ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10754/25
За позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»
до Фізичної особи-підприємця Суксіни Віри Михайлівни
про стягнення 19.900,80 грн
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін: не викликались
28.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця Суксіни Віри Михайлівни про стягнення 19.900,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належних дозволів самовільно встановила рекламні конструкції за адресою: м. Львів, вул. Наливайка, 12, а також малу архітектурну форму (вивіску) без погодженого паспорта уповноваженим органом про відповідність за адресою: м. Львів, пл. Свободи, 35. Позивачем у зв'язку із виявленими порушеннями скеровано на адресу відповідача вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-11-3809 від 26.12.2019 та вказано добровільно усунути допущені порушення в зазначені терміни. Оскільки вимога залишилася невиконаною, позивачем на підставі наказу Департаменту № 14-Д від 04.02.2020 було здійснено демонтаж конструкцій на вул. Наливайка, 12, що підтверджується актом № 17 від 18.02.2020. Крім того, відповідачу було направлено вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-11-3850 від 27.12.2019 щодо необхідності добровільного демонтажу встановленої вивіски. Дану вимогу також виконано не було, тому позивач на підставі наказу Департаменту № 14 від 03.02.2020 провів демонтаж вивіски, що підтверджується актом № 28 від 11.02.2020. Демонтовані конструкції були передані на склад КП «Адміністративно-технічне управління» комірнику Садосі П.А., що підтверджується накладними № 8 від 11.02.2020 та № 11 від 18.02.2020. загальна сума заборгованості, яку відповідач має відшкодувати позивачу у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій та вивіски складає 19.900,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10754/25 від 04.09.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
09.09.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10754/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.09.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , (номер відправлення 0610281174617), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, 30.09.2025 конверт разом з ухвалою від 16.09.2025 (номер відправлення 0610281174617) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «не вірно (не повна) вказана адреса».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
З огляду на викладене, день (28.09.2025) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.09.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до пункту 1.7. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 (далі - Порядок), паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проєктна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм.
Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує КП «Адміністративно-технічне управління».
Пунктом 1.7. Порядку визначено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.
Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Порядку моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює КП «Адміністративно-технічне управління». Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи КП «Адміністративно-технічне управління».
Відповідно до п. 6.1.1 Порядку демонтажу підлягають самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски).
Пунктом 6.2. Порядку передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
Пунктом 49 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 визначено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Суксіна Віра Михайлівна (далі - відповідач) без належних дозволів самовільно встановила рекламні конструкції за адресою: м. Львів, вул. Наливайка, 12 та малу архітектурну форму (вивіску) без погодженого паспорта уповноваженим органом про відповідність за адресою: м. Львів, пл. Свободи, 35.
У зв'язку з виявленим порушенням на адресу відповідача було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-11-3809 від 26.12.2019, відповідно до якої відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію на вул. Наливайка, 12 в термін до 07.01.2020, та попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги, демонтаж здійснить КП «Адміністративно - технічне управління», а на відповідача буде покладений обов'язок компенсації витрат пов'язаних з демонтажем та зберіганням конструкцій. Дану вимогу направлено позивачем, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів поданих до ВПЗ-8.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано вимоги, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради видано наказ № 14-Д від 04.02.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», зокрема за адресою: вул. Наливайка, 12.
Позивачем, на підставі наказу, демонтовано встановлену за вказаною адресою конструкцію із залученням підрядником ФОП Флис Т.І., що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 17 від 18.02.2020.
Копію акту демонтажу № 17 від 18.02.2020 було скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, що підтверджується долученим позивачем списком згіртованих поштових відправлень рекомендованих листів (містяться в матеріалах справи).
Згідно п. 8.3. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора (КП «Адміністративно-технічне управління») або на його замовлення - підрядною організацією.
Як вбачається з матеріалів справи, демонтаж самовільно встановленої конструкції відповідача проводив підрядник ФОП Флис Т.І. відповідно до договору про надання послуг № 10/02/2020 від 10.02.2020. Згідно з накладної № 11 від 18.02.2020 демонтовану конструкцію по вул. Наливака, 12 передано на склад комірнику КП «Адміністративно-технічне управління» - Садосі П.В.
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановленої конструкції, демонтованої 18.02.2020 на вул. Наливайка, 12, підтверджується рахунком та актом надання послуг № 1802 від 18.02.2020 та становить 380,00 грн без ПДВ.
Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами підряднику ФОП Флису Т.І. підтверджується платіжною інструкцією № 1094 від 21.02.2020.
Окрім вищевикладених порушень, відповідачем встановлено малу архітектурну форму (вивіску), що складається з 2-х конструкцій, без паспорта малої архітектурної форми (вивіски) та листа уповноваженого органу про відповідність за адресою: м. Львів, просп. Свободи, 35.
З метою усунення самовільно встановленої вивіски, відповідачу направлено вимогу Департамента містобудування Львівської міської ради № 23/Р-11-3850 від 27.12.2019, згідно якої відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлені конструкції на просп. Свободи, 35 в термін до 11.01.2020, а також, у разі невиконання вимоги попереджено, що демонтаж буде здіснений КП «Адміністративно-технічне управління», а на відповідача буде покладений обов'язок компенсації витрат по демонтажу та зберіганню конструкції, дану вимогу направлено позивачем, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів поданих до ВПЗ-8.
Проте, відповідач вимоги Департаменту містобудування про демонтаж не виконав.
Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 14 від 03.02.2020 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)», яким доручив КП «Адміністративно-технічне управління» демонтувати самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски), зокрема за адресою: просп. Свободи, 35.
ФОП Флисом Т.І. демонтовано спеціальну конструкцію (вивіску) на просп. Свободи, 35, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 28 від 11.02.2020.
Відповідно до накладної № 8 від 11.02.2020 демонтовану конструкцію по просп. Свободи, 35 передано на склад комірнику КП «Адміністративно-технічне управління» - Садосі П.А.
Копію акту демонтажу № 28 від 11.02.2020 було скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, що підтверджується долученим позивачем списком згіртованих поштових відправлень рекомендованих листів (містяться в матеріалах справи).
Вартість виконаних робіт по демонтажу встановленої малої архітектурної форми (вивіски) підтверджується рахунком та актом надання послуг № 1102 від 11.02.2020 та становить 700,00 грн без ПДВ.
Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановленої вивіски підряднику ФОП Флису Т.І. підтверджується платіжною інструкцією № 1080 від 18.02.2020.
Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами № 2410-10-1251 від 12.03.2020, № 2410-10-1255 від 12.03.2020, № 2410-10-1968 від 24.04.2024 та № 2410-10-1974 від 24.04.2024 про повернення витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління», у зв'язку з демонтажем та зберіганням конструкцій, однак станом на день звернення до суду, відповідачем вимоги залишенні без задоволення.
Позивачем нараховано вартість витрат, понесених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління»,
За демонтаж і зберігання рекламних конструкцій, демонтованих за адресою вул. Наливайка, 12, м. Львів, відповідно до наказу № 14-Д від 04.02.2020:
Демонтаж (відповідно до додатку 1 до договору № 10/02/2020 від 10.02.2020 розміром від 0,51 до 1 кв.м. становить 380,00 грн за 1 шт.);
Зберігання рекламної конструкції на складі становить 3.094,00 грн (182 днів * 17 грн * 1 конструкцію = 3.094,00 грн).
Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 3.474,00 грн, сума ПДВ 20% - 694,80 грн, а відтак, загальна сума понесених позивачем витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій становить 4.168,80 грн.
За демонтаж і зберігання малої архітектурної форми (вивіски), демонтованої за адресою пл. Свобюоди, 35, м. Львів, згідно наказу № 14 від 03.02.2020:
Демонтаж (відповідно до додатку 1 до договору 3 10/02/2020 від 10.02.2020 розміром до 0,5 кв. м становить 350,0 грн за 1 шт.);
Зберігання конструкції на складі становить 12.410,00 грн (365 днів * 17 грн * 2 конструкції = 6.205,00 грн (1 шт.) х 2 шт. = 12.410,00 грн).
Загальна вартість понесених позивачем витрат становить 13.110,00 грн, сума ПДВ 20% - 2.622,00 грн, а відтак, загальна сума понесених позивачем витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій становить 15.732,00 грн.
Всього разом із ПДВ сума за демонтаж та зберігання демонтованих конструкцій відповідача становить 19.900,80 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не відшкодував позивачу зазначені вище понесені витрати, у зв'язку з чим, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 19.900,80 грн. витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій, що належали відповідачу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 2067 від 29.12.2003 виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Згідно з п. 4.2.10. Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської № 569 від 21.05.2010 (далі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.
У п. 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін. Примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно п. 2.1. Правил робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.
У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України «Про рекламу», Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано «Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (далі - Порядок).
Вказаний Порядок розроблений відповідно до Законів України «Про рекламу», «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про адміністративні послуги», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003, ухвали міської ради № 376 від 21.04.2011 «Про Правила благоустрою м. Львова».
Такий Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами-підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові (п.1.4 Порядку).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує КП Адміністративно-технічне управління.
Лист про відповідність/невідповідність заключний документ уповноваженого органу, у якому зазначено відповідність або невідповідність малої архітектурної форми (вивіски) вимогам цього Порядку.
Лист про відповідність є підставою для внесення паспорта малої архітектурної форми (вивіски) у реєстр узгоджених паспортів вивісок, ведення якого забезпечує комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
Лист про невідповідність повинен містити посилання на пункти цього Порядку, яким не відповідає паспорт малої архітектурної форми (вивіски).
Водночас Порядком визначено, що підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски) є паспорт малої архітектурної форми (вивіски), виготовлений власником (користувачем) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм.
Крім того, обов'язковим є наявність листа про відповідність, що є підставою для внесення паспорта малої архітектурної форми (вивіски) у реєстр узгоджених паспортів вивісок, ведення якого забезпечує Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
Пунктом 1.7. Порядку передбачено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.
Згідно з п.п. 1.6, 5.1 Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок) з порушенням цього Порядку забороняється, а моніторинг їх розміщення у м. Львові здійснює Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
У п. 6.2 Порядку визначено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
У вимогах Департаменту містобудування Львівської міської ради № 23/Р- 11-3809 від 26.12.2019 та № 23/Р-11-3850 від 27.12.2019, надісланих відповідачу, зазначено про встановлені порушення відповідачем вимог «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові» (рішення виконкому № 1025 від 11.11.2016), а саме, що відповідачем самовільно встановлено спеціальну конструкцію (зовнішньої реклами рекламоносій на фасаді будинку, на вул. Наливайка, 12 (зі стор. Вул. Михальчука) та малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою: пр-т Свободи, 35 у м. Львові, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність.
На підтвердження приналежності означених конструкцій відповідачу долучено лист відповідь Управління охорони історичного середовища № 0004-1585 від 16.07.2018, з якого вбачається, що ФОП Суксіна В.М. зверталась з метою погодження щодо розміщення архітектурної форми (вивіски), а саме двох кроштейнів із написом - «Тайський масаж» розміром 0,75 х 0,41 м. між вікнами орендованих приміщень будинку за адресою вул. С.Наливайка, 12 у м. Львів, у відповідь на звернення отримала погодження розміщення, згідно наданої проектної документації. Проте, погодження документованої рекламної конструкції відповідачка не ініціювала та дозвільних документів не отримала.
Відповідно до пп. 6.1.1, п.6.1 Порядку самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.
У п.п. 6.3, 6.6 Порядку встановлено, що демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта), вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління, за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски) (комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»).
Оскільки відповідачем у добровільному порядку самовільно встановлену спеціальну конструкцію та малу архітектурну форму (вивіску) не демонтовано, Департаментом містобудування Львівської міської ради видані відповідні накази № 14-Д та від 04.02.2020 № 14 від 03.02.2020, за якими Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» повинно у визначений строк демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію та малу архітектурну форму (вивіску). Такі накази відповідачем не оскаржені та в судовому порядку незаконними не визнавалися.
Суд звертає увагу на те, що на Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» покладено функції з організації примусового демонтажу конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок). Відтак, як вбачається з матеріалів справи, ним залучено до проведення відповідних робіт Фізичну особу-підприємця Флиса Т.І.
Зазначеним вище Порядком встановлено, що під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій (п. 6.6). Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) оформляється актом (2 примірники), який підписують власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажі), представник Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та представник організації, яка здійснювала демонтаж. До акта додається в обов'язковому порядку фотофіксація місця розташування малої архітектурної форми (вивіски) до і після демонтажу (п. 6.7). У разі відсутності власника малої архітектурної форми (вивіски) при демонтажі або його відмови від підписання акта демонтажу (про що робиться відповідна відмітка на акті), другий примірник акта Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» у п'ятиденний термін надсилає поштою за місцем реєстрації власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження) (п. 6.8).
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що демонтаж самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами та малої архітектурної форми (вивіски) проведено у відповідності до встановлених вимог, акт проведення демонтажу зазначеної спеціальної конструкції № 17 від 18.02.2020 та акт № 28 від 11.02.2020 складені належним чином та направлені на адресу відповідача у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі.
У відповідності до п.п. 6.9, 6.10 Порядку після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та організація або особа (виконавець), які надали послуги з демонтажу. Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління».
До матеріалів справи позивачем долучено належні та допустимі докази на підтвердження того, що вартість послуг демонтажу самовільно встановленої спеціальної конструкції та малої архітектурної форми (вивіски), належних ФОП Суксіної В.М., наданих Фізичною особою-підприємцем Флисом Т.І. на підставі укладеного з Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління договору № 10/02/2020 про надання послуг від 10.02.2020 становить 1.080,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 13.4.2 «Правил благоустрою м. Львова», затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, витрати за зберігання конструкції зовнішньої реклами відшкодовують її власники у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Відтак, за зберігання демонтованих конструкції та вивісок відповідача позивачем нараховано 15.504,00 грн.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Усталеною є позиція, що склад цивільного правопорушення включає чотири загальні умови: 1) протиправність діяння (дії чи бездіяльність); 2) наявність негативних наслідків (шкоди) та їх розмір; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що внаслідок допущеного відповідачем порушення умов розміщення рекламних конструкцій на території Львівської міської територіальної громади позивачем були понесені витрати на демонтаж та зберігання самовільно встановлених відповідачем рекламних конструкцій, а відтак позивач довів та підтвердив належними і достатніми засобами доказування причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача та нанесеною такими діями шкодою, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат за рахунок власника незаконно встановлених рекламних конструкцій (відповідача).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає доведеним правомірність покладення на відповідача витрат в загальній сумі 16.234,00 грн, які складаються з наступного:
За демонтаж і зберігання рекламних конструкцій, демонтованих за адресою вул. Наливайка, 12, м. Львів, відповідно до наказу № 14-Д від 04.02.2020:
Демонтаж (відповідно до додатку 1 до договору № 10/02/2020 від 10.02.2020 розміром від 0,51 до 1 кв. м становить 380,00 грн за 1 шт.);
Зберігання рекламної конструкції на складі становить 3.094,00 грн (182 днів * 17,00 грн * 1 конструкцію = 3.094,00 грн).
За демонтаж і зберігання малої архітектурної форми (вивіски), демонтованої за адресою пл. Свобюоди, 35, м. Львів, згідно наказу № 14 від 03.02.2020:
Демонтаж (відповідно до додатку 1 до договору № 10/02/2020 від 10.02.2020 розміром до 0,5 м. кв. становить 350,00 грн за 1 шт.);
Зберігання конструкції на складі становить 12.410,00 грн (365 днів * 17,00 грн * 2 конструкції = 6.205,00 грн (1 шт.) х 2 шт. = 12.410,00 грн).
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16.234,00 грн витрат, пов'язаних з демонтажем конструкцій та вивісок та їх зберіганням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині стягнення сум податку на додану вартість, а саме: 694,80 грн (нарахованого щодо послуг за 04.02.2020) та 2.622,00 грн (нарахованого щодо послуг за 03.02.2020) суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді.
Окрім того, позивач не надавав жодних послуг, відповідно в силу статті 188 Податкового кодексу України не може сплачувати ПДВ.
Аналогічна позиція міститься в постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 у справі № 909/978/21.
Крім того, відповідно до статті 37.2 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс та закони митної справи пов'язує сплату ним податку, а датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, за операцією з постачання товарів-послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.
Отже, навіть, якщо б такий обов'язок існував, обов'язок сплатити ПДВ у позивача міг би виникнути лише з моменту сплати відповідачем та надходження на рахунок позивача суми витрат за демонтаж, транспортування та зберігання вивісок.
Враховуючи вказане, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення сум ПДВ в загальному розмірі 3.316,80 грн (694,80 грн + 2.622,00 грн) необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надав належних доказів на підтвердження оплати спірної суми заборгованості у добровільному порядку.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Суксіни Віри Михайлівни ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічного управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 16.234 (шістнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. основного боргу та 2.470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 07 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова