11 грудня 2025 рокусправа № 826/13422/16
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
Відкрите акціонерне товариство «Аерофлот-російські авіалінії» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної авіаційної служби України (адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; ЄДРПОУ: 37536026), у якому з урахуванням заяви від 04.10.2017 просить:
визнати протиправною та скасувати постанову №6994 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 28 липня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою від 28.07.2016 №6994 до позивача застосовано штраф у розмірі 136 000,00 грн у зв'язку з порушенням позивачем правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL1636 11.03.2016 о 06:31 год. без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки жодних повідомлень від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України про факт порушення порядку використання повітряного простору України не отримував. Позивач зазначає, що відповідач не повідомив позивача про факт вчинення ним правопорушення у галузі цивільної авіації і не надав можливості бути присутнім під час складання протоколу та надати відповідні пояснення або заперечення, як того вимагає пункт 2.7 Порядку №637. Перевірка інформації, зазначеної у телеграмі Украероцентру №111209 не здійснювалась. Таким чином, під час складання протоколу не перевірявся факт виконання рейсу AFL1636, а отже не були встановлені та перевірені всі елементи правопорушення, а саме: вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. З наведеного вважає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення щодо позивача спірної постанови, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі у складі колегії суддів. Судовий розгляд призначено на 27.12.2016.
Відповідач 27.12.2016 подав заперечення на позов, у яких зазначив, що за результатами перевірки інформації, викладеної у протоколі від 25.07.2016 №6994 та телеграмі Украероруху ТЛГ №111209 встановлено, що 11.03.2016 повітряне судно, виконуючи рейс авіакомпанії «Аерофлот» AFL1636, порушило правила та порядок використання повітряного простору України, здійснивши політ через заборонену зону. Державіаслужбою України, за поданням Украероцентру, згідно зі статтею 30 Повітряного кодексу України та пунктом 101 розділу VII Положення про використання повітряного простору України, встановлено заборону на використання повітряного простору над півостровом Крим в межах координат на постійній основі з 22 грудня 2014 року. На підставі вказаних норм Державіаслужбою України було опубліковане повідомлення NOTAM відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію. Отже, станом на 11.03.2016 над півостровом Крим була встановлена заборона використання повітряного простору, про що свідчить опублікована в NOTAM A2461/14 інформація. Позивач та його льотний екіпаж повинні були знати про дію вказаного повідомлення. Враховуючи викладене, при винесенні постанови №6994 було встановлено, що авіакомпанія «Аерофлот» 11.03.2016, виконуючи рейс AFL1636, не мала права здійснювати проліт в забороненій зоні над півостровом Крим.
Судове засідання, призначене на 27.12.2016, було відкладене на 17.01.2017.
Ухвалою від 15.05.2017 призначено справу до судового розгляду колегією суддів у судовому засіданні на 19 липня 2017 року.
19.07.2017 позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій зазначив, що у державного інспектора були відсутні повноваження на складення протоколу, що є підставою для скасування постанови. Крім того, зазначив, що з боку відповідача було порушено порядок розгляду справ щодо правопорушення у галузі цивільної авіації.
Судове засідання, призначене на 19.07.2017, було відкладене на 04.10.2017.
04.10.2017 відповідач подав заперечення на заяву про зміну підстав позову, у яких зазначив, що державні інспектори на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки мають право складати протоколи.
Судове засідання, призначене на 04.10.2017, було відкладено на 24.01.2018.
Також 04.10.2017 позивач подав заяву про зміну предмета позову.
Судове засідання, призначене на 24.01.2018, було відкладене на 14.03.2018.
Відповідач 24.01.2018 подав до суду заяву, у якій просив долучити да матеріалів справи інформацію з наземного контролю.
Позивач 14.03.2018 подав клопотання про витребування у відповідача електронних доказів, а саме: оригіналу електронного доказу ТЛГ №111209, що був отриманий станцією AFTN відповідача; інформації про автоматизовану систему обробки повідомлень мережі AFTN (назва, номер), за допомогою якої було отримано ТЛГ №111209; належним чином завіреної копії керівництва з експлуатації автоматизованої системи обробки повідомлень мережі AFTN.
Ухвалою від 14.03.2018 задоволено вказане клопотання та витребувано у Державної авіаційної служби України:- оригінал або електронну копію, засвідчену електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу), електронного доказу ТЛГ №111209, що був отриманий станцією AFTN Державної авіаційної служби України; - письмову інформацію та її документальне підтвердження про автоматизовану систему обробки повідомлень мережі AFTN (назва, номер), за допомогою якої було отримано ТЛГ №111209 - належним чином засвідчену копію керівництва з експлуатації автоматизованої системи обробки повідомлень мережі AFTN.
Судове засідання, призначене на 14.03.2018, було відкладене на 23.05.2018.
Відповідач 23.05.2018 подав письмові пояснення, у яких зазначив, що фіксація порушень позивача, а саме: проліт у забороненій зоні, що встановлена над Автономною Республікою Крим, відбувається за допомогою програмного забезпечення автоматизованої системи керування повітряного руху AIRCON 2100/2000 та направляється до Центральної диспетчерської служби Державіаслужби у вигляді первинних повідомлень про порушення порядку використання повітряного простору України мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN). Оригінал телеграми зафіксований та знаходиться на сервері мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN).
Позивач 23.05.2018 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що державний інспектор з льотної експлуатації не проходив відповідної підготовки за напрямками державного інспектора з безпеки авіації, а отже не мав права здійснювати інспектування позивача щодо безпеки авіації, що включає в себе і безпеку польотів.
Також 23.05.2018 позивач подав заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи схематичне зображення механізму притягнення до відповідальності суб'єкта авіаційної діяльності, правове обґрунтування регулювання розслідування порушень порядку використання повітряного простору України, лист Національного бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами від 18.12.2015 №1-19/728.
23.05.2018 відповідач подав до суду заяву, у якій просив залучити до матеріалів справи копію наказу Державіаслужби від 15.12.2014 №780 «Про затвердження та введення в дію змін до AIP Ukraine».
07.06.2018 відповідач подав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію телеграми №111209.
06.07.2018 відповідач подав заперечення на позов, у яких зазначив, що державний інспектор, фіксуючи факти порушення порядку використання повітряного простору України шляхом складання відповідних протоколів, діяв в межах своїх повноважень.
Судове засідання, призначене на 18.07.2018, було відкладене на 17.10.2018.
Судове засідання, призначене на 17.10.2018, було відкладене на 07.11.2018.
30.10.2018 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 07.11.2018 клопотання позивача задоволено та зупинено провадження в адміністративній справі №826/13422/16 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №826/10462/14.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), яетй визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №826/13422/16 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №826/13422/16 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 05.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.02.2025 визначено суддю для розгляду справи - Чаплик І.Д.
Ухвалою від 10.02.2025 прийнято справу до провадження.
Відповідач 21.02.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що державним інспектором Державіаслужби Семакою В.І. на підставі посадової інструкції державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією управління виконання польотів Департаменту льотної експлуатації Державної авіаційної служби України, посвідчення державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією та спеціального завдання - наказу Державіаслужби від 30.12.2014 № 806 «Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору» здійснено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру тлг № 111209 про порушення порядку використання повітряного простору України та за результатами 25.07.2016 в присутності представників авіакомпанії «Аерофлот» складено протокол № 6994 про правопорушення у галузі цивільної авіації. Порушення порядку використання повітряного простору України не є порушенням у сфері авіаційної безпеки. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України авіаційна безпека - захист цивільної авіації від актів незаконного втручання, який забезпечується комплексом заходів із залученням людських і матеріальних ресурсів. при виконанні рейсу ПАТ «Аерофлот» усвідомлювало, що порушує своїми діями норми законодавства України та норми міжнародного права, тому Державіаслужбою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 128 та 129 Повітряного кодексу України 13.02.2015 розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією ПАТ «Аерофлот» та відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України винесено постанову № 6994, якою авіакомпанію «Аерофлот» притягнуто до відповідальності та застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ухвалою від 22.10.2025 поновлено провадження в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
При поновленні провадження судом враховано, що частина перша статті 24 КАС у редакції станом на час подання позовної заяви (редакція від 18.06.2016) передбачала, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
Таким чином, на час відкриття провадження у цій справі судом було вирішено здійснювати колегіальний розгляд справи.
Однак, частина перша статті 33 КАС України у чинній редакції визначає, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.
Отже, станом на день прийняття адміністративної справи до провадження, вказана справа не належить до справ, які підлягають обов'язковому колегіальному розгляду.
Суд також вважає за необхідне наголосити, що провадження у справі відкрито 01.09.2016, тобто в редакції Кодексу адміністративного судочинства України до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.
На час відкриття провадження у вказаній справі КАС України не містив поняття загального або спрощеного позовного провадження, запровадженого у статті 12 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття справи до провадження) визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, з урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації №6994 від 25.07.2016, державним інспектором Державіаслужби Семакою В.І., у присутності уповноваженого представника ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» Шушаріна Сергія Євгенійовича, проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру тлг №111209 та встановлено такі правопорушення: 11.03.2016 о 06 год. 31 хв. здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України повітряне судно, яке виконувало рейс AFL1636, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено ст. 30 Повітряного кодексу України та пункт 94 та підпункти 1, 4, 6 пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».
Головою Державіаслужби України 28.07.2016 за наслідками розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 25.07.2016 прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації №6994, якою встановлено порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL1636 о 06 год. 31 хв. 11.03.2016 без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пункту 94 та підпунктів 1, 4, 6 пункту 118 Положення про використання повітряного простору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2002 №401 та накладено на ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» штраф у сумі 136 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 №3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Приписами пункту 26 частини 1 статті 1 ПК України визначено, що використання повітряного простору України провадження діяльності, пов'язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об'єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.
Обслуговування повітряного руху - забезпечення польотно-інформаційного обслуговування, аварійного чи диспетчерського обслуговування повітряного руху (районного диспетчерського обслуговування, диспетчерського обслуговування підходу або аеродромного диспетчерського обслуговування) (пункт 73 статті 1 ПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Згідно з приписами статтею 23 ПК України організація використання повітряного простору України - це комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 1).
Організація використання повітряного простору України передбачає: 1) визначення структури та класифікації повітряного простору України; 2) планування та координацію діяльності з використання повітряного простору України відповідно до державних пріоритетів; 3) забезпечення дозвільного порядку використання повітряного простору України та/або забезпечення інформацією щодо використання повітряного простору України; 4) організацію повітряного руху, що включає: обслуговування повітряного руху; управління використанням повітряного простору України; організацію потоків повітряного руху; 5) забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору України у певних районах; 6) обслуговування аеронавігаційною інформацією; 7) аварійне сповіщення; 8) метеорологічне обслуговування; 9) забезпечення зв'язку, навігації, спостереження (частина 2).
Порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України (частина 3).
Перелік порушень порядку використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України (частина 4).
Згідно з статтею 26 ПК України повітряний простір України, доступний для виконання польотів загального повітряного руху, поділяється на:
1) контрольований повітряний простір України обслуговування повітряного руху, в межах якого можуть надаватися в установленому порядку всі види обслуговування повітряного руху (диспетчерське, польотно-інформаційне, аварійне);
2) повітряний простір України поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху, де в установленому порядку забезпечуються польотно-інформаційне та аварійне обслуговування (частина 1).
Класифікація повітряного простору України обслуговування повітряного руху визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації виходячи з потреб користувачів повітряного простору України, необхідності забезпечення безпеки польотів, їх економічної ефективності та публікується в документах аеронавігаційної інформації (частина 2).
Частиною 1 статті 29 ПК України передбачено, що використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
Як передбачено частиною 1 статті 30 ПК України, використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
У свою чергу, контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час планування, координації та використання повітряного простору України, обслуговування та управління повітряним рухом у районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху здійснюється органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху (частина 1 статті 31 Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 33 ПК України обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
На момент виникнення спірних правовідносин були чинні Положення про використання повітряного простору України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 (далі - Положення №401).
Порядок подання заявок, видачі дозволів та визначення умов використання повітряного простору врегульовані Розділом IV Положення №401.
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №401 дозволом на використання повітряного простору є офіційне повідомлення про надання користувачеві повітряного простору дозволу для провадження діяльності у порядку, що визначається відповідним підрозділом органу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України. Орган об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідний підрозділ, повноваження і діяльність якого пов'язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, який перебуває під відповідальністю України.
Згідно з пунктом 56 Положення №401 користувачі повітряного простору, заінтересовані у провадженні діяльності, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору.
Пунктом 57 Положення №401 передбачено, що подання заявок та видача дозволів на використання повітряного простору або анулювання заявок може здійснюватися за допомогою телеграфу, телефону, поштового зв'язку, телефаксу тощо. Користувачі повітряного простору зобов'язані мати прямий зв'язок (телеграф, телефон, телефакс або інші види зв'язку) з органами ОПР та відповідними органами управління Повітряних Сил Збройних Сил.
При цьому, в пункті 58 Положення №401 закріплено, що форма розкладів та заявок на польоти цивільних повітряних суден, а також терміни їх подання визначаються Правилами надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України під час виконання міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів, що затверджуються Мінінфраструктури та Міноборони.
Відповідно до пункту 60 Положення №401 розклад регулярних внутрішніх та міжнародних польотів цивільних повітряних суден експлуатантів України та іноземних експлуатантів затверджується Державіаслужбою і надсилається до Украероруху (Украероцентру) та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил не пізніше ніж за 20 діб до введення його в дію.
Згідно з пунктом 61 Положення №401 органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Приписами пунктів 74, 75 Положення №401 поряд з іншим закріплено, що дозвіл на виконання внутрішніх та міжнародних регулярних польотів з посадкою (вильотом) в Україні (з України) видається Державіаслужбою.
Пунктом 93 розділу VII Положення №401 установлено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору встановлюється на постійній або тимчасовій основі. Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації (пункти 100, 101 розділу VII Положення №401).
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19.07.1999 №1281 установлено, що головним оперативним підрозділом системи є Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр).
Загальний порядок польотів та маневрування повітряних суден у класифікованому повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху (далі - ОПР) міжнародними договорами покладена на Україну, з метою забезпечення безпеки польотів цивільних повітряних суден і екологічної безпеки встановлюють Правила польотів цивільних повітряних суден у повітряному просторі України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.10.2011 №478 (далі - Правила №478).
Відповідно до пункту 1.3. Правил №478 контрольований політ - будь-який політ, який виконується за наявності диспетчерського дозволу.
Диспетчерський дозвіл - дозвіл командиру повітряного судна діяти відповідно до умов, установлених диспетчерським органом.
Згідно з пунктом 8.1 глави 8 Правил №478 дозвіл повинен бути отриманий до початку виконання контрольованого польоту або частини польоту, яка виконується як контрольований політ. Такий дозвіл запитується шляхом подання плану польоту до органу диспетчерського обслуговування повітряного руху.
З матеріалів справи встановлено, що причиною притягнення до відповідальності позивача слугувало те, що 11.03.2016 о 06 год. 31 хв. повітряне судно, належне позивачеві, яке виконувало рейс AFL1636, здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору. Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено належної перевірки факту наявності правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, жодних повідомлень про факт порушення повітряного простору України позивач не отримував.
Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частиною 1 статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Відповідно до підпункту «n» пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Служби аеронавігаційної інформації» та Dос. 8126 ІСАО «Посібник з служб аеронавігаційної інформації», які є обов'язковими як для України, так і для російської федерації згідно зі статями 37 та 38 вказаної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2 Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01.07.2004 №564 (далі - Правила №564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
До управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби України, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та А1946/14 та в наступному NOTAM А2461/14.
Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NОТАМ уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Dос. 8126.
Відповідно до пункту 5.1.1 Додатку 15 NОТАМ складається і видається негайно в тих випадках, коли інформація, що підлягає розповсюдженню, носить тимчасовий і нетривалий характер, або у разі введення в терміновому порядку важливих з експлуатаційної точки зору постійних змін або тимчасових змін, що носять довгостроковий характер, виключаючи великий текстовий та/або графічний матеріал..
NОТАМ є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Визначення» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564 аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ.
Згідно з розділом 1.1 «Визначення» Глави 1 Додатку 15 заборонена зона - повітряний простір встановлених розмірів над територією або територіальними водами держави, у межах якої польоти повітряних суден заборонено. Таке ж положення міститься в Главі 1.
Водночас відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 Глави 2 Додатка 2 правила польотів поширюються на повітряні судна, що мають національні та реєстраційні знаки Договірної Держави, незалежно від їхнього місцезнаходження, за умови, що ці правила не суперечать правилам, опублікованим державою, що здійснюють юрисдикцію над територією, що пролітає.
Також, згідно з пунктом 2 розділу 1 Положення №401 заборонена зона частина повітряного простору, в межах якої забороняються польоти повітряних суден.
Главою 8 Додатку 15 на будь-якому аеродромі/вертодромі, який зазвичай використовується для виконання міжнародних польотів, персоналу, пов'язаному з виробництвом польотів, включаючи льотні екіпажі та служби, відповідальні за передпольотну інформацію, надається аеронавігаційна інформація, необхідна для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації та що стосується етапів маршрутів, що починаються від даного аеродрому/вертодрому.
Разом з цим, NOTAM А1391/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc 8126 означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів.
Окрім того, відповідно до підпункту 2.3.2 розділу 2.3 Глави 2 Додатку 2 до початку польоту командир повітряного судна знайомиться з усією наявною інформацією щодо запланованої операції.
У той же час, пунктом 8.1.1 Додатку 15 визначено, що на будь-якому аеродромі, що зазвичай використовується для виконання міжнародних польотів, персоналу, пов'язаному з виробництвом польотів, включаючи льотні екіпажі та служби, відповідальні за передпольотну інформацію, надається аеронавігаційна інформація, необхідна для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації та що стосується етапів маршрутів, що починаються від цього аеродрому.
Пунктом 8.1.3 Додатку 15 закріплено, що членам льотного екіпажу надається коротка анотація діючих NОТАМ, які мають експлуатаційне значення, та інша інформація термінового характеру у формі складених відкритим текстом бюлетенів передпольотної інформації (РІВ).
Відповідно до статті 12 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року кожна Договірна держава зобов'язується вживати заходів для забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ або маневрує в межах її території, а також кожне повітряне судно, яке має її національний знак, де б таке судно не знаходилося, дотримувалося чинних у даному місці правил і регламенту, що стосуються польотів і маневрування повітряних суден.
Частиною 3 статті 48 ПК України встановлено заборону виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі без двостороннього радіозв'язку з органом обслуговування повітряного руху.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують подання повітряним судном позивача перед початком здійснення 18.01.2016 польоту рейсом AFL1636 11.03.2016 о 06:31 год/ заявок на використання повітряного простору та планів польоту.
При цьому, незважаючи на прийняття та опублікування, зокрема, NOTAM А2461/14, яким встановлено над півостровом Крим заборонену зону, повітряне судно позивача 18.01.2016, виконуючи рейс AFL1636, здійснило проліт саме в забороненій зоні. Водночас NOTAM А2461/14 затверджений та опублікований в порядку встановленому міжнародними нормами та законодавством України.
Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 09 год. 00 хв. 28.03.2014 над півостровом Крим була встановлена заборонена зона, що підтверджено наказом від 15.12.2014 № 780 «Про затвердження та введення в дію змін до AIP Ukraine»».
Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні.
У той же час, як вбачається судом з протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації встановлено порушення, яке полягає в тому, що в закритий авіапростір АР Крим здійснило вхід ПС, яке виконувало рейс AFL1636, незважаючи на заборону використання повітряного простору.
Таким чином, суд висновує, що ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» та льотний екіпаж повітряного судна, яке виконувало рейс AFL1636, повинні були знати про дію NOTAM А2461/14, однак ігноруючи його та вимоги законодавства України про повітряний простір, здійснило політ над забороненою територією України без отримання відповідного дозволу. Такі дії повітряного судна позивача вказують на цілеспрямоване порушення, як зазначеним NOTAM заборони, так і вимог законодавства України про повітряний простір.
На противагу вказаному, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування обставин, за наявності яких можливе виконання ним польотів у повітряному просторі чи в окремих його частинах, де встановлено заборону.
Щодо доводів позивача про те, що державний інспектор не був уповноважений на складання протоколу про допущене правопорушення суд зазначає таке.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті встановлює Порядок накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
Як визначено у пункті 2.2 Порядку, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням.
Норми пунктів 2.5-2.7 Порядку визначають, що протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.
Протокол підписується посадовою особою, що склала протокол, та керівником або уповноваженим представником Суб'єкта. У разі наявності свідків протокол підписується також і цими особами.
У разі відмови керівника або уповноваженого представника суб'єкта підписати протокол посадова особа, що склала протокол, вносить до такого протоколу відповідний запис. Відмова від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. У разі якщо правопорушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, у протоколі про це робиться відповідна відмітка.
За визначеннями пункту 1.3 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09.02.2010 № 68 (далі - Положення №68) державний інспектор - працівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації, якому надані повноваження з перевірки діяльності суб'єкта та стану об'єкта авіаційної діяльності і який має посвідчення встановленого зразка; спеціальне завдання на проведення перевірки - наказ Державіаслужби України на проведення перевірки.
З наведених правових норм вбачається, що протокол про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати, зокрема, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, на підставі посвідчення державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України або наказу Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням, відповідно.
Суд також враховує, що у відповідності до п.6.1 Положення №68 державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.
Водночас, оскільки позивач не є суб'єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України, об'єкти авіаційної діяльності якого розміщені, як за межами України, так і на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці, суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об'єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п.2.5 Порядку №637.
Вказане кореспондується нормам п.5.6 Положення №68, згідно з яким, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.
Суд звертає увагу, що політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Вказані вище обставини унеможливлюють проведення належної самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту. Разом з цим, згідно з п.5.3 Порядку № 637 передбачається складення акту відносно суб'єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.
Щодо інших процедурних порушень, про які зазначає позивач суд враховує правовий висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №826/10898/14, згідно з яким процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
У той же час, як станом на час звернення з даним адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо правомірності дій та наявності повноважень у відповідної особи при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, як і доказів оскарження таких дій.
При цьому, судом враховується, що навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акту суб'єктом владних повноважень зазначене не може бути підставою для скасування останнього у випадку встановлення останнім правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.
Отже, оскаржувана постанова Державної авіаційної служби України про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації №6994 від 28.07.2016 є правомірною, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain)» від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,
у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України (адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; ЄДРПОУ: 37536026) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна