номер провадження справи 27/134/25
03.12.2025 Справа № 908/2222/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Дроздова С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (вул. Теплична, буд. 5, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний номер юридичної особи 44011095)
до відповідача-2: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (бул. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 37573508)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна ( АДРЕСА_2 )
про спір немайного характеру
представники сторін
від позивача: Стрюк Н.О., адвокат, ордер серія АЕ № 1394467 від 30.06.2025
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» про:
- визнання недійсним пункту 2 рішення, оформленого рішенням № 16/10 від 16.10.2024, в частині призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» ОСОБА_1 , з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів з 19.10.2024;
- внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як директора та підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП».
У позовній заяві заявником у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача зазначено: Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради та Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна.
До позовної заяви позивачем також надано клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 81 ГПК України, відповідно до якого позивач просить суд витребувати:
- у Департаменту адміністративних послуг Запорізької області реєстраційну справу для огляду або належним чином завірену копію реєстраційної справи стосовно відомостей про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як директора та підписанта ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП» (Україна, 69106 місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 5 ідентифікаційний код 44011095), які вчинені за рішенням Учасника ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП» за №16/10 від 16.10.2024р.. яка засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу, за номером в реєстрі 4116 - 16.10.2024;
- у приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Гусенко О.О. документи, які їй були надані під час нотаріального посвідчення спірного рішення ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП» (код ЄДРПОУ 44011095) №16/01 від 16.10.2024р., яке зареєстроване в реєстрі за №4116 від 16.10.2024р., зокрема засвідчену належним чином копію рішення №16/3 0 від 16.10.2024р., оскільки у позивача наявна лише ксерокопія цього рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2222/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2222/25, присвоєно справі номер провадження 27/94/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.08.2025, в порядку ст. 50 ГПК України залучені до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради та Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Гусенко Ольгу Олегівну. Також, у вказаній ухвалі суду зазначено, що клопотання позивача в порядку ст. 81 ГПК України буде розглянуто у судовому засіданні.
31.07.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради подані до суду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Ухвалою суду від 26.06.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Стрюк Н.О. про проведення судового засідання 28.08.2025 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/2222/25 поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 28.08.2025 в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано
- у Департаменту адміністративних послуг Запорізької області реєстраційну справу для огляду або належним чином завірену копію реєстраційної справи стосовно відомостей про ОСОБА_1 як директора та підписанта ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП», які вчинені за рішенням Учасника ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП» за №16/10 від 16.10.2024, яка засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу, за номером в реєстрі 4116 - 16.10.2024.
- у приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Гусенко О.О. документи, які їй були надані під час нотаріального посвідчення спірного рішення ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП» (код ЄДРПОУ 44011095) №16/01 від 16.10.2024р., яке зареєстроване в реєстрі за №4116 від 16.10.2024р., зокрема засвідчену належним чином копію рішення №16/3 0 від 16.10.2024р., оскільки у позивача наявна лише ксерокопія цього рішення.
Також, вказаною ухвалою суду відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 23.09.2025.
09.09.2025 Департаментом адміністративних послуг Запорізької області поданий до суду лист № 01-22/01/1991 від 08.09.2025 “Про надання копії документів реєстраційної справи ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП».
23.09.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Стрюк Н.О. подано до суду клопотання, у зв'язку із закінченням строку розгляду підготовчого засідання в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, просить суд продовжити строк розгляду підготовчого засідання на 30 днів для надання додаткових доказів та уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 23.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 09.10.2025.
07.10.2025 ОСОБА_1 подана до суду уточнена позовна заява, зазначає, що відповідачами Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» та співвідповідач - Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, просить суд:
- визнати недійсним пункт 2 рішення Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП», оформленого рішенням № 16/10 від 16.10.2024, в частині призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» ОСОБА_1 , з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів з 19.10.2024;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як директора та підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП».
09.10.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Стрюк Н.О. подана до суду зава, у якій остання в порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України просить суд залучити до участі у справі співвідповідачем Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради та постановити відповідну ухвалу суду. Також, представник просить суд судове засідання призначене на 09.10.2025 розглянути без її участі.
10.10.2025 ОСОБА_1 за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду уточнена позовна заява, у якій останній зазначає відповідачами Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» та Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, просить суд:
- залучити до участі у справі відповідача-2 у якості співвідповідача Департамент адміністративних послуг Запорізької області (Код ЄДРПОУ 37573508), 69005, м. Запоріжжя, Бульвар Центральний, буд.27);
- задовольнити позовні вимоги;
- визнати припиненими з 16 жовтня 2024 року трудові відносини між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (69106, м. Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 5, код ЄДРПОУ 44011095) у зв'язку із не укладенням трудового договору;
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 27, ідентифікаційний код 37573508) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (Україна, 69106 місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 5, код ЄДРПОУ 44011095).
Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Враховуючи викладене, вказана уточнена редакція позовної заяви судом прийнята до розгляду, в порядку статті 182 частина 2 п. 3 ГПК України.
Ухвалою суду від 09.10.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, відкладено підготовче провадження, засідання суду призначити на 12.11.2025.
12.11.2025 судове засідання не відбулось з поважних причин, оскільки: 12.11.2025 з 08 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. електромережі Господарського суду Запорізької області знеструмлено, що унеможливило проведення судового засідання, про що складено Акт № 7 від 12.11.2025 комісією у складі: керівника апарату Господарського суду Запорізької області О.Вознесенської, заступника начальника автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів О.Бичківської, головного спеціаліста відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій М.Гоцало додано до матеріалів справи № 908/2222/25.
12.11.2025 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Стрюк Н.О. подана до суду заява, у якому остання у зв'язку із відсутністю електричної енергії в приміщенні суду, просить судове засідання 12.11.2025 провести без участі представника позивача, представник повідомив, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд закрити підготовче провадження справі та призначити розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 12.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2025.
Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
03.12.2025 представники позивача, відповідачів-1,-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися.
Позивач надав до канцелярії суду клопотання про доручення до матеріалів справи копію повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечив щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Надєєна Олексія Дмитровича як керівника ТОВ “ТЕЛНЕТ КОРП». При вирішенні питання стосовно задоволення позовної вимоги про визнання припиненими з 16.10.2024 трудових відносин між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» у зв'язку із не укладенням трудового договору - відповідач-2 покладається на розсуд суду, оскільки дана позовна вимога його не стосується, не зачіпає права та законні інтереси Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради.
Представник відповідача-1 у судові засідання жодного разу не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача-1 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач-1 не скористався.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2025 відповідачу-1, відповідно до ст. 165 ГПК України, у строк до 25.08.2025 запропоновано подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).
Відзив на адресу суду від відповідача-1 у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
З матеріалів справи вбачається, ухвали суду були надіслані відповідачу-1 на адресу його офіційного місцезнаходження: вул. Теплична, буд. 5, м. Запоріжжя, 69106, проте, конверти повернулись з відмітками: “за закінченням терміну зберігання».
Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Гусенко Ольга Олегівна у судові засідання жодного разу не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомляв. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні третя особа не скористалася, письмових пояснень не надала.
З матеріалів справи вбачається, ухвали суду були надіслані Приватному нотаріусу Дніпровського нотаріального округу Гусенко Ользі Олегівні на адресу його офіційного місцезнаходження: пр. Науки, буд. 24, кв. 41, м. Дніпро, 49005, проте, конверти повернулись з відмітками: “за закінченням терміну зберігання».
З матеріалів справи також вбачається, що вказані обставини (повернення ухвал суду за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання") носять систематичний характер, всі надіслані відповідачу-1 та третій особі ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з аналогічних підстав.
При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач-1 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвали суду були опубліковані на сайті Господарського суду Запорізької області.
З огляду на викладене, повідомлення відповідача-1 та третю особу через сайт Господарського суду Запорізької області та Єдиний державний реєстр судових рішень та поштові адреси з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням сторін про час та місце розгляду справи.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом; ухвали суду вважаються врученими відповідачу-1.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, не перебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, пояснень по справі не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідачі, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Інших засобів зв'язку з відповідачем-1 Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача-1 про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем-1.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача-1 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
ОСОБА_1 був засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС ГРУП АГРО ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 44813804) у період з 02.06.2022 по 02.05.2025.
Наразі ОСОБА_1 є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС ГРУП ВЕРШИНА РОЗВИТКУ» (код ЄДРПОУ 45363129), працює у Товаристві з 26.10.2023 по теперішній час, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішенням засновника та наказом про прийняття на роботу.
Позивач зазначив, що наприкінці березня 2025р. він випадково дізнався з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що відповідно до запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Надєєн Олексій Дмитрович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП».
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 44011095 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП», яке створено 12.01.2021, номер запису 1005561020000076626. Засновником (учасником та кінцевим бенефіціарієм) Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» є ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником є ОСОБА_1 .
На запит щодо підстав для призначення його директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП», позивач отримав інформацію, що директором його призначено рішенням № 16/10 від 16.10.2024 учасника (власника) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП», ОСОБА_2 , яке засвідчене приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Гусенко О.О., зареєстровано в реєстрі 16.10.2021 за № 4116.
Відповідно до рішення № 16/10 від 16.10.2024 вирішено:
1. Звільнити з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Телнет Корп» ОСОБА_3 з 18.10.2024, у зв'язку з поданою заявою.
2. Призначити на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Телнет Корп» ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів з 19 жовтня 2024р.
3. Змінити місцезнаходження Товариства на: 69106, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Теплична, буд. 5.
4. Продовжити діяльність товариства на підставі модельного статуту.
5. Надати документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач зазначив, що жодних документів щодо його призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» не підписував, згоди на це не давав та не надавав третім особам повноважень (довіреностей або доручень) на проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до ЄДР про призначення його директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП», а також не надав особистих документів (їх копій), зокрема паспорта, трудової книжки тощо, що встановлюють його особу для внесення таких змін.
У зв'язку з чим, 31.03.2025 позивач звернувся до відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області з повідомленням про кримінальне правопорушення стосовно внесення завідомо неправдивих відомостей, які стали підставою для реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо призначення позивача директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП».
Підрозділом дізнання відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області по заяві позивача відкрито кримінальне провадження № 12025047220000136 від 31.03.2025 за ч. 1 ст. 358 КК України.
У червні 2025 року позивач звернувся до віідповідача-1 зі зверненням у якому просив негайно скасувати прийняте рішення № 16/01 від 16.10.2024. яким його призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП»; вжити всіх заходів щодо виключення з ЄДР, з розділу "Відомості про керівника Товариства: дата призначення, наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" відомостей про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП»; повідомити підстави обрання та призначення його керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП»; надати копії всіх документів, що стосуються обрання та призначення його, на вищевказану посаду, в тому числі, але не виключно, заяв, протоколів, рішень, реєстраційних карток тощо. Відповіді від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» позивач не отримав.
У червні 2025 року позивач звернувся із запитом до ГУ ДПС у Запорізькій області з проханням надання інформації по нарахуванню та сплаті заробітної плати зареєстрованому директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» ОСОБА_1 , а саме, чи нараховувалась заробітна плата останньому за періоди з жовтня 2024рік по теперішній час, чи утримувались із заробітної плати ПДФО та воєнній збір та чи сплачувалось ЄСВ за цей період.
Згідно відповіді ГУ ДПС України у Запорізькій області від 04.07.2025 № 30930/6/08- 01-24-07-06 на адвокатський запит за даними інформаційних систем ДПС України платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» за звітні періоди, починаючи з 01 жовтня 2024р. по теперішній час - податкова звітність, у тому числі розрахунки, до контролюючого органу не надавалися; платежі «Податок на доходи фізичних осіб», «військовий збір», «Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплачувались.
Отже, з цього слідує, що заробітна плата ОСОБА_1 як керівнику (директору) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» не нараховувалась та не сплачувалась.
Позивач зазначив, що на момент затвердження та призначення ОСОБА_1 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» у останнього було відсутнє волевиявлення на призначення його керівником.
Позивач вважає, що трудові відносини з відповідачем-1 слід визнати такими, що припинені з 16 жовтня 2024 року, у зв'язку із не укладенням трудового договору, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся з даними позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами [правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17 (провадження №14-471цс18), від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18)].
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіянні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов'язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Як вбачається з положень модельного статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» засновник Товариства, як орган управління підприємством, уповноважений на призначення та відкликання директора підприємства. При цьому, повноваження засновника є винятковими і не можуть бути передані іншим органам підприємства, директор не вправі приймати рішення, що входять до обов'язкової компетенції засновника. Реалізація повноважень засновником здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень, які оформлюються письмово та доводяться до відома директора підприємства.
Як вже зазначалось, відповідно до рішення № 16/10 від 16.10.2024 вирішено:
1. Звільнити з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» ОСОБА_3 з 18.10.2024, у зв'язку з поданою заявою.
2. Призначити на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з правом першого підпису фінансових, банківських та інших документів з 19 жовтня 2024р.
3. Змінити місцезнаходження Товариства на: 69106, місто Запоріжжя, Заводський район, вул. Теплична, буд. 5.
4. Продовжити діяльність товариства на підставі модельного статуту.
5. Надати документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зі змісту рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» № 16/10 від 16.10.2024 не вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , якого згідно пункту 2 цього рішення було призначено як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» був присутнім при прийнятті цього рішення.
Позивач зазначив, що жодних документів щодо його призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» не підписував, згоди на це не давав та не надавав третім особам повноважень (довіреностей або доручень) на проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до ЄДР про призначення його директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП», а також не надав особистих документів (їх копій), зокрема паспорта, трудової книжки тощо, що встановлюють його особу для внесення таких змін.
Прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» оскаржуваного рішення в частині затвердження позивача керівником Товариства за відсутності його волевиявлення, свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача.
Згідно з рішеннями Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Згідно з ч. 4 ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Стаття 24 КЗпП України передбачає процес укладення трудового договору, який, як правило, відбувається в письмовій формі, а також встановлює обов'язковість такої форми в певних випадках, як-от при організованому наборі, укладенні контракту, роботі в небезпечних умовах, або на вимогу працівника. Також статтею передбачено, що працівника не можна допускати до роботи без оформлення трудового договору та обов'язкового повідомлення податкової служби про його прийняття.
Позивач не укладав трудовий контракт з відповідачем-1 в будь-якій формі, зокрема на писав особисто заяву від свого імені щодо прийняття його на роботу директором (керівником) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП».
Згідно відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області №30930/6/08-01-24-07-06 від 04.07.2025р. ОСОБА_1 в особі директора ТОВ «ТЕЛНЕТ КОРП» кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ДПС - електронних довірчих послуг не отримував, а отже інформація про працевлаштованих фізичних осіб Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» на підставі рішення № 16/10 від 16.10.2025 до податкового органу не подавалась.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Запорізької області Департамент адмінпослуг Запорізької області надав завірену належним чином копію реєстраційної справи, а саме опис документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» 28.10.2024. подало заяву про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, опис структури власності, документ про сплату адміністративного збору, рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи.
Вказаний опис не містить підпису заявника, рєстраційна картка містить прізвище та ініціали позивача та підпис, але позивач зазначив, що не підписував вказану картку та не ставив свій особистий підпис на заяві.
На момент затвердження та призначення Надєєна Олексія Дмитровича керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» у нього було відсутнє волевиявлення на призначення його керівником, що є підставою для визнання трудових відносин припиненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» з моменту його призначення.
Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, не надано підтверджень повноваження новопризначеного директора Надєєна Олексія Дмитровича при поданні/направленні заяви до державного реєстратора щодо внесення змін у ЄДР щодо призначення директором позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» відсутня копія паспорта позивача на підтвердження його особи та відсутня довіреність уповноваженої особи на вчинення реєстраційних дій від його імені.
До матеріалів реєстраційної справи надана копія паспорта засновника, а не директора. Вказаний факт ще раз підтверджує, що позивач не мав волевиявлення бути призначеним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» та не був про це обізнаний.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» оскаржуваного рішення в частині призначення позивача керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» за відсутності його волевиявлення, свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача.
Встановлені судом обставини та матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 в трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» не перебуває, згоду на призначення керівником ніколи не надавав, у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП» участі не брав, жодних договорів (угод, контрактів тощо), наказів, первинних документів від імені та з відповідачем не підписував.
Водночас, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів і тверджень позивача, які фактично зводяться до того, що на момент призначення Надєєна Олексія Дмитровича керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛНЕТ КОРП», відповідно до рішення № 16/10 від 16.10.2024 було відсутнє волевиявлення позивача на призначення його керівником.
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання припиненими з 16 жовтня 2024 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП», у зв'язку із не укладенням трудового договору підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання Департамента адміністративних послуг Запорізької міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Надєєна Олексія Дмитровича як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП», суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» ч. 1 статтею 28 передбачена відмова у державній реєстрації: документи подано особою, яка не має на це повноважень; заяву про внесення змін до ЄДР щодо призначення директора подає новопризначений директор (уповноважена особа) ТОВ, оскільки саме він є офіційним керівником після державної реєстрації змін. Хоча засновник (загальні збори учасників) приймає рішення про зміну керівника, саме новопризначений директор має подати реєстраційну заяву державному реєстратору.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Згідно з ч.ч. 1, 3, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; інші суб'єкти державної реєстрації. До повноважень інших суб'єктів державної реєстрації належить, зокрема, забезпечення прийому документів, поданих для державної реєстрації, забезпечення державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, ведення Єдиного державного реєстру.
Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради відповідно до Положення про Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 90 від 17.03.2023, реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у сфері надання адміністративних послуг через адміністраторів шляхом їх взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, у зв'язку із не укладенням трудового договору, суд дійшов висновку про те, що вимога є обґрунтованою щодо зобов'язання Департамента адміністративних послуг Запорізької міської ради вчинити реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внести запис про виключення ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛНЕТ КОРП", оскільки дана позовна вимога є похідною від основної позовної вимоги та відповідає вимогам ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати па кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс 'Горіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Пре;гметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
Відповідач-1 позовні вимоги не спростував.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача-1, судовий збір у сумі 3 028 грн 00 коп. покладається на відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП», Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради задовольнити.
Визнати припиненими з 16 жовтня 2024 року трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (вул. Теплична, буд. 5, м. Запоріжжя, 69106, ідентифікаційний номер юридичної особи 44011095) у зв'язку із не укладенням трудового договору.
Зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 27, ідентифікаційний код 37573508) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (Україна, 69106 місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 5, код ЄДРПОУ 44011095).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛНЕТ КОРП» (Україна, 69106 місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Теплична, будинок 5, код ЄДРПОУ 44011095) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 11.12.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.