03.12.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1417/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Бобринецької міської ради на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 (суддя Закурін М.К.)
у справі № 912/1417/25
за заявою Бобринецької міської ради
до Бобринецької районної ради та Кропивницької районної ради
про забезпечення доказів
28.05.2025 Бобринецька міська рада звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування:
1) від Бобринецької районної ради:
- копій договорів відповідального зберігання з правом користування (з додатками), укладених 10.10.2024 та/або в інші дати у період з 26.06.2024 по цей час між Бобринецькою районною радою, управління справами якої здійснює комісія з реорганізації Бобринецької районної ради, і Кетрисанівською сільською радою щодо будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини;
- копій протоколів засідань комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, на яких приймалися рішення про передачу будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді та укладення з нею відповідних договорів;
- копії актів приймання-передачі будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини, складених сторонами договорів відповідального зберігання з правом користування будівлею або її частиною, на виконання умов таких договорів;
2) від Кропивницької районної ради:
- засвідчених копій розпоряджень голови Кропивницької районної ради, як голови комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, якими затверджувалися, вводилися в дію протоколи рішення комісії з реорганізації Бобринецької районної ради про передачу будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді та укладення з нею відповідних договорів.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі №912/1417/25 у задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом витребування документів відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою Бобринецькою міською радою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/1417/25 за заявою Бобринецької міської ради про забезпечення доказів до подання позовної заяви, заінтересовані особи Бобринецька районна рада, Кропивницька районна рада та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- з 12.06.1997, дати набрання чинності Законом №280, Бобринецька міська територіальна громада обґрунтовано очікувала/претендувала на об'єкти майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, розташовані на своїй території, в тому числі - на будівлю, рівно як і Кетрисанівська сільська рада могла претендувати на об'єкти майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Бобринецького району, розташовані на своїй (сільській) території;
- наявність Договору відповідального зберігання з правом користування та розпорядчих актів, на підставі яких такий договір укладений, зокрема: порушує майнове право/інтерес Міської ради на будівлю, як об'єкт спільної власності територіальних громад сіл та міста колишнього Бобринецького району, який знаходиться на території міста Бобринець; порушує нормальну діяльність Бобринецької міської ради, утворених нею виконавчих органів та установ, які знаходяться у будівлі з 1991 року; створює передумови для вимог Кетрисанівської сільської ради про відшкодування витрат на відповідальне зберігання з правом користування будівлі, що підтверджується у листі Кетрисанівської сільської ради від 19.11.2024 №1.1-36/72/1, копія якого додана до Заяви від 28.05.2025 (додаток 20);
- об'єктивні побоювання Міської ради щодо труднощів у збиранні доказів, викладені у Заяві від 28.05.2025 та обґрунтовані відповідними доводами, доповнилися та підтвердилися, зокрема, у Запереченнях Бобринецької районної ради від 01.06.2025. Так, у абзаці третьому пункту 6 міститься наступне твердження голови Кропивницької районної ради Андрія ЛЕЙБЕНКА: «Оскільки Комісія з реорганізації діє виключно в межах своїх повноважень по забезпеченню обліку та збереженню належного юридичній особі майна, а заявник не є стороною таких відносин, укладені договори ніяким чином не порушують його прав, комісія не вважала і не вважає за потрібне надавати заявнику запитувані документи, оскільки вся діяльність заявника спрямована на подальшу дестабілізацію і без того конфліктної ситуації, яка має місце на території». Така поведінка Бобринецької районної ради, управління справами якої здійснює Комісія з реорганізації, викликає у Міської ради додаткові сумніви у її добросовісності та побоювання щодо схоронності документів, створених у процесі здійснення заходів з реорганізації Бобринецької районної ради;
- у своїх Запереченнях Бобринецька районна рада (серед іншого) створює підґрунтя для можливості погашення боргів одного з комунальних підприємств районної ради, пов'язаних з його господарською діяльністю, за рахунок об'єкт(а)ів спільної власності територіальних громад сіл та міста колишнього Бобринецького району;
- неврегульованість функціонування Комісії з реорганізації у Рішенні районної ради №70 та ймовірний вихід за межі встановлених функцій - ще одна підстава для побоювань Міської ради щодо схоронності заявлених доказів. Додаткові побоювання щодо схоронності заявлених доказів пов'язані з ознаками порушень як публічного порядку вчинення правочинів щодо майна комунальної власності, так і заборон, встановлених у статті 54 Закону України «Про запобігання корупції». За всіма ознаками заявлений в якості доказу Договір відповідального зберігання з правом користування містить елементи різних договорів, тобто є змішаним (частина друга статті 628 ЦК України). У такому випадку у майбутній позовній заяві необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст договору, обставини їх виконання, та сформувати позовні вимоги з урахуванням як загальних правил статей 162-164 ГПК України, так і спеціальних правил, що стосуються визнання правочинів недійсними. За відсутності заявлених засобів доказування подання позовної заяви з метою захисту свого суб'єктивного майнового права/інтересу стане ілюзорним. Проте, встановивши обставини, які об'єктивно свідчать про труднощі у збиранні доказів, господарський суд у Оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку про необґрунтованість Заяви від 28.05.2025 та відмову у задоволенні Заяви від 28.05.2025. Відмова Міській раді у задоволенні Заяви від 28.05.2025 та, відповідно, підготовка майбутньої позовної заяви без наявності оспорюваних доказів - копій Договору відповідального зберігання з правом користування і розпорядчих актів, на підставі яких такий договір укладений, має ознаки порушення конституційного права Міської ради на судовий захист.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
14.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Кропивницької районної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
16.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Бобринецької районної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
01.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Бобринецької міської ради надійшло клопотання про розгляду справи без її участі, в якому просить здійснювати апеляційне провадження за відсутності уповноваженого представника за наявними у матеріалах справи документами.
В судовому засіданні 03.12.2025 брав участь представник Кропивницької районної ради та Бобринецької районної ради. Бобринецька міська рада, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направила, про причини неявки суд не проінформувала.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження здійснюється на підставі поданої Бобринецькою міською радою апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги клопотання Бобринецької міської ради про розгляд справи за її відсутності та необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представника апелянта.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник Кропивницької районної ради та Бобринецької районної ради в судовому засіданні 03.12.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28.05.2025 Бобринецька міська рада звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування:
1) від Бобринецької районної ради:
- копій договорів відповідального зберігання з правом користування (з додатками), укладених 10.10.2024 та/або в інші дати у період з 26.06.2024 по цей час між Бобринецькою районною радою, управління справами якої здійснює комісія з реорганізації Бобринецької районної ради, і Кетрисанівською сільською радою щодо будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини;
- копій протоколів засідань комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, на яких приймалися рішення про передачу будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді та укладення з нею відповідних договорів;
- копії актів приймання-передачі будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини, складених сторонами договорів відповідального зберігання з правом користування будівлею або її частиною, на виконання умов таких договорів;
2) від Кропивницької районної ради:
- засвідчених копій розпоряджень голови Кропивницької районної ради, як голови комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, якими затверджувалися, вводилися в дію протоколи рішення комісії з реорганізації Бобринецької районної ради про передачу будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; або її частини на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді та укладення з нею відповідних договорів.
У якості обґрунтування заяви, у контексті необхідності витребування доказів до подачі позову, Бобринецька міська рада вказала, що:
- неодноразово зверталася до Кропивницької районної ради та комісії з реорганізації Бобринецької районної ради стосовно правових підстав перебування Кетрисанівської сільської ради, утворених нею виконавчих органів та установ у будівлі після 11.04.2024, підтвердженням чому є лист № 04-13/1218/01 від 05.09.2024;
- листом № 1.1-36/72/1 від 19.11.2024 Кетрисанівська сільська рада повідомила, що 10.10.2024 уклала договір № 2/24 з Бобринецькою районною радою про відповідальне зберігання з правом користування будівлею за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80;
- з метою отримання копії відповідного договору вона зверталася до Кропивницької районної ради та комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, проте вони її не надали;
- на даний час у неї існують «побоювання на труднощі у збиранні доказів, у тому числі наведеного договору, поданні його до суду»; ненадання необхідних документів утруднює і надалі утруднить збирання доказів, необхідних для заявлення позову;
- необхідність у забезпеченні доказів пов'язана з визначенням правової природи договірних відносин стосовно будівлі, а також дотримання законодавства стосовно прийняття протокольного рішення про укладення договору;
- безпосередня потреба у забезпеченні доказів полягає у необхідності встановлення достатності підстав для звернення до суду з позовом про недійсність правочину;
- забезпечення доказів шляхом їх витребування до подачі позову відрізняється від процесуально-правового механізму витребування доказів після відкриття провадження, оскільки застосовується у випадку, коли існують підстави припускати. Що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Ухвалою від 29.05.2025 Суд прийняв заяву до розгляду у судовому засіданні, призначеному на 02.06.2025, з повідомленням Бобринецької міської ради, Бобринецької районної ради та Кропивницької районної ради.
Після прийняття заяви до розгляду Бобринецька районна рада та Кропивницька районна рада подали заперечення та узагальнено вказали на відсутність у Бобринецької міської ради прав стосовно будівлі за адресою: м. Бобринець, вул. Незалежності, 80; а також на недоведення тверджень про утруднення у збиранні доказів. Бобринецька районна рада та Кропивницька районна рада також зазначили, що при подачі до суду заяви про витребування доказі повинен був сплачений судовий збір, але докази сплати відсутні.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 76 та ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів.
Заява про забезпечення доказів за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 111 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, п. 4, 5 ч. 1 цієї статті встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
При цьому забезпечення доказів може вживатися судом з конкретною законодавчо встановленою метою збереження доказу, на який посилається учасник справи та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18 зазначено, що забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18).
Враховуючи викладене, колегія зазначає, що законодавчо встановлений механізм забезпечення доказів у справі може бути застосований виключно у випадку необхідності одночасного запобігання ймовірній втраті таких доказів у майбутньому і наявного обґрунтованого ризику такої втрати, який повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви Бобринецької міської ради про забезпечення доказів шляхом їх витребування, в його обґрунтування заявник наводив лише доводи щодо відсутності у нього оригіналів документів, які необхідні для підготовки майбутньої позовної заяви.
Зі змісту заяви слідує, що в її обґрунтування заявник вказує лише на доводи, які стосуються обставин побоювання у труднощах при збиранні доказів, поданні їх до суду та формуванні власної правової позиції при заявленні позову, посилаючись на те, що зацікавлені особи їх не надали за її запитами.
При цьому Бобринецька міська рада взагалі не зазначає про обставини, які могли б свідчити, що ці докази може бути втрачено або, що подання цих доказів згодом буде неможливим чи утрудненим.
Крім того, нею не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним було вчинено дії з метою самостійного отримання витребуваних документів.
Отже, аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки Бобринецька міська рада не навела достатніх обґрунтувань стосовно ймовірної втрати відповідних документів безпосередньо Бобринецькою районною радою та Кропивницькою районною радою.
Бобринецька міська рада також не навела обґрунтувань, які б вказували на неможливість або утруднення в отримані нею доказів, поданні їх до суду у майбутньому (при заявленні позову, або у процесі розгляду справи у випадку неможливості їх отримати самостійно).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Бобринецька міська рада не обґрунтувала та належними і допустимими доказами не довела існування обставин, які б свідчили, що засіб доказування може бути втрачений чи спотворений вказаними зацікавленими особами або, що подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов'язкової умови для забезпечення доказів у порядку статті 110 ГПК України.
Щодо тверджень Бобринецької міської ради, що діяльність комісії з реорганізації не в достатній мірі, на думку апелянта, врегульована, і останній не має доступу до документів, які забезпечують організацію та діяльність комісії з реорганізації, судом враховується, що як свідчать матеріали справи, відповідні документи також наявні у Кетрисанівської сільської ради та в Управлінні Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (надавалися на запит під час проведення ревізії Кетрисанівської сільської ради, яка була ініційована Бобринецькою міською радою), проте доказів звернення до них та неможливості отримання Бобринецька міська рада не надала. За вказаних обставин відсутні і підстави для побоювання щодо втрати або підробки документів, про забезпечення яких клопотав заявник.
Апеляційний суд звертає увагу, що жодних підтверджених підстав, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, Бобринецькою міською радою не доведено, а судом таких не встановлено.
Щодо витребування розпоряджень голови Кропивницької районної ради, якими, на думку Бобринецької міської ради, мають вводитися в дію рішення комісії з реорганізації Бобринецької районної ради про укладення договорів, то як повідомила сама Рада, видання таких розпоряджень не передбачено чинним законодавством. Наведене слідує з того, що при укладенні господарських та інших договорів від імені Кропивницької районної ради голова районної ради діє як керівник юридичної особи, уповноважений на такі дії в силу свого правового статусу, і ніяких окремих розпоряджень не видає, тим більше він не видає розпоряджень голови Кропивницької районної ради, які стосуються сфери діяльності Кропивницької районної ради, зокрема скликання сесій ради, керівництво виконавчим апаратом і т. ін., коли він діє як голова комісії з реорганізації іншої юридичної особи, зокрема, Бобринецької районної ради, яка не припинена і самостійно бере участь у цивільних (господарських) правовідносинах, представляє свої інтереси у суді.
Отже, у зв'язку з тим, що видання розпоряджень голови Кропивницької районної ради, як голови Комісії з реорганізації Бобринецької районної ради, якими затверджувалися/ вводилися в дію протокольні рішення Комісії з реорганізації Бобринецької районної ради про передачу будівлі за адресою: м. Бобринець, вул.. Незалежності, 80 або її частини на відповідальне зберігання з правом користування Кетрисанівській сільській раді та укладення з нею відповідних договорів, не передбачено чинним законодавством України і заявником не доведення існування таких доказів, Господарський суд Кіровоградської області цілком обґрунтовано відмовив Бобринецькій міській раді у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування від Кропивницької районної ради засвідчених копій таких розпоряджень голови районної ради.
Решта доводів апеляційної скарги стосуються обґрунтування позовних вимог та наявності/відсутності підстав для задоволення позову, який не є предметом дослідження апеляційним судом, оскільки наразі не переглядається судове рішення, прийняте за наслідком вирішення спору по суті, а лише ухвала з процесуальних питань.
Фактично заява апелянта ґрунтується на тому, що у нього існують об'єктивні побоювання щодо труднощів у збиранні доказів, водночас, такі мають виключно суб'єктивний характер, оскільки ним не наведено в дійсності обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які вказують на реальне існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому. При цьому вказана заява про забезпечення доказів не підтверджена також жодними доказами які б підтверджували ризики чи загрозу того, що такі докази, про забезпечення яких порушує питання заявник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим
Таким чином, колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Встановивши наведені вище обставини, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що господарський суд приймаючи ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів дійшов необґрунтованого висновку, який не відповідає обставинам справи.
Порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, не виявлено, що не спростовано під час апеляційного перегляду справи.
За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 110-112, 129, 232-236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Бобринецької міської ради на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі № 912/1417/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.06.2025 у справі №912/1417/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Бобринецьку міську раду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 11.12.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко