справа № 380/12846/25
провадження № П/380/14064/25
10 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача від 16 липня 2025 року про залишення відзиву без розгляду у справі № 380/12846/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку;
- стягнути в користь позивача судові витрати.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
09 липня 2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 02 липня 2025 року № 1980.
16 липня 2025 року позивач подав через систему «Електронний суд» клопотання від 16 липня 2025 року про залишення відзиву відповідача без розгляду, яке мотивоване тим, що з порушенням вимог пункту 1 статті 167 КАС України відповідач, який у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, не зазначив у своєму відзиві відомості щодо наявності/відсутності у нього електронного кабінету. Засобами зв'язку «Укрпошта» позивач отримав відзив відповідача, у якому було лише три додатки з десяти, про які відповідач вказав у своєму відзиві. Відповідач не подав до суду доказів надіслання на адресу позивача відзиву та доданих до нього доказів, що, своєю чергою, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника провадження можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
З огляду на викладене просить суд залишити відзив відповідача без розгляду.
Вирішуючи вказане клопотання позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 159 КАС України відзив належить до заяв по суті справи.
Вимоги до відзиву визначені у статті 162 КАС України, за змістом якої відзив повинен містити, зокрема відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини першої цієї статті).
Згідно з частиною третьою статті 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
За змістом частини четвертої статті 162 КАС України до відзиву додаються:
1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Частиною сьомою статті 162 КАС України визначено, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Суд встановив, що у відзиві від 02 липня 2025 року № 1980 відповідач не зазначив відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Своєю чергою, обов'язок державних органів зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, передбачений абзацом першим частини шостої статті 18 КАС України.
З даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» суд з'ясував, що у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, тобто відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав вимоги абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України щодо обов'язкової реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Частиною восьмою статті 18 КАС України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, відповідач, незважаючи на наявність у нього зареєстрованого електронного кабінету, не позбавлений права на подання документів, зокрема й заяв по суті справи до суду в паперовій формі, що прямо випливає зі змісту частини восьмої статті 18 КАС України.
Суд не може оминути й те, що абзац другий частини восьмої статті 18 КАС України дійсно передбачає, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Однак наведений вище абзац стосується подання процесуальних та інших документів, письмових та електронних доказів, вчинення інших процесуальних дій саме в електронній формі.
Тобто якщо особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, бажає подати до суду процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, то зробити це вона може виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Однак у розглядуваній справі відповідач подав відзив на позовну заяву через канцелярію суду у паперовій формі, чого КАС України робити йому не забороняє.
Суд встановив, що відзив від 02 липня 2025 року № 1980 відповідач надіслав на адресу позивача засобами поштового зв'язку, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта», номер відправлення 8010901214217.
Факт отримання відзиву відповідача позивач підтверджує у своєму клопотанні від 16 липня 2025 року.
Тож доводи позивача про те, що відповідач не подав до суду доказів надіслання на адресу позивача відзиву та доданих до нього доказів є суперечливими та безпідставними.
Щодо неотримання позивачем усіх доказів, які були долучені до відзиву, то суд зазначає, що, по-перше, такі доводи не підтверджені належно, а, по-друге, відзив з усіма долученими до нього доказами розміщений судом в матеріалах електронної судової справи, тож позивач, який має зареєстрований «Електронний кабінет», не позбавлений можливості ознайомитися із таким відзивом та усіма долученими до нього доказами у своєму електронному кабінеті.
У аспекті викладеного суд також звертає увагу на те, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження (рішення у справі «Волчлі проти Франції» від 26 липня 2007 року, заява № 35787/03, пункт 29). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Водночас ЄСПЛ розмежовує формалізм та надмірний формалізм, визнаючи формалізм явищем позитивним та необхідним, оскільки такий забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм, як зазначає ЄСПЛ, заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Підсумовуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача від 16 липня 2025 року про залишення відзиву відповідача без розгляду.
Керуючись статтями 18, 162, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання позивача від 16 липня 2025 року про залишення відзиву без розгляду у справі № 380/12846/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.