11 грудня 2025 року Київ № 320/46206/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Сторончак А.О., за участю представників сторін: представника позивача - Бичек В.А., представника відповідача - П'ятигорець Д.А., розглянувши у загальному позовному провадженні (у підготовчому засіданні) питання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Могутнє"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Агрофірма "Могутнє" із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому з урахуванням ухвали про виправлення описки, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головного управління ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 02.09.2024 року № 396170705;
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головного управління ДПС у Київській області податкове повідомлення-рішення 04.08.2025 року №360150705.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.
Від представника відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 396170705, яке мотивовано тим, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.09.2024 №396170705 направлено 03.09.2024 на податкову адресу позивача: 07333, Київська область, село Глібівка, Вишгородський район, урочище «лугове», буд.1а. Проте, 01.10.2024 конверт з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02.09.2024 №396170705 повернувся відповідачу із зазначенням на складеній та прикріпленій довідці форми Ф.20, що підписана працівником АТ «Укрпошта» з відбитком календарного штемпеля та зазначенням причин повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/16 дійшов наступного висновку: «Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 ПКУ). При цьому добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отриманням ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена у Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов'язку платник не має права посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків».
Відтак, датою вручення податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 №396170705 є 01.10.2024, і саме з цієї дати ПП «Агрофірма «Могутнє» повинно було дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Окрім того наголошує, що позивачем не заперечується той факт, що ним отримано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2024 №396170705 - 07.11.2024. Натомість, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.09.2024 лише - 10.09.2025, а тому даний позов подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
У підготовчому судовому засіданні, що відбулося 27.11.2025 представник позивача просив суд визнати причини пропуску строків звернення до суду з даним адміністративним позовом поважними та поновити процесуальний строк для звернення із позовною заявою до суду з підстав викладених в позовній заяві. Вказано, що 19.01.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №140/1770/19 про стягнення заборгованості, в пункті 99 якої виснувала, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), поширюється, зокрема, на право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Наведені висновки зазначеної постанови в подальшому були підтримані Великою Палатою у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20. Посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Отже, на думку позивача, висновки Великої Палати Верховного Суду мали перевагу над тими, що сформовані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, в постановах, наведених представником відповідача від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, від 13.04.2023 року у справі №640/25800/21. За таких обставин на момент звернення страховою компанією до суду, остання правова позиція ВП ВС, яка полягає в тому, що строк звернення до суду у 1095 днів поширюється на право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення, була чітко сформульована в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20.
Наголошує, що Велика Палата Верховного Суду відступаючи від своїх раніше зроблених висновків про строк звернення до адміністративного суду фактично зменшила такий строк з 1095 днів до шести місяців, чим фактично позбавили ПП «АГРОФІРМА «МОГУТНЄ» можливості звернутися до суду про оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 року № 396170705, оскільки станом на 16.07.2025 року (дата прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі 500/2276/24) строк для оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 року № 396170705 закінчився (дата закінчення строку 07.05.2025 року). Таким чином вважає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду безпідставним та таким, що підлягає відхиленню.
Ухвалою суду від 27.11.2025 відкладено підготовче засідання на 11.12.2025.
Вирішуючи подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 року №396170705, суд виходить з такого.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, яка є подібною до справи, що розглядається, і за предметом спору, і за суб'єктним складом, і за правовою природою правовідносин, зазначила, що за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України).
У справі, що розглядається, предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 02.09.2024 року № 396170705, яке було отримано платником податку 07.11.2024.
З огляду на те, що позовну заяву подано до адміністративного суду 10.09.2025 через систему «Електронний суд», можна дійти висновку, що позовну заяву подано з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.
При цьому, посилання представника позивача на необхідність врахування постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20 в контексті сталої судової практики щодо застосування іншого підходу до обчислення строків звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення (через призму правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17, проте, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду), є нерелевантними, оскільки вищезазначені постанови Великої Палати Верховного Суду ухвалені у справах з іншими правовідносинами - про стягнення коштів, отже такі спори не є тотожними спору у справі №320/46206/25, що розглядається судом.
На це звернула увагу і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 (абзац 2 пункту 16), зазначивши, що інші судові справи, які наводить Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 21 листопада 2024 року, передаючи справу до Великої Палати в порядку частини п'ятої статті 346 КАС України (серед яких також було посилання і на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20), не є подібними, принаймні за предметом позову.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 роз'яснила, що ключовим витанням у справі № 140/1770/19 був безпосередньо строк реалізації позивачем права з відшкодування податку на додану вартість та спосіб (порядок і строк) його судового захисту за правового регулювання та обставин, що склалися, а саме строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України.
У свою чергу предметом розгляду справи № 320/12137/20 була правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на свою користь: пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості; збитків; інфляційних витрат; 3 відсотків річних; моральної шкоди. Головним питанням у межах розгляду цієї справи стало дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 102 ПК України.
Разом із цим у межах розгляду вказаних справ перед Великою Палатою не ставилося питання і не надавалася правова оцінка щодо застосування норм пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України в контексті процесуальних строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, тому Велика Палата не формулювала нових правових висновків, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є процесуальним строком звернення до суду для реалізації платником податків права оскаржити в суді зазначені рішення.
Таким чином, висновок Великої Палати, викладений у пункті 99 постанови від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, у подальшому підтриманий Великою Палатою у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, не змінює та не протирічить сформованій до цього судовій практиці щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Оскільки строк давності не є процесуальним строком, а отже, не визначає строк звернення до суду із позовом, тому не містять протиріч із усталеною судовою практикою щодо строку звернення до суду і наведені у зазначених постановах висновки про те, що право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56) може бути реалізовано протягом строку давності у 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.
Таким чином, починаючи з листопада 2020 року (ухвалено постанову КАС ВС у справі № 500/2486/19) судова практика у подібних спорах послідовно визначала, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, регулюється частиною 2 статті 122 КАС України та становить 6 місяців.
Такий підхід сформовано судами до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та подачі даного позову до суду.
А тому суд вважає, що у позивача не було правомірних очікувань на врахування у цій справі саме правові позиції, висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 13.04.2023 року у справі №320/12137/20, оскільки спірні правовідносини у цих справах мали інші правові підстави та предмет спору.
Позивачем не доведено об'єктивну неможливість звернення до суду з цим позовом Приватним підприємством "Агрофірма "Могутнє" (наслідки податкової перевірки якого оскаржуються у цій справі) до дати його припинення.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частин 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За усталеною практикою Верховного Суду вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зокрема, у постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
“КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.».
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів їх поважності.
При цьому, з огляду на викладене, підстави для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині на даний час відсутні, оскільки відповідне процесуальне судове рішення приймається судом у випадку якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, отже відповідна заява відповідача є передчасною, а тому підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 160, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити частково.
2. Позовну заяву в частині позовних вимог визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 року № 396170705 - залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Колеснікова І.С.