10 грудня 2025 року м. Львівсправа № 380/3092/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3818,03 грн щомісячно, за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року в загальному розмірі 267262,10 грн з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3818,03 грн при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі грошового забезпечення повної суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3818,03 грн та з урахуванням раніше виплачених сум.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що з порушенням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), відповідач у періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року не виплачував йому різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі по 3818,03 грн щомісячно. Крім того, під час звільнення з військової служби позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку таких виплат. Уважаючи, що така поведінка відповідача порушує право позивача на належне грошове забезпечення, позивач з метою його захисту звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач помилково тлумачить положення пункту 5 Порядку № 1078, вважаючи, що у відповідному місяці до визначеної раніше суми індексації повинна додаватися не сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації у періоді починаючи з базового місяця, а якась фіксована сума, розрахована за наслідками індексації грошового забезпечення в період з січня 2008 року по лютий 2018 року. За приписами положень Порядку № 1078 підвищення грошового забезпечення та визначення як наслідок нового базового місяця фактично обнуляють всі раніше нараховані з наростаючим підсумком коефіцієнти та суми індексації за попередній період до підвищення тарифних ставок (окладів) і жодна фіксована сума до нового періоду обчислення індексації після такого підвищення і визначення нового базового місяця не переходять. Після визначення нового базового місяця індексація грошового забезпечення повинна обраховуватись заново з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів (абзац другий пункту 5 Порядку № 1078), а тому перенесення з попередніх періодів нарахування індексації якоїсь фіксованої суми та її виплата після підвищення грошових доходів та визначення нового базового місяця суперечить положенням Порядку № 1078. Наданий позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення є неналежним та виконаний ним помилково, на власний розсуд, не відповідає вимогам абзаців першого та третього пункту 5 Порядку № 1078. Водночас з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року індекс споживчих цін не перевищив 103%, а отже, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року взагалі відсутні, а за період з 01 серпня 2024 року по дату виключення із списків військової частини індексація нараховувалась та виплачувалась позивачу у розмірах, встановлених чинним законодавством. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення належить до виключних повноважень роботодавця, а тому ні суд, ні позивач не можуть перебирати на себе ці повноваження і обчислювати самостійно суму індексації чи базовий місяць для нарахування суми індексації грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач зазначає, що індексація не входить ні до щомісячних основних видів грошового забезпечення, ні до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, ні до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому підстав для її включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховуються вищевказані виплати, немає.
Відповідач підсумовує, що у межах спірних правовідносин він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримує доводи та аргументи, наведені у позовній заяві, та просить їх взяти до уваги.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 21 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 17 вересня 2015 року Управлінням особового складу штабу Командування Сухопутних військ, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року (які є спірними у цій справі) позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував там на грошовому забезпеченні, що не заперечується сторонами у справі.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 грудня 2024 року № 390 позивача з 31 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення.
Зі змісту доданої позивачем до позовної заяви довідки військової частини НОМЕР_1 від 05 січня 2025 року № 53 щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2024 року слідує, що за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року (які є спірними у справі) індексація-різниця грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
Також зі змісту довідки-розрахунку виплат при звільненні ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року № 107, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , слідує, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обраховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби та компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не було включено суму індексації-різниці.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці в розмірі по 3818,03 грн за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, а також неврахування суми індексації-різниці в розмірі 3818,03 грн під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є перевірка дотримання відповідачем вимог чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, а також під час нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Згідно з пунктами 1 - 3 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Щодо позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, суд ураховує таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282 (в редакції, яка діяла до 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, у частині першій статті 4 Закону № 1282 цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Отож, починаючи з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу п'ятого пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци другий, четвертий пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282.
Так, абзац другий пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац четвертий пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом шостим пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом п'ятим цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац другий пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац третій пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац п'ятий пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз викладених вище норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
У цьому аспекті суд зауважує, що у межах розглядуваних позовних вимог правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації за періоди з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року не є спірними, а у позовній заяві мова йде саме про індексацію-різницю.
Суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку № 1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким належить здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци третій - шостий пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п'ятого пункту 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому разі відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 05 січня 2025 року № 53 щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2024 року розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) позивача у лютому 2018 року становив 12902,40 грн, а у березні 2018 року - 13547,52 грн.
Отже, місячний грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 645,12 грн (13547,52 грн - 12902,40 грн).
Сума індексації грошового забезпечення, яка мала бути виплачена у березні 2018 року, розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків 1762,00 грн (прожитковий мінімум) х 253,30% (приріст індексу споживчих цін)/100 = 4463,15 грн (величина Б).
Правильність визначення суми можливої індексації у березні 2018 року підтвердив Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Ураховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), то індексація-різниця становить 3818,03 грн (4463,15 грн - 645,12 грн).
Водночас суд відзначає, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282.
Так, відповідно до Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинений обов'язок роботодавців щодо нарахування індексації грошового забезпечення на 2023 рік, тобто протягом 2023 року індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується.
Тож підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Суд звертає увагу на те, що вказана норма є чинною на сьогодні, не визнавалась неконституційною, а тому підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Оскільки дія Закону № 1282 зупинена на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який виданий на виконання вимог частини другої статті 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.
Попри те, Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону № 1282 не містить.
Отже, починаючи з 01 січня 2024 року у відповідача відновився обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, який тривав до дати звільнення позивача з військової служби (31 грудня 2024 року).
Водночас суд відхиляє покликання відповідача на те, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2024 року, оскільки місяцем підвищення доходу як детально зазначено вище, є місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, чого з відновленням дії Закону № 1282 не відбулося.
З урахуванням наведеного суд констатує, що починаючи з 01 березня 2018 року і по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року і по 31 грудня 2024 року (дату звільнення) позивач мав право на отримання індексації-різниці в розмірі по 3818,03 грн щомісяця.
Утім, як видно з установлених обставин справи та відзиву на позовну заяву відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю в періоди з 01 березня 2018 року і по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року і по 31 грудня 2024 року, ба більше, взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації.
Тож за цих обставин суд доходить висновку, що в ситуації, яка розглядається, відповідач учинив протиправну бездіяльність, суть якої полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь позивача індексації-різниці в розмірі по 3818,03 грн щомісяця за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
За наведених обставин суд визнає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці в розмірі по 3818,03 грн щомісяця за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з метою належного захисту порушеного права позивача зобов'язує військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю в розмірі по 3818,03 грн щомісяця за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Щодо позовної вимоги в частині нарахування та виплати на користь позивача індексації-різниці в загальній сумі 267262,10 грн суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця (частина перша статті 10 Закону № 1282, пункт 6 Порядку № 1078). На переконання суду, визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті на користь позивача за спірні періоди, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині належить відмовити.
Отже розглядувані позовні вимоги належить задовольнити частково у належний спосіб, встановлений судом вище.
Щодо позовних вимог, які стосуються перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд ураховує таке.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно із статтею 16-2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011 передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Право військовослужбовців на виплату у разі звільнення з військової служби одноразової грошової допомоги передбачене статтею 15 Закону № 2011.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, чинний з 20 липня 2018 року), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІ Порядку № 260.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 3 розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІІ Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд встановив, що при звільненні з військової служби відповідач нарахував та виплатив позивачу:
- одноразову грошову допомогу в розмірі 804437,50 грн;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки в розмірі 238113,50 грн;
- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2024 роки в розмірі 300323,33 грн.
Наявною у матеріалах справи довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2025 року № 107 підтверджується та обставина, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідач не включив належну позивачу індексацію-різницю.
Цю обставину відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує та не оспорює.
Оцінюючи таку поведінку відповідача, суд зазначає таке.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначено право громадян на інші соціальні гарантії.
Відповідно до вказаної статті законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
З огляду на приписи Закону № 2017, Закону № 1282 та Порядку № 1078 індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
Під час вирішення питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017, Закону № 1282 та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас питання включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні було предметом розгляду Верховним Судом у справі № 240/10130/19. Верховний Суд у цій справі ухвалив постанову від 29 квітня 2020 року, в якій дійшов таких висновків:
«… 67. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
68. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
69. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
70. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
71. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.
72. Також необхідно наголосити, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
73. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачки …».
Отже, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення як розрахункова величина для обчислення розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби та компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації-різниці в сумі 3818,03 грн, оскільки, як встановив суд, цей вид індексації за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу, що суд визнав протиправним.
Тож з огляду на те, що індексація-різниця за вказані вище періоди позивачу не була нарахована та виплачена, однак право позивача на неї встановлене судом, позивач має право на перерахунок одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації-різниці в сумі 3818,03 грн.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, який на підставі приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення цього спору.
Водночас суд зауважує, що розглядувані позовні вимоги не є передчасними, оскільки під час розгляду цієї справи суд встановив порушення права позивача на отримання індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, а також дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення як розрахункова величина для обчислення розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Тому з огляду на встановлений судом факт порушення прав позивача на отримання під час проходження військової служби та звільнення з неї сум грошового забезпечення у меншому, ніж належало розмірі, розглядувані позовні вимоги, спрямовані на відновлення його порушених прав, не можуть бути передчасними.
За наведених обставин суд визнає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо врахування індексації-різниці в розмірі 3818,03 грн під час нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій та з метою належного захисту порушеного права позивача зобов'язує військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку цих виплат індексації-різниці в розмірі 3818,03 грн.
Отже розглядувані позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
За змістом пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці в розмірі по 3818,03 грн щомісяця за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю в розмірі по 3818,03 грн щомісяця за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо врахування індексації-різниці в розмірі 3818,03 грн під час нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку цих виплат індексації-різниці в розмірі 3818,03 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна