11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 378/1004/24
провадження № 61-15118ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», подану адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
Обставини справи
1. У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР») звернулося до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 .
2. ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» просило суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та 3 % річних від суми несплаченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 131 714,83 грн.
3. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» за період з 11 травня 2019 року по 13 грудня
2020 року інфляційні втрати у розмірі 14 112,34 грн та 3% річних у розмірі
14 455,37 грн, а всього 28 567,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 08 травня 2025 року позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
5. Постановою від 25 вересня 2025 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» залишив без задоволення, а рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року - без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. 01 грудня 2025 року ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року (у частині відмови стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 12 березня 2017 року по 10 травня 2019 року) та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, а також ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
7. ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» як на підставу касаційного оскарження послалось на пункт 1 частини другої статі 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
8. Так, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, від 29 листопада 2023 року у справі № 753/1527/22, від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19,
від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Позиція Верховного Суду
9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
10. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
12. Ціна позову у цій справі в загальному розмірі становить 131 714,83 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).
13. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
14. ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» послалось на підставу, передбачену підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, зокрема, застосування статті 625 ЦК України до зобов'язань підтверджених судовим рішенням та застосування висновків Верховного Суду.
15. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
16. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права.
17. Верховний Суд дійшов переконання, що ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» не зазначило у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
18. Касаційна скарга також містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
19. Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.
20. Касаційна скарга не містить переконливих доводів про те, що справа має виняткове значення для ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР». Посилання у скарзі на те, що висновки суду є безпідставними, несправедливими, такими, що грубо порушують установлену судову практику, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки саме по собі незадоволення сторони результатом розгляду справи або незгода з правовою позицією судів попередніх інстанцій не створює винятковості та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.
21. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
22. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
23. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
24. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
27. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
28. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
29. З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» подало касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
30. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», подану адвокатом Рябко Сергієм Олександровичем, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара