ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа №910/10952/25
За позовомАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"
простягнення заборгованості у розмірі 6 414 111,01 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Єгоров В.С.
від відповідача:не з'явився
У вересні 2025 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення заборгованості у розмірі 6 414 111,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що на виконання своїх зобов'язань за Договором №1684/18-КП-34 постачання природного газу від 04.12.2018 ним у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" природній газ вартістю 3 066 254,67 грн, в той час як відповідачем було оплачено поставлений газ частково, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у розмірі 2 865 623,32 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №1684/18-КП-34 постачання природного газу від 04.12.2018, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" пені у розмірі 501 416,82 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 494 806,31 грн та 3% річних у розмірі 552 264,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10952/25; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору; призначено у справі підготовче засідання на 07.10.2025.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Оскільки відповідачем не було виконано свого обов'язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі №910/10952/25 була надіслана відповідачу 09.09.2025 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 3.
Однак поштове відправлення №0610278409190 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 26.09.2025 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 18.09.2025 на відповідному конверті.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 08.09.2025 є такою, що вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" 18.09.2025.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/10952/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" повинно було подати відзив на позов у строк до 08.10.2025 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
11.09.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/10952/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/10952/25 по суті на 06.11.2025.
В судове засідання 06.11.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 про повідомлення дати, часу та місця засідання була надіслана відповідачу 10.10.2025 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 3.
Однак поштове відправлення №R067015956809 не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 05.11.2025 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 24.10.2025 на відповідному конверті та інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта".
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 07.10.2025 є такою, що вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" 24.10.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача про призначене на 06.11.2025 судове засідання, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про можливість розглянути справу за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест".
В судовому засіданні 06.11.2025 судом завершено розгляд справи №910/10952/25 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після зміни організаційно-правової форми - Акцонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (споживач) укладено Договір №1684/18-КП-34 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У пункті 1.2 Договору вказано, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Згідно п. 1.3 Договору за цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕТ 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 650,0 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди): грудень 2018 року - 155,0; січень 2019 року - 175,0; лютий 2019 року - 155,0; березень 2019 року - 140,0; квітень 2019 року - 25,0 (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/-5 відсотків від зазначеного в п. 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
У пункті 3.1 Договору зазначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: - природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно п. 4.2 Договору ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом із податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно), а частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженням позивача, що відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті поставленого з грудня 2018 року по лютий 2019 року природного газу, у зв'язку з чим АТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" борг у розмірі 2 865 623,32 грн, пеню у розмірі 501 416,82 грн, інфляційні витрати у розмірі 2 494 806,31 грн та 3% річних у розмірі 552 264,56 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 3.8 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані представниками та скріплені печатками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором з поставки природного газу відповідачу в обсязі
409,784 тисяч кубічних метрів загальною вартістю 3 066 254,67 грн, а саме:
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 151,248 тисяч кубічних метрів вартістю
1 131 730,10 грн;
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 103,902 тисяч кубічних метрів вартістю
777 458,35 грн;
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 154,634 тисячі кубічних метрів вартістю
1 157 066,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з оплати спожитого ним природного газу до 25 числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з оплати поставленого природного газу за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу у кожному місяці для його виконання до 25 числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" повинне було повністю розрахуватись за поставлений АТ "НАК "Нафтогаз України" у грудні 2018 року природний газ - до 25.01.2019, у січні 2019 року природний газ - до 25.02.2019, у лютому 2019 року природний газ - до 25.03.2019.
Водночас у своєму позові АТ "НАК "Нафтогаз України" стверджує, а у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у таких твердженнях, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" було частково сплачено за поставлений природний газ, а саме суму коштів у розмірі 200 631,35 грн.
Доказів оплати поставленого протягом грудня 2018 року - лютого 2019 року в іншій частині матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов'язань з вчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець належним чином своїх грошових зобов'язань не виконав, вартість переданого йому природного газу в повному обсязі у визначений Договором строк не сплатив.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи визначені у пункті 5.1 Договору строк сплати плати за користування послугою, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань за Договором.
Відтак, вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" боргу у розмірі 2 865 623,32 грн (3 066 254,67 грн загальної вартості поставленого товару - 200 631,35 грн сплачених відповідачем коштів) підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" пені у розмірі 501 416,82 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 494 806,31 грн та 3% річних у розмірі 552 264,56 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних зобов'язань) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (який був чинним протягом спірного періоду), строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, установлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, з пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), порядок нарахування пені (від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу), проте не визначено строк нарахування пені, а відтак строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.
Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (які були чинними як станом на дати порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань, так і протягом періоду нарахування пені).
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" пені у розмірі 501 416,81 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат та 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" інфляційних витрат у розмірі 2 494 806,28 грн та 3% річних у розмірі 552 264,54 грн.
Варто відзначити, що здійснення перерахунку за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, допустимість використання ІПС "Ліга-Закон" як належного інструменту при здійсненні розрахунків підтверджується численною практикою Верховного Суду та правовими висновками, наведеними у постановах касаційної інстанції за наслідками перегляду позовних вимог, пов'язаних зі здійсненням розрахунків, зокрема пені, процентів річних та втрат від інфляції.
Суд не вбачає за можливе пояснити яким чином позивачем було розраховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних в більшому розмірі, ніж за розрахунками суду (1, 3 та 2 копійки відповідно), зважаючи на те, що розрахунок здійснювався за той самий період і на ту саму суму боргу.
За таких обставин позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню частково, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" підлягають стягненню борг у розмірі 2 865 623,32 грн, пеня у розмірі 501 416,81 грн, інфляційні витрати у розмірі 2 494 806,28 грн та 3% річних у розмірі 552 264,54 грн.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 3; ідентифікаційний код 37587657) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) борг у розмірі 2 865 623 (два мільйони вісімсот шістдесят п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн 32 коп., пеню у розмірі 501 416 (п'ятсот одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 494 806 (два мільйони чотириста дев'яносто чотири тисячі вісімсот шість) грн 28 коп., 3% річних у розмірі 552 264 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 76 969 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 33 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.12.2025.
Суддя Р.В. Бойко