Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про передачу справи до іншого суду
09 грудня 2025 року Справа № 200/9541/25
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про незаконне адміністративне затримання її сина до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про незаконне адміністративне затримання до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- винесення ухвали про негайне звільнення сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від незаконного адміністративного затримання;
- зобов'язання Краматорський РУП надати відомості де тримають незаконно затриманого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого поліція викрала та доставила до ІНФОРМАЦІЯ_3 (після цього з ним зник зв'язок);
- зобов'язання посадових осіб Краматорського РУП про негайне встановлення та звільнення від незаконного затримання сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Розгляду адміністративним судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2018 року у справі № 563/233/16-ц, від 03.10.2018 року у справі № 820/4149/17, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі № 441/343/16-ц.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, від 29.05.2019 року у справі № 826/9341/17, від 18.09.2019 року у справі № 810/3711/18, від 18.12.2019 у справі № 826/13961/17 та ін.).
Водночас ст.20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 у заяві про незаконне адміністративне затримання зазначено: «Мого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було незаконно затримано (без складання адміністративного протоколу про затримання) працівниками поліції Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ще 19.10.2025 року. Під надуманим привідом що мій син ОСОБА_2 нібито «перебуває у розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 . Зазначаю офіційно шановному Суду що «розшук» для затримання особи не передбачено КУпАП! Розшук передбачено виключно КПК України ст. 281 Розшук підозрюваного! Але моєму сину не висували ніяких підозр, (згідно КПК України) також відсутня ухвала суду про його затримання, згідно КПК України ст. 190 Ухвала про затримання з метою приводу. Отже поліція затримала мого сина ОСОБА_2 (без складання протоколу затримання) на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_3 по «розшуку» який не передбачено КУпАП! Отже поліція перевищіла владні повноваження що є кримінальним злочином за ст. 365 КК України».
Також зазначено, що «Після закінчення строків для адміністративного затримання згідно КУпАП ст. 263 Строки адміністративного затримання (не більше як три години). Мого сина не було звільнено! Також йому не надали безоплатної правової допомоги адвоката згідно КУпАП ст. 261 яка гарантується цією статтею! Після закінчення термінів адміністративного затримання (три години) позивач почала вимагати негайного звільнення від представників поліції та представників ІНФОРМАЦІЯ_3 на що останні відмовили у її законній вимозі! Що є кримінальним злочином за ст. 371 Незаконне затримання, тримання під вартою! Кримінального кодексу України».
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 вважає дії працівників поліції Краматорського РУП та працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо адміністративного затримання її сина ОСОБА_2 19.10.2025 року неправомірними.
Згідно із частиною першою статті 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Пунктом 1 частини першої, частини другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регламентовані статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Верховний Суд у ході розгляду справи № 695/3667/18 у своїй постанові від 21.01.2021 сформував правовий висновок, відповідно до якого з аналізу статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що справи про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, а справи про притягнення до фінансової відповідальності підсудні окружним адміністративним судам.
У силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки Верховного Суду викладені в постанові від 21.01.2021 у справі № 695/3667/18 враховані судом у спірних правовідносинах.
За нормами пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із частинами шостою та восьмою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.
Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються (частина перша статті 30 Кодексу).
У силу вимог статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Позивач - ОСОБА_1 у заяві зазначає адресу в м. Краматорськ Донецької області, що відноситься до територіальної юрисдикції Краматорського міського суду Донецької області.
Відповідачами є органи державної влади, які знаходяться на території м. Краматорськ Донецької області, що також відноситься до територіальної юрисдикції Краматорського міського суду Донецької області.
Оскільки позовна заява подана із порушенням правил предметної підсудності, та з огляду на те, що місцем проживання позивача є Донецька область, м. Краматорськ, з урахуванням ч. 6 ст. 7, ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, позов підлягає розгляду Краматорським міським судом Донецької області.
Разом з тим, на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 747/0/15-23 від 25.07.2023 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області», з 07 серпня 2023 року територіальна підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області змінена шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким, чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому предметно та територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
З огляду на встановлене, суд висновує про необхідність передачі адміністративної справи № 200/9541/25 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для розгляду справи по суті заявлених позовних вимог за предметною підсудністю.
Керуючись статтями 20, 25, 27, 29, 30, 243, 248, 256, 286, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Передати адміністративну справу № 200/9541/25 за позовом ОСОБА_1 до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії для розгляду до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Повний текст ухвали складено та підписано 09 грудня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Л.Б. Голубова