за 2 кв. 2019 р.;
п. 4 ч. 2 ст. 6, абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями) та п. 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 (що діяв до 01.01.2022), а саме: не своєчасно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018р.;
п. 4 ч. 2 ст. 6, абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями та п. 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015р. (що діяв до 01.01.2022р.), а саме: несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень, вересень 2018р.;
п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464 VI (із змінами та доповненнями), встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 217728,28 грн., в т.ч. за 4 кв.2018 р. - на 34400,52 грн., за 2019 р. - на 154234,08 грн., за 2020 р. - на 29093,68 грн.;
підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження військового збору в сумі 372349,33 грн., в тому числі за 4 кв. 2018 р. - 128109,18 грн., за 2019 р. - 239066,58 грн., за 2020 р. - 5173,57 грн.;
п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 п. 195.1 ст. 195 ПК України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 4919422 грн., в тому числі за листопад 2018 р. - 984956 грн, за грудень 2018 р. - 592352 грн, за січень 2019 р. - 532247 грн, за лютий 2019 р. 575386 грн, за березень 2019 р. - 600718 грн, за квітень 2019 р. - 510049 грн, за травень 2019 р. - 244344 грн, за червень 2019 р. - 225424 грн, за липень 2019 р. - 279490 грн, за серпень 2019 р. - 303725 грн, за вересень 2018 р. - 710 грн., за березень 2020 р. - 70020 грн.;
пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, а саме неподання податкових декларації з ПДВ за листопад -грудень 2018 р., січень вересень 2019 р., березень 2020 р.;
п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р., із змінами та доповненнями, в результаті чого не забезпечене зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій;
незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст.44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 23.02.2018 р. по 03.08.2020 р., чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України;
пп. 49.18.1, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме: податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 р., 2019 р., за 2020 р. (ліквідаційна) до контролюючого органу не подані.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 23.02.2018.
Згідно даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 в періоді з 23.02.2018 по 03.08.2020 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 3 групи (5%).
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних рішень слугували висновки податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1 , будучи платником єдиного податку 3 групи, перевищив граничний обсяг доходу такого платника - в 3 кварталі 2018р. від здійснення господарської діяльності відповідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» бази даних ІКС «Податковий блок» підприємцем отримано виторг в сумі 7457538,4 грн.
У поданій до контролюючого органу податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2018 р. (вх. № 53423630 від 05.11.2018 р.) підприємцем задекларовано обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 5% в сумі 1280488,15 грн (ряд. 06 декларації), сума податку за ставкою 5% в розмірі 64024,41 грн (ряд. 11 декларації).
Контролюючий орган в Акті перевірки зазначає, що платник податків в 3 кварталі 2018 р. перевищив граничний термін отриманого протягом календарного року доходу (5000000грн); в поданій до податкового органу податковій декларації платника єдиного податку за три квартали 2018 р. підприємцю потрібно було зазначити в ряд. 06 декларації обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 5% в розмірі 5000000 грн та в ряд. 07 декларації обсяг доходу (суми перевищення), що оподатковується за ставкою 15% в розмірі 2457538,4 грн; сума податку за ставкою 5%, що відображається в ряд. 11 декларації, повинна становити 250000 гр. (5000000 грн * 5%), сума податку за ставкою 15%, що повинна відображатися в ряд. 09 декларації, становить 368630,76 грн. (2457538,4 грн * 15%).
Отже, перевіркою встановлено порушення пп. 2 п. 293.3, пп. 1 п.293. 4 ст. 293 ПК України, в результаті чого за три квартали 2018 р. занижено суму єдиного податку за ставкою 5% на 185975,59 грн. (250000 грн - 64024,41 грн), занижено суму єдиного податку за ставкою 15% на 368630,76 грн; всього занижено єдиного податку за три квартали 2018 р. на 554606,35 грн.
Контролюючий орган зазначає, що ФОП ОСОБА_1 за три квартали 2018 р. перевищив граничний обсяг доходу платника єдиного податку третьої групи, тому починаючи з 01 жовтня 2018 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 ПК України.
Вказані висновки ґрунтуються, в тому числі, на тому, що Позивач жодних документів до податкової перевірки не надав, а згідно інформації підсистеми “Моніторинговий центр - Виторги РРО» ним отримано виторг в сумі 7457538,4 грн.
Відповідач зазначає, що згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» платник податків - фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 р. по 01.09.2019 р. здійснював реалізацію продуктів харчування з використанням реєстраторів розрахункових операцій та отримав виторг від здійснення господарської діяльності всього в сумі 25088211,33 грн, в т.ч. за період з 01.10.2018 р. по 31.12.2018 р. в сумі 8727746,99 грн, за період з 01.01.2019 р. по 01.09.2019 р. в сумі 16360464,34 грн. Також для здійснення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були відкриті рахунки в банківських установах. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору підприємцю в 1 кварталі 2020 р. нараховано та виплачено дохід від ТОВ «Єрмак Голд», код ЄДРПОУ 36166843, в сумі 350100,02грн. (ознака доходу 157).
Перевіркою встановлено заниження загального оподаткованого доходу на 25438311,35 грн., в тому числі за 4 кв. 2018 р. на 8727746,99 грн, за 2019 р. - на 16360464,34 грн, за 2020 р. - на 350100,02грн, чим порушено пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1, п.164.3 ст.164 ПК України.
Відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» - ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.10.2018 р. по 03.08.2020 р, нараховано та сплачено наступні податки і збори:
ЄСВ фізичної особи-підприємця: за 4кв. 2018р. в сумі 2457,18 грн., за 2019р. в сумі 11016,72грн, за 2020р. в сумі 5195,30 грн.;
ЄСВ самозайнятої особи як роботодавця (в т.ч. за цивільно-правовими договорами): за 2017 рік в сумі 100607,31 грн., за 2018 рік в сумі 238479,36грн.;
ПДФО з найманих працівників: за 2017 рік в сумі 76356,96грн., за 2018 рік в сумі 157389,49грн.;
військовий збір з найманих працівників: за 2017 рік в сумі 7713,53грн., за 2018 рік в сумі 15806,93 грн.
Всього підприємцем сплачено податків і зборів за період з 01.10.2018р. по 03.08.2020р., які відносяться до витрат, в розмірі 615022,78 грн., в т.ч. за 4 кв. 2018 р. в сумі 187134,98 грн, за 2019 р. в сумі 422692,5 грн, за 2020 р. в сумі 5195,3 грн.
Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження на 24823288,57 грн., в т.ч. за 4 кв. 2018 р. на 8540612,01 грн., за 2019 рік на 15937771,84 грн., за 2020 р. на 344904,72 грн.
Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 4468191,94 грн., в тому числі: за 4 кв. 2018 р. - 1537310,16 грн (8540612,01 грн * 18%), за 2019 р. - 2868798,93грн (15937771,84 грн * 18%), за 2020 р. - 62082,85 грн. (344904,72 грн * 18%).
Перевіркою встановлено заниження операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою ПДВ (20%) на 24597108 грн., в тому числі за листопад 2018 р. - 4924781 грн, (1983367,5 грн. + 2941413,21), за грудень 2018 р. - 2961761,93 грн, за січень 2019 р. - 2661232,85 грн, за лютий 2019 р. - 2876927,61 грн, за березень 2019 р.- 3003591,05 грн, за квітень 2019 р. 2550246,65 грн, за травень 2019 р. - 1221720,85 грн, за червень 2019 р. - 1127120,76 грн, за липень 2019 р. - 1397451,29 грн, за серпень 2019 р. - 1518623,4 грн, за вересень 2019 р. 3549,88 грн., за березень 2020 р. -350100 грн.
Перевіркою встановлено порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України, а саме: неподання податкових декларації з ПДВ за листопад - грудень 2018 р., січень - вересень 2019 р., березень 2020 р.
Також констатація факту ненадання до перевірки документів, зумовила висновки про не ведення книги обліку доходів і витрат, щодо діяльності, яка провадиться на загальній системі оподаткування, незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд приймає подані Позивачем копії первинних документів, позаяк під час судового розгляду справи було встановлено, що Позивач не був обізнаний з фактом проведення податкової перевірки.
Так, Наказ про проведення перевірки наказу №2183 п від 11.09.2024 та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 11.09.2024 №320/Ж4/17-00-24-05-17 надіслано на податкову адресу платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 - 12.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були повернуті 01.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Тобто, платник податків не відмовлявся від отримання поштового відправлення та від надання документів, що стосувалися предмета перевірки.
Відповідно, Позивач не мав можливості надати податковому органу документи на підтвердження здійснення господарської діяльності, податкового обліку.
Зважаючи на те, що Наказ №2183-п від 11.09.2024 та Направлення №320/Ж4/17-00-24-05-17 не були вручені платнику податків, про що достеменно було відомо контролюючому органу, в останнього не було жодних підстав для того, щоб 21.10.2024 складати акт ненадання документів №967/Ж6/17-00-24-05-19 (а.с. 151 том 2).
З матеріалів справи слідує, що 01.03.2028 між ТОВ “Єрмак Голд», як Комітентом, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як Комісіонером, укладено договір комісії №01-03/18-31, згідно з пунктом 1.1 якого, комісіонер взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент взяв на себе зобов'язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору (а.с. 89 том 1).
Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві).
Пунктом 1.4 договору передбачено, що в порядку і на умовах, визначених цим договором, комітент зобов'язується передавати комісіонеру заморожені напівфабрикати, продукцію ТМ “Продукти Єрмоліно», згідно з асортиментним переліком, який вказується в накладній, що складається при передачі товару на комісію.
пунктами 2.1-2.5 договору передбачено, що комітент зобов'язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22% від суми проданого товару; Виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом за фактично проданий товар; Виплата комісійної винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера протягом п'яти банківських днів із моменту підписання сторонами відповідного звіту комісіонера та акту приймання-передачі наданих послуг за умови виконання комісіонером умов пункту 2.4 цього договору; Право на винагороду комісіонер отримує з моменту отримання грошових коштів комітентом за проданий на комісії товар, а також з урахуванням подання звіту в строк, передбачений пунктом 3.1 цього договору; Комітент, з моменту повного розрахунку, зробленого комісіонером за проданий товар, проводить звіряння взаємних розрахунків з останнім і робить йому оплату винагороди.
Додатковою угодою від 01.05.2019 сторони змінили пункт 2.1. договору комісії, за яким комітент зобов'язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 18-30% від суми проданого товару; Розмір винагороди визначається сторонами у звітах комісіонера (а.с. 95 том 1).
Факт передачі товарів на комісію підтверджується наявними в матеріалах справи Видатковими накладеними:
№4321 від 08.08.2019 на суму 396922,15 грн,
№4583 від 15.08.2019 на суму 335716,75 грн,
№4716 від 22.08.2019 на суму 346332,05 грн,
№4847 від 31.08.2019 на суму 461926,25 грн,
№3440 від 04.07.2019 на суму 182397,30 грн,
№3570 від 11.07.2019 на суму 324876,05 грн,
№3849 від 18.07.2019 на суму 323070,75 грн,
№3981 від 25.07.2019 на суму 322414,45 грн,
№4111 від 31.07.2019 на суму 276918,05 грн,
№2871 від 06.06.2019 на суму 195032,60 грн,
№3236 від 13.06.2019 на суму 269790,05 грн,
№2998 від 20.06.2019 на суму 260183,15 грн,
№3117 від 30.06.2019 на суму 363960,05 грн,
№2308 від 07.04.2019 на суму 210699,40 грн,
№2428 від 16.05.2019 на суму 373854,40 грн,
№2546 від 23.05.2019 на суму 319118,35 грн,
№2663 від 31.05.2019 на суму 293280,25 грн,
№1729 від 04.04.2019 на суму 400315,10 грн,
№1850 від 11.04.2019 на суму 625208,30 грн,
№1978 від 18.04.2019 на суму 727054,60 грн,
№2100 від 30.04.2019 на суму 946887,50 грн,
№1166 від 10.03.2019 на суму 907319,20 грн,
№1290 від 14.03.2019 на суму 451709,35 грн,
№1415 від 21.03.2019 на суму 705896,85 грн,
№1483 від 31.03.2019 на суму 887039,10 грн,
№550 від 03.02.2019 на суму 232007,10 грн,
№758 від 07.02.2019 на суму 451859,90 грн,
№874 від 17.02.2019 на суму 1002331,35 грн,
№997 від 28.02.2019 на суму 1175504,00 грн,
№81 від 10.01.2019 на суму 712168,50 грн,
№196 від 17.01.2019 на суму 612809,20 грн,
№315 від 24.01.2019 на суму 659563,20 грн,
№436 від 31.01.2019 на суму 711515,70 грн,
№6317 від 06.12.2018 на суму 569592,20 грн,
№6433 від 13.12.2018 на суму 677594,65 грн,
№6548 від 20.12.2018 на суму 730063,30 грн,
№6663 від 31.12.2018 на суму 948389,15 грн,
№5699 від 08.11.2018 на суму 803940,10 грн,
№5840 від 15.11.2018 на суму 688265,60 грн,
№5949 від 22.11.2018 на суму 742539,60 грн,
№6102 від 30.11.2018 на суму 759098,15 грн,
№4983 від 11.10.2018 на суму 1057310,15 грн,
№5095 від 18.10.2018 на суму 662798,60 грн,
№5209 від 25.10.2018 на суму 689696,45 грн,
№5450 від 31.10.2018 на суму 546154,30 грн,
№4443 від 06.09.2018 на суму 569205,25 грн,
№4565 від 13.09.2018 на суму 654227,60 грн,
№4679 від 20.09.2018 на суму 628484,80 грн,
№4791 від 30.09.2018 на суму 835453,35 грн,
№3897 від 09.08.2018 на суму 712640,40 грн,
№4013 від 16.08.2018 на суму 602694,15 грн,
№4128 від 23.08.2018 на суму 647106,95 грн,
№4244 від 31.08.2018 на суму 732393,10 грн,
№3344 від 05.07.2018 на суму 364421,00 грн,
№3461 від 12.07.2018 на суму 594526,22 грн,
№3576 від 19.07.2018 на суму 584103,00 грн,
№3690 від 31.07.2018 на суму 944248,90 грн,
№2795 від 07.06.2018 на суму 483183,80 грн,
№2912 від 14.06.2018 на суму 562116,90 грн,
№3027 від 21.06.2018 на суму 657102,80 грн,
№3144 від 30.06.2018 на суму 704984,30 грн,
№2207 від 10.05.2018 на суму 663923,15 грн,
№2326 від 17.05.2018 на суму 584953,95 грн,
№2444 від 24.05.2018 на суму 589164,20 грн,
№2575 від 31.05.2018 на суму 434014,40 грн,
№1564 від 05.04.2018 на суму 641021,04 грн,
№1676 від 12.04.2018 на суму 250832,45 грн,
№1793 від 19.04.2018 на суму 339075,45 грн,
№1902 від 26.04.2018 на суму 526031,15 грн,
№2015 від 30.04.2018 на суму 262538,15 грн (а.с. 136-205 том 1).
Між сторонами правочину оформлені Акти приймання - передачі послуг до Договору комісії від 01.03.2028 №01-03/18-31:
за серпень 2019 року - реалізація товару - 1522174,02 грн; комісійна винагорода - 350100,02 грн;
за липень 2019 року - реалізація товару - 1397451,32 грн; комісійна винагорода - 321413,81 грн;
за червень 2019 року - реалізація товару - 1127120,75 грн; комісійна винагорода - 281780,24 грн;
за травень 2019 року - реалізація товару - 1227164,95 грн; комісійна винагорода - 245433,02 грн;
за квітень 2019 року - реалізація товару - 2618690,42 грн; комісійна винагорода - 523738,11 грн;
за березень 2019 року - реалізація товару - 3023009,52 грн; комісійна винагорода - 604601,86 грн;
за лютий 2019 року - реалізація товару - 2876947,57 грн; комісійна винагорода - 575389,50 грн;
за січень 2019 року - реалізація товару - 2661263,64 грн; комісійна винагорода - 532252,73 грн;
за грудень 2018 року - реалізація товару - 2961844,83 грн; комісійна винагорода - 392368,98 грн;
за листопад 2018 року - реалізація товару - 2941413,19 грн; комісійна винагорода - 588282,64 грн;
за жовтень 2018 року - реалізація товару - 2845611,43 грн; комісійна винагорода - 569122,29 грн;
за вересень 2018 року - реалізація товару - 2751721,32 грн; комісійна винагорода - 550344,26 грн;
за серпень 2018 року - реалізація товару - 2727536,47 грн; комісійна винагорода - 545507,30 грн;
за липень 2018 року - реалізація товару - 2487588,19 грн; комісійна винагорода - 497517,63 грн;
за червень 2018 року - реалізація товару - 2285927,99 грн; комісійна винагорода - 457185,59 грн;
за травень 2018 року - реалізація товару - 2270606,19 грн; комісійна винагорода - 454121,24 грн;
за квітень 2018 року - реалізація товару - 1743406,62 грн; комісійна винагорода - 348681,32 грн (а.с. 96-113 том 1).
На виконання умов договору комісії №01-03/18-31 між сторонами правочину оформлені та підписані Звіти комісіонера про реалізацію товару:
від 31.12.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2961844,83 грн,
від 30.11.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2941413,19 грн,
від 31.10.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2845611,43 грн,
від 30.09.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2751721,32 грн,
від 31.08.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2727536,47 грн,
від 31.08.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 1522174,02 грн,
від 31.07.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2487588,19 грн,
від 30.06.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2285927,99 грн,
від 31.05.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2270606,19 грн,
від 30.04.2018, відповідно до якого реалізовано товару на суму 1743406,62 грн,
від 31.07.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 1397451,32 грн,
від 30.06.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 1127120,75 грн,
від 30.05.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 1227164,95 грн,
від 30.04.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2618690,42 грн,
від 31.03.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 3023009,52 грн,
від 28.02.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2876947,57 грн,
від 31.01.2019, відповідно до якого реалізовано товару на суму 2661263,64 грн (а.с. 113-130 том 1).
Повернення постачальнику (на комісії) товару здійснене на підставі «Повернень»: №1 від 30.06.2018 на суму 16756,47 грн; №96 від 01.09.2019 на суму 168572,01 грн (а.с. 131-132 том 1).
Факт здійснення переоцінки товарів підтверджується документами:
Акт від 04.02.2019 №106 на суму переоцінки 13591,74 грн,
Акт від 18.02.2019 №195 на суму переоцінки 4058,18 грн,
Акт від 11.03.2019 №345 на суму переоцінки 877,80 грн (а.с. 133-136 том 1).
Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок Позивач вносив суми торгівельної виручки на рахунок і перераховував на рахунок ТОВ “Єрмак Голод», покликаючись на договір комісії №01-03/18-31 від 01.03.2018 (а.с. 206-250 том 1; а.с. 1-79 том 2).
Позивачем перераховано на рахунок ТОВ “Єрмак Голод» виручку за отриманий і реалізований на підставі договору комісії №01-03/18-31 від 01.03.2018 товар, що також підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків (а.с. 80-84 том 2).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За правилами пункту 291.2. статті 291 цієї глави, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
З урахуванням вимог пунктом 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці можуть перебувати на 3 групі платників єдиного податку при умові, що не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (у періоді з 01.01.2018р. по 01.04.2020р.) та 7000000 гривень (у періоді з 02.04.2020р.)
За правилами пунктів 293.1, 293.3 статті 293 ПК України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
В силу вимог пункту 293.4 цієї ж статті, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків:
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;
2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.
Відповідно до підпункту 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп визначений статтею 292 ПК України.
Відповідно до пункту 292.1 цієї статті, доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
В свою чергу, згідно з пунктом 292.3 статті 292 ПК України, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
За нормою, закріпленою у пункті 292.4. статті 292 ПК України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Наведене кореспондується з положеннями підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, за яким, продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. І не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Також згідно з статтею 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до частини 3 статті 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Частиною 1 статі 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
За правилами статті 1021 Цивільного кодексу України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (стаття 1022 Цивільного кодексу України).
Таким чином, при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, грошові кошти, отримані комісіонером, як виторг від реалізації продукції комітента, та в подальшому перераховані на користь комітента, є оподатковуваним доходом саме комітента, а не комісіонера.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2020 за результатом розгляду справи №826/8493/18
Також, Верховний Суд в постанові від 31.07.2018 за результатом розгляду справи №810/3897/14 зазначив: “Кошти, які надійшли до комісіонера відповідно договору комісії, не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) чи доходом суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак такі кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації продукції платником податку - фізичною особою-підприємцем. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена лише сума комісійної винагороди».
Аналогічна позиція Верховного Суду зазначена також в постанові від 16.04.2019 в справі №1170/2а-3023/12.
Окрім цього, згідно з пунктом 6.2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
Відповідно до пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
Отже, з урахуванням зазначених положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що отримана Позивачем за спірні періоди загальна сума виторгу не є його доходом.
Отримана комісійна винагорода, отримана від ТОВ «Єрмак Голд» не перевищує річного обсягу доходу: у 2018 році - 2853357,34 грн, у 2019 році - 4834383,18 грн, у 2020 році - 350100,02 грн.
Відповідно, доходом Позивача є не вся виручка, яка надійшла фізичній особі-підприємцю від продажу товару ТОВ “Єрмак Голд», а лише сума комісійної винагороди, яка надійшла йому, як комісіонеру, згідно з договором комісії від комітента.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 820/3092/16, від 13 липня 2023 року у справі № 640/11847/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/11905/21, від 25 січня 2024 року у справі № 824/183/18-а та від 20 червня 2024 року у справі №300/2868/24.
Відповідно до цього, сума коштів, отримана Позивачем період з 01.10.2018 р. по 01.09.2019 р. згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр - Виторги РРО» всього в розмірі 25088211,33 грн, в т.ч. за період з 01.10.2018 р. по 31.12.2018 р. в сумі 8727746,99 грн, за період з 01.01.2019 р. по 01.09.2019 р. в сумі 16360464,34 грн, не є доходом Позивача.
З огляду на викладене, висновок контролюючого органу про те, що вказана сума коштів, є доходом Позивача в розумінні пункту 292.1 статті 292 ПК України є помилковим і таким, що прямо суперечить нормі, закріпленій у пункті 292.4. статті 292 ПК України.
Як наслідок, хибним є висновок податкового органу про те, що Позивачем перевищено допустимий обсяг доходу, отриманого від провадження діяльності, встановлений положеннями підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України (5000000 грн та 7000000 грн).
Відповідно до цього протиправними є і висновки про те, що до суми перевищення обсягу доходу, підлягала застосуванню інша ставка єдиного податку і що Позивач мав перейти на загальну систему оподаткування, і відтоді декларувати та оподаткувати свої доходи податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, ПДВ, та з окремим нарахуванням та сплатою суми ЄСВ.
Доводи податкового органу про відсутність первинних документів на підтвердження розміру отриманого Позивачем доходу по задекларованим видам діяльності на суму, зазначену в деклараціях, суд відхиляє.
З огляду на те, що в ході судового розгляду повністю спростовані висновки Відповідача про те, що Позивач за спірні періоди перевищив гранично допустимий розмір обсяг доходу, отриманого від провадження діяльності, встановлений положеннями підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, тому необґрунтованими вважаються і висновки про необхідність застосування підвищеної ставки єдиного податку, а також про зобов'язання перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України.
Що стосується ППР, яким до Позивача застосовано штраф за відсутність зберігання первинних документів, то вказане рішення також підлягає скасуванню, позаяк документи у Позивача були наявні, а факт ненадання їх до перевірки, як встановлено судом, був зумовлений необізнаністю платника податків про проведення податковим органом перевірки.
Встановлені судом під час розгляду справи по суті обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що усі оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають вимогам законності, обґрунтованості та розсудливості.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 15140,00 грн, сплачена відповідно до Платіжної інструкції від 25.09.2025 №2.325509775.1.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС України у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Рівненській області:
податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №193671700240523, №193681700240523, №193701700240523, №193711700240523, №193721700240523, №193691700240523, №193731700240523, №193741700240523;
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0-193751700240523 від 19.12.2024;
Рішення №193781700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податкових органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
Рішення №193791700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
Рішення №193801700240523 від 19.12.2024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 15140,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС України у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 грудня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська