09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 754/14236/17
провадження № 61-15208ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Локо»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Локо» (далі - ПП «Локо») про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання з дня набрання ухвалою суду законної сили.
ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду, 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року, яке обґрунтовано тим, що розгляд справи відбувся без повідомлення та участі ОСОБА_1 , а про існування оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 стало відомо тільки 15 жовтня 2025 року з Єдиного реєстру судових рішень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виявив надмірний формалізм, поза увагою суду стали обставини, на які заявник посилався при поданні апеляційної скарги.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , зміст ухвали Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку року з дня складення його повного тексту.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а також пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі
№ 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої
статті 358 ЦПК України, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої
статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі
№ Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі
№ 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня
2023 року у справі № 240/6538/20 та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
У розглядуваній справі апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про перебування справи № 754/14236/17 на розгляді суду першої інстанції, зокрема у лютому 2018 року звертався з клопотанням про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі через перебування представника ПП «Локо» - ОСОБА_1. (керівник) у службовому відрядженні.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи ПП «Локо» (на момент розгляду судом першої інстанції вказаної вище заяви) було зазначено ОСОБА_1.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2018 року оскаржувана ухвала була отримана представником ПП «Локо» - Петришаком А. Я., який на підставі довіреності діяв від імені та в інтересах ПП «Локо».
Надалі, ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_2, відповідачкою у справі, та під час апеляційного перегляду зазначеної ухвали, апеляційним судом про розгляд справи також було повідомлено ОСОБА_1 , про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
З огляду на встановлені обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, ОСОБА_1., в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, не є особою не повідомленою про розгляд справи, оскільки був обізнаний про наявність у провадженні Деснянського районного суду міста Києва справи
№ 754/14236/17 за заявою ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, а відомості про пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили відсутні.
Встановивши, що апеляційна скарга подана у жовтні 2025 року після спливу передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного строку - одного року з дня складення повного тексту ухвали Деснянського районного суду міста Києва, апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених частиною другої статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Локо» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник