з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
11 грудня 2025 року м. РівнеСправа №460/9022/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненської області) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням від 30.09.2024 позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 09.02.2024 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Позов за період з 01.07.2021 по 08.02.2024 залишено без розгляду.
16.05.2025 державним виконавцем органу ДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.05.2025 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/9022/24.
10.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/9022/24, яка обґрунтована тим, що при виконанні судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), починаючи з 09.02.2024. Проте, обчислення вказаної пенсії здійснено відповідачем виходячи з мінімальної пенсії за віком 2093 грн, а не з мінімальної пенсії за віком 2361 грн, розмір якої відповідно до чинного законодавства України запроваджений з 01.01.2024. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню та не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заява відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України та подана у строк, встановлений ч. 4 ст. 383 КАС України.
Відповідач пояснень на заяву позивача не подав.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України суд розглянув заяву в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 - 382-3 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, під час розгляду заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України суд повинен з'ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача пов'язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.
В аспекті викладеного, суд враховує таке.
Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст. 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов'язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб'єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов'язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.
Водночас, необхідно чітко розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст. 383 КАС України, та ситуації, коли на підставі або у зв'язку з виконанням рішення суду суб'єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв'язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок обчислення розміру пенсії, стосуються нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов'язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.
Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого ст. 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов'язки сторін були чітко визначені.
В розглядуваному випадку ОСОБА_1 оскаржує дії ГУ ПФ України в Рівненській області щодо проведення перерахунку пенсії з 09.02.2024; стверджує, що спірні дії та рішення відповідача, вчинені з посиланням на виконання рішення суду в справі №460/9022/24, здійснені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, щодо порядку обчислення пенсії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідний календарний рік.
Як встановлено судом, на виконання судового рішення ГУ ПФ України в Рівненській області рішенням про перерахунок пенсії № 956140145922 від 10.04.2025 здійснено перерахунки пенсії позивача, починаючи з 09.02.2024, нараховано пенсію по інвалідності в сумі 16744,00 грн (2093,00 х 8).
Суд враховує, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2023 становив 2093,00 грн.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", статтею 7 якого визначено, що з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 2361,00 грн.
Водночас, згідно з пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" цього Закону перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року, проводиться з 1 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, пенсійний орган на виконання судового рішення здійснив позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 09.02.2024, в правильному розмірі, із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про державний бюджет на 2023 рік - 2093,00 грн.
Також суд встановив, що рішенням ГУ ПФ України в Рівненській області про перерахунок пенсії № 956140145922 від 10.04.2025 позивачу визначено розмір пенсії за нові періоди (зокрема, 2024 та 2025 роки), які не стосувалися предмета судового спору в цій справі. Отже такий перерахунок не є простою арифметичною дією на виконання судового рішення, а є самостійним актом індивідуальної дії, що породжує нові правовідносини та, відповідно, може бути предметом окремого судового оскарження.
Суд вважає, що оскарження позивачем правильності застосування розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законами про Державний бюджет на відповідний рік, при перерахунку пенсії становить самостійний публічно-правовий спір, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Суд також зазначає, що рішення № 956140145922 від 10.04.2025 за своєю формою та змістом відповідає ознакам рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки має зовнішню визначеність, є актом індивідуальної дії, ухваленим на підставі нових нормативних актів, і породжує нові юридичні наслідки для позивача.
Додатково суд наголошує на тому, що порядок застосування розміру мінімальної пенсії за віком під час перерахунку пенсії позивача не визначений в судовому рішенні.
Таким чином, суд вважає, що звернення ОСОБА_1 у порядку ст. 383 КАС України утримує в собі самостійні підстави та предмет спору, а тому така заява виходить за межі інституту судового контролю.
Отже підстави для задоволення заяви позивача відсутні.
Жодних інших обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при виконанні судового рішення в цій справі позивач не навела та документально не підтвердила.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Керуючись статтями 241, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду у адміністративній справі №460/9022/24 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повна ухвала складена 11 грудня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко