8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3606/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поезія", м. Харків
про стягнення 10670,58 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поезія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача:
- суми заборгованості за договором № 12602/1 від 01.09.2014 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс" у розмірі 5044,27 грн.;
- суми заборгованості за договором № 15290/1 від 01.09.2017 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс" у розмірі 5626,31 грн.;
- загальної суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 6881,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2-А. Проте, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10.10.2025 адресована відповідачу була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3606/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поезія" (замовник) було укладено Договір №12602/1 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт відповідача з Додатком №1, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2-А.
01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поезія" (замовник) було укладено Договір №15290/1 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт відповідача з Додатком №1, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 28.
Відповідно до пункту 1.5. обох вищезазначених Договорів «Договір укладається після обладнання «Об'єкта» засобами сигналізації і прийому їх в експлуатацію».
На виконання умов Договору №12602/1 від 01.09.2014 року для надання послуг позивачем на об'єкті було встановлено обладнання - Прилад приймально-контрольний "Лунь-9С" (далі - ППК).
На виконання умов Договору №15290/1 від 01.09.2017 року для надання послуг позивачем на об'єкті було встановлено обладнання - Прилад приймально- контрольний "Лунь 25" (далі - ППК).
З матеріалів справи вбачається, що в них наявні докази, які підтверджують право власності позивача на ППК "Лунь-9С" та ППК «Лунь 25», а саме: Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ППК «Лунь», Рахунки на оплату приладів ППК «Лунь», Видаткові накладні придбання ППК «Лунь».
Розпискою до договору №12602/1 від 01.09.2014 року відповідач підтвердив факт передачі йому позивачем ППК «Лунь» з блоком живлення на об'єкт за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2-А, про що зазначено в розписці до вищевказаного договору.
Розпискою до договору №15290/1 від 01.09.2017 року відповідач підтвердив факт передачі йому позивачем ППК «Лунь» з блоком живлення на об'єкт за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 28, про що зазначено в розписці до вищевказаного договору.
Також, у даних розписках відповідач підтвердив, що зазначені вище прилади охоронної сигналізації є власністю позивача на термін дії договору охорони та у випадку закінчення дії договору відповідач зобов'язується повернути їх.
З акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача від 29.08.2014 вбачається, що пристрій сполучення "Лунь-9С" в корпусі знаходиться на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2-А.
З акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів позивача від 31.08.2017 вбачається, що Прилад приймально - контрольний "Лунь 25" знаходиться на об'єкті за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 28.
У відповідності до пунктів 3.13. договорів, в разі розірвання цього договору замовник зобов'язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим договором.
Згідно пункту 4.2. договору виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо замовник має заборгованість по оплаті за охорону, незалежно від перебування «Об'єкта» під охороною чи ні, що не звільняє замовника від виконання п. 3.13. цього договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору про розірвання договору виконавець повинен письмово повідомити замовника за 5 (п'ять) календарних днів.
Листом вих.№ 155 від 01.08.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 12602/1 від 01.09.2014 в односторонньому порядку, у зв'язку з заборгованістю.
Листом вих.№ 154 від 01.08.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 15290/1 від 01.09.2017 в односторонньому порядку, у зв'язку з заборгованістю.
Згідно позову позивач вказує, що у відповідача на дату подання позовної заяви відсутня заборгованість за надані послуги з охорони, проте, відповідачем не було надано позивачу доступ на «Об'єкт» для проведення демонтажу встановлених ППК «Лунь» та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов обох договорів. Саме неповернення відповідачем позивачу встановленого на «Об'єкті» за адресою відповідача: м. Харків, вул. Гоголя, 2-А ППК "Лунь-9С" та встановленого на «Об'єкті» за адресою відповідача: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 28 ППК "Лунь-25" у строки, встановлені обома договорами, спричинило порушення прав позивача, у зв'язку з чим позивачем була подана до суду позовна заява про стягнення заборгованості за обома договорами.
З матеріалів справи вбачається, що за договором №12602/1 від 01.09.2014 року вартість ППК «Лунь 9С», встановленого на об'єкті відповідача за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2-А, складає 4303,52 гривень, що підтверджується інформаційним листом про прилад від ТОВ "Охорона і безпека плюс", вих. №116 від 21.08.2025 року. За договором №15290/1 від 01.09.2017 року вартість ППК «Лунь 25», встановленого на об'єкті відповідача за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 28, складає 4800,08 гривень, що підтверджується інформаційним листом про прилад від ТОВ "Охорона і безпека плюс", вих. №117 від 21.08.2025 року.
Згідно листів вих.№ 155 від 01.08.2024 та вих.№ 154 від 01.08.2024 позивач вимагав від відповідача повернення встановлених на об'єкти охорони приладів ППК або сплати їх вартості.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу за вищевказаними договорами відповідних приладів ППК або сплати відповідачем позивачу їх вартості.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Матеріалами справи не спростовуються обставини розірвання спірних договорів. Також, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу спірного майна або докази сплати відповідачем позивачу його вартості.
Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Нормами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК України).
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Ураховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що у разі неповернення відповідачем позивачу відповідних приладів ППК за договорами у позивача виникає право на стягнення з відповідача їх вартості та нарахування інфляційних, а також 3% річних від простроченої суми за період з 10.08.2024 по 21.08.2025.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за договором № 12602/1 від 01.09.2014 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс" сума у розмірі 5044,27 грн., з яких: 4303,31 грн. - вартість приладу ППК «Лунь 9С», 607,62 грн. - інфляційні втрати, 133,34 грн. - 3% річних, а за договором № 15290/1 від 01.09.2017 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс" у розмірі 5626,31 грн., з яких: 4799,85 грн. - вартість приладу ППК «Лунь 25», 677,73 грн. - інфляційні втрати, 148,73 грн. - 3% річних.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 6881,20 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 по даній справі покладаються на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частиною 1 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч. 2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем була отримана правнича допомога, яка була надана адвокатом Матарикіна С.П. відповідно до договору про надання правової допомоги з адвокатом № 08/08 від 08.08.2024 на суму 4000,00 грн., а саме:
- договором про надання правової допомоги з адвокатом № 08/08 від 08.08.2024;
- рахунком № 01/08 від 01.08.2025 на суму 4000,00 грн.;
- актом виконання наданих послуг від 31.08.2025;
- платіжною інструкцією № 3200661 від 26.08.2025 на суму 4000,00 грн.;
- інформаційним листом позивача від 26.08.2025 вх.№ 113.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Щодо витрат позивача на оплату послуг поштового зв'язку за надіслання копії позовної заяви з додатком на адресу відповідача у загальному розмірі 353,00 грн. суд зазначає, що дані витрати були фактичними і неминучими, у зв'язку з чим дані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат позивача на оплату послуг поштового зв'язку на відправлення роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення відповідача про розірвання договору №12602/1 від 01.09.2014 року в розмірі 52,90 грн. та договору №15290/1 від 01.09.2017 року в розмірі 52,90 грн., суд зазначає, що дані витрати позивача не пов'язані з розглядом даної справи, у зв'язку з чим дані витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у загальному розмірі 6775,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 120, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поезія" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 24138884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс" (61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 33121595) 5044,27 грн. за договором № 12602/1 від 01.09.2014 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс", 5626,31 грн. за договором № 15290/1 від 01.09.2017 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона і безпека плюс" та 6775,40 грн. судових витрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона і безпека плюс" (61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 33121595).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поезія" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 24138884).
Повне рішення складено "10" грудня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова