09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 342/1601/23
провадження № 61-14944ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шунтов Олександр Михайлович, на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Ласощі» (далі - ТОВ «Ласощі»), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Ласощі»
від 20 листопада 2023 року № 44-К/тр про звільнення позивача з посади лікаря в ТОВ «Ласощі»; поновити його на посаді лікаря в ТОВ «Ласощі» з 20 листопада 2023 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 листопада 2023 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 18 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду першої інстанції про перегляд рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що заявнику стали відомі обставини, які є істотними для вищевказаної справи та обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому на час розгляду вищевказаної справи, а саме станом на день прийняття Городенківським районним судом Івано-Франківської області рішення від 18 грудня 2024 року, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2024 року у справі № 909/56/24 було встановлено, що Косовець Патриція незаконно була призначена директором ТОВ «Ласощі», а тому не була уповноважена звільняти ОСОБА_1 з посади лікаря на підставі наказу від 20 листопада 2023 року
№ 44-К/тр.
Зазначив, що про існування рішення господарського суду ОСОБА_1 стало відомо лише у серпні 2025 року, а тому він не міг про це повідомити Городенківський районний суд Івано-Франківської області під час розгляду справи № 342/1601/23.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 02 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року у справі № 342/1601/23.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада
2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що заява ОСОБА_1 не містить посилань на будь-які нововиявлені обставини, а доводи заяви зводяться до незгоди із судовим рішенням, яким було відмовлено в задоволенні його позову у справі № 342/1601/23 та є фактично вимогою здійснити переоцінку доказів, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
27 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Шунтов О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 342/1601/23.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права та недотримано норми процесуального права та дійшли помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 не містить посилань на будь-які нововиявлені обставини, а доводи заяви зводяться до незгоди із судовим рішенням яким, відмовлено у задоволенні його позову.
З огляду на зазначене, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Главою 3 Розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) вказано, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку
з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі
№ 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), зазначено, що не
є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи .
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення
в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним,
й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на наявність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2024 року у справі № 909/56/24, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2025 року, яким визнано недійсними рішення учасника ТОВ «Ласощі» № 1/2023 від 27 вересня 2023 року. Визнано недійсним наказ
від 27 вересня 2023 року №26-К/тр та поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Ласощі».
Зазначав, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 липня 2025 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2025 року
у справі № 909/56/24 залишено без змін.
Вказував, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області
від 12 червня 2024 року у справі № 909/56/24 встановлена та обставина, що Косовець Патриція незаконно була призначена директором ТОВ «Ласощі», а тому не була уповноважена звільняти ОСОБА_1 з посади лікаря на підставі наказу від 20 листопада 2023 року № 44-К/тр.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суди встановили, що при розгляді по суті справи № 342/1601/23 Городенківським районним судом Івано-Франківської області, рішення якого переглянуто Івано-Франківським апеляційним судом, питання повноважень керівника ТОВ «Ласощі» станом на момент прийняття наказу про звільнення
ОСОБА_1 з посади лікаря в ТОВ «Ласощі» позивачем не ставилось, а тому це питання не входило до предмету доказування у цій справі.
Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, які надавши належну оцінку доводам заявника та врахувавши всі обставини справи, дійшли правильного висновку, що вирішення питання господарським судом з приводу правомірності призначення керівника ТОВ «Ласощі» Косовець Патрицію з 28 вересня 2023 року, жодним чином не може вплинути на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року, яким вирішувалось питання про правомірність звільнення заявника за встановлених в рішенні Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року обставин, а тому не може вважатися нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України
Крім того, заявником не були наведені обставини, які вказували на неможливість отримання та подання цього доказу в ході розгляду справи по суті.
Таким чином, встановивши, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 не є нововиявленими, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову
у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до не згоди із ухваленими судовими рішеннями судом першої та апеляційної інстанції, що також не
є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд
з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення
від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна
скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинамиє очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 4, 81, 389, 394, 423 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шунтов Олекандр Михайлович, на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Ласощі» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак