Дата документу 10.12.2025
Справа № 0814/13255/2012
Провадження № 1-в/334/157/25
10 грудня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залi суду в мiстi Запоріжжі заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, -
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробувальним строком на 3 роки.
ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування арешту з нерухомого майна, частини квартири АДРЕСА_1 , що йому належить, накладеного на майно ОСОБА_3 в рамках даної кримінальної справи, у зв'язку з закінченням виконавчого провадження.
В судове засідання заявник не з'явився.
Розглянувши заяву, вивчивши матеріали кримінальної справи, судом встановлено наступне.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробувальним строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до органів пробації.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ “Олександр-Агро 3» про стягнення витрат на поховання в сумі 26278,30 грн., відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПрАТ “Страхова компанія Статус» про стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 4500 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.10.2013 року апеляцію прокурора залишено без задоволення. Апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково. Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року відносно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди скасовано. Матеріали кримінальної справи в частині направлено на новий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року відносно ОСОБА_3 залишено без змін.
Згідно матеріалів кримінальної справи, постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про накладення арешту на майно від 15.11.2012 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , частина якої на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , 1962 року народження.
25.07.2016 року ОСОБА_3 знятий з обліку кримінально-виконавчої інспекції на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжі від 13 липня 2016 року про звільнення від покарання призначеного судом у зв'язку з закінченням строку випробування.
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 38791048 від 15.11.2012 року ОСОБА_3 належить частини квартири АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, арешт на майно було накладено на підставі постанови слідчого про накладення арешту на майно від 15.11.2012, тобто на підставі положень КПК України 1960 року.
Згідно п. 9 розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012року «Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України», у судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо зміни або скасування запобіжного заходу, арешту майна чи відсторонення від посади, суд має керуватися положеннями КПК 1960 року.
Оскільки арешт на майно накладено у порядку КПК України у редакції 1960 року, то і при розгляді клопотання про його скасування мають застосовуватися положення КПК України у редакції 1960 року.
Відповідно до статті 409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Згідно ч. 1 п. 8 ст.324 КПК України 1960 року питання про майно, описане для забезпечення цивільного позову, чи можливої конфіскації майна, вирішується при постановленні вироку.
Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, накладення арешту на майно скасовується, якщо в застосуванні цього заходу відпала необхідність.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно до ч.ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.
Встановлено, що постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про накладення арешту на майно від 15.11.2012 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , частина якої на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , 1962 року народження, з метою забезпечення цивільного позову (а.с.137 т1.).
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ “Олександр-Агро 3» про стягнення витрат на поховання в сумі 26278,30 грн., відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПрАТ “Страхова компанія Статус» про стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в сумі 4500 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.10.2013 року апеляцію потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року відносно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди скасовано.
Матеріали кримінальної справи в частині направлено на новий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2013 року відносно ОСОБА_3 залишено без змін.
При новому розгляді цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства (справа №334/10238/13-ц) рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2014 цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з до ПрАТ “Страхова компанія Статус» на користь ОСОБА_4 витрати на поховання у сумі 14243,00 грн., стягнуто з ПрАТ “Страхова компанія Статус» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. , стягнуто з ТОВ «Олександр-Агро 3» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 40000,00 грн. В решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12.08.2014 апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 відхилено, апеляційну скаргу ТОВ «Олександр-Агро 3» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2014 в частині стягнення витрат на поховання та вартості пам'ятника скасовано, провадження закрито. Рішення в частині стягнення моральної шкоди з ПрАТ “Страхова компанія Статус» на користь ОСОБА_4 змінено, зменшено розмір відшкодування з 5000,00 грн. на 2550,00 грн. Решту рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, цивільного позову до ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження, в тому числі при розгляді цивільного позову в порядку цивільного судочинства, не пред'являлося. Крім того, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12.08.2014 встановлено, що ОСОБА_3 повністю сплатив ОСОБА_4 матеріальну шкоду в заявленому до юридичних осіб позові у сумі 26278,00 грн.
Враховуючи, що питання стосовно скасування арешту майна засудженого ОСОБА_3 , не вирішено під час ухвалення вироку, на даний час у застосуванні арешту відпала необхідність, суд вважає, що заява засудженого ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного на його майно постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 15.11.2012 року, підлягає задоволенню.
Керуючись п.9 Перехідних положень КПК України, ст.ст.409 КПК України (в редакції 1960 року),
Заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 15.11.2012 року у кримінальній справі №13481201 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, на майно ОСОБА_3 , а саме, на частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1