26 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/591/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача (апелянта): Дем'яненко О.І., довіреність №13/2024 від 20.03.2024;
від відповідача: Грачов Є.О., довіреність №10/11-25 від 10.11.2025;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (вх. №1870 Д/2),
2) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх. №1874 Д/2),
на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 (повне рішення складено 11.08.2025) у справі № 905/591/25 (суддя Харакоз К.С.),
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,
до відповідача Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м. Краматорськ Донецької області
про стягнення 665218,93грн
У червні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля") про стягнення 665218,93грн, з яких: 663272,47грн - заборгованість з оплати послуг та 1946,46грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024 в частині оплати отриманих послуг за період з березня по квітень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/591/25, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.07.2025 до Господарського суду Донецької області від ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення, в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/591/25 на 12 місяців.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 (з урахуванням ухвали від 15.08.2025 про виправлення описки):
- позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" задоволено частково в сумі 665179,94грн;
- стягнуто з ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 663272,47грн - основного боргу, 1907,47грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7982,15грн;
- в іншій частині вимог відмовлено;
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з березня по квітень 2025 року в загальному розмірі 663272,47грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" в частині стягнення з ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" основного боргу в розмірі 663272,47грн підлягають задоволенню.
При цьому, перевіривши розрахунки 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо їх часткової необґрунтованості, оскільки позивач невірно визначив початок періоду прострочення, який припадав на вихідні дні. Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить 1907,47грн.
Водночас місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, з огляду на те, що задоволення такої заяви не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
За висновком суду, покладені в основу заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до його скрутного фінансового становища (обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності), а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент надання послуг у спірний період, отже про їх існування відповідачу було відомо.
Судом враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення його виконання, відповідачем суду також не надано.
З огляду на наведене, з метою дотриманням балансу інтересів сторін, враховуючи наявність вини відповідача у виникненні спору та ступінь виконання грошових зобов'язань перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач - ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про відстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки загальновідомим фактам, доводам та доказам про винятковість обставин, які склалися для відповідача та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та є виключними обставинами для ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", а саме, спрямованість дій відповідача на забезпечення стабільної роботи критично важливих об'єктів на території Донецької області, перебування підприємства на території бойових дій, продовження виконання соціально значущої ролі забезпечення життєдіяльності населення в період військового стану, арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, збитковість господарської діяльності відповідача, що пов'язано саме зі знищенням та втратою основних засобів, спричинених збройною агресією російської федерації, тощо.
Крім того, позивач - ПрАТ "НЕК "Укренерго" також не погодився із рішенням Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 в частині незадоволених 3% в сумі 38,99грн, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; також покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, яка передбачає перенесення строку виконання зобов'язання на перший робочий день, якщо останній день припадає на вихідний або святковий.
За твердженням скаржника, укладений договір між сторонами чітко визначає конкретні календарні дати для оплати (до 18, 28 та 08 числа), а не строки, що обчислюються в днях. Оскільки в договорі встановлено конкретні дати, то положення ст. 254 ЦК України, на думку позивача, не мають застосовуватися.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23. У цих постановах Верховний Суд зазначив, що якщо строк виконання зобов'язання визначено конкретною календарною датою, то він не може бути змінений, навіть якщо ця дата припадає на вихідний день.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не з'ясував, що сторони у договорі встановили саме конкретні дати для оплати, а не строки, що можуть бути перенесені відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, що призвело до неправомірного зменшення суми 3% річних на 38,99грн.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (з урахуванням ухвали від 08.09.2025 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25, які прийнято судом до спільного розгляду; встановлено учасникам справи строк - 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; призначено розгляд апеляційних скарг у справі №905/591/25 на 29.10.2025 о 11:30 год.
11.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог скарги відповідача, просить залишити судове рішення в оскаржуваній ним частині без змін. Зазначає, що обставини, на які посилається ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність або відсутність залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання. При цьому військова агресія рф проти України та введення воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб'єктів господарювання. Сторони знаходяться в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача. У зв'язку з цим, позивач вважає, що суд першої інстанції, врахувавши баланс інтересів сторін, дійшов законного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
11.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог скарги позивача, просить залишити судове рішення в оскаржуваній ним частині без змін. Вважає, що наведені позивачем висновки Верховного Суду у справах №910/7012/23 та №922/1813/23 стосуються правовідносин іншої правової природи - цивільно-правові відносини поставки, що не відповідає регуляторним відносинам енергетичного сектору у цій справі, тому воним є нерелевантними. При цьому, відповідач зазначає, що в укладеному між сторонами договорі не йдеться про термін здійснення платежів як конкретний момент у часі, а отже, строк оплати може бути визначено певним проміжком часу (з 1 по 18 число, з 19 по 28 число, з 1 по 15 число і т.д.). У свою чергу, встановлене в ч. 5 ст. 254 ЦК України правило щодо закінчення строків є загальним та поширюються на будь-які сфери цивільноправового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строк є перший за ним робочий день. А отже, на думку відповідача, правила ч. 5 ст. 254 ЦК України застосовуються до правовідносин у даній справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 задоволено заяву представниці ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" Дем'яненко О.І. про участь у судових засіданнях по справі №905/591/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку із відпусткою головуючої судді Мартюхіної Н.О. станом на дату розгляду справи (29.10.2025), судове засідання з розгляду апеляційних скарг ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25, призначене на 29.10.2025 о 11:30 год, не відбулося.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025, у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лкіза В.В., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційних скарг ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 відбудеться 26.11.2025 о 14:30.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 задоволено заяву представника позивача - ПрАТ "НЕК "Укренерго" адвоката Грачова Є.О. про участь у судових засіданнях по справі №905/591/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.11.2025 приймали участь в режимі відеоконференції представники позивача та відповідача, які підтримали доводи та вимоги своїх апеляційних скарг, просили їх задовольнити з мотивів, викладених письмово.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2024 ТОВ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (користувач) шляхом подання заяви-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління з ПрАТ "НЕК "Укренерго" (виконавець, оператор системи передачі), приєдналося до публічного договору приєднання, за типовою формою, яка розміщена на офіційному сайті позивача за посиланням https://ua.energy.
Повідомленням №01/70368 від 20.12.2023 позивач підтвердив, що відповідач приєднаний до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ідентифікатор договору №0525-03041-ПД; дата акцептування 01.01.2024.
Відповідно до змісту вказаного повідомлення зазначено, що з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами) (КСП), користувач набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.
Наказом ПрАТ "НЕК "Укренерго" "Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" від 22.12.2023 №742, відповідно до ст. 634 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та КСП, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які набирають чинності з 01.01.2024.
Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору останній є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та КСП, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та є однаковими для всіх користувачів.
За цим договором оператор системи передачі (ОСП) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п.2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
У відповідності до п.п 3.1 - 3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті https://ua.energy. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.п. 3.3 - 3.4 договору).
За положеннями п. 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
За умовами п. 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, та вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дня його акцептування, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з березня по квітень 2025 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління:
- від 31.03.2024 за березень 2025 року на фактичний обсяг 3165,339МВт*год. на суму 375928,32грн;
- від 30.04.2024 за квітень 2024 року на фактичний обсяг 2419,455МВт*год. на суму 287344,15грн.
Акти надання послуг виставлені позивачем в системі Аскод та підписані електронним підписом, на підтвердження чого позивачем надані роздруківки з системи Аскод та протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Позивач виписав відповідачу рахунки-фактури за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління: №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 14.03.2025 на суму 122070,86грн, №ДУ-0056196/0525-03041-ПД від 25.03.2025 на суму 127096,96грн, №ДУ-0056934/0525-03041-ПД від 04.04.2025 на суму 126764,42грн, №ДУ-0058425/0525-03041-ПД від 15.04.2025 на суму 110136,74грн, №ДУ-0059159/0525-03041-ПД від 24.04.2025 на суму 93359,44грн, №ДУ-0059896/0525-03041-ПД від 05.05.2025 на суму 83844,06 грн.
Також позивачем долучена до матеріалів справи вимога про виконання умов договору № 01/17831 від 21.03.2025.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги не здійснив.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги в період з березня по квітень 2025 року позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про стягнення 665218,93грн, з яких: 663272,47грн - основний борг, 1946,46грн - 3% річних.
Як вже зазначалося за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Донецької області ухвалено рішення від 11.08.2025 у справі №905/591/25, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме:
- стягнуто з відповідача на користь позивача 663272,47грн основного боргу та 1907,47грн 3% річних, а в іншій частині вимог (3% річних в сумі 38,99грн) відмовлено;
- у задоволенні заяви ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про відстрочку виконання рішення відмовлено.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються зокрема договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до п.п. 51, 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" об'єднана енергетична система України (далі - ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. Оператор системи передачі юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що диспетчерське управління це оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 44 Закону України "Про ринок електричної енергії" в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.
Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії.
Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.
За приписами п. 1.4 глави 1 розділу I Кодексу системи передачі (далі - КСП) оперативно-технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.
Відповідно до п.п. 1.1-1.5 глави 1 розділу VІІ КСП управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - диспетчерське управління). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених п. 4.11 глави 4 цього розділу.
За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у цій справі виникли на підставі договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0525-03041-ПД від 01.01.2024, укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору, дата акцептування відповідно до повідомлення про приєднання - 01.01.2024. Цей договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України)
Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Умовами укладеного договору сторонами погоджено, що для розрахунків за цим договором використовуватиметься плановий і фактичний обсяги послуги.
Порядок оплати планових обсягів послуг сторони погодили у п. 3.5 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
У свою чергу фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі даних, що надаються АКО, а оплату вартості такої послуги користувач здійснює до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою сервісу електронного документообігу, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі (п. 3.7 договору).
Звідси, що при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21).
Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.
Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів, та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 ЦК України.
Зазначені правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2024 у справі №916/1042/22, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21 та від 04.07.2023 у справі №910/10061/22.
Судом встановлено, що позивач у період з березня по квітень 2025 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління, а саме: від 31.03.2024 за березень 2025 року на суму 375928,32грн та від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 287344,15грн, які підписані електронними підписами сторін (а.с. 55, 56 т.1).
Однак, матеріалами справи підтверджується, що у встановлений договором строк відповідач оплату послуг за період з березня по квітень 2025 року в загальному розмірі 663272,47грн не здійснив.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем відповідачу послуг відповідачем не спростовано, доказів оплати чи заперечень щодо наявності боргу суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 663272,47грн законними та обґрунтованими.
Водночас, статтею 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором, а відтак наявні підстави для нарахування та стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо поетапної оплати планового обсягу послуг та оплати фактичного обсягу послуг відповідачу нараховано 3% річних в загальній 1946,46грн за загальний період прострочення з 19.03.2025 по 16.05.2025.
Як вже зазначалося раніше, за умовами договору №0525-03041-ПД від 01.01.2024 у розрахунках між сторонами враховуються як планові, так і фактичні обсяги наданих послуг. Водночас, положеннями договору передбачена передоплата вартості послуги, яка має бути вчинена до відповідної дати розрахункового місяця. Плановий і фактичний обсяг послуги не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснювати оплату послуг у строки та на умовах, визначених договором.
Як невиконання або неналежне виконання зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами ст. 625 ЦК України.
Досліджуючи наданий позивачем розрахунок, господарський суд першої інстанції не погодився з доводами позивача щодо визначених в ньому періодів, оскільки враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі здійснення оплати поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п. 3.5 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п. 3.7 договору, суд дійшов висновку про правомірність визначення початку періоду прострочення з урахуванням визначених строків поетапної оплати планових платежів.
Однак, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку суд першої інстанції встановив, що періоди нарахування 3% річних є методологічно неправильним з тих підстав, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення, оскільки 29.03.2025 (дата початку нарахування 3% за зобов'язання другої декади березня 2025) та 19.04.2025 (дата початку нарахування 3% за зобов'язання першої декади квітня 2025) є вихідними днями.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки 3% річних були здійснені без урахування положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За вказаних обставин, з урахуванням визначених договором строків розрахунків та положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що належний розмір 3% річних становить 1907,47грн.
Здійснені розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора на інформаційній платформі "ЛІГА.ЗАКОН".
ПрАТ "НЕК "Укренерго" у поданій апеляційній скарзі зазначає про неврахування судому першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення викладених у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23 висновків про те, що правила ст. 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (ст. 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ст. 629 ЦК України, яка визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принципу належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене належними сторонами, щодо належного предмета, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці.
Однак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень ст. 254 ЦК України, викладеної у постановах від 16.05.2024 у справі № 910/7012/23 та від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, оскільки в означених справах предмети і підстави спорів у порівнянні зі справою №905/591/25 є різними.
Так, у справах № 910/7012/23 та №922/1813/23 позивачами заявлено до стягнення штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних з підстав невиконання відповідачами зобов'язань щодо своєчасної поставки товару і застосування положень ст. 254 ЦК України досліджувалось судом в контексті виконання постачальником свого зобов'язання з поставки товару. Водночас, у даній справі позов заявлено про стягнення заборгованості, у тому числі 3% річних, за несвоєчасну оплату за надані позивачем послуги. Отже правовідносини у вказаних справах є відмінними.
Крім того, як вбачається зі змісту обставин, встановлених судами у справах №910/7012/23 та №922/1813/23, договори поставки між сторонами були укладені на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору щодо визначення умов договору відповідно до ст. 627 ЦК України, і сторони на власний розсуд погоджували умови договору, у тому числі кінцеву дату поставки товару. При цьому, договори стосувалися разових поставок товару або виконання конкретного зобов'язання в межах строку, що закінчується фіксованою датою.
Разом з цим, у цій справі №905/591/25 сторони уклали публічний договір приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України та норм спеціального законодавства у сфері енергетики, яке регулює порядок укладення та форму відповідного договору, умови якого мають бути прийняті відповідачем шляхом приєднання до запропонованого позивачем проєкту договору.
Отже, свобода укладеного між сторонами договору про надання №0525-03041-ПД від 01.01.2024 в частині визначення строків виконання зобов'язань була обмежена нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексом системи передачі.
Зазначені обставини є відмінними від обставин, встановленими судами під час розгляду справ №910/7012/23 та №922/1813/23 та від судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач, оскільки у цій справі договір хоч і був укладений сторонами у добровільному порядку, однак відповідач не мав права будь-яким чином впливати на визначення та погодження його умов. Відповідач мав можливість лише приєднатися до визначеної форми договору, що є обов'язковою умовою для надання позивачем відповідних послуг з диспетчерського обслуговування. При цьому, укладений між сторонами договір передбачає регулярні щомісячні платежі (планові оплати та оплата за фактично надані послуги).
При розгляді даної справи суд першої інстанції встановив, що строки оплати у деяких випадках припадають на вихідні дні - зокрема, 29.03.2025 (за зобов'язання другої декади березня 2025) та 19.04.2025 (за зобов'язання першої декади квітня 2025). Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний день, строк закінчується в перший наступний за ним робочий день. Таким чином, строки оплати мали завершитися 31.04.2025 та 21.04.2024 відповідно, а прострочення за цими зобов'язаннями виникло з наступного дня - 01.04.2025 та 22.04.2025 відповідно.
Разом з цим, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, що до правовідносин за договором не застосовуються положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, а відтак, враховуючи, що положеннями п.12.4 договору, яким передбачено, що у випадках не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, при визначенні термінів оплати, слід керуватися, в тому числі і положеннями ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Стаття 627 ЦК України дійсно гарантує свободу договору, однак вона не виключає застосування імперативних норм цивільного законодавства, зокрема щодо обчислення строків.
Оскільки у цій справі укладений між сторонами договір не містить положень, які прямо передбачають, що зобов'язання має бути виконане незалежно від того, чи припадає строк на вихідний, відтак немає підстав вважати, що сторони виключили застосування ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Колегією суддів встановлено, що позивачем при розрахунку 3% річних не було враховано наведені положення, внаслідок чого була завищена сума 3% річних на 38,99грн, що обґрунтовано виправлено судом першої інстанції шляхом здійснення самостійного перерахунку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення 3% річних у розмірі 1907,47грн.
Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 663272,47грн та 3% річних в сумі 1907,47грн. У задоволенні решти позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38,99грн слід відмовити.
При перегляді оскаржуваного рішення суду в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена
За приписами п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 ГПК України).
В ухвалі об'єднаної палати Верховного Суду від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 зазначено, що ГПК України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті.
Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012. Конституційного суду України у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012).
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2025 у cправі №910/9798/24.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідачем зазначено, що:
- діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором рф на енергетичні об'єкти країни; за загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри РФ й надалі продовжувати ураження енергетичних об'єктів не змінилися; тому, необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною, особливо на території ліцензійної діяльності відповідача - Донецькій області;
- очевидний факт, що основним джерелом доходів відповідача є споживачі, здебільшого населення Донецької області, яка піддається більш регулярним та масованим ворожим обстрілам, порівняно з більшістю інших регіонів України;
- вся територія Донецької області межує з окупованими територіями, з яких щодня ведеться артилерійський обстріл, який наносить суттєву шкоду як населенню Донецької області (споживачам), так і безпосередньо енергетичній інфраструктурі; рівень шкоди та збитків від щоденних артилерійських обстрілів не є співмірним з рівнем шкоди від ураження іншими видами озброєння;
- наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі, у т.ч. у зв'язку із тим, що на сьогодні сили відповідача спрямовані на те, аби забезпечувати стабільну роботу критично важливих об'єктів на території його ліцензійної діяльності (Донецької області) та арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, навіть рахунку з якого здійснюється оплата усіх обов'язкових платежів, виплата заробітної плати працівникам та усього рухомого і нерухомого майна боржника в межах виконавчих проваджень.
Отже, відповідач доводить, що отримання відстрочки у справі №905/591/25 надасть можливість ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" акумулювати кошти для здійснення сплати за договором про надання послуг.
Позивач, заперечуючи проти задоволення такої заяви, вказав на те, що:
- наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим;
- фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки; позивач також зазначає фінансових збитків та потребує значних обігових коштів для здійснення поточних ремонтів енергосистеми;
- суттєвим фактором, що збільшує дефіцит обігових коштів у підприємства, є значна заборгованість контрагентів, у т.ч. відповідача перед позивачем;
- щодо виконавчих проваджень, на які посилається відповідач, то з 19 виконавчих проваджень станом на 22.07.2025 року відкрито лише 9 з них, а виконавче провадження, в якому арештовано всі рахунки підприємства та накладено арешт на все майно відповідача зупинено;
- відповідач не надав жодних доказів чи гарантій сплати заборгованості та компенсаційних втрат, у випадку надання судом відстрочки виконання рішення.
У зв'язку з наведеним, позивач стверджує про відсутність обставини, які є підставою для задоволення відповідної заяви та відстрочки виконання рішення.
Проаналізувавши матеріали справи та наведені сторонами доводи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів та не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі, не надано доказів, які підтверджують неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання, в той час, як в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Колегія суддів враховує, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами та споживачами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Щодо наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження (постанови про відкриття ВП, переважна більшість яких датована 2019-2024 роками) та звітів про фінансовий результат підприємства за 2023-2024 р.р., суд виходить з наступного.
Колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами договір надання послуг, на підставі якого у відповідача виникли зобов'язання, був укладений 01.01.2024, тобто у період воєнного стану та при наявності значної заборгованості, і тому ці обставини є однаковими для сторін - суб'єктів господарської діяльності, які безумовно утруднили умови господарювання. Тому відповідач та позивач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності.
Водночас ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб'єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Крім того, фінансові труднощі відповідача не є свідченням того, що він не має можливості виконати рішення суду з урахуванням порядку примусового виконання, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження"; у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що сплата позивачу суми боргу за судовим рішенням у даній справі призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача чи його банкрутства.
Обставини, які відповідач вважає такими, що істотно ускладнить виконання рішення суду, натомість стосуються однаково обох сторін цього спору, оскільки не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач.
Разом з тим, відповідач при зверненні до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду у справі не надав суду доказів на підтвердження існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить відстрочити його виконання, що свідчить про те, що заява відповідача не спрямована на забезпечення фактичного, повного виконанню рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі введення в Україні воєнного стану, не є винятковою обставиною для надання відстрочки, оскільки як відповідач, так і позивач здійснюють господарську діяльність в умовах воєнного стану, і безперечно відчувають негативний вплив на свою господарську діяльність.
Крім того, скаржником не доведено як реальної неможливості виконання рішення, так і реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочення виконання на 12 місяців.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення.
Тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики, колегія суддів вважає, що подана відповідачем заява не відповідає вимогам ст. 331 ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси стягувача та його фінансовий стан.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме, в частині стягнення 663272,47грн основного боргу та 3% річних в сумі 1907,47грн; в решті вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 38,99грн та заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи заявників апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за їх подання покладається судом на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/591/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.
Повну постанову складено 08.12.2025.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза
Суддя П.В. Тихий