ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/12249/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво»
про стягнення 1 228 676,83 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (далі - відповідач) про стягнення 1 264 270,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки оренду плату, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
В системі "Електронний суд" 20.10.2025 року відповідачем сформовано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» про розгляд справи №910/12249/25 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав письмовий відзив, в якому зазначив про відсутність заборгованості у ТОВ «Міське будівництво» за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 р. Мотивуючи тим, що в межах дії договору №21/05/24 від 21.05.2024 р. Відповідачем сплачено Позивачу 383 267,69 грн., сума орендної плати за користування опалубкою з 21.05.2024 р. до 09.02.2025 р. становить 150 141,46 грн. Вартість придбаного майна згідно видаткової накладної №6899 від 10.02.2025 р. складає 147357,91 грн. З огляду на викладене просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивачем, 28.10.2025 через систему «Електронний суд» подано письмову відповідь на відзив та клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч.1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Приписами ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Слід зазначити, що вирішення питання щодо продовження строку, відповідно до ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину встановленого законом процесуального строку поважною і продовжити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
З огляду на доводи позивача, викладені у клопотанні про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив, беручи до уваги те, що одночасно з клопотанням подано відповідь на відзив, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для її подання.
29.10.2025 Позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» 1 228 676,83 грн. заборгованості за оренду опалубки за період з 21.05.2024 по 31.05.2025.
Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків. Мотивуючи заяву тим, що під час складання позовної заяви позивачем помилково не враховано, що частина переданої опалубки перейшла у власність відповідача та передана 10.02.2025р.
Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 1 228 676,83 грн.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Д.Ф." (далі - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (далі - - відповідач, Орендар) 21 травня 2024 року укладено договір №21/05/24 про оренду опалубки, відповідно до якого Орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язався передати Орендареві у користування за плату опалубку, перелік якої визначений в акті приймання передачі (Додаток до цього Договору), та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.1.2 договору загальна вартість кожного комплекту опалубки вказується, у відповідному акті приймання-передачі.
Комплект опалубки мас бути переданий Орендареві протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів після оплати Орендарем орендної плати за перший календарний місяць оренди (за п кількість календарних лиш поточного місяця), включаючи розмір застави, якщо гака передбачена Договором чи у відповідному акті та засвідчується підписанням відповідного акту приймання передачі. У зв'язку з наведеним, дата підписання договору та лага підписання акту приймання-передачі по різним комплектам опалубки можуть не співпадати.
За умовою п.1.3 договору підписання належним представником Орендаря акту приймання-передачі обладнання засвідчує: факт передачі Орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення Орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.
21.05.2024 р. позивачем та відповідачем підписано Акт №1 приймання-передачі до договору №21/05/24, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв обладнання загальною вартістю 51514,20 грн.
Пунктом 2 зазначеного Акту №1 від 21.05.2024 р. визначено розмір орендної плати -293,34 грн. за один день, включаючи ПДВ. Місцем використання опалубки згідно Акту №1 від 21.05.2024 визначено наступну адресу: вул. Полтавська 61, м. Ірпінь, Київська обл.
29.08.2024р. Сторонами підписано Акт №2 приймання-передачі до договору №21/05/24, згідно якого Позивач передав, а Відповідач додатково прийняв обладнання загальною вартістю 5 423 758,64 грн.
Пунктом 1 зазначеного Акту №2 від 29.08.2024 р. вартість оренди опалубки погоджено сторонами у розмірі 5 569,72 грн. за один день, включаючи ПДВ.
Згідно п.5 Акту №2 від 29.08.2024 р. місцем використання опалубки визначене вул. Центральна 86, смт. Калинівка, Фастівський р-н, Київська обл.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
У п.п.3.1.-3.3 договору передбачено, що за користування опалубкою Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату. Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі і нараховується до дня повернення Орендарем комплекту опалубки та підписання Сторонами акту приймання-передачі (повернення) включно. Загальна сума орендної плати становить: вартість оренди за один календарний день помножену на фактичну кількість календарних днів оренди опалубки. Вартість оренди опалубки вказана в актах приймання-передачі.
Період розрахунків у п.3.4 договору погоджено наступним чином:
а) Сторони поголили, що період розрахунків оренди становить календарний місяць.
б) у випадку оренди (довгострокової) більш як 30 календарних днів, Орендар зобов'язується здійснювати попередню плату у розмірі 100% за фактичну кількість календарних днів оренди опалубки, що залишається до кінця місяця - у першому місяці користування ви дня підписання акту приймання-передачі шляхом перерахування грошових котив на розрахунковий рахунок Орендодавця.
в) за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо (авансом): впродовж 5 (п'яти) робочих днів до початку такого періоду розрахунків за поточний місяць, чи ту кількість календарних днів (якщо оренда була меншою місячною терміну), перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.
г) невнесення орендної плати згідно встановленого періоду розрахунку Орендодавець мас право дострокового повернення цього комплекту опалубки в передбаченим Договором, з оплатою за весь період оренди Орендарем.
д) орендна плата вважається сплаченою Орендарем з дня нарахування її на Орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.
Договір згідно п.5.1 вступає в силу у момент підписання його Сторонами, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань та повного фінансового розрахунку. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.5.2).
Згідно розрахунку позивача, за період з 21.05.2024 по 28.08.2024 ТОВ "Прогрес Д.Ф." нараховано орендну плату за актом №1 у розмірі 29334,00 грн., за актом №2 нараховано 1 582 610,52 за період з 29.08.2024 по 31.05.2025.
Як свідчать матеріали справи, відповідач сплатив орендну плату у загальному розмірі 383 267,69 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 174 від 27.08.2024 на суму 83 323,42 грн. та №629 від 10.02.2025 на суму 299 944,27 грн.
Окрім того, 10.02.2025 позивач на підставі договору №21/05/24 від 21.05.2024 передав відповідачу обладнання загальною вартістю 147 357,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №6889 від 10.02.2025.
Відповідач у повному обсязі не сплатив вартість оренди опалубки, заборгованість за оренду опалубки за договором №21/05/24 від 21.05.2024 складає 1 228 676,83 грн. за період з 21.05.2024 по 31.05.2025. Вказане слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» заперечуючи проти позову зазначило про відсутність заборгованості за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 р., мотивуючи тим, що обладнання, передане ТОВ «Міське будівництво» використовувалось ним до лютого 2025 р. Після завершення експлуатації обладнання, переданого в оренду згідно акту прийманняпередачі №1 від 21.05.2024 р., з'ясувалося, що частина обладнання мала значні пошкодження внаслідок зносу і не могла бути в такому вигляді бути повернута Орендодавцю (Позивачу). Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» було прийнято рішення про викуп даного обладнання, що і було здійснене сторонами.
Зазначивши, що 10.09.2025р. обладнання, що передано Відповідачу згідно акту приймання-передачі №2 від 29.08.2024 р. було повернуто Позивачу. На підтвердження зазначеного факту відповідач посилається на товарно-транспортні накладні №1008 від 10.09.2024 р. та №1009 від 10.09.2024 р. та зазначивши, що ТОВ «Міське будівництво» складений акт приймання-передачі (повернення) майна із оренди та направлено Позивачу разом з обладнанням. Однак Позивач вищезазначений акт на адресу Відповідача не повернув.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами п.2.2 договору відповідач зобов'язаний повернути опалубку Орендодавцеві не пізніше 21 травня 2025 року, за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19, в справному стані та повній комплектації. В момент повернення складається акт приймання-передачі (повернення).
Натомість, доказів, які б підтверджували факт повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» 10.09.2024 позивачу обладнання матеріали справи не містять та суду не надано.
Долучені відповідачем товарно-транспортні накладні №1008 від 10.09.2024 р. та №1009 від 10.09.2024 р., акт приймання-передачі (повернення) від 10.09.2024 складені лише відповідачем та жодним чином не підтверджують факту повернення ТОВ «Прогрес Д.Ф.» обладнання у спосіб, передбачений п.2.2 договору оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024.
Будь-яких інших доказів, що підтверджують вчинення відповідачем дій щодо повернення обладнання позивачу за договором оренди опалубки №21/05/24 від 21.05.2024 матеріали справи не містять та суду не надано.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували оплату оренди у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення 1 228 676,83 грн. заборгованості за оренду опалубки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
У даній справі, суд вирішив спір у частині вимог про стягнення 1 228 676,83 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 14744,12 грн.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 14744,12 грн.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське будівництво» (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, б. 11, офіс 1/12, ЄДРПОУ 23979469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» (79028, м. Львів, вул. Навроцького, б.33, ЄДРПОУ 39006413) 1 228 676 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 83 коп. - заборгованість та 14 744 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА