09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 183/7765/15
провадження № 61-14837ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гудименко Володимир Геннадійович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними такі договори:
- договір позики від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на суму 2 600 200, 24 грн;
- договір іпотеки від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комере ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I. A. та зареєстрований в реєстрі за № 537;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 539;
- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на
суму 500 000, 00 грн;
- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 882;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 903;
- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на
суму 500 000, 00 грн;
- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 884;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 904;
- договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», на
суму 1 000 000, 00 грн.
- договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 886;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 905.
Витребувано на користь ОСОБА_1 таке майно:
- у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані на АДРЕСА_1 ;
- у ОСОБА_5 спірну квартиру;
- у компанії «ЕМРЕХ GROUP LTD.» «ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.» паркувальні місця АДРЕСА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані на АДРЕСА_1 ; спірну квартиру; паркувальні місця АДРЕСА_4 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
ОСОБА_5 оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору позики від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.», на
суму 2 600 200,24 грн; визнання недійсним договору іпотеки від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.»; визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 березня 2015 року, укладеного між
ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.»; витребування у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 спірної квартири; визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому не переглядалось апеляційним судом.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року
в оскарженій частині скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині визнання недійсними договорів позики на суму 2 600 200, 24 грн, іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя, укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_1 та компанією «FiLLiantra Commerce Ltd.» «Філіантра Комерс ЛТД.» скасовано, у цій частині залишено
в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині позовних вимог про витребування майна та визнання права власності скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Витребувано
з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року скасовано, залишено в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 24 березня 2023 року залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року залишено без змін. Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на спірну квартиру скасовано.
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 23 березня 2023 року питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалося.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 183/7765/15 відмовлено з підстав передбачених частиною четвертою статті 394 ЦПК України.
26 листопада 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Гудименко В. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 183/7765/15.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не повно встановивши обставини справи прийшов до неправильного висновку про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2023 року не порушено права, свободи та інтереси ОСОБА_4 та безпідставно закрив апеляційне провадження у справі № 183/7765/15.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також статтями 17, 18 ЦПК України.
Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися судом виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Аналогічного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20 січня 2021 року у справі № 202/2908/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 2-5986/11 та від 01 червня 2022 року у справі № 931/651/20.
Законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції
є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 904/7274/17, від 09 липня 2019 року у справі № 01/1494 (14-01/1494), від 02 грудня 2020 року у справі № 712/13890/15, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 917/1697/20.
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду, але тільки в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19, від 04 квітня 2024 року у справі № 2-46/2010, від 05 червня 2024 року у справі № 607/12207/16-ц).
У постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб (пункти 47, 48 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77т (провадження № 12-17гс21)).
Подібного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28) та в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).
У цій справі ОСОБА_4 , який не брав участі в розгляді справи, вважав, що рішенням районного суду вирішено питання про його права та інтереси.
В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року ОСОБА_4 стверджував, що під час розгляду справи суд першої інстанції без його відома, не залучивши його до участі у справі, вирішив питання, зокрема, і належної йому спірної квартири, в результаті чого рішення районного суду від 24 березня 2023 року вплинуло на його права та інтереси, він був позбавлений можливості захищати свої права власника об'єкта нерухомого майна, оскільки спірна квартира була придбана у шлюбі та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Верховний Суд вже робив висновок, що право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України). Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред'явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Встановивши, що у справі № 183/7765 подаючи позовну заяву, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, оскаржуючи судові рішення в апеляційній та касаційній інстанції ОСОБА_1 здійснювались дії щодо захисту майна в інтересах подружжя, що відповідає презумпції спільності інтересів подружжя, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскарженим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 березня 2023 року питання про права, свободи, інтереси, та (або) обов'язки ОСОБА_4 не вирішувались.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні процесуального питання не викликає розумних сумнівів.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року, є аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_4 , яким суд Верховний Суд надав оцінку та ухвалою
від 20 листопада 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та змісту ухвали суду апеляційної інстанції (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року є необґрунтованою.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але
й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ,
від 21 жовтня 2010 року).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 20 листопада 2025 року слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гудименко Володимир Геннадійович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та визнання права власності.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак