11 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/1708/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292 про результати проведення службового розслідування, яким оголошено догану командиру НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити безпідставно невиплачену частину грошового забезпечення за лютий 2024 року;
3) витребувати у військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчену копію матеріалів службового розслідування, що передували винесенню оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292 є протиправним, оскільки був виданий на підставі службового розслідування, яке проведено з істотними порушеннями строків та процедури. Згідно з наказом про призначення розслідування від 14.12.2023 року №1794, його мали завершити не пізніше ніж за два місяці, як того вимагають частина третя статті 85 Дисциплінарного статуту та пункт 13 Розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування. Проте Акт службового розслідування підписано та саме розслідування завершено 16.02.2024 р., що перевищує максимально допустимий строк. Крім того, розслідування проводилось одноособово старшим офіцером відділення морально-психологічного забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_2 , без участі безпосереднього начальника позивача, що прямо суперечить частині другій статті 85 Дисциплінарного статуту. Це свідчить про відсутність належного процесуального оформлення та упереджений характер зібраних матеріалів.
Позивач зазначає, що службове розслідування не відповідало вимогам всебічності, повноти та об'єктивності, визначеним пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування. У матеріалах містяться непідтверджені твердження про нібито дезінформацію військовослужбовців, демотивацію особового складу та підбурювання до непокори, хоча мої дії були спрямовані на виконання обов'язків командира батальйону, передбачених статтею 101 Статуту внутрішньої служби, - зокрема, на забезпечення належної укомплектованості підрозділу, який виконує бойові завдання з охорони об'єктів критичної інфраструктури. Ігнорування цих обставин підтверджує упередженість та неповноту розслідування. У сукупності вказані порушення свідчать про незаконність наказу №292 від 16.02.2024, який підлягає скасуванню.
25 березня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 квітня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач стверджує, що позов є безпідставним, оскільки службове розслідування щодо ОСОБА_1 було призначено та проведено у повній відповідності до вимог законодавства. Зазначає, що розслідування було ініційоване наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.12.2023 №1794, проведення доручено старшому лейтенанту ОСОБА_2 , а строки розслідування не були порушені, оскільки їх перебіг законно зупинявся на час відпустки ОСОБА_1 відповідно до наказів від 13.01.2024 №61 та від 10.02.2024 №246. За результатами розслідування 16.02.2024 складено акт, у якому встановлено, що ОСОБА_1 допустив дезінформацію особового складу щодо порядку переведення, демотивацію військовослужбовців та підбурювання до непокори, а також порушив форму одягу під час виконання службових обов'язків. Саме тому наказом від 16.02.2024 №292 йому було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Відповідач підкреслює, що твердження позивача про незаконність розслідування є необґрунтованими. Порядок проведення службових розслідувань не зобов'язує призначати для його проведення безпосереднього начальника, а командир має дискреційні повноваження визначати уповноважену особу. Доводи позивача про відсутність об'єктивності та вихід за межі предмета розслідування відхиляються, оскільки Порядок прямо зобов'язує фіксувати всі встановлені порушення. Крім того, відповідач зауважує, що позивач фактично підтверджує частину дій, які були оцінені як дисциплінарні порушення, тоді як його трактування порядку переведення військовослужбовців суперечить пункту 257 Положення про проходження військової служби в умовах особливого періоду. Так само незаконним є посилання на право носити цивільний одяг, оскільки порушення стосувалося саме періоду виконання службових обов'язків.
Позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив, у якому вказує наступне. Позивач зазначає, що службове розслідування було проведене з істотним порушенням вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки його тривалість перевищила максимально допустимий двомісячний строк, який не може бути продовжений підзаконними актами, а також було проведене одноособово неуповноваженою особою без обов'язкової участі безпосереднього начальника. Позивач наголошує, що такий спосіб проведення розслідування прямо суперечить вимогам закону, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України зумовлює необхідність застосування норми акту вищої юридичної сили, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292 є протиправним і підлягає скасуванню. Щодо звинувачень у підбурюванні до непокори позивач пояснює, що доведення до особового складу норм чинного законодавства не може тлумачитись як непокора чи її провокування, тим більше що пункт 257 Положення про проходження військової служби регулює порядок переведення виключно у Збройних Силах України, а не в Державній спеціальній службі транспорту. Крім того, відповідач не довів наявність будь-яких закликів до невиконання наказів. Також позивач спростовує твердження про порушення форми одягу, оскільки відсутність знаків розрізнення є наслідком невиконання військовою частиною свого обов'язку щодо їх видачі, а службове розслідування взагалі не стосувалося цього питання, що свідчить про поверховість та необ'єктивність доводів відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Молодший сержант ОСОБА_3 , командир відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу, подала 12 грудня 2023 року рапорт, у якому повідомила про обставини відбору кандидатів до батальйону розмінування військової частини НОМЕР_2 та висловила публічні зауваження щодо дій командування. За результатами розгляду цього рапорту командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ №1794 від 14.12.2023 про призначення службового розслідування.
Службове розслідування проводилося начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_4 , який склав Акт службового розслідування від 16.02.2024. В акті зазначено, що позивач 12 грудня 2023 року порушив військову дисципліну, зокрема шляхом дезінформації щодо обов'язків служби, демотивації підлеглих та підбурювання до непокори під час шикування, а також порушення форми одягу. На підставі цього Акту командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 прийняв наказ №292 від 16.02.2024, яким службове розслідування було завершено, а позивачу оголошено догану за порушення статутних норм.
Відповідно до частини третьої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення, із можливістю продовження лише на один місяць. Пункт 13 Розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування встановлює той самий місячний строк із можливістю продовження до двох місяців загалом. Оскаржуваний наказ №292 базується на матеріалах службового розслідування, призначеного наказом №1794 від 14.12.2023, але завершеного лише 16.02.2024, тобто фактично після понад двох місяців.
Згідно з частиною другою статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування повинно проводитися за участю безпосереднього начальника військовослужбовця. В Акті від 16.02.2024 вказано, що розслідування проводив старший лейтенант ОСОБА_2 , який не є безпосереднім начальником ОСОБА_1 . Безпосередній начальник, командир ІНФОРМАЦІЯ_1 до розслідування залучений не був.
Позивач зазначає, що службове розслідування має проводитися всебічно, об'єктивно та своєчасно, з урахуванням усіх обставин. У пункті 3.2-3.3 Акту зазначено дії позивача щодо демотивації та підбурювання підлеглих, проте зазначає, що його дії стосувалися доведення до особового складу правомірних положень щодо переведення до батальйону розмінування та забезпечення виконання бойового завдання, що не може вважатися підбурюванням.
Крім того, Акт службового розслідування не містить інформації про встановлення факту видачи позивачу відповідних знаків розрізнення (і не міг містити, оскільки такої видачи військовою частиною НОМЕР_2 не здійснювалось), а отже, зазначає, що службове розслідування не проведено всебічно, повно, об'єктивно. Водночас, згідно з частиною 8 статті 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців особами, які не мають на це права, забороняється, тобто позивач не міг користуватись знаками розрізнення, які залишились в його розпорядженні після надання позивачу, наказом від 16.03.2022 №27, звання майора.
Вважаючи наказ №292 від 16.02.2024 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку, спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регламентовано приписами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 с. 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
За приписами ч. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
За правилами ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно із ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Як передбачено ст. 87 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначається Порядком проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженим Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 за №90.
Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність)яких призвели до завдання шкоди державі.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно з п.п. 5, 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
За п. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до п. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п. 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний: встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
Згідно з ст. 112 Статуту внутрішньої служби командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний: постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу; суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням, за своєчасним здаванням на склад невитрачених боєприпасів та вибухових речовин; готувати особовий склад добового наряду від роти (корабля) та контролювати несення ним служби.
Крім того, відповідно до ст. 128 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 550-ХІV заборонено призначати до варт військовослужбовців, які не склали Військової присяги, не засвоїли програми підготовки молодого солдата, вчинили правопорушення, стосовно якого ведеться розслідування, хворих та інших військовослужбовців, які в цей час за своїм морально-психологічним станом не можуть нести вартову службу, а також тих, хто має відбувати дисциплінарне стягнення.
Згідно з ст. 130 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України підготовка особового складу варти організується та провадиться особисто командиром роти (батареї), від якої призначено варту; особисто командиром батальйону (дивізіону), якщо варту призначено від батальйону (дивізіону), а варти, призначеної від військової частини, - одним із заступників командира військової частини.
З оскарженого наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення вбачається, що позивачу оголошено догану за порушення вимог статей 11, 16, 58, 101 та 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292 є протиправним, оскільки був виданий на підставі службового розслідування, яке проведено з істотними порушеннями строків та процедури.
В той же час, службовим розслідуванням було встановлено, що командир 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 12 грудня 2023 року порушив військову дисципліну, а саме неналежно виконував покладені на нього обов'язки військової служби шляхом: дезінформації щодо обов'язків військової служби та демотивації щодо виконання обов'язків військової служби, а також підбурення до непокори, військовослужбовців 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , підпорядкованих йому за посадою, під час проведення шикування особового складу; порушення форми одягу під час виконання обов'язків військової служби.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що наявність дисциплінарних порушень в діях позивача об'єктивно підтверджується матеріалами справи.
Відтак, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 №292 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені вищенаведеними законодавчими приписами, відтак підстави для його скасування відсутні.
Щодо вимоги про виплату утриманої частини грошового забезпечення за лютий 2024 року, суд зазначає, що вона є похідною від основної вимоги про скасування наказу №292. Оскільки грошові утримання були здійснені саме як наслідок дисциплінарного стягнення, військова частина не відмовлялася компенсувати суму в разі скасування наказу, а тому позовна вимога є передчасною. До моменту звернення до суду спору щодо виплати ще не існувало, а тому підстав для її задоволення немає.
Відтак, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскарженого наказу, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець