Справа № 333/4117/25
Провадження № 2-а/333/93/25
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
представника ГУНП в Запорізькій області Трішиної А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191, код ЄДРПОУ: 40108688), старшого СДОП ДОП Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Яковенка Максима Валерійовича (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191), Головного управління національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд.29, код ЄДРПОУ: 40108688) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
13.05.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19.10.2024 року старшим СДОП ДОП ЗРУП Яковенком М.В. було прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення ГВБ №556672, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу.
На його адресу вказана постанова не направлялася та ним не отримувалася, про її існування він дізнався лише 11.04.2025 року після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, так як вона була складена за його відсутністю. Крім того, ним не вчинялися дії, які б можно було кваліфікувати за ст. 183 КУпАП, що виключає можливість застосування до нього заходів адміністративного впливу.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
30.06.2025 року позивачем надано докази про сплату судового збору за подання позову.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року позовна заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; зобов'язано уповноважену особу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області надати на адресу суду копії матеріалів справи належної якості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП.
25.08.2025 року до суду від представника ГУНП в Запорізькій області Трішиної А.М., через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області є районним територіальним (відокремленим) підрозділом ГУНП в Запорізькій області без статусу юридичної особи. З огляду на те, що у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення належним відповідачем є орган, який виніс відповідну постанову, представник ГУНП в Запорізькій області просить суд замінити неналежного відповідача - Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.
Також Трішина А.М. зазначила, що 19.10.2024 року о 08:15 до поліції надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що днем раніше заявника ОСОБА_1 побив працівник поліції Власенко О.В. На запитання працівників поліції, чи є вказана особа співробітником управління патрульної поліції або відділу поліції, заявник відповів, що не знає. З його слів, зазначений чоловік охороняє транспортні засоби на майданчику, однак він упевнено заявив, що це був саме працівник поліції, оскільки той мав при собі зброю, яку наставляв на нього.
Під час опитування заявника було з'ясовано, що, за його словами, цей самий поліцейський вже побив його за два дні до події, внаслідок чого він отримав перелом ноги. На запитання працівників поліції, чи потребує він на цей момент медичної допомоги (виклику ШМД), заявник відповів, що не знає. На додаткове запитання щодо звернення по медичну допомогу два дні тому, він пояснив, що нібито викликав швидку, однак, очікувавши близько двох годин, так і не дочекався приїзду медиків.
Вказане повідомлення було зареєстроване як подія до ІПНП «Єдиний облік», ЄО 28911 від 19.10.2024 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 працівником поліції.
Зі змісту заяви позивача на лінію 102 вбачались ознаки адміністративного (ст. 173-2 КУпАП) або кримінального правопорушення (ст. 126-1 КК України).
На зазначену позивачем адресу, а саме: м. Запоріжжя проспект Соборний буд. 175 кв.6 прибув наряд поліції у складі: інспектора ДОП СДОП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Деньщикової І.В., дізнавача Сектору дізнання Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенанта поліції Приступи Д.В.
Перевірку за матеріалом ЄО №28911 від 19.10.2024 року припинено у зв'язку із відсутністю фактичних даних та достатніх обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення. Вказані матеріали скорегувало до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, повідомивши при цьому заявника.
У зв'язку з відсутністю підтвердження факту направлення вогнепальної зброї поліцейським Власенком О.В. у бік ОСОБА_1 , інспектором ДОП СДОП Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, лейтенантом поліції Яковенком М.В., за результатами аналізу зібраних матеріалів встановлено, що підстав для виклику поліції не вбачалося.
Унаслідок цього стосовно ОСОБА_1 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, так як він здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: повідомив, що «працівник поліції направив на нього зброю, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , де вони проживають разом. Однак фактична наявність вогнепальної зброї у поліцейського під час зазначеної події не була підтверджена.
Копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19.10.2024 року серії ГБВ №556672 ОСОБА_1 отримувати відмовився, про що свідчить запис у графі постанови «Примірник постанови отримав». Вказану копію постанови ОСОБА_1 було надіслано за його адресою проживання рекомендованим листом вих. №54487/40-2024 від 21.10.2024.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.
22.09.2025 року до суду від представника ГУНП в Запорізькій області Трішиної А.М., через систему «Електронний суд», надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копії пояснень ОСОБА_1 від 17.10.2024 року, листа Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області від 04.09.2025 року №20067/40/04\40-2025 щодо надання відеозапису.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополінадати на адресу судуінформацію щодо результатів перевірки матеріалів ЄО №28911 від 19.10.2024 року, за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1
03.11.2025 року від Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі надійшли матеріали перевірки за зверненнями ОСОБА_1 .
Представник відповідача - ГУНП в Запорізькій області Трішина А.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
В судовове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачі - Запорізький РУП в Запорізькій області, старший СДОП ДОП Запорізького РУП в Запорізькій області в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» із повідомленням про те, що за місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , його побив працівник поліції Власенко О.В., який проживає разом із ним. Наразі останній відсутній удома, оскільки поїхав на роботу. Вказане повідомлення зареєстровано в ЄО за №28701.
Того ж дня, на лінію «102» від працівника закладу охорони здоров'я надійшло повідомлення про те, що до них був доставлений ОСОБА_1 із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, закритим переломом лівої гомілки, забоєм правого передпліччя та у стані алкогольного сп'яніння. Останній повідомив, що зазначені тілесні ушкодження були спричинені співробітниками поліції за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане повідомлення зареєстровано в ЄО за №28704.
17.10.2024 року старший дізнавач СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 отримав пояснення від ОСОБА_3 , відповідно до яких, остання проживає за адресою: АДРЕСА_3 близько року зі своїм чоловіком. У квартирі АДРЕСА_4 зазначеного будинку мешкають двоє чоловіків віком приблизно 30-35 років. Впродовж двох місяців у вечірній час між ними виникають конфлікти, вони поводять себе гучно.
Також старший дізнавач ОСОБА_2 отримав пояснення від ОСОБА_4 , який повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 близько року зі своєю дружиною. Навпроти них, у квартирі АДРЕСА_4 , мешкають двоє чоловіків віком приблизно 30-35 років. Йому відомо, що ці особи орендують зазначену квартиру. Протягом останніх двох місяців він чує як чоловіки гучно кричать, стукають у двері, припускає, що між ними виникають конфлікти.
Крім того, 17.10.2024 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких він зазначив, що 17.10.2024 року о 03:00 год. вдома у нього виник конфлікт з ОСОБА_5 , оскільки останній гучно слухав музику. Він зайшов до кімнати ОСОБА_5 та зробив йому зауваження, однак той не відреагував. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вирішив забрати його мобільний телефон, але ОСОБА_5 цьому перешкоджав. Під час сутички він втратив рівновагу та впав, ударившись головою та рукою об стіл. Після цього він вирішив викликати поліцію, щоб убезпечити себе від агресії ОСОБА_5 , оскільки той ображав його. Претензій до останнього він не має, конфлікт було владнано до приїзду поліцейських. Також, з дозволу та за участю ОСОБА_1 , дізнавачем СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Глаговською К.В. було оглянуто квартиру, в якій проживають заявник та ОСОБА_5 .
17.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із заявою, в якій просив не проводити перевірку за його зверненням на лінію «102», оскільки тілесні ушкодження він отримав у результаті падіння, спіткнувшись об поріг кімнати. Претензій ні до кого не має.
Як вбачається з супровідного листа №54384/по/04-2024 від 18.10.2024 року, Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області направило до ТУ ДБР у місті Мелітополі матеріали ІТС ІПНП за номерами 28701 та 28704 від 17.10.2024 року.
19.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» із повідомленням про те, що 18.10.2024 року його побив працівник поліції ОСОБА_5 . На запитання щодо того, чи дійсно ОСОБА_5 є працівником поліції, заявник підтвердив це, зазначивши, що в останнього при собі була зброя, яку він направляв у його бік. Додатково заявник повідомив, що два дні до того ОСОБА_5 також завдав йому тілесних ушкоджень, унаслідок чого він отримав перелом ноги. Вказане повідомлення зареєстровано в ЄО за №28911.
19.10.2024 року ДОП СДОП ВП ЗРУП ГУНП Деньщикова І.В. прийняла усну заяву від ОСОБА_1 про заподіяння йому тілесних ушкоджень. Зі слів заявника, 16.10.2024 року ввечері його побив ОСОБА_5 , який проживає разом із ним. У ході конфлікту ОСОБА_5 завдав йому тілесних ушкоджень у ділянки ноги, тулуба та голови. Крім того, 18.10.2024 року близько 10:00 год. ОСОБА_5 повторно наніс йому тілесні ушкодження.
Того ж дня, з дозволу та за участю ОСОБА_1 , дізнавачем СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 було оглянуто квартиру, в якій проживають заявник та ОСОБА_5 .
У ході перевірки було відібрано пояснення від сусідів позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
ОСОБА_3 повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , близько року. Їй відомо, що у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку проживають двоє чоловіків, яких вона бачить нечасто та анкетних даних не знає. Конфлікту, який мав місце 18.10.2024 року, вона не чула. Додатково зазначила, що інколи чує крики та стук у двері. Бійки вона не чула та випадків заподіяння тілесних ушкоджень не спостерігала.
ОСОБА_7 пояснив, що сусід, який проживає у квартирі АДРЕСА_4 , мешкає не один, з ким саме він не знає. Іноді бачить, що до нього приходять двоє чоловіків. 18.10.2024 року у вечірній час його вдома не було, жодних конфліктів чи бійок він не чув.
Також було опитано заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що за адресою: АДРЕСА_2 , він проживає вже близько 16 років, з яких 8 років спільно з ОСОБА_5 . Раніше між ними траплялися побутові конфлікти, однак до нанесення тілесних ушкоджень справа не доходила. 16.10.2024 року у вечірній час між ними виник черговий конфлікт, під час якого ОСОБА_5 кинув у нього дерев'яний стіл, яким влучив у голову. Ймовірно він ненадовго втратив свідомість, оскільки отямився вже в іншій кімнаті, лежачи на ліжку, з кровотечею в ділянці голови та болем у нозі. В ранковий час, коли ОСОБА_5 поїхав на роботу, він викликав поліцію та бригаду швидкої медичної допомоги. Додатково зазначив, що з того вечора він майже нічого не пам'ятає.
В подальшому, 18.10.2024 року, ОСОБА_8 знову спровокував конфлікт, після чого один раз ударив його кулаком у праву частину грудної клітки та залишив місце події.
З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що 18.10.2024 року близько 08:30 год. він завершив зміну та залишив табельну вогнепальну зброю на роботі, а саме: на штрафному майданчику, розташованому по АДРЕСА_5 . Після повернення додому переодягнувся та поїхав на прогулянку з друзями. Близько 21:00 год. він повернувся додому, де застав ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, який поводив себе агресивно та неадекватно, внаслідок чого між ними виник обопільний конфлікт.
У зв'язку з цим він зібрав речі та поїхав переночувати до готелю, звідки наступного ранку вирушив на роботу та заступив на чергування. Він категорично заперечував твердження ОСОБА_1 про те, що завдавав йому ударів та погрожував вогнепальною зброєю.
19.10.2024 року старшим ДОП СДОП ЗРУП капітаном поліції Яковенком М.В. складено протокол серії ВАВ №003289 стосовно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП, оскільки останній зробив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: звернувся на спеціальну лінію «102» із повідомленням про те, що працівник поліції направив на нього зброю.
Відповідно до вказаного протоколу, 19.10.2024 року о 08:14 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: звернувся на лінію «102» із повідомленням про те, що працівник поліції направляв на нього зброю. Від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився.
Того ж дня, капітаном поліції Яковенком М.В. складено постанову ГБВ №556672 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Як вбачається з супровідного листа №54970/по/03-2024 від 28.10.2024 року, Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області направило до ТУ ДБР у місті Мелітополі матеріали ЄО №28911 від 19.10.2024 року.
Відповідно до супровідного листа ТУ ДБР у м. Мелітополі №12117зкп/мл-2024/17-02-11326/24 від 26.11.2024 року, територіальним управління не встановлено достатніх вихідних даних, які би вказували на достовірність інформації отриманої від заявника (за умов притягнення останнього до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції), про причини та обставини за яких відбувались дані події, як і ступінь отриманих тілесних ушкоджень заявником, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про наявність чи відсутність у діях працівника поліції складу кримінального правопорушення. На підставі викладеного, матеріали за зверненням ОСОБА_1 для організації належної перевірки фактів можливого вчинення кримінального правопорушення працівником поліції направлено до Запорізького управління ДВБ НП України.
Згідно з доповідною запискою оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління ДВБ НП України Столпакова М. від 25.12.2024 року, відомості, викладені у зверненні ОСОБА_1 щодо можливих порушень службової дисципліни з боку молодшого інспектора відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Власенка О.В., не знайшли свого підтвердження.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП імперативно встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Як визначено частиною першою статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє прийти до висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За змістом пунктів 1-3, 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Відтак кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.
Як вже було встановлено судом вище у цьому рішенні, 19.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» із повідомленням про те, що 18.10.2024 року його побив працівник поліції ОСОБА_5 . На уточнююче запитання диспетчера щодо того, чи дійсно ОСОБА_5 є працівником поліції, заявник підтвердив це, зазначивши, що в останнього була зброя, яку він направляв у його бік (без уточнення дати).
По приїзду співробітників поліції ОСОБА_1 повідомив виключно про отримані ним тілесні ушкодження, завдані ОСОБА_5 , не згадуючи при цьому про застосування зброї, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.10.2024 року, та його письмовими поясненнями.
19.10.2024 року старшим ДОП СДОП ЗРУП капітаном поліції Яковенком М.В. складено постанову серії ГБВ №556672 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, у зв'язку з тим, що останній здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, звернувшись на спеціальну лінію «102» із повідомленням про те, що працівник поліції направив на нього зброю.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП відбулося через здійснення ним завідомо неправдивого виклику поліції та повідомлення про факт, який свого підтвердження не знайшов.
Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає жодної необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто в даному випадку для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу ОСОБА_1 щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.
Суд дослідивши матеріали справи встановив, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а також факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.
ОСОБА_1 , телефонуючи на лінію «102», фактично повідомив лише про побиття його працівником поліції, а про наведення зброї зазначив лише у відповідь на уточнювальне запитання диспетчера, не вказуючи при цьому жодної дати.
Із письмових пояснень сусідки ОСОБА_3 вбачається, що між заявником та ОСОБА_5 впродовж 2 місяців виникають конфлікті ситуації.
Лише показання ОСОБА_5 не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки він є безпосереднім учасником конфлікту та зацікавленою особою у результатах розгляду справи. Заперечення ним факту побиття чи конфлікту не може вважатися об'єктивним та безстороннім доказом, а тим більше - підтвердженням умислу особи на завідомо неправдивий виклик поліції.
При цьому, повідомлення ОСОБА_1 у частині його побиття працівником поліції ОСОБА_5 станом на час винесення постанови, що оскаржується, не було перевірене.
Поряд з цим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об'єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 по справі № 161/5372/17.
Дійсно, викладені відомості у зверненні ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівника поліції ОСОБА_9 , не знайшли свого підтвердження за результатами перевірки, проведеної ТУ ДБР у м. Мелітополі та Запорізьким управлінням ДВБ НП України.
Водночас, вказана інформація не отримувалася та була відсутньою у старшого ДОП СДОП ЗРУП капітана поліції ОСОБА_10 під час винесення оскаржуваної постанови.
Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про перевірку твердження ОСОБА_5 щодо здачі ним 18.10.2024 року табельної вогнепальної зброї черговому або особі, відповідальній за зберігання зброї, а також про з'ясування питання щодо наявності чи відсутності у нього іншої зброї.
Тобто, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що поліцейським перед винесенням стосовно позивача ОСОБА_1 постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано належну правову оцінку обставинам, які зумовили останнього зателефонувати на лінію «102».
Суд не бере до уваги надані відповідачем документи від 17.10.2024 року, оскільки оскаржувану постанову було складено за фактом завідомо неправдивого виклику від 19.10.2024 року, а не від 17.10.2024 року.
Крім того, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з'ясування умислу на надання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
З матеріалів справи, зокрема, з доказів наданих відповідачем, не вбачається, що вказаний виклик був здійснений позивачем з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції.
Суд звертає увагу, що фактично ОСОБА_1 здійснив виклик поліції за фактом його побиття.
У подальшому, з незрозумілих причин, працівники поліції цей факт (виклик поліції) фактично розділили на 2 частини:
1)факт спричинення тілесних ушкоджень, матеріали по якому були направлені до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі;
2)факт направлення зброї у бік ОСОБА_1 , по якому складено протокол та постанову за ст. 183 КУпАП.
Суд зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз'яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі №338/855/17 зазначено, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Суд резюмує, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач викликав поліцію, свідомо знаючи, що у такому виклику немає необхідності. Відповідачем же, у свою чергу, не було обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність у діях позивача за обставин, що склалися, прямого умислу на завідомо неправдивий виклик поліції.
Таким чином, винесення оскаржуваної постанови відбувалось без отримання належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, якими доводиться наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ст. 183 КУпАП.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, а провадження у справі закрити.
Щодо відповідача - старшого СДОП ДОП Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Яковенка М.В.
ВС КАС неодноразово зазначав, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень є орган, який таке стягнення наклав, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у справі №742/2298/17, визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, старший СДОП ДОП Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Яковенко М.В є неналежним відповідачем по справі, а тому суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи інформацію представника відповідача Трішиної А.М. про те, що Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області є районним територіальним (відокремленим) підрозділом ГУНП в Запорізькій області без статусу юридичної особи, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Запорізькій області на користь позивача судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 183, 247, 268, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 77, 139, 241-246, 255, 286 КАС України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191, код ЄДРПОУ: 40108688), старшого СДОП ДОП Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Яковенка Максима Валерійовича (місце знаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191), Головного управління національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд.29, код ЄДРПОУ: 40108688) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову ГБВ №556672 від 19.10.2024 року, винесену старшим ДОП СДОП ЗРУП капітаном поліції Яковенком М.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн. - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд.29, код ЄДРПОУ: 40108688) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення направити учасникам справи.
Повний текст рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод