Справа № 523/24626/25
Номер провадження 3/523/5502/25
02 грудня 2025 року м.Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП,
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 02.11.2025 року об 11:58 годині, ОСОБА_1 , біля будинку №85 по вул.Хутірська в м.Одесі, керував транспортним засобом марки «DAF XF», номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов'язковий технічний контроль, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.31.3б «Правил дорожнього руху».
Як вбачається з наявного в матеріалах справи письмового клопотання від 02.12.2025 року, ОСОБА_1 просив суд розглянути означені матеріали справи без його участі, з огляду на що й згідно ч.1 ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглянути справу за відсутністю цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя доходить наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.121 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501120 від 02.11.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.121 КУпАП (а.с.1);
- роздруківку інформаційної бази «Адмінпрактика», згідно якої на ОСОБА_2 16.10.2025 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП (постанова серії ЕНА №5949432) (а.с.3).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Основного Закону та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 4 ст.121 означеного Кодексу передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
За п.31.3б «Правил дорожнього руху», забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП полягає в тому, що порушник має керувати транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501120 від 02.11.2025 року, 02.11.2025 року об 11:58 годині, ОСОБА_1 , біля будинку №85 по вул.Хутірська в м.Одесі, керував транспортним засобом марки «DAF XF», номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов'язковий технічний контроль, що вчинено повторно протягом року, чим порушив п.31.3б «Правил дорожнього руху»
Проте, у наданому до суду протоколі про адміністративне правопорушення та в інших матеріалах справи, відсутні відомості щодо того, чи належить транспортний засіб марки «DAF XF», номерний знак НОМЕР_1 , до категорії транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Вказана обставина має істотне значення для вирішення справи, оскільки обов'язковість проходження технічного контролю та, відповідно, наявність події й складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.121 КУпАП прямо залежить від належності транспортного засобу до переліку таких, що підлягають обов'язковому технічному контролю.
Не визначення в протоколі інформації про технічну характеристику транспортного засобу, його категорію та правову підставу для віднесення до тих, що підлягають обов'язковому технічному контролю, позбавляє суд можливості об'єктивно встановити наявність обов'язку ОСОБА_2 проходити відповідний контроль. Таким чином, протокол не містить необхідних даних, передбачених ст.256 КУпАП, що ставить під сумнів його належність та допустимість як доказу у справі.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення додаються оригінали або належним чином засвідчені копії (фотокопії) документів, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
З огляду на матеріали справи, на доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.121 КУпАП, працівниками поліції до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501120 від 02.11.2025 року відносно вказаної особи та роздруківку з інформаційної бази «Адмінпрактика», згідно якої на вказану особу 16.10.2025 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП (постанова серії ЕНА №5949432).
Втім, надана працівниками УПП в Одеській області роздруківка з інформаційної бази «Адмінпрактика» не містить жодного підпису уповноваженої посадової особи, не завірена належним чином, що не надає можливості встановити її достовірність, відтак, така роздруківка не відповідає критеріям допустимості та належності доказів, що унеможливлює її використання при вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення у відповідній частині.
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В ході підготовки до розгляду означених матеріалів справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суддею виявлено відсутність вказаних у протоколі серії ЕПР1 №501120 матеріалів, а саме відео з ПВР 474591, 474913, про що Пересипським районним судом м.Одеси 25.11.2025 року на електронну адресу УПП в Одеській області було надіслано повідомлення, відповідь на яке, станом на час розгляду справи, на адресу суду від указаного УПП не надходила.
Слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Наведені обставини за своєю сукупністю обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, провина останнього не доведена належними та допустимими доказами, внаслідок чого провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 121, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.4 ст.121 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов