11 грудня 2025 року Справа № 280/9470/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, заявлене в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_2 ,
військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
27.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивача розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ станом на 01.01.2020 року, за період з 29.01.2020 року по 13.11.2020 року , з урахуванням виплачених сум;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року № 294-ІХ станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 29.01.2020 року по 31.01.2021 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 N 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою суду від 25.11.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_1 ; розгляд справи розпочато спочатку.
08.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник військової частини НОМЕР_1 просить залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Зазначає, що з урахуванням норм ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення виплат грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.01.2021 на момент звернення до суду сплив.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд не знайшов підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
За приписами частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справ, що стосуються грошового забезпечення військовослужбовців, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При вирішенні питання щодо відкриття провадження суд врахував правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до якої якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), тобто без обмеження будь-яким строком.
Беручи до уваги правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що до вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.01.2021 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя К.В.Мінаєва