02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1245/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
позивача - Литвинової Г. В. (адвоката),
відповідача - Шейкіна О. Л. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації товариства індивідуальних забудовників "Золоті Ворота"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2024
(суддя Ярема В. А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025
(головуючий - Андрієнко В. В. , судді: Буравльов С. І. , Шапран В. В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Громадської організації товариства індивідуальних забудовників "Золоті Ворота",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_5 , 5. ОСОБА_6 , 6. ОСОБА_7 , 7. ОСОБА_8 , 8. ОСОБА_9 , 9. ОСОБА_10 , 10. ОСОБА_11 , 11. ОСОБА_12 , 12. ОСОБА_13 , 13. ОСОБА_14 , 14. ОСОБА_15 , 15. ОСОБА_16 , 16. ОСОБА_17 , 17. ОСОБА_18 , 18. ОСОБА_19 , 19. ОСОБА_20 , 20. ОСОБА_21 , 21. ОСОБА_22 , 22. ОСОБА_23 , 23. ОСОБА_24 , 24. ОСОБА_25 , 25. ОСОБА_26 , 26. ОСОБА_27 , 27. ОСОБА_28 , 28. ОСОБА_29 , 29. ОСОБА_30 , 30. ОСОБА_31 , 31. ОСОБА_32 , 32. ОСОБА_33 , 33. ОСОБА_34 , 34. ОСОБА_35 , 35. ОСОБА_36 , 36. ОСОБА_37 , 37. ОСОБА_38 , 38. ОСОБА_39 , 39. ОСОБА_40 , 40. ОСОБА_41 , 41. ОСОБА_42 , 42. ОСОБА_43 , 43. ОСОБА_44 , 44. ОСОБА_45 , 45. ОСОБА_46 , 46. ОСОБА_47 , 47. ОСОБА_48 , 48. ОСОБА_49 , 49. ОСОБА_50 , 50. ОСОБА_51 , 51. ОСОБА_52 , 52. ОСОБА_53 , 53. ОСОБА_54 , 54. ОСОБА_7 , 55. ОСОБА_55 , 56. ОСОБА_56 , 57. ОСОБА_57 , 58. ОСОБА_58 , 59. ОСОБА_59 , 60. ОСОБА_60 , 61. ОСОБА_61 , 62. ОСОБА_62 , 63. ОСОБА_63 , 64. ОСОБА_30 , 65. ОСОБА_64 , 66. ОСОБА_65 , 67. ОСОБА_66 , 68. ОСОБА_67 , 69. ОСОБА_68 , 70. ОСОБА_69 , 71. ОСОБА_70 , 72. ОСОБА_71 , 73. ОСОБА_72 , 74. ОСОБА_73 , 75. ОСОБА_74 , 76. ОСОБА_75 , 77. ОСОБА_76 , 78. ОСОБА_77 , 79. ОСОБА_78 , 80. ОСОБА_79 , 81. ОСОБА_80 , 82. ОСОБА_81 , 83. ОСОБА_82 , 84. ОСОБА_83 , 85. ОСОБА_84 , 86. ОСОБА_85 , 87. ОСОБА_86 , 88. ОСОБА_87 , 89. ОСОБА_88 , 90. ОСОБА_89 , 91. ОСОБА_90 92. ОСОБА_91 , 93. ОСОБА_92 , 94. ОСОБА_93 , 95. ОСОБА_94 , 96. ОСОБА_95 , 97. ОСОБА_96 , 98. ОСОБА_97 , 99. ОСОБА_98 , 100. ОСОБА_99 , 101. ОСОБА_100 , 102. ОСОБА_101 , 103. ОСОБА_102 , 104. ОСОБА_103 , 105. ОСОБА_104 , 106. ОСОБА_105 , 107. ОСОБА_106 , 108. ОСОБА_107 , 109. ОСОБА_108 , 110. ОСОБА_109 , 111. ОСОБА_110 , 112. ОСОБА_111 , 113. ОСОБА_112 , 114. ОСОБА_113 , 115. ОСОБА_114 , 116. ОСОБА_115 , 117. ОСОБА_116 , 118. ОСОБА_117 , 119. ОСОБА_118 , 120. ОСОБА_119 , 121. ОСОБА_120 , 122. ОСОБА_121 , 123. ОСОБА_122 , 124. ОСОБА_123 , 125. ОСОБА_124 , 126. ОСОБА_125 , 127. ОСОБА_126 , 128. ОСОБА_127 , 129. ОСОБА_128 , 130. ОСОБА_129 , 131. ОСОБА_130 , 132. ОСОБА_131 , 133. ОСОБА_132 , 134. ОСОБА_133 , 135. ОСОБА_134 , 136. ОСОБА_135 , 137. ОСОБА_136 , 138. ОСОБА_137 , 139. ОСОБА_138 , 140. ОСОБА_139 , 141. ОСОБА_140 , 142. ОСОБА_141 ,
про визнання недійсним рішення загальних зборів членів.
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації товариства індивідуальних забудовників "Золоті ворота" (далі - ГО) про визнання недійсним рішення загальних зборів членів ГО, оформленого протоколом від 26.12.2022 № 4, про затвердження розміру членських внесків за комунальне обслуговування, ремонту та розвитку інфраструктури містечка та кошторису фінансово-господарської діяльності ГО на 2023 рік, а також витребування у ГО доказів і зобов'язання її надати вичерпну відповідь на кожне окремо поставлене позивачем питання щодо суті.
2. На обґрунтування позовних вимог послався на порушення його прав та інтересів як члена ГО щодо управління ГО у частині встановлення розмірів внесків членів та кошторису, вважає, що це рішення загальних зборів прийнято з порушеннями умов статуту ГО, зокрема, за відсутності кворуму для його прийняття, оскільки за нього проголосували менш ніж 2/3 від загальної кількості членів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. ОСОБА_1 є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і членом ГО.
4. До обов'язків члена ГО віднесено, зокрема, оплату комунальних послуг і платежів у розмірі, встановленому загальними зборами членів (пункт 6.1 статуту ГО).
5. Пунктами 7.1, 8.5, 8.7, 8.8, 8.10-8.14 статуту ГО передбачено, що органами управління є загальні збори членів (далі - загальні збори) і правління товариства (далі - правління); у загальних зборах мають право брати участь усі особи, які на день проведення загальних зборів є членами товариства, або їх уповноважені представники; чергові загальні збори скликаються правлінням товариства щороку для розгляду результатів діяльності товариства за звітний період. Загальні збори проводяться шляхом їх скликання або письмового опитування з наданням письмового звіту про діяльність ГО; опитувальний лист готує правління, де визначено порядок денний і дата повернення (затверджується з протоколом з підписами членів правління). Письмове опитування членів, які є власниками, проводиться шляхом власноручного заповнення ними листа опитування, у якому зазначаються день опитування, прізвище, ім'я, по батькові, відповідь члена на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис члена. Опитувальний лист передається члену на підпис у реєстрі опитувальних листів. Ненадання опитувального листа у зазначений термін вважається згодою з наданою інформацією; повідомлення про проведення загальних зборів надсилається у письмовій формі і вручається кожному члену під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на вказану адресу. Повідомлення надсилається не пізніше ніж за 3 календарні дні до дати проведення загальних зборів, у ньому зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення; загальні збори є правомочними, якщо беруть участь члени, які мають більше як 50 % голосів. Під час підрахунку голосів враховуються голоси, присутніх на загальних зборах членів та/або голоси, отримані під час проведення письмового опитування; при голосуванні на загальних зборах кожний член має кількість голосів, відповідну кількості будинків, що перебувають у його власності. Голосування на загальних зборах проводиться за принципом: один будинок - один голос; якщо інше не передбачено статутом, рішення загальних зборів приймаються більшістю у 2/3 голосів від загальної кількості голосів членів товариства, присутніх на загальних зборах, та/або голосів за результатами письмового опитування; питання, з яких рішення приймаються загальними зборами переважною більшістю голосів у 3/4 присутніх членів товариства, зокрема, затвердження кошторису надходжень та витрат.
6. Отже, для визначення голосів, отриманих під час проведення письмового опитування, та, як наслідок, визначення правомочності зборів у розумінні пунктів 8.8, 8.11 статуту ураховуються голоси як тих членів, від яких надійшов власноручно заповнений опитувальний лист, так і тих, від яких не повернувся цей лист. При цьому всіх членів має бути повідомлено про проведення загальних зборів у передбаченому статутом порядку і передано опитувальний лист на підпис у реєстрі опитувальних листів.
7. Згідно з умовами пунктів 8.18, 8.20 статуту прийняті загальними зборами рішення (або шляхом письмового опитування) є обов'язковими для всіх членів Товариства, серед них, тих, які не брали участь у загальних зборах (або письмовому опитуванні). За результатами підрахунку результатів письмового опитування членів Товариства, правління, яке проводило письмове опитування, вносить його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Рішення членів Товариства може бути прийнято шляхом письмового опитування.
8. Тож загальні збори можуть бути проведені у спосіб або шляхом їх скликання, тобто за фізичної присутності членів у конкретно визначеному місці, або шляхом письмового опитування, тобто вручення/передання членам під підпис у реєстрі опитувального листа.
9. Водночас незалежно від способу проведення загальних зборів членів (скликання чи письмове опитування) для визначення питання, чи прийняті рішення у розумінні пункту 8.14 статуту, першочерговим є встановлення правомочності загальних зборів, зокрема кількості членів, які брали участь у зборах. Адже, як зазначено раніше, загальні збори є правомочними, якщо у них беруть участь члени, які мають більше як 50 % голосів, і підрахунок таких голосів для визначення правомочності зборів здійснюється для обох видів зборів в однаковий спосіб, а саме: у спосіб скликання враховуються голоси присутніх на загальних зборах членів, а у спосіб письмового опитування - голоси, отримані під час його проведення.
10. 26.12.2022 загальні збори членів товариства прийняли рішення шляхом письмового опитування, оформленого протоколом № 4, про затвердження розміру членських внесків по комунальному обслуговуванню, ремонту та розвитку інфраструктури містечка і кошторису фінансово-господарської діяльності ГО на 2023 рік.
11. ОСОБА_1 брав участь у цих загальних зборах, в опитувальному листі голосував "проти", підписав його і повернув правлінню, зауважень та/або пропозицій не висловив. Наразі він оскаржує це рішення зборів, вважає його незаконним і таким, що порушує його право на участь в управлінні ГО з огляду на таке:
- загальні збори шляхом опитування не відбулися і рішення на них не прийнято, оскільки згідно з реєстром опитувальних листів їх отримало менше, ніж 74 члена (менше 50 % загальної кількості членів), і кворум був відсутній;
- єдиним допустимим доказом вручення члену опитувального листа від 07.12.2022 був його особистий підпис у реєстрі опитувальних листів, тоді як всупереч положенням статуту 33 особам направили листи через "вайбер"; 9 особам вклали у поштову скриньку; 3 осіб відмовилися від отримування; 13 особам взагалі не вручено, тобто не направлялося; щодо більше 24 осіб - замість підпису власника стоїть підпис невідомої особи. Тож з урахуванням наведених положень пунктів 8.11, 8.14 статуту, якими передбачено необхідність 3/4 голосів присутніх членів для прийняття рішень щодо затвердження кошторису надходжень і витрат, мінімальний кворум для прийняття спірного рішення складав 73 особи, тоді як згідно з протоколом від 26.12.2022 № 4 за нього проголосувало лише 29 осіб. Необґрунтованим позивач вважав і посилання відповідача на пункт 8.8 статуту та зарахування неповернутих опитувальних листів від 07.12.2022, як голосів "за", оскільки такий підрахунок голосів суперечить пункту 8.11 статуту товариства;
- незважаючи на те, що загальні збори скликані, але затвердження опитувального листа здійснено 06.12.2022 неправомочним засіданням правління, позаяк на ньому були присутні менше 8 членів правління;
- керівник ГО ОСОБА_142 не є її членом, ані правління, ані головою, тоді як частина шоста статті 9 Закону України "Про громадські об'єднання" передбачає, що керівником організації може бути лише обраний її член;
- у порівнянні з 2022 роком розмір членських внесків підвищений, тоді як за результатами господарської діяльності не всі членські внески, отримані за минулі періоди, використані, що є порушенням пункту 6.2.3 статуту ГО, оскільки при затвердженні членських внесків не враховані реальні витрати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 22.10.2024 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, про задоволення позову.
13. Мотивували тим, що загальні збори членів ГО, які відбулися 26.12.2022 та оформлені протоколом № 4, проведені з порушенням вимог статуту ГО, а рішення прийнято на них за відсутності кворуму, чим порушено процедуру його прийняття і права ОСОБА_1 в управлінні ГО як її члена, обов'язком якого є виконання цього рішення й оплата комунальних послуг і платежів у розмірі, встановленому цим рішенням загальних зборів членів ГО.
14. При цьому суди виходили з такого:
- згідно з реєстром опитувальних листів станом на 06.12.2022 у ГО обліковано 148 членів, а тому для правомочності відповідних загальних зборів, проведених шляхом опитування, мало бути не менше 75-ти членів (більше половини членів товариства - 148/2 + 1), вони мали брати участь у зборах шляхом отримання особисто під розписку опитувального листа;
- за практикою суду касаційної інстанції відмітка (підпис) невстановленої особи у реєстрі опитувальних листів про вручення листів через "вайбер"/"по телефону"/"ящик" не є тотожною особистому врученню члену опитувального листа під розписку. Адже реєстр опитувальних листів може засвідчувати лише особисте вручення листа члену під розписку, попри те, доказову силу стосовно обставин надсилання/вручення листів у інший спосіб - у месенджері/по телефону/у поштову скриньку такий реєстр не несе, оскільки не є засобом, який фіксує відповідні дані;
- певна кількість записів про вручення/передання опитувального листа у такому реєстрі опитувальних листів містить відомості про підписи осіб, які не є членами/власниками, зокрема, у колонці № 6 указано про отримання опитувальних листів охоронцями, садівниками, управителями, водіями або вказано прізвища отримувачів, які є відмінними від указаних у такому реєстрі (колонка № 3) прізвищ членів. Від більшості членів, щодо яких у реєстр унесені такі записи, опитувальні листи, заповнені особисто членами, не повернулися, тоді як доказів на підтвердження волевиявлення цих членів на представництво їх інтересів такими особами та їхнє право участі у загальних зборах, навіть і шляхом прийняття опитувального листа, не надано;
- за наслідками аналізу реєстру і опитувальних листів суд виснував, що у зборах шляхом опитування взяло участь 57 членів, тобто ті особи, які особисто отримали опитувальні листи та повернули їх заповнені до правління, а також особи, які повернули до правління особисто заповнений опитувальний лист попри відсутність у реєстрі запису про вручення їм такого листа або попри наявність запису про вручення листа іншій особі. З цих 57 осіб належні голоси мали 58 ( ОСОБА_143 має два голоси, оскільки має два будинки), що менше необхідної кількості голосів членів для правомочності цих загальних зборів - 75 голосів, що не відповідає вимогам статуту у частині прийняття рішень. З 57 членів, які взяли участь у зборах, "за" проголосували 38 у один із двох способів - пряме волевиявлення або мовчазна згода (неповернення опитувального листа), зокрема 26 та 12 членів відповідно, що є меншим від кількості присутніх на зборах членів - 43 особи. Зауважили також на тому, що лише зазначення у протоколі від 26.12.2022 № 4 відомостей про певну кількість членів (97 осіб), яким передано опитувального листа та які взяли участь у зборах, не свідчить про дотримання порядку проведення зборів, зокрема, щодо правомочності цих зборів.
15. Звідси суди виснували про відсутність правомочності цих загальних зборів, проведених шляхом письмового опитування, що зумовило наявність підстав для визнання недійсним прийнятого ними рішення. Адже була нелегітимна кількість осіб для їх проведення, тоді як через правомочність загальних зборів реалізується покладена в основу його створення спільність інтересів членів. Тож оскаржуване рішення загальних зборів визнано недійсним з процедурних мотивів.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
16. ГО оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
17. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послалася на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і стверджує про неправильне застосування судами статей 2, 4, пункту 6 частини четвертої статті 238 цього ж Кодексу та статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
18. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:
- суди не зазначили, чи були порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та не навели мотивів про це, тоді як сама незгода позивача з рішеннями інших учасників і осіб, які наділені повноваженнями здійснювати управління ГО без участі позивача, не може бути підставою для задоволення позову. Адже позивач брав участь у загальних зборах членів, рішення яких оскаржується, мав доступ до документів, можливість голосувати за запропонованими до розгляду питаннями, чи ініціювати внесення змін у проекти у частинах, у яких він не згоден, і розумів наслідків своїх дій;
- позовна вимога про оскарження рішення загальних зборів не призведе до поновлення прав і законних інтересів позивача;
- позивач не надав доказів заінтересованості інших членів ГО у визнанні недійсним оспорюваного рішення загальних зборів.
19. Тож єдиним аргументом касаційної скарги ГО є те, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів оспорюваним рішенням загальних зборів і суди попередніх інстанцій протилежного не встановили.
20. На переконання скаржника, висновок судів попередніх інстанцій стосовно порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів прав позивача у здійсненні діяльності з управління ГО, як її членом, не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.07.2024 у справі № 914/1070/22 та від 15.08.2024 у справі № 910/3339/23. Крім того суди не врахували такі висновки Верховного Суду, викладені у постановах, а саме:
- від 07.11.2023 у справі № 920/1261/21 про те, що "застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються виключно установчими зборами співвласників;
- від 07.11.2023 у справі № 916/3574/21 про те, що "особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлене у заявлений спосіб. Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. При цьому Верховний Суд зазначив про те, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд має враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються виключно установчими зборами співвласників";
- від 22.11.2023 у справі № 916/2929/22 про те, що "заявляючи позов про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, позивач має довести (підтвердити) в установленому законом порядку протиправність рішення та яким чином оспорюване ним рішення порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Отже, суд має з'ясувати чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у цьому спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для його захисту";
- від 22.11.2023 у справі № 917/1531/21 про те, що "відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові";
- від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц про те, що "відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити";
- від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21 про те, що "оцінка предмета позову і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, через призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги";
- від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 про те, що "під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи господарські суди мають ураховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів";
- від 15.06.2021 у справі № 910/12946/20 про те, що "у разі незгоди з рішенням уповноважених членів кооперативу щодо його діяльності, позивач як член кооперативу також не позбавлений права скликати загальні збори (позачергові) з метою вирішення на майбутнє по-іншому питань, які розглядалися на зборах уповноважених, оскільки саме загальні збори мають право в будь-який час прийняти будь-яке рішення, пов'язане зі статутною діяльністю кооперативу. В іншому випадку, в разі задоволення позову виключно з підстав порушення порядку прийняття рішення уповноваженими членів кооперативу, нівелюються юридичні підстави для здійснення кооперативом господарської діяльності, що створює юридичну невизначеність для кооперативу і для всіх його членів. Вищевказані висновки корелюються зі змістом даного спору, оскільки й судом першої інстанції було застосовано до правовідносин в рамках розгляду спору, норми Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства" та Закону України "Про кооперацію".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
21. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, позаяк висновки Верховного Суду у постановах, на які послалася ГО, зроблені у справах з неподібними правовідносинами. Інші доводи позивача повністю відтворюють зміст судових рішень.
Позиція Верховного Суду
22. ОСОБА_1 позов у цій справі мотивував порушенням його прав та інтересів як члена ГО щодо управління такою юридичною особою, у тому числі, у частині визначення обґрунтованих розмірів внесків членів та кошторису, а також тим, що загальні збори членів ГО, які відбулися 26.12.2022, проведені з порушенням вимог статуту ГО, рішення прийнято на них за відсутності необхідного кворуму, встановленого статутом, що призвело до порушення процедури прийняття такого рішення.
23. Суди попередніх інстанцій вирішили спір у цій справі у межах заявлених позовних вимог і з наведених позивачем підстав. Так, місцевий господарський суд погодився з позивачем про прийняття загальними зборами членів ГО оскаржуваних рішень за відсутності кворуму, встановленого статутом ГО, внаслідок порушення обумовленої статутом ГО процедури прийняття цих рішень, а також порушення прав позивача як члена ГО, зокрема, на участь в управлінні діяльністю ГО, позаяк ОСОБА_1 у силу положень статуту ГО зобов'язаний виконувати рішення загальних зборів ГО й оплачувати комунальні послуги й інші платежі у розмірі, встановленому цим рішенням загальних зборів членів ГО. До того ж рішення загальних зборів формують спільну волю і волевиявлення членів стосовно діяльності ГО, серед яких задоволення економічних інтересів членів, пов'язаних з утриманням, благоустроєм та охороною індивідуальних житлових будинків території містечка та її інфраструктури.
24. ГО зі свого боку не скористалася процесуальним правом заперечити проти заявлених ОСОБА_1 вимог у передбаченому ГПК України порядку і не обрала в апеляційній скарзі підставою своєї незгоди помилкове твердження останнього про порушення процедури прийняття загальними зборами членів ГО оскаржуваних рішень і наявність кворуму, встановленого статутом ГО. Свої аргументи в апеляційній інстанції мотивувала лише тим, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження обставин його членства у ГО і суд першої інстанції не зазначив, чи були порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси позивача, а також не навів відповідних мотивів.
25. Апеляційний господарський суд перевірив ці аргументи скаржника, встановив, що як на момент прийняття спірного рішення, так і на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 був та є членом ГО і погодився із мотивуванням суду першої інстанції про порушення його прав та законних інтересів оспорюваним ним рішенням загальних зборів членів ГО.
26. Як зазначалося раніше, єдиним аргументом касаційної скарги ГО є те, що ОСОБА_1 не довів порушення оспорюваним рішенням загальних зборів його прав та законних інтересів, тоді як суди попередніх інстанцій, не встановивши протилежного, позов задовольнили. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
27. Оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень лише в межах правових питань, окреслених скаржником у касаційній скарзі, то колегія суддів не аналізує судові рішення у контексті правильності застосування судами норм права у частині дотримання чи порушення загальними зборами членів ГО обумовленої статутом ГО процедури їх прийняття, а також наявності чи відсутності кворуму членів, визначеного статутом, для їх прийняття.
28. Наразі колегія суддів перевіряє лише правильність застосування судами статей 2, 4, пункту 6 частини четвертої статті 238 ГПК України та статей 15, 16 ЦК України, позаяк скаржник стверджує (пункт 4 касаційної скарги), що суди застосували їх інакше, ніж Верховний Суд у визначених ним у касаційній скарзі постановах. Адже він вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій стосовно порушення оскаржуваним рішенням загальних зборів членів ГО прав позивача.
29. Поряд з цим слід звернути увагу скаржника, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
30. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц сформулювала критерій для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин.
31. У справі, що розглядається, загальні збори членів ГО прийняли оспорюване ОСОБА_1 рішення про затвердження розміру членських внесків по комунальному обслуговуванню, ремонту та розвитку інфраструктури містечка та кошторису фінансово-господарської діяльності ГО на 2023 рік.
32. ОСОБА_1 як член ГО у силу положень статуту ГО зобов'язаний виконувати це рішення загальних зборів, оплачувати комунальні послуги і інші платежі у розмірі, встановленому цим рішенням загальних зборів членів ГО.
33. ГО не згодне із судами про порушення оспорюваним рішенням загальних зборів членів прав та інтересів ОСОБА_1 як члена ГО у здійсненні діяльності з його управління, у тому числі, у частині визначення обґрунтованих розмірів внесків членів та кошторису, і їх висновки, на переконання ГО, не відповідають висновкам суду касаційної інстанції у наведених нею постановах.
34. З огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладений на останнього.
35. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.
36. У справах №№ 914/1070/22, 910/3339/23 висновки Верховного Суду у яких, на переконання скаржника, не врахували суди під час вирішення спору у справі, що розглядається, співвласники ОСББ оскаржували рішення загальних зборів ОСББ. У справі № 914/1070/22 на тій підставі, що співвласника не повідомлено про їх проведення, чим позбавлено можливості взяти участь у них, тож про прийняте рішення загальних зборів про затвердження розміру внесків на обслуговування будинків і прибудинкової території співвласнику не було відомо і воно прийнято за відсутності кворуму, необхідного для його прийняття. У справі № 910/3339/23 на тій підставі, що за прийняття спірних рішень мали проголосувати не менше 2/3 загальної кількості усіх співвласників, тоді як було волевиявлення більшості співвласників.
37. Суди в обох справах перевірили процедури прийняття цих рішень і установили, що вони ухвалені зборами у необхідній кількості голосів. Відмовили у позові і з їх висновками погодився суд касаційної інстанції внаслідок недоведення позивачами порушення спірними рішеннями їх прав, адже суди встановили, що загальні збори були правомочними.
38. Проте, у справі, що розглядається, на відміну від обставин у справах №№ 914/1070/22, 910/3339/23, суд першої інстанції встановив відсутність правомочності загальних зборів, проведених шляхом письмового опитування, що вплинуло на законність ухвалення ними спірних рішень і відповідно порушило права позивача як члена ГО, обов'язком якого є виконання цих рішень і внесення оплати вартості внесків у визначених зборами сумах. При цьому, як зазначалося раніше, ані в апеляційній, ані в касаційній скаргах ГО не оскаржувала рішення місцевого господарського суду за наслідком своєї незгоди із відсутністю правомочності загальних зборів, на яких ухвалені спірні рішення.
39. У справі № 920/1261/21 співвласник оскаржував рішення загальних зборів ОСББ унаслідок того, що ці збори скликані у порушення закону, мало місце неповідомлення позивача про їх скликання й ухвалені за відсутності достатньої кількості голосів. Суд касаційної інстанції, скасувавши судові рішення попередніх інстанцій, відмовив у позові, з'ясувавши, що ОСББ дотрималося вимог закону зі своєчасного направлення позивачеві повідомлення про проведення загальних зборів і відсутності перешкод у останнього в його отриманні. Тому звернув увагу на те, що позивач не обґрунтував, яке його право чи інтерес порушує оскаржуване рішення.
40. У справі № 916/3574/21 предметом спору були рішення зборів співвласників будинку про припинення юридичної особи - ОСББ та призначення ліквідаційної комісії, її голови і строків заявлення кредиторами своїх вимог. Підставами обґрунтування позовних вимог було те, що при створенні ОСББ допущені істотні порушення, а саме: відсутні докази, що участь в установчих зборах брали саме власники квартир, неможливість визначення загальної площі будинку, яка повинна бути врахована при підрахунку голосів, та способу такого підрахунку, результат голосування зазначено друкарським засобом, що унеможливило власноручне засвідчення особою, яка брала участь у зборах, свого волевиявлення та надало можливість маніпулювати дійсними результатами голосування; недостатності документів, наданих державному реєстратору, для проведення державної реєстрації ОСББ; установчі збори протиправно обрали членів правління, що належало до виключної компетенції загальних зборів співвласників; створення юридичної особи - ОСББ не було спрямоване на належне утримання та використання спільного майна співвласників, а мало на меті лише забезпечення комерційних інтересів одного із співвласників.
41. Відмова судів у позові мотивована тим, що позивач не довів обставин порушення його прав та/або інтересів самим фактом створення ОСББ, а також правомірності та законності свого інтересу у ліквідації юридичної особи, не обґрунтував співмірності балансу своїх прав, прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення відповідача. Звернули увагу на те, що такі вимоги про визнання недійсними рішень установчих зборів ОСББ про створення такого об'єднання за своєю метою фактично спрямовані на припинення вже створеного об'єднання, а не на захист прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача.
42. У справі № 916/2929/22 співвласник ОСББ оскаржував рішення загальних зборів ОСББ, позаяк його не повідомлено про їх проведення; протокол не оприлюднено та не розміщено ані в місцях загального користування, ані надано мешканцям для ознайомлення, ані розміщено в загальнодоступному місці при вході до кожного під'їзду; загальні збори проведені особами, які не мали повноважень здійснювати будь-які дії щодо підготовки документів до зборів, а тому порушена процедура підготовки до проведення загальних зборів; відсутні документи щодо кількісного складу власників будинку, не робилися розрахунки щодо кількості власників квартир, що приймали участь у голосуванні, протокол підписаний особами, які не мали право його підписувати, результати голосування не оприлюднювались. Місцевий господарський суд у позові відмовив, тоді як суд апеляційної інстанції його задовольнив на тій підставі, що діяльність ОСББ регламентується положеннями Закону України "Про ОСББ", оскільки статут у ОСББ відсутній (Суворовський районний суду м. Одеси ухвалив рішення від 21.04.2011 у справі №2-291/11 про визнання недійсним рішення установчих зборів від 13.11.2008 щодо створення ОСББ та визнав недійсним його статут).
43. Суд касаційної інстанції погодився із судом апеляційної інстанції, що діяльність ОСББ не може регулюватися статутом останнього, оскільки він відсутній (у зв'язку із визнанням його недійсним у судовому порядку), проте виснував про помилкове застосування цим судом до спірних правовідносин положення Закону України "Про ОСББ". Установив, що рішенням від 20.09.2012 у справі № 1527/6520/12 Суворовський районний суд м. Одеси припинив юридичну особу - ОСББ, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, призначив ліквідаційну комісію та встановив строк роботи ліквідаційної комісії. Тож управління справами саме ОСББ здійснює спеціальний тимчасовий орган - ліквідаційна комісія, яка діє та приймає відповідні рішення згідно із нормами ЦК України щодо ліквідації юридичної особи, адже Закон України "Про ОСББ" не містить спеціальних норм щодо процедури ліквідації ОСББ, зокрема щодо діяльності та повноважень ліквідаційної комісії ОСББ, яке перебуває в процедурі ліквідації. Діяльність саме ОСББ, яке перебуває в процедурі ліквідації понад 10 років (така діяльність повинна здійснюватися щодо проведення заходів стосовно ліквідації юридичної особи), регулюється загальними нормами цивільного законодавства щодо процедури його ліквідації (проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи), на неї не розповсюджуються норми Закону України "Про ОСББ", зокрема щодо порядку скликання та проведення загальних зборів співвласників, повідомлення (встановлення іншого порядку повідомлення) співвласників про проведення таких зборів, підрахунку голосів, кворуму тощо. Звідси прийняті під час ліквідації ОСББ рішення власників приміщень багатоквартирного будинку не можна розцінювати як рішення співвласників ОСББ, навіть за умови, що вони так поіменовані, і тому відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін норм Закон України "Про ОСББ". Разом з тим, апеляційний суд помилково не застосував до правовідносин сторін Закон України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку".
44. Отже, новий розгляд цієї справи зумовлений тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував: (1) дійсної правової природи спірного рішення, незважаючи на те, як воно поіменоване; (2) права співвласників будинку встановлювати у своєму рішенні порядок повідомлення співвласників про проведення загальних зборів мешканців будинку, у якому припинене ОСББ, яке перебуває в стані ліквідації; (3) в чому полягає незаконність спірного рішення; (4) чи порушує прийняте співвласниками будинку рішення права та законні інтереси позивачки, про що скаржник слушно зазначає в касаційній скарзі; (3) чи призведе задоволення позовних вимог у цій справі до поновлення прав і законних інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась з цим позовом до суду, і яких саме; (4) чи буде дотримано в разі скасування спірного рішення баланс інтересів усіх співвласників приміщень багатоквартирного будинку, про що також зазначав відповідач, втім його аргументи не були спростовані апеляційним судом.
45. У справі № 917/1531/21 Міністерство фінансів України зверталося до суду з позовом до Комунального підприємства, Департаменту фінансів обласної державної адміністрації, Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики обласної державної (військової) адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в області про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що пунктом 14 оспорюваних договорів передбачено, що договір є дійсним лише в разі здійснення відповідного фінансування. На думку позивача, оскільки відповідного фінансування не було, то оскаржувані договори є недійсними, а, отже, вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про невідповідність їх вимогам частини п'ятої статті 203 ЦК України, та є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку за правилами статті 215 цього ж Кодексу.
46. Відмова судів у цьому позові мотивована тим, що правовідносини між Міністерством фінансів України та відповідачами у справі за оспорюваними договорами є бюджетними і позивач не довів порушення спірними договорами наявності його порушених цивільних прав таабо інтересів.
47. У справі № 761/45721/16-ц позов пред'явлений спадкоємцем вкладника банку, віднесеного до категорій неплатоспроможних. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням отриманої суми відшкодування в розмірі 200 000 грн загальний розмір заборгованості за вкладом склав 710 823,04 грн. Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення на її користь коштів як збитків, завданих, на думку позивачки, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку. Суди виснували, що такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачці. Тож висновки судів, які відмовили у позові унаслідок недоведення позивачем порушення його прав, не є релевантними до правовідносин у справі, що розглядається.
48. У справі № 916/1253/19 особа оскаржувала рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу щодо обрання голови правління. Мотивувала тим, що на цих зборах членів кооперативу не була обрана рахункова комісія і не була присутня проста більшість членів кооперативу, а тому збори були неправомочними. Позивачка вказувала, що у разі відмови голови правління від виконання своїх обов'язків з об'єктивних причин, рішенням загальних зборів мав бути призначений виконавчий директор кооперативу, а не новий голова правління. Суди відмовили у позові, виснувавши, що це рішення не порушує права позивачки і вони не встановили порушень норм законодавства та статуту кооперативу під час скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу. Зауважили на тому, що цих висновків судів доводи скаржниці про те, що загальні збори членів ОК були неправомочними, а їх рішення прийняті за відсутності кворуму, - не спростували. При цьому суди дослідили докази щодо кількості членів кооперативу, зокрема, протоколи засідання загальних зборів членів кооперативу, на яких приймалися рішення про прийняття осіб до членів кооперативу, реєстр членів кооперативу, за результатами оцінки яких встановлено правомочність спірних загальних зборів.
49. У справі № 910/12946/20 особа оскаржувала рішення зборів уповноважених членів кооперативу із посиланням на те, що воно прийняте: (1) складом уповноважених, який не відповідає новій редакції статуту кооперативу; (2) з порушенням нової редакції статуту та чинного законодавства України, оскільки на них відбувся розгляд та затвердження кошторису та затвердження розміру внеску на управління багатоквартирним будинком, що статутом кооперативу і чинним законодавством віднесено до компетенції загальних зборів членів кооперативу; (3) за відсутності кворуму; (4) з грубим порушенням права позивача на участь у загальних зборах та прийняття рішення стосовно кооперативу та права бути обраним в органи управління; (5) з порушенням прав позивача на одержання інформації про діяльність кооперативу.
50. Суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов, і направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, позаяк суди не встановили обставин, які би підтверджували, що статутом (у новій редакції) встановлено оформлення протоколу зборів уповноважених відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про кооперацію". Ані статутом, ані законом не унормовано, що рішення зборів уповноважених членів кооперативу не може оформлюватись без зазначення у протоколі поіменно всіх осіб, які брали участь у загальних зборах. Якщо до предмету доказування входить доведення кількості присутніх уповноважених членів кооперативу, то оцінці підлягають надані сторонами докази у їх сукупності, з яких можливо встановити дійсну кількість присутніх на зборах уповноважених членів кооперативу. Виснував також, що не можна визнавати наявними повноваження приймати участь у зборах уповноважених членів кооперативу певних осіб, обраних відповідно до визначеної кількості на підставі старої редакції статуту, а кворум для прийняття рішення цими ж уповноваженими вираховувати на підставі приписів статуту у новій редакції. Крім того, звернули увагу на те, що суди не дослідили, які саме законні права та інтереси позивача порушені оспорюваними рішеннями, оскільки їх прийнято по семи питаннях, та не зазначено, яким чином ці рішення безпосередньо порушують права позивача як члена кооперативу, зокрема у частині встановлення розміру внеску у визначеній у цьому рішенні сумі.
51. Отже, у справі, що розглядається, на відміну від обставин у названих вище справах, суд першої інстанції встановив відсутність правомочності загальних зборів, проведених шляхом письмового опитування, що вплинуло на законність ухвалення ними спірних рішень і відповідно порушило права позивача як члена ГО, обов'язком якого є виконання цих рішень і внесення оплати вартості внесків у визначених зборами сумах. При цьому, як зазначалося раніше, ані в апеляційній, ані в касаційній скаргах ГО не оскаржувала рішення місцевого господарського суду за наслідком своєї незгоди із відсутністю правомочності загальних зборів, на яких ухвалені спірні рішення.
52. Посилання ГО на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, про те, що "оцінка предмета позову і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, через призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги" також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки цей висновок суду касаційної інстанції є застосовним судами до всіх без виключно справ, незважаючи на правовідносини, що передані на їх розгляд.
53. Тож посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, про які він зазначив у касаційній скарзі (див. пункт 20 цієї ухвали), узагальнено які зводяться до того, що не кожен позов, поданий до суду, має бути задоволений, якщо позивач не довів порушення його прав чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити, не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у справі, що розглядається, виходили з наявності порушених прав позивача. Тож висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про задоволення позовних вимог, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
54. Слід також звернути увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
55. Отже, постанови Верховного Суду та висновки, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, суттєво відрізняються за обставинами справ. Частина доводів скаржника з посиланням на висновки Верховного Суду зводяться лише до виокремлення деяких висновків Верховного Суду без урахування, зокрема предмета та підстав позову у справі, результату вирішення спору в цілому.
56. Тому визначена ГО підстава касаційного оскарження не підтвердилася, а інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не навів, тоді як касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
57. Додатково слід зауважити на тому, що висновки судів попередніх інстанцій про порушення прав і інтересів позивача шляхом прийняття загальними зборами, які не мали правомочностей, спірних рішень відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пунктах 40-41 постанови від 16.04.2024 у справі № 910/21426/21, згідно з якою суд касаційної інстанцій стосовно аргументів скаржника про недоведення позивачами порушення своїх прав і не зазначення ними яким чином визнання оскаржуваних рішень недійсними та їх скасування призведе до відновлення прав позивачів виснував таке: "прийняття рішень загальними зборами за відсутності необхідної кількості голосів у будь-якому разі порушує права співвласників на участь в управлінні багатоквартирним будинком. Затвердження змін до статуту, кошторису, розміру внесків і платежів, безперечно, становить інтерес для співвласників будинку. Невідповідність таких рішень загальних зборів нормам законодавства, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів може порушувати права співвласників і, як наслідок, слугувати підставою для визнання таких рішень недійсними (що є належним та ефективним способом захисту)".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Судові витрати
59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації товариства індивідуальних забудовників "Золоті Ворота" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 911/1245/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кролевець