"11" грудня 2025 р. Справа153/1323/25
Провадження2/153/463/25-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до Ямпільського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75353779. Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 9303 грн., на строк 30 днів, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 1,99 % в день. 21 грудня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 2 112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75353779 від 07.08.2021. Також, 31 березня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75353779 від 07.08.2021. Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище Договором позики, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку з повернення коштів в строк, передбачений договором. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по Договору позики перед позивачем становить 31 333 грн. 47 коп, яка складається з тіла кредиту в сумі 9303 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 22030 грн. 47 коп. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторін.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2025 року розгляд справи було відкладено у зв'язку із необхідністю витребування доказів.
Ухвалами Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року та 11 листопада 2025 року розгляд справи було відкладено у зв'язку із відсутністю витребуваних судом доказів.
Позивач у судове засідання не з?явився, надав суд заяву про письмові пояснення за змісту яких встановлено, що представник позивача просив суд розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності зазначає наступне: ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду із позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором - 18 серпня 2025 р. У даному випадку, сплив строку позовної давності при пред'явленні позову до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором припав на період дії воєнного стану в України, а також те, що Закон України № 4434-IX ще не набрав чинності станом на дату звернення ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до суду із позовом про стягнення заборгованості, такий строк підлягав продовженню та зупиненню. Виходячи з вищенаведеного, заява сторони Відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі не підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Коваленко М.В. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог просить суд відмовити. Надав суду заяву про застосування строку позовної давності зі змісту якої встановлено, що представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності до даних правовідносин та в задоволенні позову відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності. Вказав, що договір позики укладено 07 серпня 2021 року строком на 30 днів, а позивач звернувся з позовом до відповідача у серпні 2025 році, хоча кінцевий строк є вересень 2024 року. Таким чином, визначений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору закінчився ще у вересні 2024 році.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №75353779, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накледенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 5 Договору).
Пунктом 2 Договору сторони погодили умови, позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, зокрема, сума позики - 9303,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % в день (фіксована). Дата надання позики 07 серпня 2021 року, дата повернення 06 вересня 2021 року, знижена процентна ставка 1,99% в день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70 % за день.
Згідно п. 4 Договору, підписанням цього договору позичальник підтвердив, що: ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту підписання вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (далі «Правила»), їх зміст суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. Відповідно до п. 10 Договору сторони погодили, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №75353779 від 07.08.2021 ідентифікована товариством «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 43оМТхBQPG.
Відповідно до платіжної інструкції/операція вiд 07.08.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок НОМЕР_1 , перераховано кошти у сумі 9303 грн 00 коп.
Видача на банківську карту клієнта онлайн-позики підтверджується також листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих. № КД-000038571/ТНПП від 15.07.2025 р., відповідно до якого отримувачем є ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 та випискою АТ КБ "ПриватБанк" за договором б/н за період з 07 серпня 2021 року по 10 серпня 2021 року.
Отже, Договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в ньому містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.
Таким чином, укладаючи вказаний договір відповідач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вчинили дії визначені ст.11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З цього слідує, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За таких обставин суд вважає, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6,627 ЦК України та ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Договору позики №75353779 від 07 серпня 2021 року було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Крім того, наданими доказами підтверджується отримання відповідачем грошових коштів в сумі 9303 грн., а відтак і факт укладення кредитного договору.
При цьому, відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався та не надав суду допустимих доказів, на підтвердження неукладення кредитного договору з позивачем.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Також, судом встановлено, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу №2112, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права грошової вимоги за Договором позики №75353779 від 07 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №2112 від 21.12.2021 та Реєстром прав вимог №4 від 21.12.2021.
Як вбачається вказаного Реєстру прав вимог, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики №75353779 від 07 серпня 2021 року, загальна сума заборгованості за яким станом на дату передання прав вимоги 21.12.2021 становила 31518,56 грн., з яких 9303 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22215,56 грн. сума заборгованості за відсотками.
31 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги за Договором позики №75353779 від 07 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Факт укладення вказаного договору підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 та Актом прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №310323-ФК від 31.03.2023, а також Реєстром Боржників як Додатком № 1 до Договору факторингу № 310323-ФМ.
Як вбачається з вказаного Реєстру Заборгованості, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» загальна сума заборгованості за яким станом на дату передання прав вимоги 31.03.2023 становила 31518,56 грн., з яких 9303 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22215,56 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 1 ч. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище Договором позики до боржника ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором позики №75353779 від 07 серпня 2021 року, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 07 серпня 2021 року по 03 серпня 2025 року становиить 31 333 грн. 47 коп., з яких 9303 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 22030 грн. 47 коп. сума заборгованості за відсотками.
Щодо суми заборгованості по вказаному вище Договору позики, то слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що кредит надавався відповідачу строком на 30 днів, а саме з 07 серпня 2021 року по 06 вересня 2021 року.
Разом з тим, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем у період з 07.08. 2021 по 04.12.2021, тобто включаючи період в межах строку кредитування, а також після закінчення такого строку.
При цьому, Розділом 7 Правил надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною Договору позики, визначено порядок продовження строку користування позикою. Зокрема, передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (далі Пролонгація). За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації. Умови пролонгації вказуються в Особистому кабінеті позичальника на сайті. Позичальник має право подовжити строк користування позикою необмежену кількість разів. При кожному подовженні строку користування позикою, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контактну при реєстрації на сайті, товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до повернення позичальником.
Разом з тим, доказів на підтвердження вчинення дій щодо пролонгації строку дії кредитного договору, які передбачені Правилами, позивачем не надано.
При цьому, нарахування відсотків за межами строку кредитування, не допускається, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, якщо інше не передбачено самим кредитним договором.
Разом з тим, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Такий висновок щодо стягнення процентів за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі №752/12685/15-ц.
Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Пунктом з п. 6.5 Правил передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Також, пунктом 2 Договору позики, який підписано відповідачем, визначено, що розмір процентної ставки за понадстрокове користування позикою становить 2,70% в день.
Враховуючи наведене вище, сторони договору встановили відповідальність за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а тому товариство не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, які можуть бути стягнуті позикодавцем й після спливу визначеного договором строку позики, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.
Вказане вище, дає можливість дійти висновку про те, що нарахування відсотків після закінчення строку користування позикою за неправомірне користування коштами та їх розмір визначено сторонами договору.
При цьому з вказаного вище розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за понадстрокове користування позикою нараховані відповідачу в тому ж розмірі, що й відсотки за користування позикою протягом строку позики, тобто в розмірі 1,99 % в день, що становить 185,13 грн. за день та таке нарахування відбулось по 04.12.2021.
У даному випадку варто зазначити, що кредитодавцем нараховано відсотки за понадстрокове користування позикою у меншому розмірі, ніж сторони обумовили у договорі, що безумовно не порушує права позичальника.
Отже, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі Договору позики було надано кредит в розмірі 9303,00 грн., строком користування кредитом на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,99 % в день за базовою процентною ставкою, з остаточним днем повернення кредиту згідно договору та визначенням відповідальності за понадстрокове користування позикою у вигляді стягнення відсотків за ставкою 2,70 % в день, але відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.
Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач просить застосувати строки позовної давності до даних правовідносин. З даного приводу суд зазначає наступне:
Так, кредитний договір відповідачем було укладено 07 серпня 2021 року, терміном дії до 06 вересня 2021 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України запроваджено карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувалися та діє по даний час.
15 березня 2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Вищезазначений пункт Цивільного кодексу України було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
У попередній редакції, коли прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені 19 пунктом, він був викладений у наступній редакції: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Пізніше, після внесення змін до вищезазначеного пункту прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, перебіг вищезазначеного строку позовної давності взагалі був зупинений.
Продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Аналогічна ситуація з їх зупиненням у період дії воєнного стану. 14.05.2025 р. Верховна Рада України прийняла законопроєкт від 31.05.2024 р. №11315 «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який був підписаний Президентом України (Закон України № 4434-IX).
Відповідно до ч.1 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (Закон України № 4434-IX), пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.
Відповідно до ч.2 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (Закон України № 4434-IX), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Текст документа офіційно опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 р. № 108. Таким чином, Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набирає чинності з 04.09.2025 року.
Як було встановлено судом, кредитний договір укладено 07 серпня 2021 року терміном дії до 06 вересня 2021 року, строк позовної давності закінчився б 06 вересня 2024 року.
ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду із позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором - 18 серпня 2025 р. Отже, у даному випадку, враховуючи що сплив строку позовної давності при пред'явленні позову до Відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором припав на період дії воєнного стану в України, а також те, що Закон України № 4434-IX ще не набрав чинності станом на дату звернення ТОВ «Фінпром Маркет» до суду із позовом про стягнення заборгованості, такий строк підлягав продовженню та зупиненню.
Виходячи з вищенаведеного, заява представника відповідача про застосування строків позовної давності у даній справі не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу, надані адвокатом Ткаченко Ю.О. у сумі 3500 грн.
Згідно з ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: копію договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024; копію Витягу з Акту №14-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від «01» листопада 2024 р. з детальним описом робіт на суму 3500 грн.; копію ордеру та свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів на підтвердження сплати позивачем коштів за надання правової допомоги.
Вказані документи суд оцінює, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки вони підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористався.
Таким чином, враховуючи положення ч.6 ст.137 ЦПК України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 3500 грн., які поніс позивач у зв'язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а тому, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст.7 ч.13, 12, 76-81, 89, 137, 141, 178 ч.8, 259 ч.1,2, 263-265, 273, 275, 279 ч.5,289 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за Договором позики № 75353779 від 07 серпня 2021 року в розмірі 31 333 (тридцять одна тисяча триста тридцять три) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та судові витрати у виді витрат на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул.Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, м.Ірпінь, Київська область, 08200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43311346.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя: Дзерин М.М.