11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/3531/25
провадження № 61-14957зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі позовом ОСОБА_1 до Голови Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди,
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року залишено без розгляду.
28 листопада 2025 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла скріплена електронним цифровим підписом заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року за нововиявленими обставинами, у якій заявник висловив недовіру колегії суддів у складі: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачеві: Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
У змісті заяви про відвід суддів висловлено заперечення проти того, щоб ці судді розглядали та вирішували заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів Верховного Суду передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України 10 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду передано судді Верховного Суду Краснощокову Є. В.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України, згідно з якою суддя підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Стаття 37 ЦПК України закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ найважливішим є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості в демократичному суспільстві. Наявність безсторонності у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції оцінюється за двома критеріями: суб'єктивним, тобто з огляду на особисте переконання або поведінку конкретного судді у конкретній справі, і об'єктивним,тобто з урахуванням того, чи надає суд достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини вважати, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. Belukha v. Ukraine, № 33949/02, від 09 листопада 2006 року, §§ 49, 50, 52).
Аналіз вказаної заяви про відвід суддів Верховного Суду свідчить, що в ній відсутнє обґрунтування підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України, зокрема, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності вказаних суддів, а її доводи зводяться виключно до незгоди з судовими (процесуальними) рішеннями, що відповідно до статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков