Ухвала
11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 243/830/25
провадження № 61-14014ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крат В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства» Українська залізниця», філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що з 20 вересня 2023 року на умовах строкового трудового договору терміном на три місяці, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника загону виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» Філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця». Наказом № 561/ос від 20 грудня 2023 року його призначено на вказану посаду постійно.
Після початку виконання своїх обов'язків, позивач не отримав посадової інструкції та документації, яку повинен вести начальник загону, на його неодноразові звернення до керівництві він отримав відповідь, що посадова інструкція розробляється, а передати документацію від попередніх керівників неможливо, у зв'язку з її втратою та пошкодженням через воєнний стан.
У вересні 2024 року в філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» відбулася зміна керівництва, та після цього нове керівництво філії вимагало звільнення позивача за власним бажанням, погрожуючи йому звільненням за «статтею» з метою прийняти на його місце іншу особу.
Наказом філії «Відомча воєнізована охорона» «Українська залізниця» № 2/ВВО від 28 жовтня 2024 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани. Позивач уважав вказаний наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки 23 вересня 2024 року його було вперше ознайомлено з посадовою інструкцією начальника загону за 2024 рік, але з посадовою інструкцією начальника за 2023 рік його не ознайомили, у зв'язку із чим він письмово звернувся до керівництва філії. Копію посадової інструкції начальника загону за 2023 рік йому надіслали поштою, на додатковому аркуші до якої є запис та його підпис про ознайомлення з нею, але дата поставлена не його рукою. Вважає, що запис зроблений ним при ознайомлені з іншим документом, а дату поставила інша зацікавлена особа. Про те, що його не було ознайомлено із зазначеною посадовою інструкцією свідчить також те, що дата поставлена іншою особою.
Окрім цього, в посадовій інструкції від 07 листопада 2022 року відсутня реєстрація документу, що свідчить про її термінове виготовлення. Позивач вказує, після того, як він повідомив керівництву, що не збирається звільнятися за власним бажанням, з 04 жовтня 2024 року його було відсторонено від посади та розпочато комплексну перевірку виробничого підрозділу, за результатами проведення якої 04 жовтня 2024 року було складено акт, з яким його було ознайомлено лише 11 жовтня 2024 року. Вважає, що виявлені під час проведення перевірки порушення є незначними, не відносяться до його посадових обов'язків, або обумовлені тим, що під час проведення бойових дій на території Донецької області документацію було втрачено та пошкоджено, у зв'язку із чим вказані недоліки не можуть бути підставами для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того вважає, що перевірку проведено формально, оскільки його було відсторонено від роботи, не надано можливості бути присутнім під час її проведення та надати пояснення. Після проведення перевірки, його не було поновлено на посаді, хоча строки визначені комісією для усунення недоліків були визначені 18 жовтня 2024 року та 21 жовтня 2024 року.
Позивач зазначав, що його не було ознайомлено з посадовими інструкціями під час призначення на посаду та взагалі не були передані жодні документи, які повинні були вести попередні керівники, не було наданої жодної інформації про перелік та об'єм документації, яка повинна вестись в загоні, у тому числі безпосередньо начальником загону. Крім цього, за період перебування його на посаді з випробуванням, жодні стажування на посаду, наставництво та інші заходи, спрямовані на надання йому інформації та навичок керівництва, з боку керівництва філії не надавалося.
Позивач вказував, що йому доходилося самостійно здійснювати виконання обов'язків начальника загону, самому відновлювати документацію. Крім того, до зміни керівництва філії, до його роботи та роботи загону в цілому жодних претензій та зауважень з боку керівництва не було, що також свідчить про сумлінне виконання ним обов'язків начальника загону. Також всім провідним працівникам загону, у зв'язку з проведенням на території Донецької області активних бойових дій та оголошеною евакуацією населення, з 2022 року було запроваджено дистанційну роботу, у зв'язку із чим об'єм його роботи був значно вищим та йому доводилось виконувати роботу інших спеціалістів.
Окрім того, наказом філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» № 3/ВВО від 31 жовтня 2024 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани. ОСОБА_1 вважає вказаний наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки жодні накази про додаткове заохочення (преміювання) відносно себе не він підписував. Ним складалося подання про додаткове заохочення (преміювання), в якому зазначалися всі працівники загону, які виконували обов'язки з ліквідації наслідків збройної агресії, у тому числі обстрілів та руйнувань. В цих поданням також було зазначено його посаду та прізвище. Однак на підставі цього подання жодні виплати не проводилися, ці документи до бухгалтерії не надавалися, а це було лише звернення до керівництва філії. Уповноваженою комісією філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» розглядалося подання, та за результатами розгляду комісією кожної особи, зазначеній в поданні, приймалося рішення про розмір додаткового заохочення. Тому жодних дій, які можливо розцінювати як корупційні ним не вчинялися.
Також, наказом філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» № 1/ВВО від 02 січня 2025 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності зі звільненням із займаної посади з 02 січня 2025 року. ОСОБА_1 вважає вказаний наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки ніякої неетичної поведінки під час спілкування з підлеглими, агресивних висловлювань та образ, тобто порушення принципів та норм Кодексу етики Товариства він не вчиняв. Зазначені факти не відповідають дійсності. Під час проведення перевірки він звертався до керівництва філії з метою надати йому можливість бути присутнім при проведені перевірки, з можливістю надавати всі необхідні документи, однак його не було допущено до участі в роботі комісії, із посиланням на те, що його відсторонено від роботи. Ним особисто, та через представника, неодноразово надсилалися заяви та запити на надання інформації та відомостей стосовно проведення перевірки, однак керівництво філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» ігнорує будь-які звернення, відмовляючись надавати інформацію стосовно проведення перевірок.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд:
скасувати накази філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 2/ВВО від 28 жовтня 2024 року, № 3/ВВО від 31 жовтня 2024 року, №1/ВВО від 02 січня 2025 року;
зобов'язати Філію «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» поновити ОСОБА_1 на посаді начальника виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» з 02 січня 2025 року;
стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця;
судами встановлено, що наказом філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» № 2/ВВО від 28 жовтня 2024 року начальника виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани за неналежне виконання трудових обов'язків, визначених п.п. 5.3, 5.6, 5.12, 5.15, 5.16, 5.24, 5.25, 5.38, 5.39, 5.40 посадової інструкції начальника загону, п. 5.7 Положення про філію «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця», п. 5.3.19 Положення про Загін, затвердженого наказом філії «Відомча воєнізована охорона» від 19 вересня 2022 року № 49, в частині відсутності контролю за організацією роботи щодо надання послуг з охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, за обліком використання робочого часу, за належною експлуатацією рухомого складу пожежних поїздів, пожежної техніки та інших технічних засобів, якими оснащені підрозділи Загону, за організацією бойової готовності особового складу пожежних поїздів до виконання задач за призначенням, за забезпеченням та перевіркою стану охорони праці Загону, за зберіганням схоронності вантажів і матеріальних цінностей Товариства. Із наказом філії "Відомча воєнізована охорона" АТ "Українська залізниця" № 2/ВВО від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 31 жовтня 2024 року;
також, наказом філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» №3/ВВО від 31 жовтня 2024 року начальника виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани за неналежне виконання трудових обов'язків, визначених п.п. 5.49, 5.53 посадової інструкції начальника загону, пунктом 4 підрозділу 2 розділу ІІ Антикорупційної програми АТ «Укрзалізниця» у частині недотримання заходів щодо запобігання конфлікту інтересів. Із вказаним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 31 жовтня 2024 року;
таким чином, позивача перед звільненням двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідними наказами № 2/ВВО від 28 жовтня 2024 року та №3/ВВО від 31 жовтня 2024 року за неналежне виконання своїх трудових обов'язків із зазначенням конкретних порушень у цих наказах;
наказом філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» № 1/ВВО від 02 січня 2025 року начальника виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з роботи з 02 січня 2025 року у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Із вказаним наказом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений, та вказав, що з наказом не згоден, так як йому не надали можливість ознайомитися з матеріалами службової перевірки;
у наказі філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» № 1/ВВО від 02 січня 2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника виробничого підрозділу «Лиманський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 та звільнення з роботи з 02 січня 2025 року чітко та конкретизовано вказано в чому полягає неналежне виконання позивачем своїх трудових обов'язків;
ураховуючи викладене, суди виснували, що позивача ОСОБА_1 було звільнено відповідачем з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.
ОСОБА_1 06 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2., на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року (повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року).
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд.
В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Разом з тим, підстави касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, в уточненій касаційній скарзі належним чином не викладено.
Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тому особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Крім цього, повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки повернення касаційної скарги не обмежує право особи в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат