ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2025Справа № 910/6913/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Самошиній І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА"
(03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 32;
ідентифікаційний код: 37779566)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП"
(01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25;
ідентифікаційний код: 41655827)
про стягнення 105 742,88 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"КОНСТРУКТИВ ГРУПП"
(01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25;
ідентифікаційний код: 41655827)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА"
(03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 32;
ідентифікаційний код: 37779566)
про визнання Договору розірваним
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01.04.2023 у загальному розмірі 105 742, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/6913/25 від 23.06.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
07.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП", в якій заявник просить визнати розірваним Договір №МР- ТУ-6С від 01.04.2023 про надання комплексних логістичних послуг з 09.04.2025 року.
11.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2025 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" про визнання розірваним Договору №МР- ТУ-6С від 01.04.2023 з 09.04.2025 року до розгляду з первісним позовом у справі №910/6913/25. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Вирішено перейти до розгляду справи №910/6913/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2025.
14.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь від 11.07.2025 на відзив від 07.07.2025 на позовну заяву від 31.05.2025 про стягнення заборгованості за договором.
Протокольною ухвалою суду від 29.07.2025 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 03.09.2025.
04.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" подано відзив на зустрічну позовну заяву, в котрому проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує повністю.
12.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» до ТОВ «ТІС Україна» про розірвання Договору №МР-ТУ-6С від 01.04.2023 про надання комплексних логістичних послуг з 09.04.2025 року повністю.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2025 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 01.10.2025.
15.09.2025 позивачем за первісним позовом подано до суду додаткові письмові пояснення по справі.
30.09.2025 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом.
14.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою суду від 15.10.2025 судом закрито у справі підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2025.
04.11.2025 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмету позову, яка залишена судом без розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.11.2052 розгляд справи по суті відкладено на 26.11.2025.
20.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення по справі.
26.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» через систему «Електронний суд» подано заперечення на додаткові письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 26.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги первісного позову, просив суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечив. Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечив в повному обсязі, зустрічний позов просив задовольнити.
У судовому засіданні 26.11.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
01 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС УКРАЇНА» (надалі також - Позивач та/або ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та/або Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» (надалі також - Відповідач та/або ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» та/або Замовник) укладено Договір №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг з Додатками та Додатковою угодою, що становлять невід'ємну частину Договору та з урахуванням протоколу розбіжностей (надалі також - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1. Договору предметом цього Договору є надання Виконавцем комплексу логістичних послуг за дорученням Замовника, зокрема - планування, організація та забезпечення їх безпосереднього виконання.
Згідно з положеннями п. 1.2. Договору комплекс логістичних послуг включає в себе послуги відповідального зберігання, навантажувально-розвантажувальні роботи, послуги з комплектації замовлень, маркування товарів, пакування та перепакування, перевезення вантажів, організації перевезень, тощо.
Положеннями п. 1.3. Договору предмет цього Договору також включає надання Виконавцем палетомісць у складському приміщенні для зберігання товарів Замовника. Мінімальна кількість палетомісць, які гарантовано надаються Замовнику, на час дії цього Договору, складають 130 (сто тридцять) палетомісць. Замовник сплачує вартість послуги з надання палетомісць згідно узгоджених тарифів зазначених у п. 7 «Надання палетомісця для зберігання пал. 1.2х0.8х1.6м за добу» Додатку №2 до цього Договору незалежно від того використовує надані палетомісця Замовник чи ні.
Звертаючись до суду із первісним позовом, Позивач зазначав, що станом на момент подання позовної заяви Відповідач оплатив послуги з надання палетомісць по 28 лютого 2025 року (включно).
27 лютого 2025 року між ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» укладено оновлену редакцію Додатку 2 від 27 лютого 2025 року до Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року, якою змінено тарифи на складські послуги.
З пояснень Позивача вбачається, що на підставі пункту 10.2. Договору строк дії Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року пролонговано до 01 квітня 2026 року, оскільки жодна із Сторін не заявила про його припинення за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення цього Договору.
З урахуванням положень викладених в Договорі та №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року та оновленої редакції Додатку 2 від 27 лютого 2025 року до Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року вартість послуг «Надання палетомісця для зберігання пал. 1.2х0.8х1.6м за добу» складає 7,128 грн без ПДВ
Разом з тим, 04 квітня 2025 року ТОВ «ТІС УКРАЇНА» було направлено за допомогою системи електронного документообігу ME.DOC ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» акт здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме надання 130 палетомісць № 127 від 31 березня 2025 р. на суму 34 471,00 грн з ПДВ.
В прийманні документу було відмовлено 14 квітня 2025 року з зазначенням причини «не вірний», що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/ квитанцій № A0A03BE7-8EA8-4676-AE3E-A8C1D38AB44B.XML.
Водночас, пунктом 5.3. Договору закріплено, що разом із рахунком Замовнику надається Акт виконаних робіт поштою або системою електронного документообігу ME.DOC в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом. Замовник зобов'язується у 5-денний строк розглянути Акт, підписати його і повернути один примірник Виконавцеві або у цей же термін офіційно надати свої вмотивовані зауваження. У іншому випадку вважається, що Виконавцем послуги надані належним чином і Акт прийнятий до оплати.
Відтак, за твердженням Позивача за первісним позовом, ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» порушило п. 5.3. Договору щодо 5-денного строку розгляду Акту та не надало вмотивованих зауважень.
Таким чином, за твердженням Позивача за первісним позовом, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 127 від 31 березня 2025 р. вважається підписаним Позивачем та Відповідачем та таким, що прийнятий до оплати.
19 травня 2025 року ТОВ «ТІС УКРАЇНА» було направлено за допомогою системи електронного документообігу ME.DOC ТОВ-ву «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 142 від 30 квітня 2025 р. за надання 130 палетомісць у квітні 2025 року (ціна за актом 33 359,04 грн), який вкотре не був підписаний ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» із зазначенням 20.05.2025 причини «акт відхилено у зв'язку з невірною кількістю календарних днів надання послуг 2025 року», що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій №D86E8139-FE54-4192-BF3E-CFE77013E994.XML.
Звертаючись до суду, Позивач стверджує, що відмову зазначену Відповідачем від підписання вказаних вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 127 від 31 березня 2025 року та № 142 від 30 квітня 2025 року вважає не мотивованою, оскільки палетомісця у складському приміщенні для зберігання товарів надавались у повному обсязі та протягом всього періоду, зазначеному в таких актах та дотепер.
Положеннями п. 3.1.7. Договору закріплено, що Замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Виконавця на умовах, які передбачено в даному Договорі в розмірі, визначеному в Додатку №2 про тарифи. Відповідно до п. 5.3. Договору термін слати за послуги Виконавця протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку Замовником.
Також Позивач за первісним позовом зазначає, що сторонами не укладались додаткові угоди про розірвання Договору, ініціювання сторонами розірвання Договору у відповідності та у порядку передбаченому пунктом 10.3 Договору не здійснювалось. Таким чином, Договір № ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року станом момент подання позовної заяви є чинним, ТОВ «ТІС Україна» на виконання умов Договору надаються палетомісця у складському приміщенні для зберігання товарів Замовника. Відтак, ТОВ «ТІС УКРАЇНА» має всі належні підстави для нарахування плати за користування палетомісцями, які гарантовано надаються Замовнику, на час дії цього Договору, згідно пункту 1.3. Договору. Проте, ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» свої зобов'язання з оплати вказаних послуг не виконує.
Отже, ТОВ «ТІС Україна» звертається до суду з проханням стягнути з ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП" заборгованість за надання палетомісць згідно узгоджених тарифів за Договором, яка складає 101 189,1 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач у позовній заяві зазначає про порушення Відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № МР- ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг, за умовами якого сторонами погоджено надання Виконавцем палетомісць у складському приміщенні, для зберігання товарів Замовника, а також оплату Відповідачем вказаних послуг.
27 лютого 2025 року між ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» укладено оновлену редакцію Додатку 2 від 27 лютого 2025 року до Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року, якою змінено тарифи на складські послуги.
З матеріалів справи судом встановлено, що вказаний Додаток 2 належним чином підписаний та скріплений печатками обох сторін. Зокрема, зі сторони ТОВ «ТІС УКРАЇНА» Додаток підписано Директором Серіков І.С. та скріплено печаткою, зі сторони ТОВ"КОНСТРУКТИВ ГРУПП" Додаток підписано Директором Меланчук А.І. та скріплено печаткою, що дотаково підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій із вказівкою на статус документу - затверджено. Доказів зворотного Сторонами до матеріалів справи не представлено.
З пояснень Позивача вбачається, що на підставі пункту 10.2. Договору строк дії Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року пролонговано до 01 квітня 2026 року, оскільки жодна із Сторін не заявила про його припинення за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення цього Договору.
З урахуванням положень викладених в Договорі та №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року та оновленої редакції Додатку 2 від 27 лютого 2025 року до Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року вартість послуг «Надання палетомісця для зберігання пал. 1.2х0.8х1.6м за добу» складає 7,128 грн без ПДВ
З матеріалів справи судом встановлено, що 04.04.2025 ТОВ «ТІС УКРАЇНА» було направлено за допомогою системи електронного документообігу ME.DOC ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» акт здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме надання 130 палетомісць № 127 від 31 березня 2025 р. на суму 34 471,00 грн з ПДВ.
14.04.2025 в прийманні документу було відмовлено з зазначенням причини «не вірний», що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/ квитанцій № A0A03BE7-8EA8-4676-AE3E-A8C1D38AB44B.XML.
19.05.2025 ТОВ «ТІС УКРАЇНА» було направлено за допомогою системи електронного документообігу ME.DOC ТОВ-ву «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 142 від 30 квітня 2025 р. за надання 130 палетомісць у квітні 2025 року (ціна за актом 33 359,04 грн), який не був підписаний ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» із зазначенням 20.05.2025 причини «акт відхилено у зв'язку з невірною кількістю календарних днів надання послуг 2025 року», що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій №D86E8139-FE54-4192-BF3E-CFE77013E994.XML.
Умовами пункту 5.3. Договору закріплено, що разом із рахунком Замовнику надається Акт виконаних робіт поштою або системою електронного документообігу ME.DOC в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом. Замовник зобов'язується у 5-денний строк розглянути Акт, підписати його і повернути один примірник Виконавцеві або у цей же термін офіційно надати свої вмотивовані зауваження. У іншому випадку вважається, що Виконавцем послуги надані належним чином і Акт прийнятий до оплати.
Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.
Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).
Таким чином, суд погоджується із твердженням Позивача, що відмова Відповідача від підписання вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 127 від 31 березня 2025 року та № 142 від 30 квітня 2025 року є не мотивованою, оскільки палетомісця у складському приміщенні для зберігання товарів надавались у повному обсязі та протягом всього періоду, зазначеному в таких актах та дотепер.
За розрахунком Позивача за первісним позовом, заборгованість за надання палетомісць згідно узгоджених тарифів за Договором розраховується наступним чином: 7,128 грн * 130 * 91 * 20%, де 7,128 грн - вартість послуг з надання одного палетомісця за Договором; 130 - кількість палетомісць гарантовано наданих Замовнику за Договором; 91 - кількість календарних днів протягом яких було надано Виконавцем на користь Замовника палетомісця станом на момент подачі даної позовної заяви (березень, квітень, частково травень). 20% - ставка податку на додану вартість.
Отже, на виконання умов Договору Позивачем надано 130 гарантованих палетомісць. Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив у повному обсязі оплату наданих Послуг. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 101 189,10 грн.
За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 101 189,10 грн. Відповідачем не виконано. Вказане Відповідачем не заперечується.
Доказів оплати наданих послуг у сумі 101 189,10 грн. матеріали справи не містять. Вказане Відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 101 189,10 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 361,28 грн. - 3 % річних та 459,24 грн. - інфляційних втрат.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 361,28 грн. - 3% річних та 459,24 грн. - інфляційних втрат, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 733,26 грн. - пені, нарахованої за період 25.03.2025 - 30.05.2025.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.9. Договору передбачено, що у разі затримки розрахунків, Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 733,26 грн., нарахованої за період 25.03.2025 - 30.05.2025.
Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача за первісним позовом 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
06.05.2025 року між ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та адвокатом Шкорбот К.С. укладено Договір про надання правничої допомоги №8. У Додатковій угоді №1 від 06.05.2025 сторонами погоджено види послуг та їх вартість.
26.05.2025 року сторонами підписано Акт наданих послуг №0000002 від 26 травня 2025 року, згідно з яким Адвокатом надано наступну правничу допомогу: Надання юридичних консультацій щодо стягнення заборгованості, яка виникла з виконанням Договору №МР-ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01.04.2023 укладеному між ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП»; збір та аналіз документів наданих Клієнтом, необхідних для формування позиції у справі, стратегії захисту; підготовка вимоги ТОВ «ТІС УКРАЇНА» до ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП»; підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за Договором №МР-ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01.04.2023 укладеному між ТОВ «ТІС УКРАЇНА» та ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП»: збір та аналіз документів Клієнта, необхідних для підготовки позову, вивчення судової практики у подібних відносинах, представництво законних прав та інтересів Клієнта в процесі розгляду справи в суді; підготовка та подання до суду інших процесуальних документів та документів по суті спору: відповіді на відзив, клопотань, заяв, пояснень тощо (за необхідності).
Загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 10 000,00 грн.
Згідно рахунку на оплату №002 від 26 травня 2025 року ТОВ «ТІС УКРАЇНА» здійснило сплату за надані послуги у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2788 від 30.05.2025.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, то суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись положеннями п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, з огляду на повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн покладаються на відповідача за первісним позовом.
Стосовно вимог зустрічного позову про визнання розірваним Договору №МР-ТУ-6С від 01.04.2023 про надання комплексних логістичних послуг з 27.04.2025 року (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 30.09.2025), суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» зазначає, що 07.02.2025 о 12:12 ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» в особі Голови виконавчого офісу Яни Мілевської через Telegram було надіслано на особистий номер керівника ТОВ «ТІС Україна» - Серікова Івана Сергійовича +380667531980 (далі - Листування Telegram 07.02.2025) Лист №01-02/2025 від 01.02.2025 (далі - Лист №01-02/2025 01.02.2025) про розірвання Договору №ТУ-6С 01.04.2023.
26.02.2025 ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» було повторно надіслано через M.E.DOC ТОВ «ТІС Україна» Лист №01-02/2025 01.02.2025 про розірвання Договору №ТУ-6С 01.04.2023.
14.03.2025 ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» було отримано від ТОВ «ТІС Україна» Відповідь від 14.03.2025 №14/03/2025-2 (далі - Відповідь №14/03/2025-2 14.03.2025).
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
З огляду на вказане суд критично оцінює електронне листування, а саме - додаток « 01 Листування Telegram з керівником ТОВ ТІС Україна Іваном Серіковим 07.02.2025.pdf», що надане Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи.
При цьому, зі змісту вказаного листування наданого адвокатом Котовим С.О. неможливо встановити жодні обставини на які посилається Позивач за зустрічним позовом, які на його переконання є встановленими, а саме: взагалі не можливо ідентифікувати сторін даного листування, яких суб'єктів господарювання вони представляють; неможливо встановити щодо якого питання вказаний лист про розірвання, якого саме він змісту; щодо яких конкретно товариств/контрагентів стосується цей лист; який саме договір пропонується розірвати. Відтак, неможливо ідентифікувати предмет вказаного листування та відповідно, не можна вважати його таким, що підтверджує обставини направлення Відповідачем Позивачу листаповідомлення про розірвання Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг.
Окрім того, суд зазначає, що як вбачається зі змісту листування, яке міститься у додатку « 01 Листування Telegram з керівником ТОВ ТІС Україна Іваном Серіковим 07.02.2025.pdf» вкладення файлу «Лист про розірвання.doc» має формат документу «.doc» та є текстовим документом, відтак не є юридично значущим документом, оскільки не підписаний повноважним представником Сторони електронно-цифровим підписом та направлений у порядку передбаченому пунктом 7.0 Договору та не відповідає вимогам законодавства.
В контексті наведеного, суд зазначає, що у Постанові №916/3027/21 від 21.06.2023 Велика Палата ВС зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг".
Також у своєму позові (з урахуванням заяви від 30 вересня 2025 року) Товариство просило суд розірвати спірний договір з 27 квітня 2025 року. Зокрема, позивач вказав, що на підставі пункту 10.3. договору він направив відповідачу 26 лютого 2025 року у визначеному вказаним правочином порядку повідомлення про розірвання цього правочину.
Водночас, положеннями пункту 10.3. Договору закріплено, що Замовник або Виконавець в будь-який час мають право ініціювати розірвання цього Договору, для чого він не менш ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання направляє на адресу іншої Сторони відповідне повідомлення із зазначенням дати розірвання Договору. До дати розірвання Договору Сторони повинні провести всі передбачені цим Договором розрахунки в повному обсязі (зокрема Замовник має сплатити всі надані послуги не пізніше ніж за 10 робочих днів до вивезення залишків Товару зі Складу), та Замовник повинен забрати Товар зі складу Виконавця. Сторони погодили та цим підтверджують, що за цих умов Договір буде розірвано з дати зазначеної в такому описаному в даному пункті повідомленні. При цьому Сторони зобов'язані в повному обсязі виконати свої зобов'язання, що виникли до дати розірвання Договору, в т.ч. Виконавець - по прийнятих від Замовника Розпорядженнях на відвантаження Товару.
При цьому, положеннями пунктів 10.1 та 10.2 сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01 квітня 2024 року включно. Якщо за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна із Сторін письмово не заявить про його припинення, дія даного Договору вважається продовженою на один рік.
На підставі пункту 10.2. Договору строк дії Договору №ТУ-6С про надання комплексних логістичних послуг від 01 квітня 2023 року пролонговано до 01 квітня 2026 року, оскільки жодна із Сторін не заявила про його припинення за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення цього Договору.
Лист від 01.02.2025 №01-02/2025-01, був отриманий Позивачем 26.02.2025 року за допомогою системою електронного документообігу ME.DOC в електронному вигляді з електронно-цифровим підписом директора ТОВ «КОНСТРУКТИВ ГРУПП» Горощук В.С.
Зі змісту вказаного листа, направленого та отриманого 26.02.2025 вбачається, що Позивач за зустрічним позовом просив розірвати Договір з 15.03.2025 та розробити відповідну додаткову угоду, тобто вказаний лист містить прохання розірвати Договір за угодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог Відповідач за зустрічним позовом вказує, що ним не було погоджено розірвання Договору за згодою сторін, у строк, який просив Відповідач, а саме 15.03.2025, додаткова угода у відповідності до пункту 11.3 Договору, сторонами не укладалась.
При цьому, прохання, яке оформлено листом від 01.02.2025 №01-02/2025-01 та надіслано Відповідачем 26.02.2025 не можна вважати, як повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку у відповідності до п. 10.3 Договору, оскільки відповідно до п. 10.3 Договору таке розірвання можливе лише за умови направлення повідомлення не менше ніж за 60 днів до дати розірвання. 26.02.2025 - 15.03.2025 - це лише 17 днів, тобто повідомлення не відповідає умовам договору щодо строків та не породжує юридичного наслідку одностороннього розірвання.
Суд погоджується із твердженнями ТОВ «ТІС УКРАЇНА», що у Листі від 01.02.2025 №01-02/2025-01 було вказано конкретну дату 15.03.2025. Інших прохань, посилань на п. 10.3 Договору вказаний лист не містить.
Таким чином, у Позивача за первісним позовом відсутні підставі вважати, що повідомлення надіслане Відповідачем 26.02.2025 (Лист від 01.02.2025 №01-02/2025-01) «переноситься» автоматично на 60-й день. Таке перенесення можливо лише у випадку, якщо у самому тексті повідомлення міститься відповідне прохання, посилання на відповідний п. 10.3 Договору, або з його змісту можливо встановити дотримання положень цього пункту, зокрема того, що договір вважатиметься розірваним через 60 днів.
За твердженнями ТОВ «ТІС УКРАЇНА» вказаний лист від 01.02.2025 №01-02/2025-01 є недійсним повідомленням про розірвання Договору із зазначенням дати розірвання не менше ніж 60 днів. Окрім того, вказаний лист, в якому містилось прохання про розірвання за угодою сторін 15.03.2025 шляхом укладення додаткової угоди, не може автоматично слугувати іншою формою реалізації права Відповідача за первісним позовом - правом одностороннього розірвання Договору у порядку п. 10.3 цього Договору.
За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1 та 2 статті 652 ЦК України).
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
Отже, розірвання договору в судовому порядку можливе виключно в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року в cправі № 916/1592/22.
Разом із цим, позивач не зазначив жодної обставини, з яким чинне законодавство пов'язує можливість розірвання спірного договору в судовому порядку. Наявність таких обставин судом також встановлена не була.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України в разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відтак, задоволення вимог Товариства про розірвання договору в судовому порядку з 27 квітня 2025 року суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства.
У свою чергу, норма ГК України, якою передбачена можливість розірвання договору з дня набрання законної сили рішенням суду або з іншої визначеної у рішенні дати (стаття 188 ГК України), на час вирішення даної справи судом втратила чинність.
Разом із цим, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм, розірваним може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення) договір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 7 серпня 2018 року в справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року в справі № 910/16750/18.
Приймаючи до уваги що, Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання договору №МР-ТУ-6С від 01.04.2023 про надання комплексних логістичних послуг розірваним з 27.04.2025 року (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 30.09.2025), відносно якої суд зазначає таке.
Як встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Передусім, суд зважає на сталу практику Верховного Суду щодо способів захисту прав чи законних інтересів позивача, який звертається з позовом про визнання договору розірваним.
Так, у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 викладена правова позиція про те, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19 зроблено такі висновки:
"32. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
33. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
34. Разом з цим, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
35. Аналіз приписів статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України дає підстави стверджувати про те, що ними не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним (припиненим), позаяк реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору".
Оскільки предметом зустрічного позову в даній справі є конкретно сформульована вимога про визнання розірваним договору з 07.10.2024, суд приходить висновку, що позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому.
Суд звертає увагу на постанову від 13.02.2018 у справі № 916/849/17, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб'єкта господарювання.
Суд, враховуючи наведену вище актуальну практику приходить до висновку, що в подібних спірних правовідносинах відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання договору розірваним з 27.04.2025, оскільки обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту порушеного права, щодо цієї позовної вимоги є неналежним та неефективним.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує його поновлення, а відтак суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної вимоги позивача про визнання договору № МР-ТУ-6С від 01.04.2023 про надання комплексних логістичних послуг розірваним з 27.04.2025 року.
Позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
Інші доводи та докази, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.
Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Обставини, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем за зустрічним не спростовані, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом до останнього підлягають задоволенню повністю. Підсумовуючи наведене вище, суд задовольняє первісний позов та в повному обсязі відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом. Судові витрати позивача за зустрічним позовом з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Первісні позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРУКТИВ ГРУПП" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25; ідентифікаційний код: 41655827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС УКРАЇНА" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 32; ідентифікаційний код: 37779566) 101 189,10 грн. - заборгованості за Договором; 3 733,26 грн. - пені; 459,24 грн. - інфляційних витрат; 361,28 грн. - 3% річних, 10000,0 грн. - витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. - судового збору.
3. У задоволенні вимог зустрічного позову відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2025
Суддя М.О. Лиськов