10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 913/181/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2025 (суддя Злепко Н.І.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (колегія суддів: Крестьянінов О.О., Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Міловської селищної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міловської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області
про стягнення 160 588,01 грн,
1. 19.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Міловської селищної ради про стягнення 160 588,01 грн за договором постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1029/21-БО-Т, з яких сума основного боргу 93 649,75 грн, пеня у сумі 18 605,44 грн, три відсотка річних у сумі 8 669,51 грн та інфляційні втрати у сумі 39 663,31 грн.
2. Господарський суд Луганської області рішенням від 22.08.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, у позові відмовив.
3. 21.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про 160 588,01 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
13. Скаржник, посилаючись на підпункти а), б), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, зокрема, зазначає:
"справа, по якій подається касаційна скарга, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для Позивача як учасника ринку природного газу та для визначення єдиної правозастосовної практики у питаннях постачання природного газу для сільських, селищних, міських, районних рад, на території територіальної громади яких створені військові адміністрації і по яким станом на сьогодні здійснюється стягнення боргу за поставлений газ.
…
Ані Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", ані Закон України "Про правовий режим воєнного стану", ані жоден інший акт законодавства, яким регламентовані спірні у цій справі правовідносини, не містять приписів про те, що повноваження відповідної обласної та/або районної чи селищних рад припиняються автоматично за умов введення в Україні воєнного стану та утворення відповідно до закону військових адміністрацій, тим більше у частині безспірного списання з казначейського рахунку заборгованості за невиконання умов договору на підставі рішення суду.
При цьому на відміну від правових висновків, висвітлених у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23 та у постанові Верховного Суду від 22.09.2025 у справі №911/2779/23 щодо автоматичного виконання усіх функцій військовою адміністрацію замість місцевих рад під час воєнного стану - іншу позицію займає Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року №620/7714/22, де вказано, що у цьому випадку місцева рада після введення в Україні воєнного стану продовжила виконання наданих їй Конституцією та законами України повноважень, а утворена Президентом України військова адміністрація діяла на цій території паралельно й у межах наданих їй Законом України "Про правовий режим воєнного стану" повноважень, здійснювала керівництво у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.
У свою чергу, Касаційний адміністративний суд у складі Великої Палати (постанова від 14.09.2023 у справі №580/10635/21) роз'яснив, що публічне правонаступництво органів влади можливе лише у випадках, прямо визначених законом або спеціальним актом, і не може вважатися автоматичним.
Така ситуація стосується широкого кола осіб (всіх постачальників Відповідача), адже всі ці особи, якщо з ними належно не розрахувалися за виконанні договори, не зможуть відновити у судовому порядку свої права через те, що станом на зараз Міловська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області не перебрала на себе повноваження та функції Відповідача у сфері цивільно-господарських відносин, про що зазначено самою військовою адміністрацією у відзиві на апеляційну скаргу…
Також Позивач та інші постачальники не зможуть захисти свої права шляхом безпосереднього звернення до Відповідача у цій справі, адже суди помилково займають позицію, що він є неналежним Відповідачем.
Тобто, ця справа №913/181/25 має виняткове значення, адже її вирішення буде негативно виливати на інші вищенаведені спори, що в кінцевому результаті завдають збитків ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" як підприємству критичної інфраструктури. Адже виникне ситуація, що за поставлений, але неоплачений газ ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" не зможе стягнути заборгованість за договорами, що були укладені з Відповідачем і за інші періоди, оскільки її так званий "правонаступник" на період воєнного стану військова адміністрація не перебрав на себе функції та повноваження у сфері цивільно-господарських відносин.
Отже, касаційна скарга у справі №913/181/25 та її розгляд судом касаційної інстанції має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має значний суспільний інтерес (стосується широкого кола осіб) та має виняткове значення для учасника справи Позивача, який подає касаційну скаргу, з піднятих вище питань".
14. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, фактично зводиться до обґрунтування такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що передбачена п.2 ч.2 ст.287 ГПК.
15. Натомість фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
16. Скаржник не обґрунтовує подібності правовідносин у справах №911/1244/23, №911/2779/23, №620/7714/22 та №580/10635/21 як між собою, так і зі справою, що переглядається.
17. Більше того, сам скаржник у касаційній скарзі зазначає, що "натомість Суд апеляційної інстанцій посилається на постанову Верховного Суду від 22.09.2025 у справі №911/2779/23, проте даною постановою справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції не робив висновків про те, що з тимчасовою заміною органу місцевого самоврядування як у публічно-владних повноваженнях, так і в бюджетних правовідносинах відбулась фактична заміна зобов'язальної сторони на військову адміністрацію.
18. Також, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес.
19. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес.
21. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
23. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
25. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
28. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №913/181/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець