8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3629/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма САТП - 2006
до ОСОБА_1
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача неустойку за договором оренди нерухомого майна № ДГ-0000008 від 01.02.2020 за період з вересня 2022 року по вересень 2025 року включно у розмірі 252 000,00грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 780,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди № ДГ-0000008 від 01.02.2020 в частині своєчасного повернення орендованого нерухомого майна після припинення дії договору.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
На виконання вищевказаних приписів статті 176 ГПК України на запит господарського суду була отримана відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 . Згідно з отриманою судом інформацією місце проживання Вульфова С.В. є АДРЕСА_1 . Вказана адреса зазначена позивачем у позовній заяві.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2025 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі , як місце реєстрації відповідача.
Проте, ухвала суду від 13.10.2025 повернута на адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч.5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 13.10.2025, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору суду не надходило.
За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що спірний договір оренди укладений для здійснення відповідачем своєї господарської діяльності: складське зберігання металевих конструкцій, виробів, отже, даний спір виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
Так, між ТОВ ФІРМА САТП-2006 (орендодавець) та фізичною особою Вульфов Сергієм Володимировичем (орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна від 01.02.2020 №ДГ-0000008 (надалі - Договір). Згідно з його умовами орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Ж-1", реєстраційний №1-41, загальною площею 315,5 кв.м. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: Україна, 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5.
Відповідно до п.2.1 Договору, об'єкти оренди передаються Орендареві для здійснення останнім своєї господарської діяльності: складське зберігання металевих конструкцій, виробів.
Передача майна, що є предметом оренди, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до п.3.4 Договору, після закінчення терміну дії даного договору або при достроковому його розірванні орендар зобов'язаний передати орендодавцю орендоване майно протягом двох діб.
Договір діє з 01.02.2020 по 31.12.2021 включно. Договір може бути пролонгований лише за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода. Автоматична пролонгація договору на тих самих умовах не допускається (пункти 4.1., 4.2. Договору ).
Після закінчення терміну дії оренди або достроковому припиненні дії цього Договору орендар зобов'язаний звільнити орендований об'єкт у дводенний термін (пункт 8.1 Договору).
Факт повернення орендованого майна орендодавцю посвідчується виключно актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Розмір орендної плати за один календарний місяць становить 3000,00грн. , а з 01.02.2021 року - 3500,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем до 15 числа кожного календарного місяця за принципом передплати (пункти 5.2 та 5.3 Договору).
Між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2020 за Договором оренди. Згідно із ним позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Ж-1", реєстраційний №1-41, загальною площею 315,5 кв.м.
Як зазначає позивач у позовній заяві, з січня 2020 по грудень 2021 включно відповідач сплачував орендну плату, про що свідчать наявна в матеріалах справи фільтрована виписка банку позивача. Проте, після закінчення дії Договору відповідачем не звільнене орендоване майно та він продовжив ним коритуватися без проведення оплат.
03.04.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.04.2023 вих. №14, в якій повідомив останнього про необхідніть звільнити орендовану будівлю до кінця квітня 2023 року та оплату неустойки у розмірі 112000,00 грн. за невиконання свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна за період з січня 2022 по квітень 2023.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав.
17.01.2024 позивач повторно надіслав на адресу відповідача претензію від №3 про сплату неустойки в сумі 168 000,00 за неповернення об'єкту оренду та звільнення приміщень до кінця січня 2024.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав.
23.09.2025 позивач втретє надіслав на адресу відповідача претензію від №5 про сплату неустойки в сумі 308 000,00 за неповернення об'єкту оренди та звільнення приміщень до кінця вересня 2025.
Відповідач знов не відповів на претензію, не оплатив неустойку та не повернув позивачу орендоване майно, що стало підставою звернення позивача з позовною заявою до господарського суду про стягнення з відповідача неустойки за неповернення об'єкту оренди.
Доказів укладення додаткової угоди між сторонами щодо продовження строку дії договору оренди матеріали справи не містять, а отже договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідного до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом вбачається, що позивач неодноразово у претензіях повідомляв про зобов'язання відповідача звільнити і повернути орендодавцю (позивачу) об'єкт оренди у визначеному договором порядку, проте відповідач жодного разу не відповів на претензії, майно не повернув, не навів об'єктивних обставин, які би перешкоджали йому вжити заходів до повернення нерухомого майна після припинення з 31.12.2021 дії договору оренди.
Також судом не встановлено дій чи бездіяльності позивача, який би ухилявся від отримання від відповідача нерухомого майна після припинення з 31.12.2021 дії договору оренди.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що після припинення з 31.12.2021 правомірного користування майном відповідачем, всупереч покладеного на нього пунктами 3.4, 8.1 договору зобов'язання по поверненню орендодавцю майна протягом двох діб, та всупереч приписів частини 1 статті 785 ЦК України щодо зобов'язання орендаря по поверненню майна орендодавцю негайно після припинення договору, у період після 02.01.2022 не вживалось заходів до повернення майна позивачу.
Отже, з 03.01.2022 діючи недобросовісно, всупереч згаданих умов договору та приписів частини 1 статті 785 ЦК України відповідач не вжив заходів до повернення і не повернув орендодавцю нерухоме майно після припинення дії договору.
Позивачем нараховано суму неустойки в розмірі 252 000,00 грн. за період з вересня 2022 по вересень 2025 включно виходячи із суми оплати за місяць в розмірі 3500,00 грн.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної орендної плати за заявлений період, який є правильним.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 252 000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статті 129 ГПК України, згідно з якими судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3780,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Вульфова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС у м.Харкові 21.07.1997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "САТП - 2006" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Курязька, 5, код ЄДРПОУ 30583965) - 252 000,00 грн. неустойки , 3780,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "10" грудня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк