10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 295/16212/21
провадження № 61-14678ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Професійного політехнічного коледжу міста Житомира про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житомирського професійного політехнічного ліцею (після перейменування - Професійний політехнічний коледж міста Житомира), відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 08 листопада 2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи», поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року (провадження
№ 61-3483св24) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасовано.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ Житомирського професійного політехнічного ліцею від 08 листопада 2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи» викладача ОСОБА_1 .
Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про поновлення на роботі закрито.
Справу № 295/16212/21 в частині вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Закриваючи провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Житомирського професійного політехнічного ліцею про поновлення на роботі, Верховний Суд зокрема вказав: «Оскільки позивач з 01 квітня
2022 року допущений до роботи на підставі наказу відповідача від 18 березня 2022 року № 27-к, то судові рішення в цій частині слід скасувати та провадження у справі закрити, оскільки відсутній предмет спору».
За результатами нового розгляду справи в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2025 року стягнуто з Професійного політехнічного коледжу міста Житомира на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 08 листопада 2021 року по 31 березня 2022 року у розмірі 24 267,98 грн. Стягнуто з Професійного політехнічного коледжу міста Житомира у дохід держави судовий збір у сумі 908 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2025 року змінено, збільшено розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з Професійного політехнічного коледжу міста Житомира на користь
ОСОБА_1 , із 24 267,98 грн до 26 849,68 грн.
Апеляційний суд визначив розмір середнього заробітку за період з
08 листопада 2021 року по 31 березня 2022 року.
22 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд та засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав дві касаційні скарги у справі
№ 295/16212/21 на рішення Богунського районного суду м. Житомира
від 26 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 26 серпня 2025 року, які просить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки касаційні скарги подані однією особою на одні й ті ж самі судові рішення, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
Строк на касаційне оскарження підлягає поновлення, оскільки скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику повного тексту постанови апеляційного суду.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року,
в якому подається скарга.
Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом спору, який вирішували суди в оскаржених судових рішеннях є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судами стягнуто на користь позивача 26 849,68 грн за період з 08 листопада 2021 року
по 31 березня 2022 року.
Апеляційний суд в оскарженій постанові зазначив, що в апеляційній скарзі позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу
з 08 листопада 2021 року по 21 листопада 2022 року у розмірі 168 291,91 грн.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на думку заявника, період, за який підлягає стягненню середній заробіток у цій справі, має становити
з 08 листопада 2021 року по 21 листопада 2022 року, а не по 31 березня
2022 року, як визначили суди.
Отже ціна позову у справі №295/16212/21 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 =
757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року).
Оскільки у справі № 295/16212/21 ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода позивача із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, частиною першою,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2025 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 26 серпня
2025 року у справі № 295/16212/21.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 295/16212/21.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников