11 грудня 2025 року
м. Київ
cправа №910/5813/25
Касаційний господарський суд у складі судді Верховного Суду Мамалуя О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025
у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Барсук М.А., Руденко М.А.
та на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2025
суддя: Князьков В.В.
у справі № 910/5813/25
за позовом державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль ТМ"
про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/5813/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі №910/5813/25.
Статтею 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, їх межі оскарження і які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки в її прохальній частині не зазначено, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами розгляду касаційної скарги.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу.
Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі не конкретизовано вимоги особи, яка подає скаргу.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2025 у справі № 910/5813/25 залишити без руху.
2. Надати державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй