11.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4773/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 (суддя Татарчук В.О., повний текст якого підписаний 31.10.2025) у справі № 904/4773/25
За позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (Дніпропетровська обл., м. Кам'янське)
про стягнення штрафних санкцій
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 122114,33грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №410823 від 15.08.2023 в частині своєчасного виконання робіт.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 у справі №904/4773/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" Дніпропетровська обл., м. Кам'янське на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" м.Запоріжжя 122 114,33грн - пені та 2 422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" про зменшення розміру штрафних санкцій.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Валеобуд", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що ним, як підрядником, вже фактично були виконані роботи на загальну суму 4884573,27грн, що підтверджується направленням актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) на електрону пошту позивача (докази відправлення додавалися до відзиву у вигляді скрін копії відправки електронного листа). У відзиві також зазначалось про наявність оригіналу електронного доказу, а саме доказів своєчасного відправлення акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3). Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
З огляду на відсутність доказів понесення Позивачем збитків у результаті порушення Відповідачем зобов'язання, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання, зважаючи на скрутний майновий стан Відповідача на поточний момент, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та важливу роль Відповідача у подоланні її негативних наслідків в енергетичній сфері, Скаржник вважає наявними обґрунтовані правові підстави для зменшення суми неустойки на 90%.
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеобуд» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 у справі № 904/4773/25 залишити без змін.
Зазначає, що оскільки факт порушення зобов'язання (прострочення) судом встановлений, і Скаржник не звільнений від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України (форс-мажор не доведений належним чином щодо спірного періоду), право Позивача на стягнення неустойки є безумовним. Вимога про доведення збитків для стягнення договірної пені суперечить ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Чередко А.Є.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.11.2025 здійснено запит справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
26.11.2025 матеріали справи №904/4773/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 у справі № 904/4773/25; ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
15.08.2023 між Акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" (підрядник) укладено договір підряду №410823.
Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Предметом цього договору є Роботи: "Реконструкція ПЛ-0,4кВ ТП-66 із заміною неізольованого проводу на СІП з реконструкцією ТП-66 за адресою: вул. Рязанська, в м. Запоріжжя" (надалі за текстом договору - об'єкт/роботи), (шифр проекту 0.66.2023.06.00-ЕП).
Власником результату виконаних робіт (об'єкта) є замовник. Адреса місця виконання робіт: вул. Рязанська, м. Запоріжжя. Код згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024 (у редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024).
Приписами пункту 5.20 договору визначено, що здавання-приймання виконаних робіт (етапів) здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін після виконання робіт (етапів) за актами приймання виконаних будівельних робіт, складеними за формою КБ-2в та довідкою КБ-3. При готовності певного закінченого обсягу робіт, підрядник надає замовнику на цей обсяг акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), не пізніше 25 числа поточного місяця. Якщо до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) у замовника виникають зауваження та підрядник не встигає виконати коригування форм відповідно зауваженням до 25 числа поточного місяця, ці обсяги виконаних будівельних робіт підлягають перенесенню до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) наступного місяця. Прийняті без зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) і довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) Сторони підписують до кінця звітного місяця. При надані замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) підрядник вказує фактичні обсяги виконаних робіт, використаних матеріалів, машин та механізмів. При оформленні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на демонтажні роботи, підрядник надає акт здачі-приймання на склад замовника матеріалів та устаткування від демонтажу, оформлений відповідно до пункту 5.7 цього договору.
Пункт 7.2 договору визначає, що за порушення строків (термінів) виконання робіт (етапів) з підрядника стягується пеня у розмірі 0,5% вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Крім сплати штрафних санкцій у разі порушення підрядником строку (терміну) закінчення робіт (завершення будівництва), що зазначений у пункті 5.1 цього договору, останній зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки у розмірі 100 % від загальної ціни цього договору, в строк, визначений у вимозі замовника (у редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024. У разі розірвання договору у випадках, вказаних пп. 6.2.1, 6.2.7, 6.2.8 договір вважається розірваним з дати, вказаної в повідомленні про розірвання цього договору. При цьому, факт розірвання цього договору не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання (пункт 10.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 20.12.2023).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір підряду №410823 від 15.08.2023 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Сторонами відповідно до умов договору укладено додаток №1 (договірна ціна) до договору (а.с. 13 том 1), додаток №2 (календарний графік виконання робіт) до договору (а.с. 14 том 1) та додаток №3 (перелік виконавчої документації) до договору (а.с. 15, том 1) в яких визначено вид, початок та завершення робіт.
Додатки №№1, 2, 3 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до них.
20.12.2023, 27.03.2024, 20.06.2024, 20.07.2024, 02.12.2024, 13.12.2024 сторони уклали додаткові угоди №№ 1,2,3,4,5,6 до договору (а.с. 16-27, том 1).
08.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесли зміни до додатку №2 (календарний графік виконання робіт) до договору (а.с. 68-70 том 1).
Як зазначає позивач, відповідач виконав та здав роботи на загальну суму 4884573,27грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) від 20.12.2024 (а.с. 28-35 том 1).
Позивач вважає, що підрядник не виконав умови договору в частині дотримання строку виконання робіт.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію №008.1-32/551 від 05.08.2025, в якій він просив сплатити штрафні санкції, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною АТ "Укрпошта" №6903500140269 та фіскальним чеком (а.с. 43, 44 том 1).
У відповіді на претензію за №Вх 3298/008 від 21.08.2025, відповідач відмовився від задоволення вимог, зазначених у претензії, і на момент звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідачем не погашена.
З огляду на викладене, у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 122114,33грн пені, що і стало причиною виникнення спору.
Рішення суду мотивоване законністю, доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача.
Також, суд не знайшов підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90% у даній справі, з огляду на те, що відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору; сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками; відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором; інфляційні процеси в Україні - зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (частина друга статті 875 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 549, 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, 15.08.2023 Сторони уклали Договір підряду №410823, за п. 1.1. якого за цим Договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.
Згідно з пунктом 5.1 договору строк початку виконання робіт - дата укладення цього договору. Строк (термін) виконання робіт, узгоджується замовником та підрядником в графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до цього договору і його невід'ємною частиною. Строк (термін) закінчення робіт (завершення будівництва) - 15.12.2024 (у редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2024).
Проте, доказів закінчення робіт (завершення будівництва) у строк до 31.10.2024, як того передбачає Договір та додатки до нього Відповідач не надав.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на те, що роботи були фактично виконані 10.12.2024, що підтверджується направленням актів з адреси office.valeobud@gmail.com на електронну пошту Позивача S.Ermak@zoe.com.ua, що підтверджується скріншотом електронного листа.
Проте, необхідно зазначити, що зазначені електронні адреси не передбачені Договором як офіційні канали зв'язку. У реквізитах Договору зазначено e-mail Підрядника valeobud@gmail.com та e-mail Замовника kanc@zoe.com.ua.
Крім того, наданий скріншот не є електронним документом у розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги», оскільки не підписаний кваліфікованим електронним підписом (КЕП).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, на яку посилається сам Скаржник, зазначає, що електронне листування може бути доказом, якщо воно дає можливість суду встановити авторів. У даному випадку, лист з неофіційної пошти на приватну/робочу пошту окремого працівника (не уповноваженого на офіційне листування від імені юридичної особи згідно з Договором) не створює юридичних наслідків офіційного повідомлення про готовність робіт згідно з п. 5.19 Договору. Згідно з п. 5.19 Договору: «Після закінчення виконання Робіт (етапів) Підрядник зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів письмово повідомити Замовника про готовність до здачі Робіт (етапів).».
Таким чином, єдиним достовірним доказом дати виконання зобов'язання є двосторонньо підписані акти.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідка (форма № КБ-3) у даній справі підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками саме 20.12.2024.
Власноручний підпис представника Відповідача на актах під датою 20.12.2024 свідчить про погодження Скаржника саме з цією датою завершення та передачі робіт.
Оскільки граничний термін виконання робіт сплив 15.12.2024, факт прострочення є доведеним.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно наявності підстав для зменшення розміру пені на 90%, то колегія суддів зазначає наступне.
Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 122 114,33 грн., яка становить 2,5% від ціни виконаних робіт - 4884573,27 грн. Такий розмір відповідальності не є надмірним, не призводить до збагачення Позивача, а виконує виключно компенсаційну та стимулюючу функцію.
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин), комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відсутність коштів у боржника не звільняє його від відповідальності (ст. 625 ЦК України).
Скаржник, укладаючи договір та додаткові угоди, був обізнаний про строки та санкції.
Посилання Скаржника на відсутність доведених збитків у Позивача є неспроможним в силу приписів ст. 550 Цивільного кодексу України, згідно якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Оскільки факт порушення зобов'язання (прострочення) судом встановлений і Скаржник не звільнений від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України, право Позивача на стягнення неустойки є законним. Вимога про доведення збитків для стягнення договірної пені суперечить ч. 1 ст. 550 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валеобуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 у справі № 904/4773/25- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2025 у справі № 904/4773/25 - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено і підписано 11.12.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз