09 грудня 2025 року м. Київ справа №320/33416/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 22.02.2013 року в рамках виконавчого провадження ВП № 36550850;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.02.2013 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 36550850.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження взагалі не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а стягувач відізвав виконавчий документ. Отже, станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.
На примусовому виконані у Бориспільському відділі державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №36550850 з примусового виконання виконавчого листа №2/1005/2049, виданого 29.01.2013 Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в сумі 419422,00 грн. на користь ПАТ КБ «НАДРА» де боржник ОСОБА_2 .
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2013, вказано термін для самостійного виконання постанови до 21.02.2013 року.
Крім того, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні №36550850 винесено 22.02.2013 постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 41942,20 грн.
Надалі, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у виконавчому провадженні №36550850 винесено 26.04.2017 постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.10.2021 року. Відповідно до довідки приватного нотаріуса Мороз О.А №64/01-16 від 17.04.2024 року, спадкоємицею за законом є її дочка ОСОБА_1 , яка являється Позивачем у даній справі.
Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що, оскільки виконавче провадження №36550850 з виконання виконавчого листа №2/1005/2049 від 29.01.2013 було відкрито 14.02.2013, то до правовідносин щодо визначення сум виконавчого збору, суд застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV, які існували на час його відкриття. Інші правовідносини у виконавчому провадженні врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який прийнятий 02.06.2016.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України від 21 квітня 1991 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (2013 рік), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За текстом ч. ч. 1 та 3 ст. 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 3.7 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, чинній на дату винесення спірної постанови, далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону.
Згідно з п. п. 3.7.1 - 3.7.4 Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.
При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 ч. 1 ст. 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Як зазначалось вище, згідно ч.1 ст. 28 Закону України № 606-ХІV, розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника становить 10% від суми, що підлягала стягненню, а не від суми, що була фактично стягнута.
За подібної ситуації, Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №300/3260/20 звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, розмір виконавчого збору (у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV для самостійного його виконання) становив 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню (якщо йдеться про вимоги майнового характеру). Відповідно до зазначеної постанови, у цьому випадку (тобто коли виконавче провадження відкрито за правилами Закону № 606-XIV), розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, потрібно визначати за правилами статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час).
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 640/7697/21.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
Тож, доводи позивача про те, що виконавчий збір у даному випадку мав визначатись виходячи з 10% фактично стягнутої у виконавчому провадженні суми, а також про те, що відповідачем не вчинялися дії зі стягнення, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження.
Водночас, судом враховується, що за наведеного вище правового регулювання, від моменту відкриття виконавчого провадження у боржника є строк (термін) у розмірі 7 (семи) календарних днів на самостійне (добровільне) виконання рішення. Зазначений термін обраховується із моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки без повідомлення про відкриття виконавчого провадження та отримання відповідної постанови самостійно виконати пред'явлене до виконання рішення неможливо.
Згідно даних з матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем, зазначено, що у відповідності до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №18229/5 від 07.06.2017, виконавче провадження № 36550850 знищено за закінченням терміну зберігання завершених виконавчих проваджень, який становить 3 роки.
Останній вказав, що надати інформацію щодо направлення до позивача оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та докази її отримання не можливо, у зв'язку із знищенням виконавчого провадження.
Отже, доказів того, що боржник ОСОБА_2 у період з 14.02.2013 (дати відкриття виконавчого провадження № 36550850 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «НАДРА» коштів), по 22.02.2013 (дата винесення постанови про стягнення виконавчого збору) отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження №36550850 від 14.02.2013, не містять, як і не містять доказів направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, адже супровідний лист не є належним доказом направлення постанови, а отже, у боржника не було можливості надати підтвердження самостійного виконання рішення до відкриття виконавчого провадження чи після, а у державного виконавця не було достатньо підстав вважати, що зазначене рішення не виконано самостійно та він не мав достатніх підстав на винесення постанови про стягнення виконавчого збору за даним виконавчим провадженням.
Матеріали виконавчого провадження містять докази ознайомлення позивачем з виконавчим провадженням лише у квітні 2024 року на підставі заяви про ознайомлення.
Суд наголошує на тому, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Тож, перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачено можливість добровільного виконання вимог виконавчого документа. У разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Тобто, суд встановив, що державний виконавець перед тим, як прийняти оскаржувану постанову, не перевірив факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що є достатньою підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору через процедурні порушення, що мають значення для виконавчого провадження.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стороною відповідача не було доведено правомірність прийнятого рішення.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 4194,22 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо винесення Постанови про стягнення виконавчого збору від 22.02.2013 року в рамках виконавчого провадження ВП № 36550850.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.02.2013 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 36550850.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 22 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.