Справа № 420/35390/24
10 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
встановив:
Підприємство «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ТОВ «Флагман») звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500500/2024/000754.
Позовні вимоги умотивовані тим, що позивачем при увезенні товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості було надано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей, що впливали би на правильність визначення митної вартості та навпаки, ці документи містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Так, у відповідь на твердження митного органу про відсутність банківських платіжних документів, що підтверджують оплату за товар, позивач вказує, що таких дійсно не було надано до митного оформлення, оскільки на той момент згідно із умовами договору оплата за товар ще не була здійснена. Щодо посилань митного органу про відсутність у поданих документах відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням позивач зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 01.03.2024 No J-L-QHD20231222 витрати на пакування та маркування товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим окремо не додаються при визначенні митної вартості товару. Стосовно посилань митного органу на зазначення в міжнародній автомобільній накладній CRM від 17.07.2024 № 3986 перевізником вказаний «ZIKO GROUP LLC», а в рахунках-фактурах на оплату транспортно-експедиційних послуг ПП «Ферст Вей» позивач вказує, що за умовами контракту продавець оплачує транспортування товару з порту Циндао, Китай до порту Констанца, Румунія, а його транспортування із вказаного порту на митну територію України в порт Чорноморськ оплачує позивач. Перевізник «ZIKO GROUP LLC» здійснив перевезення товару до порту Констанца і ці витрати включені до ціни товару, у свою чергу ПП «Ферст Вей» транспортувало товар з порту Константа до порту Чорноморськ і на підтвердження цих витрат позивачем надано рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг. При цьому у відповідь на повідомлення митного органу про необхідність подання додаткових документів позивач надав вичерпні пояснення, якими спростовувались сумніви відповідача у правильності визначення митної вартості товару. Відповідачем натомість цим поясненням та документам оцінки не надано та в оскаржених рішеннях не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу
Отже, позивач під час митного оформлення товару надав документи, що містять необхідні відомості для визначення його митної вартості за основним методом - за ціною договору, а тому у відповідача не було підстав для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товару.
З цих підстав позивач просить визнати оскаржені рішення протиправними та скасувати їх.
Ухвалою від 19.11.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 04.12.2024 подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 23.12.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, уважаючи, що оскаржувані рішення є правомірними, а коригування митної вартості відбулось за наявності на те підстав, оскільки за поданою позивачем митною декларацією (МД) №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- відповідно до інвойсу від 01.03.2024 № J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024 № J-LQHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми, але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар;
- згідно п.п. 3.3. зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 № J-LQHD20231222 вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки, але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- в СМR від 17.07.2024 № 3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024, №2950 від 03.07.2024 видані ПП «Ферст Вей».
Відповідач вказує, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Просить відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.
Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, між позивачем та KING CHOICE EOOD (м. Бургас, Болгарія) укладено Контракт на поставку товару № J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 (далі - Контракт) відповідно до умов яких Продавець, KING CHOICE EOOD зобов'язався поставити товар, а Покупець, ТОВ «Флагман», сплатити його вартість й отримати його відповідно до умов укладеного Контракту.
Контрактом визначено, що поставка товару здійснюється однією партією однією партією морським транспортом на умовах поставки FOB у редакції «ІНКОТЕРМС - 2020». Географічним пунктом поставки погоджено порт Циндао, Китай. Якщо не погоджено інше, ціна, що підлягає сплаті за товар, включає вартість: тари (упаковки) та пакувальних матеріалів і робіт, пов'язаних із пакуванням, витрат на маркування, витрат на розміщення в транспортний засіб безпосередньо в місці поставки, витрат на митне оформлення в режимі експорту, витрат на видання товаросупровідних документів, у тому числі інших витрат (за наявності). Умовою платежу є 100% передоплата банківським переказом на рахунок. Продавця проти сканованої копій інвойсу в термін, який не перевищуватиме 150 (ста п'ятдесяти) банківських днів із дати інвойсу. Сторонами погоджено можливість здійснення платежу як одним транцем (сумою), так і частинами.
Для здійснення митного оформлення товару уповноваженим представником позивача до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500500025009U9 від 18.07.2024, відповідно до якої за умовами поставки FOB порт Циндао, КНР, на митну територію України надійшов товар на виконання контракту на поставку товару № J-L-QHD20231222 від 01.03.2024, а саме:.
Товар №1. Стручковий перець роду Capsicum Annuum, сушений, подрібнений, сушена паприка: арт. GOLBAT (паприка червона), розім. 3х3мм, 10000кг., арт. VULPIX (паприка червона), розм. 6х6мм. 1800кг.; арт. NIDORINA (паприка червона), розм. 9х9мм, 1000кг.; арт. PERSIAN (паприка зелена), розм. 3х3мм, 4500кг; арт. POLIWAG (паприка зелена), розм. 6х6мм, 3200кг.: Не в первинній упаковці, не є генетично модификованим організмом або продукцією. Торгівельна марка FLAGMAN. Країна виробництва СМ. Виробник LINQUAN HENGDA FOOD CO., LTD (LHF CO.LTD);
Товар №2. Помідори сушені (роду Solanum Lycopersicum) гранульовані: арт. МАСНАМР, розм. 3х3мм, 3500кг.; Врожай 2023р. Не в первинній упаковці, не в генетично модифікованим організмом або продукцією. Торгівельна марка - FLAGMAN. Країна виробництва СМ. Виробник LINQUAN HENGDA FOOD CO., LTD (LHF CO.LTD).
Ціна товару визначена позивачем в розмірі 101 322,00 доларів США (4 201 083,69 грн), а митна вартість товару - в загальному розмірі 106 651,57 доларів США, у тому числі:
Товар №1 вагою нетто 23500 кг - в розмірі 91 969,17 доларів США (3 813 290,24 грн);
Товар №2 вагою нетто 3500 кг - в розмірі 14 682,40 доларів США (608 771,83 грн).
До складу митної вартості позивачем включені витрати на транспортування товару.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- контракт на поставку товару № J-L-QHD20231222 від 01.03.2024;
- Інвойс J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 з перекладом;
- пакувальний лист J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 з перекладом;
- сертифікат про походження товару С247728168780037 від 28.03.2024 з перекладом на українську мову;
- сертифікат якості № 22122023-1 від 19.03.2024 з перекладом;
- сертифікат якості № 22122023-2 від 19.03.2024 з перекладом;
- сертифікат якості № 22122023-3 від 19.03.2024 з перекладом;
- сертифікат якості № 22122023-4 від 19.03.2024 з перекладом;
- сертифікат якості № 22122023-5 від 19.03.2024 з перекладом;
- сертифікат якості № 22122023-6 від 19.03.2024 з перекладом;
- морський коносамент № BW24030321 від 03.04.2024 з перекладом;
- річковий коносамент № NVCNDRNI112/17 від 08.07.2024 з перекладом;
- договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023;
- заявка № FW2272024 від 02.04.2024 на транспортно-експедиційне обслуговування до договору № ПП14/01 від 14.08.2023;
- заявка № FW2662024 від 03.07.2024 на транспортно-експедиційне обслуговування до договору № ПП14/01 від 14.08.2023;
- рахунок на оплату № 2879 від 24.06.2024 до договору № ПП14/01 від 14.08.2023;
- рахунок на оплату № 2950 від 03.07.2024 до договору № ПП14/01 від 14.08.2023;
- платіжні інструкції № 3061 від 05.07.2024 та № 3062 від 05.07.2024;
- договір № 711 від 07.11.2022 про перевезення вантажу автотранспортом;
- довідка про транспортно-експедиційні витрати № 836 від 16.07.2024;
- митна декларація країни відправлення № SB22211220231503 від 20.12.2023 з перекладом;
- міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 3986 від 17.07.2024.
18.07.2024 Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). 5) документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару..
Необхідність подання додаткових документів мотивована митним органом таким чином: «…у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: 1) відповідно до інвойсу від 01.03.2024 №J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024№ J-L-QHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми, але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар. 2) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.п. 3.3. зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 №J-L-QHD20231222, вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки, але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. 3) в СМР від 17.07.2024 № 3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024, №2950 від 03.07.2024, видані ПП «Ферст Вей». …».
18.07.2024 декларантом було додатково подано прейскурант виробника з перекладом на українську мову; каталог виробника з перекладом на українську мову; калькуляція собівартості виробника із перекладом на українську мову; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировину у формі електронного онлайн-витягу; висновок профільного експерту; додаткову інформацію з мережі інтернет; виписки з бухгалтерської документації, що включає копії офіційно зареєстрованих податкових накладних на такий самий товар; оборотно-сальдової відомості по рахунку 632, а також надіслані листи-відповіді від 18.07.2024 №776, №777, №779, №780, в яких зазначено щодо згаданих митним органом розбіжностей в поданих документах таке:
- до митного оформлення дійсно не було надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, оскільки оплату Продавцеві за товар Покупцем досі не здійснено (у відповідності до пункту 3.4 строк сплати спливає через 150 календарних днів після видання інвойсу, себто зобов'язання не порушені), при цьому банківські платіжні документи підлягають поданню виключно за їх наявності;
- включення до вартості товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, які пов'язані з пакуванням витрат узгоджено Продавцем і Покупцем пунктами 3.3, 4.3 контракту на поставку товару;
- перевізником ZIKO GROUP LLC дійсно здійснено доставку товару за товарно-транспортною накладною на митний термінал в м. Одеса, проте лише по митній території України (з порту Чорноморськ, куди товар прийшов попередньо морським транспортом), тобто за даною господарською операцією має місце виконання зобов'язань, що жодним чином не стосується витрат до моменту ввезення на митну територію України, а після перетину кордону відповідно; при цьому у відповідності до пункту 2.1.3 договору з із компанією ПП «Ферст Вей» № ПП14/01 останню наділено правом залучати треті особи для виконання власних договірних зобов'язань, у зв'язку з чим, ними укладено договір із перевізником (ZIKO GROUP LLC). Мали місце наступні витрати на транспортно-експедиційне обслуговування: 150 134,00 грн. вартість витрат на транспортно-експедиторське обслуговування товару за маршрутом порт Циндао, КНР - порт Констанца, Румунія (договір із ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» № ПП14/01 від 14.08.2023, рахунок № 2879 від 24.06.2024); 70 844,38 грн. вартість витрат на транспортно-експедиторське обслуговування товару за маршрутом порт Констанца, Румунія - Чорноморський рибний порт, Україна (договір із ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» № ПП14/01 від 14.08.2023, рахунок № 2950 від 03.07.2024).
Надалі відповідач прийняв оскаржене у цій справі рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024, у пункті 33 якого зазначено:
« … у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) відповідно до інвойсу від 01.03.2024 № J-L-QHD20231222 та п.3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2024 № J-L-QHD20231222 передбачена передплата за товар у вигляді 100% від суми. Але в наданих до митного оформлення документах відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар.
2) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.п. 3.3. зовнішньоекономічного договору від 01.03.2024 № J-L-QHD20231222, вартість що підлягає сплаті за товар включає в себе вартість упаковки. Але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
3) в СМР від 17.07.2024 № 3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024, №2950 від 03.07.2024, видані ПП «Ферст Вей».
19.06.2024 декларантом додатково надіслано заявку на транспортно-експедиційні послуги, фото сайту made-in-china.com, сертифікат якості та ціни від www.ccpit.org.cn, експортну декларації країни відправлення, прайс-лист, каталог виробника, податкові накладні, виписка оборотно-сальдова відомість, та листи від 18.07.2024 №776, від 18.07.2024 №776 від 18.07.2024 №779, від 18.07.2024 №780 ПІДПРИЄМСТВА «ФЛАГМАН» У ФОРМІ ТОВ № 802/5 стосовно надання додаткових документів та яким повідомлено, що інших додаткових документів надати немає можливості. У заявці на транспортно-експедиційні послуги зазначено вартість перевезення від порту Qingdao на умовах FОВ у розмірі 3695 дол. США, у той же час відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 16.07.2024 вартість на цьому маршруті складає 221 047,00 грн, що становить з урахуванням курс валют на дату видачі довідки 3660 дол. США, тобто не відповідає сумі за заявкою. У сертифікаті якості та ціни від www.ccpit.org.cn відсутня інформація щодо умов поставки на яких формується цінова пропозиція та він має виключно інформаційний характер та не може бути прийнятий до уваги оскільки у митниці відсутня інформація щодо осіб уповноважених надавати послуги з оцінки майна у Китаї.
У експортній декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною щодо з подібних (аналогічних) товарів
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1 - 4,1707 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 №UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 3,91 дол. США/за нетто, по товару №2 - 4,6216 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 N№UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 4,19 дол. США/за нетто. …».
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500500/2024/000754, якою відмовив у митному оформленні (випуску) товарів з такої причини: «Розділ ІІІ. Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст.52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000377/2 від 19.07.2024.».
Не погоджуючись з такими рішенням митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі також - МК України).
Згідно із частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами з першої по п'яту статті 51 Митного кодексу України установлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст. 51 МК України).
Як визначено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України установлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.ч. 5, 6 ст.53 МК України).
Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 54 Митного кодексу України установлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України установлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Коригування митної вартості товарів унормовується статтею 55 Митного кодексу України, відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 якої рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Згідно з приписами частин першої - восьмої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07 травня 2020 у справі №826/10527/17, у постанові від 09 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044 та інших.
Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 20 листопада 2025 року у справі № 280/7653/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18, від 20 листопада 2025 року у справі № 280/7653/23).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, як зазначено вище, з метою підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності, оскільки в них зазначені помилкові або недостовірні відомості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення, проте позивач не спростував наявні розбіжності у документах.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідач вказав, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Надаючи правову оцінку зазначеним у рішенні твердженням щодо виявлених неточностей, які, на думку відповідача, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, Суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Такий самий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 380/1110/24.
З наявних у справі доказів чітко видно, що пунктом 4.3 Розділу 4 Контракту встановлено, що вартість маркування та тари (пакування), пакувальних матеріалів і робіт, пов'язаних із пакуванням, фактично включено Продавцем до ціни товару, що підлягає сплаті покупцем. Також, у пакувальному листі № J-L-QHD20231222 від 01.03.2024 та інвойсі J-LQHD20231222 від 01.03.2024 зазначено, що вартість витрат на маркування та пакування (550 дол. США) входять до вартості товару.
Отже, включення витрат на пакування до ціни товару прямо визначено Контрактом № J-L-QHD20231222 від 01.03.2024.
Аналогічні положення зазначені у пакувальному листі та комерційному інвойсі.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації 37. «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32.
У вказаній графі митної декларації № 24UA500500025009U9 від 18.07.2024 позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).
Наведене вказує на відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.
Таким чином, у спірному випадку витрати на пакування та маркування товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару, чим спростовуються протилежні доводи митного органу.
До того ж, поставка товару відбулася на умовах базису Інкотермс 2020 FOB, відповідно до якого Продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити упаковку та маркування товару. Термін Інкотермс FOB передбачає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто всі витрати до моменту переходу товару через поручні судна, які включають вартість його пакування та маркування, несе саме продавець.
Відповідач також вказав, що в товарно-транспортній накладній для міжнародних автоперевезень в СМR від 17.07.2024 № 3986 зазначено, що перевізником є «ZIKO GROUP LLC», але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг №2879 від 24.06.2024, №2950 від 03.07.2024, видані ПП «Ферст Вей».
Суд зауважує, що згідно із пунктом 6 частини другої статті 53 документом, який підтверджує митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 58 МК України, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
Як видно з наявних у справі доказів, умовою поставки товарів згідно з Контрактом було FOB Циндао, Китай.
Позивачем було укладено договір з ПП «Ферст Вей» № ПП14/01 від 14.08.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування, яким передбачено право виконавця залучати для перевезення вантажу третіх осіб.
Між ПП «Ферст Вей» та ТОВ «Зіко Груп» («ZIKO GROUP LLC») укладено договір № 711 від 07.11.2022 про перевезення вантажу автотранспортом.
Надання ПП «Ферст Вей» транспортно-експедиційних послуг (у тому числі щодо організації морського та автомобільного перевезення) підтверджується поданими позивачем митному органу документами: морським коносаментом № BW24030321 від 03.04.2024; річковим коносаментом № NVCNDRNI112/17 від 08.07.2024; договором про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023; рахунками на оплату № 2879 від 24.06.2024 та № 2950 від 03.07.2024 до договору № ПП14/01 від 14.08.2023; міжнародною товарно-транспортною накладною (CRM) № 3986 від 17.07.2024, в яких вантажоотримувачем є ТОВ «Флагман».
Вартість транспортно-експедиційних послуг, у тому числі і вартість транспортування товару підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати № 836 від 16.07.2024, виданою ПП «Ферст Вей», відповідно до якої вартість транспортно-експедиторських послуг на доставку за контрактом № J-LQHD20231222 від 01.03.2024 в контейнері AXIU1643986 складає 221 114,45 грн, у тому числі: 150 201,75 грн (ПДВ у сумі 67,75 грн.) з порту Циндао, КНР до порту Констанца, Румунія (рахунок № 2879 від 24.06.2024); 70 912,70 грн (ПДВ у сумі 68,32 грн) - з порту Констанца, Румунія до п/п «Чорноморський Рибний Порт» м/п «Чорноморськ» Одеської митниці (рахунок № 2950 від 03.07.2024).
Ця вартість включена позивачем до митної вартості товару.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Враховуючи наведене, таку складову митної вартості, як витрати на транспортування, було повністю підтверджено наданими позивачем митному органу документами.
Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, в якій Верховний Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Отже, посилання митного органу на те, що позивачем не надано банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, є безпідставними.
З урахуванням викладеного суд уважає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи, - є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи та пояснення, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Також слід зауважити, що як вбачається з матеріалів справи та спірного рішення, ще однією підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів послугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення їх митної вартості.
У постанові від 25.02.2020 (справа №260/718/19) Верховний Суд дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).
Крім того, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Необхідно зауважити, що імпортований позивачем товар має свої індивідуальні особливості, в частині своїх характеристик, які впливають безпосередньо на ціну товару, а саме щодо країни походження, виробника, матеріалу товару і його якості і таке інше.
Водночас відповідач зазначає, що вартість увезеного позивачем товару визначена на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим і становить - по товару №1 - 4,1707 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 №UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 3,91 дол. США/за нетто, по товару №2 - 4,6216 дол. США/ за кг нетто (МД від 01.04.2024 N№UA100330/2024/505973) ніж заявлено декларантом 4,19 дол. США/за нетто.
Слід зазначити, що відповідач не зазначив у рішенні жодного порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Оскаржене рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про увезений за згаданою митною декларацією товар, митну вартість якого раніше було визначено (визнано).
Таким чином, висновки митного органу, що митна вартість таких товарів є застосовною до товару, які увозив позивач - не є достовірними і обґрунтованими.
Належних аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених декларантом розрахунків митної вартості товару за ціною договору, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості ввезених товарів не наведено.
Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, відповідач послався лише на зовнішнє джерело, не навівши порівняння характеристик товару, що розмитнювалися, та інших товарів, ціна яких взята за основу при визначенні митної вартості товару, ввезеного позивачем.
Таким чином, митний орган у рішеннях про коригування митної вартості не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування саме такої вартості, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Суд повторює, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанови Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18, від 02 жовтня 2025 року у справі № 140/12559/23).
Оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, з посиланням на те, що декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а отже розбіжності не спростовано.
Суд наголошує на тому, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.
Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що вказує на правильність визначення ним митної вартості товару за основним методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 КАС України митний орган не довів належними, достатніми та допустимими доказами правомірності спірних рішень.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані підстави для коригування митної вартості товарів, поданих позивачем для митного оформлення.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500500/2024/000754 є протиправними, позаяк вони необґрунтовані, а тому позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України та з урахуванням понесених позивачем витрат із сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн згідно із платіжним документом № 1184 від 22.10.2024.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товару №500500/2024/000377/2 від 19.07.2024.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500500/2024/000754.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, б. 14, код ЄДРПОУ 22447546) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний