10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 642/2001/22
провадження № 61-8829 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янченко Ярослав Юрійович,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , законними представниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янченка Ярослава Юрійовича, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого
2025 року у складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Тичкової О. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , 2009 року народження, законними представниками якої є: ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
1) стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики у розмірі 47 800,00 доларів США; 2) звернути стягнення на спадкове майно у межах суми боргу, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру
АДРЕСА_2 , які належать спадкоємцю, судові витрати покласти на відповідача.
Позов мотивовано тим, що він та ОСОБА_5 уклали договір позики
від 17 листопада 2020 року. Відповідно до пункту 1 укладеного договору позики він як позикодавець надав позичальнику - ОСОБА_5 безвідсоткову позику у сумі 47 800 доларів США, а останній зобов'язувався повернути позику у строк до 17 січня 2021 року. З березня 2021 року він постійно в усній формі вимагав повернення боргу, але відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_6 . Вказував, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позовні вимоги задовольнити у межах вартості успадкованого майна.
У квітні 2023 року представник ОСОБА_6 та її законних представників - адвокат Микитюк В. О., звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 ,
в якому просив суд визнати договір позики від 17 листопада 2020 року недійсним. Крім того, просив визнати ОСОБА_1 таким, що позбавлений права вимоги до спадкоємців померлого позичальника.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 жодного разу не пред'являв вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Зазначав, що в матеріалах справи відсутня розписка, яка б підтверджувала факт отримання ОСОБА_5 грошових коштів.
Зазначав, що договір позики від 17 листопада 2020 року є таким, який не підписувався ОСОБА_5 , а також таким, щодо якого у ОСОБА_5 було відсутнє вільне волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі.
Ураховуючи викладене, представник ОСОБА_6 та її законних представників - адвокат Микитюк В. О., просив суд позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янченка Я. Ю., залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого
2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Рішення суду в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 не оспорювалося, тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що, починаючи з березня 2021 року він постійно в усній формі вимагав повернення від позичальника боргу, відтак повинен був знати про смерть ОСОБА_5 задовго до звернення до суду з вимогою безпосередньо до спадкоємця. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_1 звертався з позовними заявами до спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, проте у відкритті провадження у справі
№ 642/88/22 йому було відмовлено, а позовну заяву в іншій справі № 642/312/22 - повернуто через визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами. Відтак, будучи обізнаним про смерть ОСОБА_5 та про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 не звернувся, як кредитор, у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, із вимогою-претензією або до спадкоємців або через нотаріуса.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янченко Я. Ю., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 липня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Дерев'янченка Я. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Харкова
від 11 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янченко Я. Ю., усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 642/2001/22 із Холодногірського районного суду м. Харковата надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янченка Я. Ю., мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, провадження № 12-48гс20; від 11 жовтня 2023 року у справі
№ 523/2357/20, провадження № 14-11цс22.
Вважає, що позивач своєчасно звернувся з вимогою про повернення боргу до спадкоємця ОСОБА_6 після смерті боржника ОСОБА_5 , так як позивач звернувся вперше з відповідною позовною заявою від 10 січня 2022 року у справі № 642/88/22, тобто до спливу шести місячного строку звернення з вимогою до спадкоємця боржника, з часу отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 . Удруге з відповідною вимогою до спадкоємця
ОСОБА_6 він звернувся з позовною заявою від 17 січня 2022 року про стягнення суми боргу за договором позики від 10 січня 2022 року у справі
№ 642/312/22, також до спливу шести місячного строку, передбаченого
статтею 1281 ЦК України. Звертає увагу, що положення частини другої статті 1281 ЦК України не визначають обов'язковий або виключний спосіб звернення з вимогою до спадкоємця боржника, яким повинен скористатися кредитор для дотримання умов своєчасного звернення з вимогою про погашення боргу. Звернення до суду з вимогою до спадкоємця боржника погасити суму боргу є належним виконанням умов своєчасного звернення до спадкоємця.
Посилання на допущення певних помилок під час оформлення позовних заяв і звернень до суду у вищевказаних справах жодним чином не може свідчити про несвоєчасність таких звернень, а лише на необізнаність та юридичну некомпетентність під час складання та подання позовних заяв до суду. Подальше належне звернення до суду, починаючи з 24 лютого 2022 року, залежало від об'єктивних обставин, що склалися у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та постійними обстрілами м. Харкова.
Також вказує, що позика підтверджена письмовою розпискою, про що зазначено у пункті 1 договору позики від 17 листопада 2020 року (стаття 1047 ЦК України). Відповідно до висновку експерта від 03 вересня 2024 року № 3425 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис від імені ОСОБА_5 у договорі позики від 17 листопада 2020 року виконано саме ОСОБА_5 (1949 року народження) під впливом природних збиваючих факторів (як відносно постійних, так і тимчасових), серед яких могли бути вікові зміни, хворобливий стан, незвична підкладинка, незвична поза і т.п.
Таким чином,у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від неї, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця, а тому первісний позов має бути задоволений.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , законних представників ОСОБА_2 , на касаційну скаргу,
в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, ухвалені із дотриманням норм матеріального й процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. Позивач пропустив строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, так як боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з вимогами безпосередньо до єдиного спадкоємця - ОСОБА_6 позивач звернувся лише 18 січня 2023 року. Попередні звернення до суду з позовними заявами, які не відповідали вимогам закону й визнані судом зловживанням правом, не можуть свідчити про вчасне звернення з вимогою до спадкоємця, так як ці вимоги вона не отримувала, а позови судом повернуті позивачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно з яким позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 47 800 (сорок сім тисяч вісімсот доларів) США, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 17 лютого 2021 року. Проценти за позикою по цьому договору не нараховуються. Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу позикодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 25 січня 1994 року, реєстраційний № 4-94-3046, належала однокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею - 12,3 кв. м, загальною площею - 38,7 кв. м та на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори
03 вересня 1997 року за реєстровим № 5-5641, двокімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_4 , житловою площею - 28,8 кв. м, загальною площею - 50,7 кв. м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з якого квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 заповів малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зареєстрованих за номерами в реєстрі № 543 та № 544 відповідно, видані приватним нотаріусом Рибкіною О. М., Ігнатьєва П. С. є єдиною спадкоємицею ОСОБА_5 .
Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 було отримано малолітньою ОСОБА_6 10 листопада 2021 року, про що зазначається представником ОСОБА_6 та не оспорюється ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янченка Я. Ю., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка Верховним Судом переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до спадкоємця боржника про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Разом із тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Тобто, установлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Отже, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.
Наявність встановлених законом строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту.
Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред'явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв'язку зі смертю одного з їх учасників.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про застосування наведених норм права та про строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника й наслідки пропуску цих строків (див.: пункти 55-62 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови
від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 44-47 постанови від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц).
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:
від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18 (провадження № 61-18637св21), від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20 (провадження № 61-17358св21)
від 13 березня 2024 року у справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, яка Верховним Судом переглядається, судами встановлено, що
17 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 47 800 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 17 січня 2021 року.
ОСОБА_5 кошти не повернув, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Єдиним його спадкоємцем є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину. Позичальник ОСОБА_1 уперше звернувся з відповідною позовною заявою до суду з вимогою до ОСОБА_6 10 січня 2022 року (справа № 642/88/22), а вдруге звернувся з позовною заявою до суду з вимогою до ОСОБА_6 17 січня 2022 року (справа № 642/312/22).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 січня 2022 року у відкритті провадження у справі № 642/88/22 ОСОБА_1 було відмовлено, а позовну заяву у справі № 642/312/22 ухвалою цього саме суду від 21 січня 2022 року повернуто позивачу через визнання його дій зловживанням процесуальними правами
(т. 1, а. с. 100).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 після видачі відповідачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так і після звернень до суду із позовними заявами
10 січня 2022 року та 17 січня 2022 року, як кредитор, не звертався з вимогами до відповідачки у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, не було таких вимог-претензій до спадкоємця шляхом звернення до нотаріуса.
Лише 18 січня 2023 року, навіть після пред'явлення цього позову, ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до спадкоємця - ОСОБА_6 з вимогою щодо сплати боргу за договором позики лише, тобто поза межами присічного строку, встановленого статтею 1281 ЦК України (т. 1, а. с. 37).
Отже, позивач, як кредитор, дізнавшись про смерть боржника, не пред'являв до спадкоємця боржника відповідних вимог щодо погашення боргу спадкодавця у строк, визначений нормами ЦК України.
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року
у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24) зазначено, що кредитор
у матеріальних відносинах може пред'явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).
З урахуванням вищенаведених норм права та правових позицій Великої Палати Верховного Суду й Верховного Суду сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями,
а також припинення таких зобов'язань. У такому випадку кредитор не може вимагати у суді захисту відповідного права.
Подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження
№ 14-397цс19), у пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивач будучи обізнаним про смерть ОСОБА_5 та про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, не звернувся, як кредитор, у строки, передбачені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, із вимогою-претензією або до спадкоємців, або через нотаріуса.
Посилання касаційної скарги на те, що норми статті 1281 ЦК України не визначають обов'язковий або виключний спосіб звернення з вимогою до спадкоємця боржника, яким повинен скористатися кредитор для дотримання умов своєчасного звернення з вимогою про погашення боргу, є помилковими. Указане зазначено вище у цій постанові з посиланням на норми права та сталу судову практику Верховного Суду.
При цьому закон вимагає не просто своєчасне звернення до суду, як зазначається в касаційній скарзі, а саме надіслання своєчасної вимог до спадкоємця в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи). Крім того, пред'явлення двох позовів до суду, про що зазначено вище, не є такими вимогами до спадкоємця, так як судом позовні заяви з підстав, передбачених нормами ЦПК України, не прийнято до розгляду, а отже, відповідачці вимоги позову, тобто вимоги кредитора не надсилалися.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставні, оскільки у наведених справах та у справі, що переглядається, різні фактичні обставини, а відповідно це впливає на доказування вимог.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янченка Ярослава Юрійовича, залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк