26 листопада 2025 рокуСправа №160/26481/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Львівській області від 07.08.2025 року №047250019001 про відмову йому у зарахуванні періодів проходження військової служби в Збройних Силах України до стажу роботи - один місяць служби за три місяці та проведенні перерахунку пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача зарахувати періоди служби в ЗСУ з 21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року, з 24 квітня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 18 січня 2023 року по 19 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року до стажу його роботи - один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії за віком з дня її призначення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 28.07.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під час призначенні йому пенсії при розрахунку страхового стажу, періоди проходження ним військової служби в ЗСУ з 07 серпня 2014 року по 29 вересня 2015 року та з 24 лютого 2022 року по 02 серпня 2023 року були зараховані до стажу роботи не у потрійному розмірі. З метою зарахування періодів проходження ним військової служби в ЗСУ до стажу роботи у потрійному розмірі та проведенні перерахунку пенсії за віком 31.07.2025 року він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із відповідною заявою. Проте, рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 07.08.2025 року № 047250019001 йому відмовлено у зарахуванні періодів проходження військової служби в ЗСУ до стажу роботи у потрійному розмірі та проведенні перерахунку пенсії за віком в зв'язку з тим, що до заяви від 31.07.2025 року не долучено довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки форми № 2. Він не погоджується з відмовою відповідача викладену у рішенні від 07.08.2025 року № 047250019001, що й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також цією ухвалою зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду від відповідача 06.10.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що статтею 57 Закону № 1788 передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Згідно із абз.6 п.6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2). Відповідно до абз.9 ч.3 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до постанови № 393 установлено, що до вислуги років не зараховуються періоди військової служби (служби) з 19 лютого 2014 р. у Збройних Силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебування на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації, періоди добровільної роботи на посадах, пов'язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також періоди добровільної участі у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора. Постановою КМУ від 17.07.1992 № 393 передбачено зарахування до вислуги років у трикратному розмірі вищезазначених періодів, при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону. Враховуючи викладене, чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058-IV. Крім того, відповідач зазначає про пропуск строку звернення до суду. Також зазначає, що відсутність доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, а також те, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує від адвоката значного об'єму наданих послуг. Відповідач вважає вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. непідтвердженою доказами, а також неспівмірною зі складністю даної справи, а отже, такі витрати не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене вище, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та з 28.07.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, 31.07.2025 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії.
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 07.08.2025 року №047250019001 про відмову у зарахуванні періодів проходження ним військової служби в Збройних Силах України до стажу роботи у потрійному розмірі та проведенні перерахунку пенсії за віком в зв'язку з тим, що до заяви від 31.07.2025 року не долучено довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки форми № 2.
Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою суд зауважує, що на сьогодні не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку пенсіонер не отримував з вини держави в особі її компетентних органів. Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі № 815/1226/18 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 89819907) та знаходить своє практичне застосування у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (зокрема, у постанові від 16.03.2023 по справі № 420/7835/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень 109601191).
Відтак, положення ст.ст.122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з виплатою пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку пенсіонер не отримував з вини держави в особі її компетентних органів.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст.8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, […], після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, що посвідчують спеціальний статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, […].
Згідно із п.4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як встановлено судом, позивачу з 28.07.2023 року призначено пенсію за віком (як зазначено протоколі для розрахунку права (рс-право): умови призначення - «абз.6 п.3 розд.ХV «Прикінц.полож. Закону України № 1058-IV (учасник бойових дій)», при цьому спірні періоди проходження позивачем військової служби (21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року, з 24 квітня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 18 січня 2023 року по 19 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року) зараховано до його страхового стажу в однократному розмірі.
За поясненням відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, періоди військової служби позивача враховані в одинарному розмірі, так як один місяць служби зараховується за три місяці при обчисленні вислуги років для визначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV військова служба зараховується до страхового стажу на загальних підставах в одинарному розмірі.
Крім того, у оскарженому рішенні підставою для відмови стало, що до заяви від 31 липня 2025 року не долучено довідку територіального центру комплектування та соціальної підтримки форми № 2.
Надаючи оцінку правомірності діям відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку страхового стажу позивача з 21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року, з 24 квітня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 18 січня 2023 року по 19 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року, з урахуванням кратності (один місяць військової служби за три місяці), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 ст.8 Закону № 2011-ХІІвстановлено, що: час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби; […] - час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
В силу п.3 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393), яка на час виникнення спірних правовідносин діяла в редакції від 13 травня 2023 року, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці:
участь у бойових діях у воєнний час; […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; […] період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; […].
Пунктом 2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (далі - Положення № 530) (у редакції, чинній як станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і станом на час звернення із заявою про перерахунок пенсії), при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог п.п.2.4 та 2.5 цього розділу):
1) один місяць служби за три місяці:
[…] участь у бойових діях у воєнний час; […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; […] інші періоди, зазначені в пп.«а» п.3 постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами); […].
Верховний Суд в постанові від 2 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17, предметом спору у якій було зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) до страхового стажу особи у пільговому обчисленні періоди участі позивача в антитерористичній операції, навів такі висновки: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три; зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці […].
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.08.2015 року.
Так, згідно із довідкою про Військової частини НОМЕР_2 від 29.09.2015 року вих.№ 2 старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Підстава: іменний список військовослужбовців, витяг з наказу керівника сектору «А» від 21.11.2015 №122.
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.08.2023 року вих.№ 5/10417 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Радянській Армії з 01.08.1986 р. по 21.03.1992 р., в 3бройних Силах України з 07.08.2014 р. по 29.09. 2015 р. та з 24.02.2022 р. по 02.08.2023 р. Підстава: облікова картка, довідки про безпосередню участь антитерористичних операціях.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України Військової частини НОМЕР_3 від 02.08.2023 року вих.№ 14777 майор ОСОБА_1 дійсно в період з 24.04.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 19.06.2023, з 01.07.2023 по 02.08.2023 років брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Ізюмському районі Харківської області, Бахмутському районі Донецької області. На підставі бойових розпоряджень та наказів командира військової частини НОМЕР_3 .
Як наслідок, доводи відповідача у відзиві щодо того, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким не передбачено зарахування стажу в трикратному розмірі за періоди участі в бойових діях, є необґрунтованими.
Щодо не долучення довідки територіального центру комплектування та соціальної підтримки форми № 2, суд зазначає, що позивачем долучені відповідні довідки, які підтверджують участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.
За ч.ч.1-2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Керуючись приписами ч.2 ст.245, ч.2 ст.9 КАС України, беручи до уваги встановлені судом обставини, а також враховуючи висловлену відповідачем під час розгляду справи позицію, відповідно до якої не підлягає до зарахуванню до страхового стажу позивача періоди його участі у бойових діях у пільговому розмірі, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати періоди служби в Збройних Силах України з 21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року, з 24 квітня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 18 січня 2023 року по 19 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року до його стажу роботи - один місяць служби за три місяці та провести перерахунок пенсії за віком йому з дня її призначення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Відповідно до частини 3статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАСУкраїни, суд враховує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію ордеру на надання правничої допомоги від 20.06.2025 року (серія АЕ №1398581) відносно адвоката Козадаєвої Наталі Юріївни; копію договору про надання правничої допомоги від 20.06.2025 року; копію акту від 12.09.2025 року приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2025 року як Додаток №1 від 12.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2025 року.
Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (номер провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності та типовою у спорах, пов'язаних з відмовою у зарахуванні стажу. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.
До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, заперечень відповідача, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, внаслідок якого сталось порушення його прав, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
У період з 09.11.2025 року по 25.11.2025 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у відрядженні, у зв'язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 26.11.2025 року.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.08.2025 року №047250019001 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні періодів проходження військової служби в Збройних Силах України до стажу роботи - один місяць служби за три місяці та проведенні перерахунку пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди служби в Збройних Силах України з 21 листопада 2014 року по 29 вересня 2015 року, з 24 квітня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 18 січня 2023 року по 19 червня 2023 року, з 01 липня 2023 року по 02 серпня 2023 року до стажу роботи ОСОБА_1 - один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з дня її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма