адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
11.12.2025 Справа № 917/1687/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/1687/25
за позовом Комунального некомерційного підприємства "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради, вул. Спасо-преображенська, 58, с. Мошин, Черкаський район, Черкаська область, 19615
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Шлях Київ - Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043
про стягнення 127 935,60 грн
Без виклику учасників справи
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" 127 935,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 19.07.2024 року між сторонами Договору про закупівлю №100.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору про закупівлю №100 від 19.07.2024 року в частині поставки палива на суму 127 935,60 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір про закупівлю №100 від 19.07.2024 року, невикористані талони, претензію вих. №84/25 від 14.04.2025 року з доказом направлення - фіскальним чеком №1800100355671 від 14.04.2025 року, довідку про заборгованість, розрахунок заборгованості вих. №129 від 04.09.2025 року, додаток №1 до договору №100 від 19.07.2024 року - специфікацію, додаток №2 до договору №100 від 19.07.2024 року - перелік заправних станцій (АЗС), видаткову накладну №Рн240801/006 від 01.08.2024 року на суму 198 198,40 грн, платіжну інструкцію №115 від 01.08.2024 року на суму 198 198,40 грн.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №12399 від 29.09.2025 року) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору про закупівлю №100 від 19.07.2024 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі. Належне виконання спірного договору підтверджується оприлюдненим самим позивачем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель звітом про виконання договору про закупівлю;
- долучені позивачем копії талонів на паливо не містять строку дії, а відтак не відповідають умова договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що додані до позову талони були отримані саме від відповідача;
- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП". Вказані талони могли бути придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по договору №Б312/1 та №Б-312/2;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" та отримання претензії: відсутній опис вкладення у цінний лист;
- жодних доказів відмови в отоваренні талонів на АЗС, вказаних у додатку №2 до спірного договору матеріали справи не містять.
Також відповідач у відзиві просив:
- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (адреса: 49600, Україна, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок, 47, офіс, 206/2, код ЄДРПОУ 39821153);
- справу розглядати в порядку загального позовного провадження;
- проводити всі засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок А.В.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази (копії): Звіт про виконання Договору про закупівлю UA-202407-11-004695-а; довідку з зразками скретч-карток (талонів), пояснювальну записку про зразки талонів, перелік АЗС, ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ", схему розташування АЗС на всій території України.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
29.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення сплаченої суми коштів за товар (еквівалентні вартості 1 500 л дизельного палива та 870 л бензину А-95) відповідно до умов договору про закупівлю №100 від 19.07.2024 року у розмірі 129 825,60 грн (вх. № 1750/25).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу № 917/1687/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати належним чином засвідчені копії додатків до спірного договору - додаток №1 специфікацію, додаток №2 - перелік заправних станцій, а також копії доказів повної оплати вартості товару в порядку на умовах договору та доказів отримання позивачем товару з використанням скретч-карток (талонів) у відповідній кількості; надати зведений, розгорнутий, обґрунтований розрахунок стягуваної суми; надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
08.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №11442, документ сформовано в системі "Електронний суд" 05.09.2025 року) на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої позовної заяви з додатками позивач виконав усі вимоги, зазначені в ухвалі суду від 02.09.2025 року.
10.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №11603), в якій зазначено, що згідно розрахунку стягуваної суми (наданого на виконання ухвали від 02.09.2025 року) визначено меншу суму стягнення грошових коштів, а саме:127 935,60 грн.
Суд ухвалою від 11.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду (вх. 11603 від 10.09.2025 року) та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суд ухвалою від 30.09.2025 року відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про:
- розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
- про проведення судових засідань по справі №917/1687/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок А. В.;
- про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153).
24.10.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13664). На спростування доводів відповідача позивач зазначив наступне:
- позивач отримав паливні картки/талони безпосередньо від відповідача у межах виконання Договору про закупівлю №100 від 19.07.2024 р. Цей факт підтверджується первинними документами, зокрема актами приймання-передачі та видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи;
- досудовий порядок урегулювання спору позивачем дотримано, а доводи відповідача з цього приводу є безпідставними;
- спроби безпосереднього отримання пального на АЗС були об'єктивно неможливими, оскільки всі АЗС, визначені Додатком №2 до договору, припинили роботу. Цей факт підтверджується як інформацією, доступною на місці розташування АЗС, так і численними зверненнями позивача. Відсутність діючих АЗС у межах, визначених Додатком №2, є саме порушенням відповідача, а не позивача.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1478/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
19.07.2024 року між Комунальним некомерційним підприємством "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРОАНТ ОЙЛ ГРУПП" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю №100 (далі - договір, а. с. 5-7).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник зобов'язується протягом 2024 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику товар на АЗС постачальника з використанням скретч-карток/талонів (бланків - дозволів внутрішнього обігу на відпуск товару), а замовник зобов'язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1 договору);
- найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації додаток №1 до даного договору. Код товару за ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти - Бензин А-95; Дизельне паливо (п. 1.2 договору);
- загальна ціна цього договору становить 198 198,40 (сто дев'яносто вісім тисяч сто дев'яносто вісім) грн 40 коп. з ПДВ, у тому числі ПДВ 33 033,07 (тридцять три тисячі тридцять три) грн 07 коп. (п. 4.1 договору);
- при досягненні загальної ціни договору, повного виконання сторонами умов договору, договір припиняє свою дію, якщо інше не передбачено договором (п.4.3 договору);
- сторони дійшли згоди, що постачальник здійснює відпуск товару, а замовник зобов'язується приймати у власність та оплачувати вартість товару, по ціні яка встановлена постачальником та визначена в специфікації до даного договору (п. 4.4 договору);
- розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі (п. 5.1 договору);
- розрахунки між постачальником та замовником здійснюються відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури наданого постачальником, шляхом оплати вартості товару згідно специфікації протягом 3 (трьох) днів після його отримання (п. 5.2);
- моментом виконання зобов'язань замовника перед постачальником по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника зазначений у цьому договорі (п. 5.4 договору);
- постачальник поставляє (передає у власність) замовнику товари на таких умовах: EXW - адреса АЗС (згідно додатку №2), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року. Сторони погоджують, що при застосуванні вказаного базису поставки (EXW) завантаження товару (заливання в автотранспорт) здійснюється силами постачальника (п. 6.1 договору);
- поставка за договором здійснюється постачальником цілодобово по скретч- картці/талону (бланку) з АЗС постачальника, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору. Скретч-картка/талон (бланк) не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Скретч-картка/талон (бланк) містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (п. 6.2 договору);
- строк передачі товару: з дати укладення договору до 31.12.2024 року (п. 6.3 договору);
- строк передачі скетч-карток/талонів (бланків) - протягом двох робочих днів з дати отримання заявки (п. 6.4 договору);
- місце поставки товару - 19615, Україна, Черкаська область, Черкаський р-н, (АЗС в с. Мошни або в радіусі 5 км від с. Мошни). АЗС постачальника, перелік яких міститься в Додатку № 2 до договору (п. 6.5 договору);
- замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати поставлений і прийнятий товар (п. 7.1 п.п.7.1.1 договору);
- замовник має право отримувати товари на АЗС постачальника та АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за скетч-картками/талонами (бланками) постачальника (п. 7.2 п. п. 7.2.2 договору);
- постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару замовнику в кількості за якістю і на умовах встановленими цим договором, забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним скгтч-картки/талону (бланку) на певній АЗС (п. 7.3 п. п. 7.3.1, 7.3.5 договору);
- цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до "31" грудня 2024 року, а в частини взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.
Додатком 1 до договору - специфікацією (а. с. 28 зворот) визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (без ПДВ), суму з ПДВ, а саме:
- бензин А-95 (Євро 5) талон у кількості 1 200 л., ціна за одиницю з ПДВ - 52,88 грн, сума з ПДВ -131 142,40 грн;
- дизельне паливо (Євро 5) талон у кількості 2 480 л., ціна за одиницю з ПДВ - 55,88 грн, сума з ПДВ -67 056,00 грн.
У додатку №2 до договору (а. с. 28 зворот) сторони узгодили перелік заправних станцій (АЗС).
На виконання умов договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 198 198,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН240801/006 від 01.08.2024 року (а. с. 29).
В дотримання умов договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією №115 від 01.08.2024 року на суму 198 198,40 грн (а. с. 30).
Позивач зазначає, що станом дату звернення до суду в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 127 935,00 грн, в тому числі "Бензин А-95" (талони номіналом 15 л.) загальною кількістю 870 л., на суму 48 615,60 грн та "Дизельне паливо" (ДП) (талони номіналом 30л.) загальною кількістю 1500 л., на суму 79 320,00 грн
В подальшому, позивач не зміг отримати бензин та дизельне паливо на заправках відповідача (обумовлених договором), оскільки на мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск товару ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" відсутнє в наявності паливо та, відповідно, не можливо здійснити обмін талонів на товар.
Позивач вказує, що ним на адресу відповідача було направлено претензію (вих. №84/25 від 14.04.2025 року) щодо повернення коштів, що еквівалентні вартості не використаних паливних карток, або виконати свої зобов'язання з передачі товару, визначивши інше місце передачі товару ніж ті, що передбачені додатком №2 до договору (а. с. 12). В якості доказу направлення претензії на адресу відповідача позивачем було надано фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 14.04.2025 року (№1800100355671) (а. с. 12).
Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем здійснена оплата суми по договору (198 198,40 грн), а відповідачем було передано позивачу за видатковою накладною від 01.08.2024 №Рн240801/006 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 198 198,40 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 01.08.2024 №Рн240801/006 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 на суму 48 615,60 грн та дизельне паливо на суму 79 320,00 грн до закінчення строку дії спірного договору на автозаправних станціях (АЗС) відповідно до додатку №2 до спірного договору "Перелік заправних станцій (АЗС) не було можливим.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях (АЗС), які зазначені в додатку №2 до спірного договору "Перелік заправних станцій (АЗС), відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Крім того, обставини того, що АЗС мережі "Авіас", які обслуговують скретч-картки ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару замовнику в кількості за якістю і на умовах встановленими цим договором, забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним скретч-картки/талону (бланку) на певній АЗС (п. 7.3 п. п. 7.3.1, 7.3.5 договору).
Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов договору.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по спірному договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На підтвердження цих посилань відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на позивача доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по спірному договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач стверджує, що додані до позову талони могли бути придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки.
Так, відповідач наполягає, що з загальнодоступних даних вбачається, що позивач неодноразово закуповував саме безстрокові талони мережі бренду "Авіас" у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по договору №Б312/1 в межах закупівлі №UA-2023-04-18-002494-а та по договору №Б312/2 в межах закупівлі №UA-2023-06-09-007760-а.
Відповідач стверджує, що талони, копії яких додані до позову, могли бути придбані у ТОВ "Торговий дім "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з вказаних договорів.
Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Так, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже, суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЦЛ ГРУПП" було відпущено позивачу паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).
Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки в матеріалах справи також відсутні.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що умовами спірного договору не встановлено строку дії довірчих документів (талонів чи скретч-карток), але вказано що такий строк має бути зазначений на довірчому документі/талоні. Однак позивачем долучено до позову копії талонів, які не містять строку дії, а відтак це не відповідає умовам договору.
Суд зазначає, позивачем до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, виду та марки палива, штрих коду.
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Суд звертає увагу, що умовами договору не передбачено необхідність складання сторонами окремих документів (зокрема, акту приймання-передачі) в підтвердження передачі скретч-карток (талонів), де б містився їх перелік з ідентифікуючими ознаками.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 127 935,60 грн.
При цьому суд звертає увагу, що здійснивши розрахунок суми основного боргу, відповідно до заяви про усунення недоліків (а. с. 25-27), позивач вказав вартість 1500 л. дизельного палива 79 320,00 грн (з ПДВ) та вартість 870 л. бензину А-95 - 48 615,60 грн. У зв'язку із зазначеним позивач вказав загальний розмір заборгованості - 127 935,60 грн.
Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок та враховуючи зазначену у специфікації до спірного договору ціну за одиницю (з ПДВ), суд зазначає, що вартість 1 500 л. дизельного палива (євро 5) має становити 83 820,00 грн (1500*55,88 грн), а вартість 870 л. бензину (євро 5) має становити 46 005,60 грн (870*52,88 грн). Отже загальна вартість неотриманого товару становить 129 825,60 грн.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вартість неотриманого товару, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (127 935,60 грн) підлягає стягненню з відповідача.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 127 935,60 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому інші доводи та заперечення відповідача судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши, з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов повністю, стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради кошти в сумі 127 935,60 грн.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Платіжною інструкцією №363 від 30.07.2025 року на суму 3 028,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 4).
Випискою від 30.07.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 19).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, тоді як необхідно було - 2 422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
Переплата становить 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Комунального некомерційного підприємства "Черкаська районна лікарня с. Мошни" Мошнівської сільської ради (вул. Спасо-преображенська, 58, с. Мошин, Черкаський район, Черкаська область, 19615, код ЄДРПОУ 21368619) 127 935,60 грн основного боргу та 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписане 11.12.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко