09 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1696/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Валентинова О. М.,
відповідача - Калінін М. В., Круторогов А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерного товариства "Харківобленерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (судді: Мальченко А. О. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 (суддя Ярмак О. М.) у справі
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Державного підприємства "Енергоринок" та Акціонерного товариства "Харківобленерго"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: 1) Приватне акціонерне товариство "Трест "Південзахіденергобуд", 2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (ДП "Енергоринок") та Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести коригування обсягів електричної енергії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Харківобленерго" як оператор системи розподілу електричної енергії надало постачальнику електричної енергії - ДП "Енергоринок" недостовірні дані про обсяги спожитої споживачами постачальника "останньої надії" електричної енергії за період з січня по березень 2019 року.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність АТ "Харківобленерго", яка полягає у невиконання дій щодо проведення коригування (зменшення) обсягів електричної енергії, розподіленої споживачам постачальника "останньої надії" у спірний період.
Також позивач просив зобов'язати АТ "Харківобленерго" провести коригування (зменшення) обсягів розподіленої електричної енергії у січні-березні 2019 року шляхом підписання коригувальних актів до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 та коригувальних актів до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії за січень-березень 2019 року.
Щодо вимог до ДП "Енергоринок", позивач просив зобов'язати його провести коригування (зменшення) обсягів відпущеної (купленою) електричної енергії у січні-березні 2019 року шляхом підписання коригувальних актів до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 та коригувальних актів до актів купівлі-продажу електричної енергії між ДП "Енергоринок" та електропостачальником - ДПЗД "Укрінтеренерго" за спірний період.
1.3. ДП "Енергоринок" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, вказувало, зокрема, на тому, що зобов'язання за укладеним між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго" договором купівлі-продажу електроенергії від 27.12.2018 № 16168/01/4/80 з поставки та оплати електричної енергії виконані повному обсязі, що підтверджується підписаними актами купівлі-продажу електроенергії та актом звірки розрахунків між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго" за продану з Оптового ринку електроенергії (далі - ОРЕ) електроенергію станом на кінець дня 30.09.2023, які підписані між сторонами без розбіжностей та будь-яких претензій, що свідчить про припинення зобов'язань, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, внаслідок їх виконання, проведеного належним чином, що свідчить про відсутність спору між сторонами та про безпідставність позовних вимог.
1.4. АТ "Харківобленерго" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначало, зокрема, що товариством ДПЗД "Укрінтеренерго" було направлено звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" за січень-березень 2019 року, в яких визначено фактичний корисний відпуск електричної енергії усім споживачам ДПЗД "Укрінтеренерго" і які були перевірені та погоджені позивачем.
Також між АТ "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" були сформовані акти виконаних робіт з розподілу електричної енергії, за кожен місяць окремо, та підписані сторонами без зауважень.
АТ "Харківобленерго" звертало увагу, що обставини стосовно обсягу електричної енергії розподіленої позивачем за період лютий-березень 2019 досліджувався господарським судом м. Києва у справі № 910/1165/22 за позовом АТ "Харківобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" та у справі № 910/15252/19 за позовом ДП "Енергоринок" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 у задоволенні позову ДП "Укрінтеренерго" відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції з посиланням, у тому числі, на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 910/15252/19, яке набрало законної сили, які мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують, дійшов висновку, що взаємні зобов'язання згідно з умовами договору зі сторони ДП "Енергоринок" щодо продажу електричної енергії в січні-березні 2019 року, та зі сторони ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо оплати вартості купованої електроенергії, виконані в повному обсязі, що додатково підтверджується актом звірки розрахунків між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго" за продану з ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 30.09.2023, який підписаний між сторонами без розбіжностей та будь-яких інших претензій зі сторони позивача, що свідчить про припинення зобов'язань відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України внаслідок їх виконання, проведеного належним чином.
При цьому судом не взято до уваги доводи позивача про зобов'язання ДП "Енергоринок" провести коригування обсягів купівлі-продажу електроенергії за січень-березень 2019 року у зв'язку із встановленням відповідних обставин під час розгляду в суді інших справ (№ 922/1804/19, № 922/374/19, № 922/4398/23, № 922/4392/23 та № 922/539/24), оскільки встановлені у вказаних рішеннях обставини не стосувалися прав та обов'язків ДП "Енергоринок". Крім того, у вказаних справах розглядалися правовідносини, які виникли на роздрібному ринку електричної енергії, учасником якого ДП "Енергоринок" не було, оскільки діяло виключно на ОРЕ енергії України як Оптовий постачальник.
Суд установив, що в діях АТ "Харківобленерго" відсутня бездіяльність, на яку вказує позивач у позові.
Суд також вказав на те, що обставини щодо обсягу електричної енергії розподіленої ДПЗД "Укрінтеренерго" за період лютий-березень 2019 досліджувався господарським судом м. Києва у справі № 910/1165/22 за позовом АТ "Харківобленерго" до ДПЗД "Укрінтеренерго" про стягнення заборгованості.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 змінено, а саме мотивувальну частину рішення викладено у редакції цієї постанови.
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, однак, такі висновки апеляційного суду зроблені за іншого нормативно-правового обґрунтування та дослідження судом наявних у матеріалах справи доказах.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду щодо недоведеності ДПЗД "Укрінтеренерго" порушення його прав з боку АТ "Харківобленерго".
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне та безпідставне застосування судом першої інстанції статті 75 Господарського процесуального кодексу України в частині надання преюдиціного значення обставинам, встановленим судами під час розгляду справ № 910/1165/22 та № 910/15252/19.
Суд апеляційної інстанції установив, що з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" не виконує функції Розпорядника системи розрахунків на ОРЕ, а Рада ОРЕ не функціонує, у зв'язку з чим позивач вважав, що коригування складових фізичного балансу електроенергії за січень-березень 2019 року може бути здійснене лише на підставі рішення суду.
Однак, суд керувався тим, що в частині вимог про зобов'язання відповідачів провести коригування (зменшення) обсягів розподіленої електричної енергії у січні-березні 2019 року шляхом підписання коригувальних актів до актів прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 та коригувальних актів до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, позивач не навів жодних посилань на норми матеріального права, через застосування яких можна здійснити таке коригування.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем захист порушеного права не є ефективним, оскільки рішення суду не може бути виконано, з огляду на припинення дії договору про діяльність на ОРЕ, оскільки з 1 січня 2019 року почав функціонувати новий ринок, який передбачає нові правила, учасників та механізми роботи. Усі документи, що регулювали роботу "старого" Оптового ринку, втратили чинність, і тепер діяльність на ринку електричної енергії здійснюється згідно з новим законодавством та правилами.
Суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність вимог до ДП "Енергоринок, які позивач обґрунтовує виключно протиправними діями АТ "Харківобленерго".
При цьому суд апеляційної інстанції, розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності АТ "Харківобленерго" в частині невиконання дій з проведення коригування (зменшення) обсягів електричної енергії, розподіленої споживачам постачальника "останньої надії" у січні-березні 2019 року, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про порушення діями АТ "Харківобленерго" його майнових прав.
Однак, оскільки позивач обґрунтовує порушення діями АТ "Харківобленерго" його саме майнових прав, то обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити коригування відповідних актів не призведе до поновлення цих майнових прав.
Оскільки чинним на сьогоднішній день законодавством не передбачено можливості коригування обсягів купованої електричної енергії у січні-березні 2019 року і такий обов'язок не вбачається із укладеного між сторонами договору про розподіл, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання АТ "Харківобленерго" вчинити такі дії у судовому порядку.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2025, ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи відсутнім висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості коригування обсягів купованої електричної енергії на ОРЕ у січні-березні 2019 року.
Скаржник вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме статей 15, 16 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник касаційної скарги не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
3.2. ДП "Енергоринок" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, акцентуючи увагу, зокрема, на тому, що скаржник, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, не зазначив щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суд, який потребує формування, яким чином та яку норму права невірно застосували суди попередніх інстанцій, отже доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями та необхідністю здійснити переоцінку встановлених обставин, а також вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" також просить залишити її без задоволення, зазначаючи, що суд першої інстанції на підставі пояснень сторін, підтверджених доказами, всебічно і повно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та з урахуванням поведінки (дій/бездіяльності) позивача дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушень прав та інтересів позивача, на які він посилався, як з боку ДП "Енергоринок", так і з боку АТ "Харківобленерго".
3.4. АТ "Харківобленерго" також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, вважаючи відсутнім висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, на думку скаржника, відсутній висновок стосовно того, чи повинен Оператор системи розподілу електричної енергії, що займає монопольне становище на ринку електричної енергії в межах території визначеної ліцензійними умовами, нести відповідальність за розподіл електричної енергії на підставі укладеного договору про розподіл електричної енергії, споживачу, який в порушення п. 3.1.4 та п. 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (у редакції яка діяла у спірному періоді), виконував функції постачальника електричної енергії іншим споживачам, без укладання договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
АТ "Харківобленерго" вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак, відмова в їх задоволенні відбулась з помилкових підстав, тобто не з тих, що мали бути застосовані апеляційним судом.
У касаційній скарзі АТ "Харківобленерго" зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм права викладених у пунктах 3.1.4, 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, частини 4 статті 75, статті 86 та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до формування судом безпідставних висновків, які не відповідають як нормам права, так і фактичним обставинам справи:
- за висновком апеляційного суду: "Всупереч умовам договору про розподіл, а також положенням постанови НКРЕКП № 54 від 25.01.2019 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 14, 15 січня 2019 (пп. 7.1 протоколу №24)" п. 11 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, АТ "Харківобленерго" не тільки не повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про наявність у спірних споживачів з 01.01.2019 нового постачальника, а й надалі продовжувало включати їх обсяги постачання електричної енергії до обсягів постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальником "останньої надії".
Проте, АТ "Харківобленерго" вважає, що такий висновок суперечить нормам пунктам 3.1.4 та 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (у редакції чинній на час спірних правовідносин), якими вказаний обов'язок покладений на електропостачальника та на споживача;
- за висновком апеляційного суду: "Під час апеляційного перегляду спору було встановлено, що АТ "Харківобленерго" не міг здійснювати розподіл електричної енергії Спірним споживачам, оскільки не мав для цього технологічної можливості".
Однак, скаржник вважає, що вказана обставина, колегією суддів не досліджувалась;
- за висновком апеляційного суду: "Про внесення АТ "Харківобленерго" неправильних відомостей, позивач дізнався вже після проведення розрахунків за договорами".
Водночас, цей висновок суперечить нормам пункту 3.3.5 Інструкції про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України (додаток № 3 до договору між членами Оптового ринку електричної енергії) та спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ДПЗД "Укрінтеренерго" постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1692-р "Про визначення підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" визначено ДПЗД "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" до 31.12.2022.
Постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 прийнято рішення про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) АТ "Харківобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).
ДПЗД "Укрінтеренерго" 19.12.2018 підписало заяву приєднання до договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка є додатком № 9 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Отже, суди попередніх інстанцій установили, що з 01.01.2019 почав діяти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги оператора системи (позивача) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору (пункт 1.1. договору).
У вказаному договорі сторони також передбачили, що Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії Постачальнику за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точок вимірювання, та яким згідно з договорами про постачання електричної енергії розподіл забезпечує Постачальник. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді (пункт 2.1. договору).
Постачальник здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору (пункт 2.2. договору);
Відповідно до постанови НКРЕКП від 25.01.2019 № 54 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 14, 15 січня 2019 (пп. 7.1 протоколу № 24)" Державним підприємством "НЕК "Укренерго" та АТ "Харківобленерго" погоджено алгоритм визначення обсягів надходження електричної енергії до мереж Основних споживачів та віддачі електричної енергії з мереж Основних споживачів, електричні мережі яких приєднані до Системи передачі, прийнятих постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2108, за яким до обов'язків АТ "Харківобленерго" належить комерційний обік електроенергії, визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків, адміністрування процесу зміни споживачем постачальників, надання інформації до ДП "Енергоринок" щодо погодинних обсягів купівлі електричної енергії постачальниками на оптовому ринку електричної енергії та оформлення документів тощо.
У пункті 11 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 визначено, що до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Суди установили, що на виконання постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 АТ "Харківобленерго" направлено звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень, лютий та березень 2019 року, в яких визначено фактичний корисний відпуск електричної енергії усім споживачам ДПЗД "Укрінтеренерго", у тому числі, і субспоживачам - ПрАТ "Трест "ПЗЕБ". Вказані звіти перевірені та погоджені ДПЗД "Укрінтеренерго".
На виконання умов укладеного між сторонами договору від 19.12.2018 між АТ "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень-березень 2019 року були сформовані акти виконаних робіт з розподілу електричної енергії за кожен місяць окремо, які підписані сторонами без зауважень.
4.3. 27.12.2018 ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (електропостачальник) уклали договір № 16168/01/44/3-80, за умовами пункту 1 якого ДПЕ зобов'язується продавати, а електропостчальник зобов'язується купувати електричну енергію з метою виконання своєї функції постачальника "останньої надії" відповідно до умов договору.
У пункті 3.4 цього договору передбачено, що ДПЗД "Укрінтеренерго" як електропостачальник до кінця місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує надання до ДП "Енергоринок" оригіналу акта прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України, погодженого відповідним Оператором, у паперовому виді у трьох примірниках. Акт прийому-передачі формується та надається електропостачальником до ДПЕ окремо по кожному Оператору.
На виконання умов пункту 3.4 договору № 16168/01/44/3-80 між ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок" підписано акт №1/19 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ від 31.01.2019.
За умовами пункту 3.9 договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від ДПЕ до електропостачальника, є підписаний з боку ДПЕ та електропостачальника та скріплений печатками (за наявності) акт купівлі-продажу. Процедура підписання акту купівлі-продажу електричної енергії, врегульована сторонами умовами у пунктах 3.6 - 3.8 договору № 16168/01/44/3-80.
На виконання пунктів 3.6- 3.9 договору між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго" підписано акт купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року, в обсязі 323 159,663 тис.кВт.год загальною вартістю (з ПДВ) 629 027 929,31 грн.
28.02.2019 між ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок" підписано акт № 2/19 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України.
На виконання умов договору між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго" було підписано акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року в обсязі 231 327,186 тис.кВт.год загальною вартістю (з ПДВ) 446 993 935,04 грн.
31.03.2019 між ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та ДП "Енергоринок" підписано акт № 3/19 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України.
За березень 2019 року акт купівлі-продажу електричної енергії, між ДП "Енергоринок" та ДПЗД "Укрінтеренерго", належним чином не оформлений.
Суди установили, що інформація, що міститься в актах прийому-передачі, використовувалась ДП "Енергоринок" у розрахунках балансу купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий місяць і ДП "Енергоринок" мало надсилати електропостачальникам та ОСР акти купівлі-продажу електроенергії за місяць.
Проте, у березні 2019 року до ДП "Енергоринок" не надана значна кількість актів прийому-передачі від електропостачальників (у тому числі, зі сторони ДПЗД "Укрінтеренерго") та ОСР, що унеможливлювало своєчасні розрахунки балансу купівлі-продажу електроенергії на ОРЕ за березень 2019 року.
Відповідно до пункту 2.2 протоколу № 9 позачергових зборів Ради ОРЕ від 10.04.2019, який затверджено постановою НКРЕКП від 27.06.2019 №1306, вирішено ДП "Енергоринок" здійснити розрахунок звітного балансу купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року згідно з ДЧОРЕ на підставі довідок, форма яких є додатком № 8 до договору купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та операторами системи розподілу, які надані ОСР.
На виконання цього рішення Ради ОРЕ та на підставі отриманих від ОСР (у тому числі від АТ "Харківобленерго") довідок щодо складових фізичного балансу електроенергії/фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії електропостачальниками, ДП "Енергоринок" складено та направлено, у тому числі до ДПЗД "Укрінтеренерго", акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2019 року, який останнім не визнавався.
4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" до ДП "Енергоринок" та АТ "Харківобленерго" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести коригування обсягів електричної енергії, з огляду на те, що АТ "Харківобленерго" як оператор системи розподілу електричної енергії надавав постачальнику електричної енергії - ДП "Енергоринок" недостовірні дані про обсяги спожитої споживачами постачальника "останньої надії" електричної енергії за період з січня по березень 2019 року, що має наслідком зобов'язання ДП "Енергоринок" та АТ "Харківобленерго" провести коригування (зменшення) обсягів розподіленої електричної енергії у січні-березні 2019 року шляхом підписання коригувальних актів до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 та коригувальних актів до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії за січень-березень 2019 року.
4.5. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом пунктів 26, 27 частини 1 статті 1 цього Закону електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та/або розподілу електричної енергії.
У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Як вже зазначалося, судами установлено, що 27.12.2018 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (електропостачальник) укладено договір № 16168/01/44/3-80, за змістом пункту 1 якого ДПЕ зобов'язується продавати, а електропостачальник зобов'язується купувати електричну енергію з метою виконання своєї функції постачальника "останньої надії" відповідно до умов договору.
Постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (пункт 66 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 1 статті 64 зазначеного Закону передбачено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 64 Закону).
Суди установили, що ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 на період з 01.01.2019 по 01.01.2021, територією провадження діяльності зазначеного підприємства є територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
На підставі постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 ДПЗД "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Суд апеляційної інстанції також установив, що за змістом пункту 2.4 договору від 27.12.2018 № 16168/01/44/3-80 ДПЕ продає електричну енергію електропостачальнику в точках комерційного обліку електричної енергії споживачів, що визначені в договорі споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, за умови виконання відповідачем таких вимог: укладення електропостачальником (відповідачем) договорів з відповідними операторами системи розподілу/передачі, на території здійснення ліцензованої діяльності якого споживачі електропостачальника, про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (підпункт 2.4.1); оплати купованої відповідачем електричної відповідно до розділу 4 договору (підпункт 2.4.2).
4.6. Суд апеляційної інстанції установив, що ДПЗД "Укрінтеренерго" уклало договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір з розподілу) з Оператором системи розподілу - АТ "Харківобленерго", за умовами пункту 2.1 якого Оператор системи надає послуги з розподілу/передачі електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи розподілу в електронному вигляді. Оператор системи розподілу забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.
Постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів Постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії Постачальника, та інших послуг Оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є Додатком 2 до цього Договору (пункт 2.2 договору з розподілу).
За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору з розподілу ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим Регулятором. Ціна інших послуг визначається згідно з калькуляціями, розрахованими на підставі Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої Регулятором. Вартість договору становить вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів Постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій Постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбаває Постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.
Пунктом 4.3 договору з розподілу визначено, що Сторони забезпечують здійснення інформаційної взаємодії на ринку електричної енергії між Оператором системи розподілу та Постачальником відповідно до додатку 3 цього договору та виконують інші обов'язки, передбачені ліцензійними умовами та ПРРЕЕ.
4.7. Відповідно до постанови НКРЕКП від 25.01.2019 № 54 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 14, 15 січня 2019 (пп. 7.1 протоколу № 24)" ДП "НЕК "Укренерго" та АТ "Харківобленерго" погоджено алгоритм визначення обсягів надходження електричної енергії до мереж Основних споживачів та віддачі електричної енергії з мереж Основних споживачів, електричні мережі яких приєднані до Системи передачі, прийнятих постановою НКРЕКП від 28.12.2018 за № 2108, відповідно до якого до обов'язків АТ "Харківобленерго" належить комерційний обік електроенергії, визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків, адміністрування процесу зміни споживачем постачальників, надання інформації до ДП "Енергоринок" щодо погодинних обсягів купівлі електричної енергії постачальниками на оптовому ринку електричної енергії та оформлення документів тощо.
4.8. Суд апеляційної інстанції установив, що як підтверджується матеріалами справи, 03.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Трест "Південзахіделектробуд" (далі - ПрАТ "Трест "Південзахіделектробуд") направило ДПЗД "Укрінтеренерго" лист № 96, в якому повідомило, що у зв'язку із укладанням відповідних договорів, споживачі, перелічені у цьому листі (Приватна виробничо-комерційна фірма "ЛОСК", Приватне підприємство "Фірма "Мрія-94", Акціонерне товариство "ПКТБ "Електротехмонтаж", ФОП Латман, , ФОП Поляков В. В., ДП "БУ "ПРОГРЕС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомонтаж-вентиляцiя-к", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фiрма "Тi-М-Сi", Приватний підприємець Кiсiль М. Д., Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопак - Інжинірінг", ПП Чорнобривець, Приватна фiрма "Влад", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фiрма "Арсенал", Приватне підприємство "Унiверсал", ФОП Мартинюк Л. К., Приватне підприємство "ЗЕВС", громадянин ОСОБА_1 , ФОП Барабаш А. П., ФОП Сур'янiнов В. I., Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗТ "Торгсервiс", ФОП Таран С. Б., ФОП Немiлостiва С. М., Товаристов з обмеженою відповідальністю фірма "ПОЛЕСЬЕ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛIГРЕН", ФОП Сухоносов О. В.) з 01.01.2019 перейшли на постачання електричної енергії від ПрАТ "Трест "Південзахіденергобуд", про що було повідомлено їх попереднього постачальника - АТ "Харківобленерго" листом від 20.12.2018 № 87 від 20.12.2018 (т. 1, а. с. 99).
Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, зі звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" за січень, лютий та березень 2019 року до споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" віднесено у тому числі зазначені у листі від 03.01.2019 ПрАТ "Трест "Південзахіделектробуд" споживачі (далі - Спірні споживачі).
Відповідно до актів звірки обсягів надходження електричної енергії до мереж основних споживачів та віддачі електричної енергії з мереж Основних споживачів за січень, лютий, березень 2019 року Спірні споживачі включені до переліку як субспоживачі ПрАТ "Трест "Південзахіделектробуд".
За змістом листа ПрАТ "Трест "Південзахіделектробуд" від 25.03.2019, який направлено АТ "Харківобленерго", ДП "Енергоринок" та ДП "НЕК "Укренерго", товариство повідомило про перелік споживачів, які входять у балансуючу групу постачальника ПрАТ "Трест "Південзахіделектробуд" з січня 2019 року, а також вказало на відсутність щодо цих споживачів оператора систем розподілу (т. 1, а. с. 104).
Отже, суд апеляційної інстанції установив, що всупереч умовам договору про розподіл та положенням постанови НКРЕКП від 25.01.2019 № 54 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 14, 15 січня 2019 (пп. 7.1 протоколу № 24)", пункту 11 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 АТ "Харківобленерго" не повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про наявність у Спірних споживачів з 01.01.2019 нового постачальника, та надалі продовжувало включати їх обсяги постачання електричної енергії до обсягів постачання ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії".
Суд апеляційної інстанції також взяв до уваги обставини, встановлені в рішення суду у справі № 922/4392/23, в якій приймали участь ДПЗД "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго", ДП "Енергоринок" та ПАТ "Трест "Південзахіденергобуд" та вказав на те, що АТ "Харківобленерго" не міг здійснювати розподіл електричної енергії Спірним споживачам, оскільки не мав для цього технологічної можливості.
4.9. ДПЗД "Укрінтеренерго", завертаючись з позовом про зобов'язання відповідачів провести коригування (зменшення) обсягів відпущеної та розподіленої електричної енергії у спірний період, посилався на те, що постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 затверджено Тимчасовий порядок визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу (ОСР) на перехідний період (далі - Тимчасовий порядок), який встановлює процедуру визначення погодинних, добових та місячних обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії операторами систем розподілу (ОСР) для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами, а також електропостачальниками електричної енергії для потреб споживачів та/або на власні потреби.
Позивач вказував на те, що ДП "Енергоринок" як розпоряднику системи розрахунків надано право здійснювати коригування складових фізичного балансу електроенергії з оформленням первинних документів.
Оскільки з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" не виконує функції розпорядника системи розрахунків на ОРЕ, а Рада ОРЕ не функціонує, то коригування складових фізичного балансу електроенергії за січень-березень 2019 року може бути лише за судовим рішенням.
4.10. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
4.11. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що з огляду на вимоги Тимчасового порядку та умови договору про розподіл, саме АТ "Харківобленерго" несе відповідальність як за віднесення окремих споживачів до обсягів постачання позивача як постачальника "останньої надії", так і за визначення обсягів постачання та обсягів надання ним послуг позивачу з розподілу щодо окремих споживачів.
Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується включення АТ "Харківобленерго" Спірних споживачів до обсягу постачання позивача як постачальника "останньої надії", за наявності у цих споживачів власного постачальника, а також включення до обсягу послуг наданих за договором про розподіл послуг з розподілу електричної енергії цим Спірним споживачам за відсутності для цього технічної можливості, дії АТ "Харківобленерго" не відповідають умовам договору та Тимчасового порядку. Внаслідок таких дій до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19, від 31.03.2019 № 3/19 та до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії обсягів електричної енергії внесено відомості, які не відповідали фактичним обсягам купівлі та розподілу електричної енергії.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що акти прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19, від 31.03.2019 № 3/19 та акти приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії підписувались та погоджувались сторонами у встановленому Тимчасовим порядком та умовами Договору від 27.12.2018 № 16168/01/44/3-80 купівлі-продажу електричної енергії та Договору від 19.12.2018 про надання послуг з розподілу електричної енергії. На підставі підписаних без зауважень актів сторонами проведено розрахунки.
Згідно з правилами, зокрема, згідно з Положенням про порядок розрахунків на оптовому ринку електроенергії, якщо Оператор ринку (РР, а тепер ОП "ОР") виявляє помилку у розрахунках після завершення періоду, він зобов'язаний повідомити про це Раду ринку (а також НКРЕКП та учасників) для прийняття рішення щодо перерахунку. Перерахунок проводиться за рішенням Ради ринку, погодженим з НКРЕКП.
Суд апеляційної інстанції щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів провести коригування (зменшення) обсягів розподіленої електричної енергії у січні-березні 2019 року шляхом підписання коригувальних актів до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 та коригувальних актів до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, зазначив, що позивач не надав жодних посилань на норми матеріального права, через застосування яких можна здійснити таке коригування, пославшись на норми у редакції, чинній на час подання позову у 2025 році, зміст яких є відмінним від норм, які діяли на час виникнення спірних правовідносин - 2019 рік.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що чинними на час розгляду справи нормами матеріального права, якими врегульовано правовідносини з регулювання ринку електричної енергії, не передбачено технічної чи правової можливості вносити зміни до актів прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії від 31.01.2019 № 1/19, від 28.02.2019 № 2/19 та від 31.03.2019 № 3/19 або підписання коригувальних актів до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем захист порушеного права не є ефективним, оскільки рішення суду не може бути виконано, з огляду на припинення дії договору про діяльність на Оптовому ринку електричної енергії в Україні.
З 01.01.2019 почав функціонувати новий ринок, який передбачає нові правила, учасників та механізми роботи. Усі документи, що регулювали роботу "старого" Оптового ринку, втратили чинність, і тепер діяльність на ринку електричної енергії здійснюється згідно з новим законодавством та правилами. При цьому ухвалення такого рішення вплине на інших учасників "старого" Оптового ринку.
Оскільки з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" не виконує функції Розпорядника системи розрахунків на ОРЕ, а Рада ОРЕ не функціонує, то на теперішній час, відповідно до вимог чинного законодавства України в енергетичній галузі відсутні правові підстави для будь-яких коригувань обсягів та цін електричної енергії, яка продавалась і купувалась до 01.07.2019.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що звертаючись з позовом до ДП "Енергоринок" позивач обґрунтовував свої вимоги виключно протиправними діями АТ "Харківобленерго", проте під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено порушення ДП "Енергоринок" його прав та відсутність правових підстав для задоволення позову.
При цьому щодо позовних вимог до АТ "Харківобленерго", суд апеляційної інстанції, установивши обставини включення АТ "Харківобленерго" у спірний період січень-березень 2019 року Спірних споживачів до обсягів постачання позивача як постачальника "останньої надії", а також включення в обсяги надання послуг за договором з розподілу надання послуг Спірним споживачам, незважаючи на відсутність технологічної можливості здійснення такого розподілу, вказав на те, що АТ "Харківобленерго" таких обставин не спростувало.
Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, оскільки позивач обґрунтовує порушення діями АТ "Харківобленерго" його саме майнових прав, то обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити коригування відповідних актів не призведе до поновлення цих майнових прав.
4.12. Як вже зазначалося, АТ "Харківобленерго", оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, посилається на підставу, передбачену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме норм права викладених у пунктах 3.1.4, 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, частини 4 статті 75, статті 86 та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до формування судом безпідставних висновків, які не відповідають як нормам права, так і фактичним обставинам справи, стосовно того, чи повинен Оператор системи розподілу електричної енергії, що займає монопольне становище на ринку електричної енергії в межах території визначеної ліцензійними умовами, нести відповідальність за розподіл електричної енергії на підставі укладеного договору про розподіл електричної енергії, споживачу, який в порушення пунктів 3.1.4 та 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (у редакції яка діяла у спірному періоді), виконував функції постачальника електричної енергії іншим споживачам, без укладання договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування загальних норм Правил роздрібного ринку електричної енергії (пункти 3.1.4 та 3.1.6), якими передбачено укладання електропостачальником договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи та умови здійснення постачання електричної мережі, до яких згідно з постановами НКРЕКП від 18.07.2019 № 1525 та від 26.06.2020 № 1219 вносилися зміни, а також щодо застосування судом частини 4 статті 75, статті 86 та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, які застосовується з урахуванням конкретних обставин справи, встановлених під час розгляду справи, а аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу судового рішення, та стосуються виключно незгоди зі встановленими судом обставинами справи.
У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження й оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Отже, підстава касаційного оскарження АТ "Харківобленерго" постанови суду апеляційної інстанції у цьому випадку не знайшла підтвердження, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
4.13. ДПЗД "Укрінтеренерго" у касаційній скарзі також просило скасувати судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи відсутнім висновок Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості коригування обсягів купованої електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України у січні-березні 2019 року.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Разом із тим, звертаючись із касаційною скаргою, ДПЗД "Укрінтеренерго" не навело норми права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування такої норми права, а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями та здійснення переоцінки доказів у справі.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів визнає недоведеною наведеними скаржниками підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, у межах доводів та вимог касаційних скарг, вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 у справі № 910/1696/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак