10 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8883/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» (89442, Закарпатська область, Ужгородський р-н, с. Н.Солотвино, 226, код ЄДРПОУ 32123738) до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України, 38В, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, -
06 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області № ОПШ 018075 від 28.10.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою ТОВ «ТЕРМАЛ-СТАР» (ЄДРПОУ 32123738) притягнуто до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.
11 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою забезпечення своєчасного прибуття на роботу працівників, у відповідності до норм колективного договору, організовує власним транспортним засобом - автобусом марки Mercedes-Bens номерний знак НОМЕР_1 , регулярне перевезення працівників до роботи/з роботи по затвердженому маршруту та за визначеним розкладом руху не на комерційній основі. Позивач є санаторно-курортним закладом, основним видом діяльності якого є діяльність закладу охорони здоров'я. Середньооблікова чисельність штатних працівників становить більше 100 осіб. Згідно з специфікою роботи санаторно- курортного закладу та чіткої організації виробничого процесу, Позивач організовує перевезення робітників до місця роботи та з роботи власним автотранспортом. Дане зобов'язання закріплене в наказі Позивача «Про організацію перевезення працівників ТОВ «ТЕРМАЛ-СТАР». Отже, перевезення працівників Позивача здійснюється на регулярній основі та має спеціальну мету. Позивачем належним чином оформлено внутрішні документи, а саме: наказ про організацію перевезення працівників, де затверджено маршрут, графік, список тощо. Керування автобусом здійснює штатний водій, водій має відповідну категорію посвідчення, проходить інструктажі, тощо. Твердження Відповідача щодо обов'язку Позивача забезпечувати водія списком пасажирів за 04.09.2025 року є незаконною, Позивач затверджує список штатних працівників (посад), які підлягають перевезенню Позивачем до місця роботи або з роботи, проте визначити, скласти та затвердити заздалегідь список на кожен окремий день є неможливим з об'єктивних причин, оскільки працівники Позивача, що користуються послугою з перевезення автобусом, здійснюють це на власний розсуд, кількість та список пасажирів щоденно не є сталою величиною. Позивач затверджує список та останній підлягає зміні при зміні категорій пасажирів, що підлягають перевезенню, та до його зміни, затверджений список є чинним на всі рейси (список пасажирів використовуватися виключно для обліку витрат, коректної організації маршруту: достатнім є визначення переліку групи працівників (відділи, зміни), які мають право користуватися перевезенням, без прив'язки до конкретних прізвищ). Згідно Наказу № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» розділу VI. «Облік робочого часу» пункт 6.1. встановлено, що «Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тони повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами». Отже, перевезення працівників Позивача власним транспортом не підпадають під вимогу обладнання тахографами (жоден затверджений маршрут перевезення працівників Позивача немає протяжність понад 50 км), відповідно вимога щодо наявності у водія роздруківки про режим праці водія з діючого тахографа є безпідставною.
28 листопада 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що на доводи позивача стосовно невірно зазначеної дати видачі направлення ЕОН000026 відповідач заперечує та надає завірену копію направлення із датою видачі 26.08.2025, із визначенням періоду дії з 01.09.2025 по 07.09.2025. Таким чином, за відповідністю пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 ( зі змінами) рейдова перевірка проводилася відповідно до встановленого порядку. Посадовим особами Відділу під час проведення рейдової перевірки було встановлено порушення вимог абзацу 3 статті частини 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі-Закон) при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень - у водія на момент проведення перевірки були відсутні на момент проведення перевірки документи при здійсненні перевезення пасажирів автобусами для власних потреб. Подібний вид перевезень пасажирів прямо регулюється статтею 39 Закону, в якій визначений перелік необхідних документів. Доводи позивача про некомерційний характер перевезень не оспорюється відповідачем, проте, за встановленими вимогами статті 39 Закону, повний перелік документів у водія при здійсненні перевезень пасажирів автобусами для власних має бути обов'язковим.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04 вересня 2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку № ЕНР000026 від 26 серпня 2025 року було проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» та водієм якого був ОСОБА_1 .
За результатами такої перевірки складено акт № ОАР 017906 від 04 вересня 2025 року.
Відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення статті 30, 34, 35 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час надання послуг з перевезення пасажирів для власних потреб перевізник не забезпечив водія списком пасажирів та роздруківкою діючого тахографа за 04 вересня 2025 року та за 28 попередніх днів, а також відсутня індивідуально- контрольна книжка водія.
10 жовтня 2025 року Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області листом № 88671/28.2/24-25 надіслано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» копію акту № ОАР 017906 та повідомлено про необхідність прибуття 21 жовтня 2025 року об 09:00 год.
21 жовтня 2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» подано заяву про відкладення розгляду справи на 28 жовтня 2025 року та надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи з актом № ОАР 017906 від 04 вересня 2025 року.
28 жовтня 2025 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ018075, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» застосовано відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ018075 від 28 жовтня 2025 року протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини 7 статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини 14 статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами 17 - 21 статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема:
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктами 4-7 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); використовувати спеціальне обладнання, призначене для здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та їх блокування; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі; використовувати пристрої для копіювання, сканування інформації, що свідчить про правопорушення; здійснювати опитування водія та пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути; здійснювати супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більш як 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу.
Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно з пунктами 13-22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
Акт проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складаються у письмовій формі (паперовій або електронній формі). Акти в електронній формі можуть бути роздруковані, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формою відповідного акта.
Копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.
Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.
Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт набирає чинності з дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт вважається доведеною до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи з дня її вручення або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, а у разі надсилання на адресу електронної пошти - на п'ятий календарний день з дня її надсилання.
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Із акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ОАР 017906 від 04 вересня 2025 року судом встановлено, що під час перевірки у водія при здійсненні перевезення автобусом були відсутні список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника.
Суд зауважує, що водій відмовився від надання пояснень із приводу виявлених порушень під час складання акту, що зафіксовано в акті.
Факт здійснення перевезення власних працівників має оформлятись відповідними внутрішніми документами підприємства, як то наказ про організацію таких перевезень, маршрут перевезення, розклад руху (обумовлення часу здійснення таких перевезень), тощо.
Жодного такого документа під час перевірки надано не було.
Не були надані такі документи і до письмових пояснень позивача, надісланих у відповідь на повідомлення про розгляд справи посадовими особами Укртрансбезпеки.
Копія наказу № 52 від 31 грудня 2024 року, маршруту, графіку руху та додатку до штатного розпису станом на 01 січня 2025 року надано суду до позовної заяви.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 вказав, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Суд зауважує, що документи, на підтвердження факту перевезення власних працівників не були надані водієм під час проведення перевірки, ні у подальшому під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття рішення.
Більше того дана обставина не зазначена водієм у поясненнях до акту перевірки.
Слід наголосити, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Таким чином, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події встановлюються фактичні обставини.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Надання документів, визначених Законом №2344-III до суду не спростовує факту того, що позивачем було порушено вимоги вказаної статті, адже відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону №2344-III відповідальність наступає за відсутність документів саме на момент перевірки.
Крім того, приписами пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Отже, приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів допускають можливість керувати ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно за наявності індивідуальної контрольної книжки водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Крім того, приписи стосовно облік робочого часу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок.
Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку, про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАЛ-СТАР» до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 грудня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль