11 грудня 2025 року м.Київ № 320/41487/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 20.04.2023 № 55-с "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що спірний наказ № 55-с є незаконним, оскільки відповідачем не враховано перебування ОСОБА_1 за межами України та її неспроможність працювати через проблеми зі здоров'ям. На думку позивача, ОСОБА_1 з поважних причин була відсутня у зафіксованому у наказі періоді через стан тимчасової непрацездатності, а тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за систематичні прогули в цей період є протиправним і незаконним.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що наказ № 55-с є правомірним, оскільки дисциплінарною комісією за результатами розгляду дисциплінарної справи підсумовано про наявність у діях позивача як держслужбовця дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889), а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 01.02.2023 по 28.02.2023. Відповідач також зауважує, що вказані обставини підтверджуються належними доказами, а саме актами про відсутність на робочому місці за вказані періоди. Крім того, відповідач зазначає, що на дистанційне засідання дисциплінарної комісії ОСОБА_1 не з'явилась, письмові пояснення також не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного Управління Держспоживслужби в м. Києві від 27.04.2016 №30-О ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста Відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів з 28.04.2016 у порядку переведення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві.
Наказом Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 11.05.2017 №104-О ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів з 12.05.2017.
Відповідно до доповідної записки начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Головного управління від 01.02.2023, та актами про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 01.02.2023 по 03.02.2023, від 06.02.2023 по 10.02.2023, від 13.02.2023 по 17.02.2023, від 20.02.2023 по 24.01.2023, 27.02.2023, 28.02.2023 наказом Головного управління від 22.03.2023 № 51-с «Про порушення дисциплінарного провадження» ініційоване дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 .
Дисциплінарна комісія за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку про наявність у діях головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 01.02.2023 по 28.02.2023 без поважних причин.
18.04.2023 за результатами дослідження всіх матеріалів дисциплінарної справи 2023/4, Комісія з розгляду дисциплінарних справ Головного управління дійшла висновку, щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 та надано рекомендацію начальнику Головного управління про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону № 889 у вигляді догани.
Наказом Головного управління від 20.04.2023 № 55-с до Позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 889 та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у ст. 8 Закону № 889, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.
У п. 1 ч.1 1 ст. 61 Закону № 889 зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 62 Закону № 889 державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені ст. 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.
За правилами ч. 1 ст. 64 Закону № 889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 65 Закону № 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з п. 12 ч. 2 вказаної статті дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
За ч. 1 та ч. 2 ст. 56 Закону № 889 тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень. Для державних службовців установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 889 до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Частиною 5 ст. 66 Закону № 889 передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889.
У ч. 6 ст. 66 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарні стягнення, передбачені п. 2-4 ч. 1 вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
При цьому, ч. 1 ст. 74 Закону № 889 визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Частиною 1 ст. 71 Закону № 889 обумовлено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.
Відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону № 889 державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.
Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону № 889 за результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення (ч. 2 ст.75 Закону № 889).
Відповідно до ч. 3 ст.75 Закону № 889 за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні (ч. 4 ст.75 Закону № 889).
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі - Порядок № 1039).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно з п. 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В.
Відповідно до п. 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Комісія, дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком (п. 13 Порядку № 1039).
Відповідно до п. 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно п. 31 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Державний службовець має право:
бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до ст. 76 Закону № 889, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії;
надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;
заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи;
користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Згідно п. 32 Порядку №1039 про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
У разі прийняття Комісією, дисциплінарною комісією рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.
Комісія, дисциплінарна комісія може прийняти рішення про перенесення засідання для надання пояснення державним службовцем з урахуванням строків здійснення дисциплінарного провадження.
Рішення про перенесення засідання може бути прийнято в разі, коли державний службовець вперше не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами 1 і 2 п. 19-1 цього Порядку, повідомивши про поважні причини своєї відсутності, зокрема з підстав виникнення технічних проблем, що унеможливили його участь у засіданні в режимі відеоконференції.
У разі перенесення засідання Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.
У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами 1 і 2 п. 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Відповідно до п. 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до п. 34 Порядку № 34 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
Частинами 1, 2, 9 - 11 ст. 69 Закону № 889 передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно ч. 1 ст. 68 Закону № 889 дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) - суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Частинами 1 - 3 ст. 73 Закону № 889 встановлено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Відповідно до ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення (ч. 1); пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2); відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Таким чином, звільнення державного службовця за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) може мати місце лише за умови, коли державний службовець без поважних причин був відсутній на службі. Державний службовець не може бути звільнений за прогул, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як прогул без поважної причини.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 розкриває зміст поняття прогулу як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або принаймні більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Не є поважними причинами відсутності працівника на роботі згідно з вказаною постановою, зокрема, поміщення особи до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу.
Виходячи із системного аналізу правових норм, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.
У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб'єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.
Відтак, для прийняття рішення про звільнення працівника із займаної посади за прогул необхідно встановити дві обставини: по-перше, встановити факт відсутності працівника на робочому місці протягом трьох годин або протягом цілого робочого дня; по-друге, з'ясувати причини такої відсутності та обґрунтовано вважати їх неповажними; по-третє, систематичність вчинення даного проступку, тобто повторно протягом року.
З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин.
Разом з цим, єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб'єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на даного державного службовця дисциплінарного стягнення за таке ж порушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.04.2021 у справі №640/15754/19.
В свою чергу суд відмічає, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Як вбачається з матеріалів справи 18.04.2023 Головним управлінням було видано наказ № 50-с «Про порушення дисциплінарного провадження».
Підставою порушення дисциплінарного провадження слугувала: - доповідна записка начальника відділу контролю у сфері торгівлі робіт та послуг Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Мазепи М.І. від 02.01.2023, а також акт про відсутність на робочому місці 02.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 03.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 04.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 05.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 06.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 09.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 10.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 11.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 12.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 13.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 16.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 17.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 18.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 19.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 20.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 23.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 24.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 25.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 26.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 27.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 30.01.2023, акт про відсутність на робочому місці 31.01.2023.
Також, відповідно до додатку до наказу від 15.03.2023 № 50-С створено дисциплінарну комісію, у складі: Поливан Л.І. - заступник начальника відділу економіки, бухгалтерського обліку та звітності; Александров С. О. - головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи Управління правового забезпечення; Кисельов Д.М. - заступник начальника відділу санітарно-епідеміологічного нагляду та організації спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства; Бігун Д.. - заступник начальника управління - начальник відділу документального обігу Управління організаційного та інформаційного забезпечення.; Іванченко Н.Г. - в.о. начальника відділу роботи з персоналом.
Листом від 17.03.2023 № 12.0/2201 ОСОБА_1 було повідомлено про порушення дисциплінарного провадження та запропоновано до 23.03.2023 надати пояснення щодо відсутності на робочому місці з 02.01.2023 по 31.01.2023. Лист було надіслано на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Листом від 21.03.2023 ОСОБА_1 повідомила, що знаходиться за кордоном.
Також листом від 23.03.2023 за № 12.0/2468 ОСОБА_1 запрошено на дистанційне засідання дисциплінарної комісії на 10 год. 31.03.2023.
Також, матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ повідомляла позивача про засідання дисциплінарної комісії та, відповідно було запропоновано до 31.03.2023 надати письмові пояснення та документи щодо обставин, які стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, у тому числі достовірну та вичерпну інформацію з відповідним документальним підтвердженням.
Проте, позивач на дистанційне засідання дисциплінарної комісії не з'явилась, про поважні причини своєї відсутності не повідомила, також не надала письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
Таким чином, дисциплінарною комісією 04.04.2023 було встановлено відсутність на робочому місці ОСОБА_1 з 02.01.2023 по 31.01.2023.
Дисциплінарна комісія за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку про наявність у діях головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 02.01.2023 по 31.01.2023.
Наказом Головного управління від 13.04.2023 № 53-с до позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Щодо законності прийняття вищенаведеного наказу від 13.04.2023 № 53-С «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», позивач оскаржила також до суду (справа № 320/41489/23), однак у задоволенні позову було відмовлено (рішення набрало законної сили 11.09.2025).
Однак, не зважаючи на вище викладене, до своїх службових обов'язків ОСОБА_1 не приступила.
01.02.2023 начальником відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Мазепою І.Ю. було створено доповідну записку, щодо відсутності протягом робочого дня на робочому місці ОСОБА_1 .
В подальшому, факт відсутності на робочому місці підтверджується: актом про відсутність на робочому місці 01.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 02.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 03.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 06.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 07.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 08.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 09.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 10.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 11.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 14.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 15.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 16.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 17.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 20.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 21.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 22.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 23.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 24.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 27.02.2023, актом про відсутність на робочому місці 28.02.2023.
22.03.2023 у відповідності до вимог чинного законодавства, Головним управлінням було видано наказ № 51-с «Про порушення дисциплінарного провадження».
Додатком до наказу від 22.03.2023 № 51-С визначено склад дисциплінарної комісії: Орлюк А.В. - начальник відділу економіки, бухгалтерського обліку та звітності - головний бухгалтер, Ярмак Т. В. - головний спеціаліст відділу правового забезпечення та договірної роботи Управління правового забезпечення, Чорний В.С. - заступник начальника відділу організації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини; Гонтар Т.П. - заступник начальника відділу організаційно-аналітичного забезпечення діяльності та контролю Управління організаційного та інформаційного забезпечення; Іванченко Н.Г. - в.о. начальника відділу роботи з персоналом.
Листом від 23.03.2023 № 12.0/2467 ОСОБА_1 було повідомлено про порушення дисциплінарного провадження та запропоновано до 05.04.2023 надати пояснення щодо відсутності на робочому місці з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Лист було надіслано на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та поштову адресу: АДРЕСА_1 . Листом від 06.04.2023 за № 12.0/2878 ОСОБА_1 запрошено на засідання дисциплінарної комісії на 10 год. 11.04.2023.
07.04.2023 ОСОБА_1 надіслала заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати терміном на 60 календарних днів, та повідомила, що знаходиться за кордоном.
У зв'язку з неможливістю позивача бути присутньою на засіданні дисциплінарної комісії запланованої на 11.04.2023, їй було запропоновано взяти участь у засіданні дисциплінарної комісії дистанційно, в режимі відеоконференції, 14.04.2023.
У заяві від 12.04.2023, ОСОБА_1 відмовилася від участі у засіданні дисциплінарної комісії у режимі відеоконференції.
Матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ повідомляла позивача про засідання дисциплінарної комісії та, пропонувала надати письмові пояснення та документи щодо обставин, які стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, у тому числі достовірну та вичерпну інформацію з відповідним документальним підтвердженням.
Проте, позивач на дистанційне засідання дисциплінарної комісії не з'явилась, про поважні причини своєї відсутності не повідомила, також не надала письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
Таким чином, дисциплінарною комісією було встановлено відсутність на робочому місці ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Дисциплінарна комісія за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку про наявність у діях головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Наказом Головного управління від 20.04.2023 № 55-с до позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу за прогул (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, ОСОБА_1 було вчинено два окремі дисциплінарні проступки, які проявилися у відсутності на робочому місці: з 02.01.2023 по 31.01.2023 (наказ Головного управління від 13.04.2023 № 53-с), та з 01.02.2023 по 28.02.2023 у ( наказ Головного управління від 31.05.2023 № 55-с) що повністю підтверджується матеріалами дисциплінарних справ № 2023/3 та № 2023/4.
Відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889 звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону.
Частиною 1 ст. 67 Закону № 889 обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на вище викладене, 09.06.2023 наказом Головного управління № 147-о ОСОБА_1 було звільнено.
Щодо тверджень позивача, що в період з 02.01.2023 по 31.01.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023 та з 03.04.2023 по 07.04.2023 перебувала за межами України.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому законами України затверджено відповідні укази Президента України, якими строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.04.2022 № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану», якою в п. 3 та 5 постановив, що у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в п. 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім п. 3, який набирає чинності з 25.04.2022.
Позивач не заперечує того факту, що з 02.01.2023 по 31.01.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023 та з 03.04.2023 по 07.04.2023 перебувала за кордоном, та як доказ додає копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Слід звернути увагу, що відповідачем не оформлювалось службового відрядження для виїзду за кордон головному спеціалісту відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 ні в зазначені проміжки часу.
Також, ОСОБА_1 в зазначені проміжки часу не перебувала у відпустці, а отже, як державний службовець, з 01.02.2023 по 28.02.2023 повинна була перебувати на робочому місці.
Отже, з огляду на вище викладене, відповідачем повністю доведено наявність у діях головного спеціаліста відділу контролю у сфері торгівлі Управління захисту споживачів ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889, а саме прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин
Щодо тверджень позивача про порушення ч. 7 ст. 66 та ч. 3 ст. 74 Закону № 889, суд зазначає наступне.
За правилами ч. 3 ст. 66 Закону № 889 у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку у виді прогулу суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Відповідно до ч. 7 ст. 66 Закону № 889 за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Частиною 3 ст. 74 Закону № 889 передбачено, що за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Відповідно до ч. 2 ст. 69 Закону № 889 дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення. Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Зазначена комісія діє у складі не менше трьох членів, які виконують обов'язки на громадських засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону № 889 дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Стосовно долученої позивачем довідки Медичного центру здоров'я НАШ ЛІКАР ОСОБА_7 (Кіпр) від 05.07.2023, із перекладом на державну мову, засвідченого приватним нотаріусом Козоріз Л.М., адефітом від 30.05.2024 щодо засвідчення нотаріусом 08.12.2023 дійсності довідки та її перекладу, згідно якої суд встановив, що ОСОБА_1 біженка з України зі статусом тимчасового проживання на Кіпрі на підставі документів Державної лікарні у Паралімні вважається тимчасово непрацездатною з 02.01.2023 по 07.04.2023, така що не могла працювати через проблеми зі здоров'ям, а саме гіпертонією 3 ступеня, гіпертонічну хворобу серця.
Судом встановлено, що позивач вважає та наполягає, що даний документ засвідчує її тимчасову непрацездатність у зв'язку із хворобою, що підтверджує відсутність складу дисциплінарного проступку.
Суд враховує надані у справи позивачем документи щодо встановлення другої групи інвалідності у вигляді копії довідки МСЕК від 02.12.2021 № 798769, довідку №1887/6 виданою КНП "Клінічна лікарня " 15 Подільського району м. Києва" щодо лікування ОСОБА_1 у неврологічному відділенні з 15.07.2022 по 29.07.2022 з приводу закритої черепно-мозкової травми (13.07.2022), струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови та тіла, свідоцтво про народження дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.02.2007.
Водночас суд вважає необхідним зазначити наступне.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 затверджено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно п.п. 1.3.1 п. 1.3 Інструкції листок непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
За п.1.9 Інструкції особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності.
Пунктом 1.11 Інструкції передбачено, що документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:
а) гострих захворювань і травм;
б) загостренні хронічних захворювань;
в) вагітності та пологів;
г) оперативних втручань при невідкладних станах;
г) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.
Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.
За п. 2.5 Інструкції листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).
Згідно п. 15 ст. 1 Закону № 1105 медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - МВТН) - електронний документ, що формується "на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.
Згідно п. 16 ст. 1 Закону № 1105 листок непрацездатності - сформований програмними засобами Реєстру на підстав" МВТН і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послу"; відповідно по законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно розділу ІІ Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України 17.06.2021 № 1234, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за № 890/36512, листок непрацездатності формується в Електронному реєстрі листків непрацездатності па підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність (медичних висновків) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
З огляду на викладене, лише листок непрацездатності, сформований програмними засобами Реєстру на підставі МВТН і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності. Медичний висновок лікаря є підставою для створення листка непрацездатності.
Суд враховує, що у зв'язку із оголошеним в країні воєнним станом з 24.02.2022, згідно наказу МОЗ № 675 від 22.04.2022 на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: "Захворювання або травма загального характеру", "Догляд за хворою дитиною", "Вагітність та пологи", "Ортопедичне протезування". Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі тощо). У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документа.
Так, законодавство передбачає звернення особи, яка офіційно працевлаштована до відповідного медичного закладу, лікаря, що в установленому порядку підключений до електронної системи охорони здоров'я, лікуючий або сімейний лікар формує електронний медичний висновок про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я. На підставі медичного висновку (медичних висновків) про тимчасову непрацездатність формується в Реєстрі листок непрацездатності. Також е-лікарняний автоматично відкриється в разі оформлення медичного висновку для дитини працівника, яка потребує догляду. В свою чергу, суд зазначає, що працівник має повідомити у будь-який доступний для нього спосіб комунікацій роботодавця про формування лікарем відносно нього медичного висновку про тимчасову непрацездатність, враховуючи, що всю необхідну інформацію щодо е-лікарняного для роботодавця відображається в Електронному кабінеті страхувальника на порталі Пенсійного фонду України, що не потребує надання від особи інших додаткових документів.
Суд зауважує, що сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Законодавством формування довідки (виписки) про тимчасову непрацездатність у паперовій формі також передбачено, але у відповідних випадках, зокрема через технічну несправність Електронного реєстру листків непрацездатності та Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, чи зупинення в умовах воєнного стану доступу користувачів електронної системи охорони здоров'я до центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я.
Суд зауважує, що перебування, зокрема службової особи на лікарняному (тимчасова непрацездатність) потребує фіксування роботодавцем причини відсутності державного службовця на робочому місці.
Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд вважає необхідним зазначити, що позивач як державний службовець має усвідомлювати відповідальність щодо виконання службових обов'язків, трудового розпорядку, відвідувати робоче місце для несення служби та відповідно в разі не можливості з об'єктивних причин нести службу повідомляти про такі обставини та про підстави керівництво.
Те, що позивач не заперечує відсутність її на робочому місці у спірні періоди через стан здоров'я, а саме її тимчасову непрацездатність, хворобу дитини, не нівелює її від обов'язку належним чином повідомити керівництво про неможливість прибути на роботу, надати докази тимчасової непрацездатності, які мають бути оформлені належним чином. Виїзд позивача за межі України до міста Кіпр як біженка зі статусом тимчасового проживання не спростовує факту її відсутності на роботі починаючи з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Суд приходить до висновку, що надана довідка від 05.07.2023 тимчасово непрацездатною з 02.01.2023 по 07.04.2023 не є доказом поважності причини вимушеного прогулу, враховуючи що така поважність має бути підтверджена належним та достатніми доказами та у належний спосіб. Під час розгляду комісією питання щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 не надала належним чином оформлені документи на підтвердження тимчасової непрацездатності у спірному періоді, також суд відмічає, що позивачем не оформлено належним чином листок непрацездатності.
Суд враховує, що відповідач роз'яснював ОСОБА_1 порядок оформлення листка непрацездатності, в свою чергу позивач наполягала на достатності надісланих на іноземній мові документів щодо її тимчасової непрацездатності.
Відповідно, надані позивачем до комісії довідки щодо перебування на лікарняному у зв'язку із хворобою дитини також не є належним доказом не працездатності позивача у спірному періоді оскільки такі документи складені іноземною мовою не мають перекладу на державну мову та апостилю. Також, за даними обставинами відсутній листок непрацездатності.
Відтак, наявність довідки від 05.07.2023 не спростовує факту ненадання ОСОБА_1 до відповідача та комісії належних та достатніх доказів її тимчасової непрацездатності у спірному періоді.
Відповідач вчиняв усі можливі заходи задля встановлення причин відсутності позивача на робочому місці, поважність таких причин.
Також суд зазначає, що у зв'язку із обставинами оголошеного в країні воєнного стану, враховуючи внесені зміни в законодавство, довідка від 05.07.2023 надається до лікуючого лікаря за місцем проживання на території України із відповідним перекладом та є підставою для створення медичного висновку та листка непрацездатності (відкриття лікарняного) та закриття лікарняного таким лікарем протягом дії воєнного стану, а також протягом трьох місяців після його скасування чи припинення.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 20.04.2023 № 55-с, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул без поважних причин з 01.02.2023 по 28.02.2023.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За визначенням ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ч. 2 вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим ч. 1 ст. 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.