Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 183/2277/20
провадження № 61-14148ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна, про витребування із незаконного чужого володіння земельної ділянки,
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» (далі -
ТОВ «Присамарські сади»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо» (далі - ТОВ «Компанія «Садовоє Кольцо»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) О. П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Г. О., про витребування із незаконного чужого володіння земельної ділянки.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 31 січня 2024 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року
ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 31 січня 2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12 листопада 2025 року ТОВ «Присамарські сади» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У грудні 2025 року ТОВ «Присамарські сади» подало до Верховного Суду заяву на усунення недоліків касаційної скарги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача».
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі
№ 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року
у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого
2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20),
від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження
№ 61-2956св22).
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма 128 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі
№ 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України
від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.
Апеляційний суд встановивши, що матеріали справи не містять доказів направлення смс-повідомлення на 20 липня 2023 року та 31 січня 2024 року, крім того позивач не подавав заяви про виклик учасника справи до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду
є безпідставним, так як вони не суперечить висновкам суду апеляційної інстанцій.
По суті доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити
у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Присамарські сади», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Садовоє Кольцо», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Кайко (Поляруш) Ольга Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська (Андрєєва) Ганна Олегівна, про витребування із незаконного чужого володіння земельної ділянки відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська