10 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/952/22 (903/430/25)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025
у справі № 903/952/22 (903/430/25)
за позовом ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький автоцентр",
2) ОСОБА_1
про визнання недійсними договорів та витребування майна
в межах справи №903/952/22
про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада"
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.07.2025 у справі №903/952/22(903/430/25) задоволено позов ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада" арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький автоцентр", 2) ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та витребування майна; Визнано недійсним договір купівлі-продажу складу від 17 вересня 2010 року, посвідчений Кондратюк О.О. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області за реєстровим №1257, укладений між Закритим акціонерним товариством "Волинь-Лада" в особі генерального директора ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 ; Визнано недійсним договір купівлі-продажу навісу від 17 вересня 2010 року, посвідчений Кондратюк О.О. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області за реєстровим № 1260, укладений між Закритим акціонерним товариством "Волинь-Лада" в особі генерального директора ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 ; Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький автоцентр" на користь Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада":
- будівлю, Центральний склад № 2 Н-1, загальною площею 85,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784600207080, номер об'єкта в РПВН: 15152062;
- будівлю, Навіс критий Р-1, загальною площею 124,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2784586207080, номер об'єкта в РПВН: 15152796.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький автоцентр" від 14.08.2025 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 16.07.2025 у справі №903/952/22 (903/430/25) залишено без змін.
26.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі №903/952/22 (903/430/25) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України "Про Державний бюджет України у 2025 році" (враховуючи те, що з відповідним позовом ліквідатор звернувся до суду першої інстанції у 2025 році) визначено з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 3028 грн. 00 коп.
Згідно позовної заяви, на розгляд суду першої інстанції передано позовні вимоги про: - визнати недійсними два договори (дві вимоги немайнового характеру) та витребувати у відповідача нерухоме майно (майнова вимога).
Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подачу позову судовий збір підлягав сплаті у розмірі 7267,20 грн.: (3028,00 грн. (за вимогу майнового характеру (102192,00 грн. х1,5%)) + (3 028,00 грн. х 2) (за 2 вимоги немайнового характеру)* 0,8).
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі ? 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, якою залишене без змін рішення Господарського суду Волинської області від 16.07.2025 у справі № 903/952/22 (903/430/25), прийняті по суті спору з двома вимогами немайнового та майнового характеру, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 14 534,40 грн. (3028+3028+3028* 200%* 0,8).
Натомість, скаржником додана квитанція про сплату судового збору у розмірі 9689,60 грн, тобто у меншому розмірі. Відтак скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Також, у касаційній скарзі заявник вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287ГПК України, а саме: пунктів 1 та 3 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК України.
Як зазначалося вище у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі має бути посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) чи неправильність їх застосування.
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга хоча і містить посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неузгодження з висновками, щодо застосування норм ст.ст.162, 175, п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України (які не були враховані судами попередніх інстанцій) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2025 року у справі 922/1521/18 (922/2149/24), а також інших постановах КГС від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, Постанові Об'єднаної Палати КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23 (7.18-7.20), постановах КГС від 24.02.2021 (справа №910/15598/19(910/8017/20), постанові КГС від 18.03.2021 у справі №909/783/20, постанові КГС від 16.11.2021 у справі №910/694/21, постанові КГС від 31.05.2022 у справі №916/2853/20, постановах КГС від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, постанові КГС від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, у яких суди касаційної інстанції виснували щодо правильності застосування норм ст.ст.162, 175, п.2 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України, проте не містить належного обґрунтування цієї підстави, оскільки скаржник не зазначає сам висновок, який, на його думку, не був врахований судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, та чи подібні ці правовідносини.
Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Виходячи з положень частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Отже у визначений Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4844, 80 грн., виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.
При цьому слід враховувати, що такі пояснення касатора за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.
Копії цих пояснень належить надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому для надіслання копій касаційної скарги.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 903/952/22 (903/430/25) залишити без руху.
2. ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення ухвали подати до суду касаційної інстанції оригінал платіжного доручення, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 4844, 80 грн., виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали
3. Роз'яснити, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду О.В. Васьковський